КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності PDF Печать
Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності

1. XXI ст. стає століттям інтелектуальної діяльності та її результату — інтелектуальної власності.  Світовий досвід свідчить,  що країни з високим рівнем інтелектуальної діяльності мають високий! рівень соціально-економічного розвитку. В сучасних умовах інтелектуальна діяльність набуває все більш пріоритетного характеру. Саме рівень інтелектуальної діяльності, її активність будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Інтелектуальна діяльність визначає і визначатиме в ще більшій мірі в майбутньому напрями, характер і зміст тощо будь-якої іншої суспільно корисної діяльності.

Інтелектуальна діяльність — це насамперед розумова діяльність, спрямована на створення нових засобів всебічного забезпечення життєдіяльності будь-якого суспільства в цілому та його окремого індивіда. Інтелектуальна діяльність, безперечно, — творча діяльність. Але інтелектуальна діяльність і творча діяльність за своїм правовим режимом не збігаються. Творча діяльність породжує результати нові, оригінальні, невідомі раніше. Інтелектуальна діяльність за змістом — поняття вужче порівняно з результатами творчої діяльності. Результати інтелектуальної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності, якщо вони відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Технічне рішення, яке відповідає умовам патентоздатності, з тих чи інших причин не було запатентоване, не є об'єктом інтелектуальної власності, а отже, об'єктом правової охорони. Проте воно є результатом творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності є правом на результати інтелектуальної діяльності, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Твір науки, літератури і мистецтва може бути результатом творчої праці і може бути втіленим в будь-яку матеріальну форму, придатну для сприйняття іншими особами і відтворення.

Результати науково-технічної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності лише на підставі їх кваліфікації і видання правоохоронного документа на них.

Результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами права інтелектуальної власності лише за умови, що вони визнані законом такими. ЦК усі результати Інтелектуальної діяльності поділяються на дві основні групи:

1)  твори науки, літератури і мистецтва, виконання, фонограми,відеограми та програми мовлення становлять одну групу, що охороняється авторським правом І суміжними правами;

2)  результати науково-технічної творчості та прирівняні до них становлять другу групу — об'єкти промислової власності, які охороняються правом промислової власності або патентним правом.

Таким чином, право, яке охороняє результати інтелектуальної діяльності, становить підгалузь цивільного права України — право інтелектуальної власності. Воно у свою чергу поділяється на два розділи — авторське право і суміжні права та право промислової власності. Сукупність правових норм, які здійснюють охорону інтелектуальної власності, є правами в об'єктивному значенні. Особисті немайнові і майнові права, які належать конкретному суб'єкту Інтелектуальної власності, є правом інтелектуальної власності і в суб'єктивному значенні.

Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні характеризується такими основними ознаками:

а) це — право на результати інтелектуальної творчої діяльності;

б) об'єктом даного права є не матеріальна річ, а результат інтелектуальної, творчої діяльності, придатний для втілення в будь-якому матеріальному носієві.

в)  цей результат придатний для сприйняття іншими особами і для відтворення. Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони придатні до багаторазового відтворення (тиражування);

г)  правова охорона надається результату інтелектуальної, творчої діяльності лише за умови його відповідності вимогам чинного законодавства України про інтелектуальну власність;

г)  право охорони об'єктів Інтелектуальної власності надається на певний строк, визначений чинним законодавством;

д) суб'єкт права інтелектуальної власності, як і будь-який інший власник, має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності;

є) майнові права суб'єкта інтелектуальної власності можуть відчужуватися будь-яким цивільно-правовим способом; суб'єкт цих прав може відмовитися від них;

є) особисті немайнові права суб'єктів права інтелектуальної власності відчуженню не підлягають, вони невіддільні від особи їх творця;

ж) об'єкти права інтелектуальної власності чинним законодавством визнані товаром, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових угод (правочинів).

2. Право інтелектуальної власності на той чи інший об'єкт слід відрізняти від права власності на матеріальний носій, в якому втілено творчий результат. Автор книги чи будь-якого твору образотворчого мистецтва, який матеріалізував свій твір в книзі чи картині, може будь-яким дозволеним способом відчужити книгу або картину іншій особі. При цьому він залишається автором, тобто право авторства невіддільне від нього. Право власності на річ, в якій втілено результат інтелектуальної власності, не залежить від права інтелектуальної власності на цей результат. Перехід права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на матеріальний носій, і навпаки, перехід права власності на матеріальний носій не означає переходу права інтелектуальної власності на даний об'єкт.

Право інтелектуальної власності, як і право власності на матеріальний об'єкт, є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

 

2. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єкти права інтелектуальної власності поділяються на первинні і похідні. До первинних належать тільки творці — автори творів науки, літератури і мистецтва, виконавці, виробники фонограмі відеограм, автори програм мовлення, винахідники, автори промислових зразків, сортів рослин, порід тварин тощо. До похідних — всі інші правонаступники, до яких право інтелектуальної власності перейшло в силу закону чи на підставі договору (правочину).

Творцями об'єктів права Інтелектуальної власності можуть бути тільки люди, тобто громадяни України, громадяни зарубіжних країн, а також особи без громадянства. Проте особливістю первинних суб'єктів права Інтелектуальної власності є те, що вони можуть бути творцями об'єктів інтелектуальної власності (мати творчу дієздатність) незалежно від віку. Авторами художніх творів, творів образотворчого мистецтва, інших творів, винахідниками та іншими творцями об'єктів промислової власності можуть бути неповнолітні і, навіть, малолітні діти. Тобто здатність до творчої, Інтелектуальної діяльності не обмежується віком.

Стаття 31 ЦК проголошує, що діти віком до 14 років (малолітні) можуть здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або Інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом. Проте свої майнові права вони здійснювати самостійно не можуть. Зазначені права за них здійснюють їх законні представники — батьки або опікуни.

Особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право не тільки творити, а й самостійно здійснювати авторські права на результати літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що охороняються законом. Видається, наведена норма поширюється також і на права виконавців.

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути будь-які особи — як фізичні, так і юридичні, які набувають цих прав за законом чи договором. Первинний суб'єкт права інтелектуальної власності може передати свої майнові права будь-якій іншій фізичній або юридичній особі за цивільно-правовим договором або заповітом. Проте правонаступниками суб'єкта права інтелектуальної власності за законом можуть стати фізичні чи юридичні особи — при спадкуванні за законом.

2. Специфічне місце серед суб'єктів права інтелектуальної власності посідає роботодавець, тобто особа, з якою творець перебуває у трудових відносинах. Йдеться про так звані службові об'єкти права інтелектуальної власності, тобто об'єкти, створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Обов'язок творця створювати об'єкти права інтелектуальної власності має бути передбачено в трудовому договорі. Службовими визнаються також об'єкти, створені працівником за фінансування та іншого матеріального забезпечення роботодавцем творчої діяльності працівника. Законом можуть бути передбачені й інші умови визнання об'єкта службовим.

Якщо об'єкт інтелектуальної власності створено в порядку виконання трудового договору, то право на нього належить працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно. Проте сторони можуть домовитися й про інше. В даному разі роботодавець не є правонаступником первинного суб'єкта права інтелектуальної власності. Він стає суб'єктом права останньої в силу закону, а не договору.

3.   Первинними І похідними суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути кілька осіб. Якщо об'єкт створено творчою працею кількох осіб, то кожна із них є суб'єктом права Інтелектуальної власності на засадах спільної власності (співавтори). Право Інтелектуальної власності одного чи кількох творців (первинних суб'єктів) може перейти за спадкуванням до кількох осіб.

4.   Специфічними суб'єктами права інтелектуальної власності є особи, яким належить це право на об'єкт, створений на замовлення. Відповідно до ст.430 ЦК майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. У більшості випадків майнові права творця переходять до замовника, адже творець фактично їх продав за обумовлену в договорі ціну. Замовник стає суб'єктом права інтелектуальної власності. Проте творцю належать особисті немайнові права, а також право доступу до твору образотворчого мистецтва.

5. Суб'єктом права інтелектуальної власності може стати держава та її відповідні органи. Держава може стати суб'єктом цього права у випадках, коли сплив строк правової охорони того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, або в порядку спадкування. Держава може стати спадкоємцем як за законом, так і за заповітом. Держава може стати суб'єктом права інтелектуальної власності І на підставі відповідних цивільних правочинів — дарування, безоплатної передачі державі своїх прав їх володільцем тощо. На таких же підставах суб'єктами права інтелектуальної власності можуть стати й інші державні органи та органи самоврядування. Проте ні ЦК, ні інше чинне законодавство України про Інтелектуальну власність не містять норм, які регулювали б порядок переходу права інтелектуальної власності до держави чи її органів у зазначених випадках.