П'яте навчальне заняття. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ PDF Печать
Уголовное право - І.Г.Богатирьов Кримінально-виконавче право України

 

Види органів та установ виконання покарань та їх призначення

Реалізація державного примусу в його найбільш гострій формі, якою є кримінальне покарання, вимагає постійного контролю держави за виконанням покладених на засуджених каральних обмежень. З цією метою виконання кримінальних покарань визнається виключно функцією держави, для здійснення якої створюються спеціалізовані установи і органи.

На діяльності органів та установ, що виконують кримінальні покарання, відбивається специфіка та характерні особливості виконання (відбування) того чи іншого виду кримінального покарання. Наприклад, головною ознакою таких видів покарань, як довічне позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, є забезпечення фізичної ізоляції засуджених від суспільства та постійного нагляду за їх поведінкою в спеціально призначеній для цього установі.

До засуджених застосуються основні засоби виправлення та ресоціалізації, передбачені ч. З ст. 6 КВК: режим (встановлений порядок відбування покарання), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк покладено на виправні колонії (кримінально-виконавчі установи закритого типу) ДДУПВП.

Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, таких як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні і громадські роботи, здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією, яка є органом ДДУПВП.

Особливості виконання покарання у виді штрафу не потребують створення для цього спеціальних установ. Засуджені до цього виду покарання мають можливість добровільно сплатити суму штрафу, призначеного за вироком суду: у противному разі стягнення штрафу здійснюється органами Державної виконавчої служби, основним призначенням яких є забезпечення виконання судових рішень, утому числі й у кримінальних справах.

Що стосується інших видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, то вони виконуються іншими органами.

Органи та установи виконання покарань утворюють кримінально-виконавчу систему України, діяльність якої регламентується КВК України, іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів та іншими нормативно-правовими документами.

Державним органом, на який покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, є Державна кримінально-виконавча служба України (далі - ДКВС), правові основи діяльності якої, завдання і повноваження визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 р.

Правовою основою діяльності ДКВС України є Конституція України, Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон) та інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до ст. 2 Закону діяльність ДКВС України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина, а персонал ДКВС зобов'язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. У ст. 16 Закону окремо сформульовані вимоги до персоналу ДКВС України і закріплено його відповідальність. Зокрема, передбачено, що персонал зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, взятих під варту, а жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність дії є несумісними зі службою і роботою в органах і установах виконання покарань.

Особи з числа персоналу, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, взятих під варту, або вчинили дії, що принижують їх людську гідність притягуються до відповідальності відповідно до закону. Персонал ДКВС України складається з осіб рядового і начальницького складу (особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), фахівці, які не мають спеціальних звань, та інших працівників, які працюють за трудовими договорами (працівники кримінально-виконавчої служби).

Під час роботи у ДКВС політична діяльність персоналу обмежується, оскільки особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних партій. Персоналу ДКВС відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону гарантується правовий та соціальний захист.

У своїй своєї діяльності ДКВС взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями. У сфері міжнародного співробітництва в галузі виконання кримінальних покарань ДКВС взаємодіє з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями на основі міжнародних договорів.

ДКВС України, відповідно до Закону, здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом - Державного департаменту України з питань виконання покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України.

Система органів та установ, які безпосередньо організують та здійснюють виконання покарань в Україні закріплена у ст. 11КВК України. До органів виконання покарань належать. Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). Кримінально-виконавчі установи, в свою чергу, поділяються на:

1) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри);

2) кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії:

1) мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;

2) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Виконання кримінальних покарань у межах повноважень, визначених КВК України, здійснюють також Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон. Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених КВК України та законами України "Про Державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження".

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. При цьому вони керуються КВК України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби в порядку, передбаченому КВК України, "Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України", затвердженим Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. та відомчими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони України.

Крім того, в підпорядкуванні ДДУПВП перебувають слідчі ізолятори для тримання осіб, до яких під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Хоча слідчі ізолятори не належать до кримінально-виконавчих установ закритого типу, вони виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені в них для виконання робіт з господарського обслуговування.