Глава 29 Захист права власності PDF Печать
Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Здійснення захисту права власності як речового права

1.   Об'єктом захисту права власності як речового права є Індивідуально визначене майно. Речові способи захисту права власності спрямовані на безпосередній захист права власності від порушення його будь-якою особою.

2.   Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою собою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦK).

3.   Крім речових, існують також зобов'язальні способи захисту права власності. Вони випливають з договорів та інших видів зобов'язань і мають конкретний характер. Але існує правило, що якщо існують договірні або інші зобов'язальні відносини, то заявляти речові вимоги щодо захисту права власності неможливо. Отже,захист права власності за допомогою речових способів захисту цього права не завжди можливий. їх не можна застосовувати, якщо право власності порушено за наявності договору (наприклад, оренди),  тоді  потрібно розв'язувати спірні  питання   на  підставі  зобов'язань.

4.   До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

 

2. Віндикаційний позов

1.   Одним з основних способів захисту права власності є вІндикаційний позов. Віндикаційний позов як правило, визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

2.   Однією з підстав для заявления такого позову є те, що власник не володіє майном, не панує над річчю, в той час як не власник володіє майном без належної правової підстави або за негідною підставою. Володіння незаконного володільця має бути об'єктивно незаконним незалежно від того, винен він чи не винен, що чужа річ потрапила до нього.

3.   Важливою обставиною для заявления такого позову є те, що майно має зберегтися в натурі. З цим і пов'язана віндикація. Якщо майно втратило своє обличчя і змінило призначення, то витребувати Його за допомогою вІндикаційного позову неможливо. В цьому випадку заявляється позов про стягнення збитків.

4.   Об'єктом віндикації має бути лише індивідуально визначена Річ. Треба зважити, шо межі між індивідуально визначеними і родовими речами досить відносні. Отже, річ можна кваліфікувати як родову, проте за певних обставин вона може набрати властивостей індивідуально визначеної. Наприклад, об'єктом віндикації можуть бути не взагалі труби для заводу, а саме ті труби, шо лежать і зберігаються на даному складі.

Змістом віндикаційоного позову є повернення конкретної речі, а не заміна її Іншою або речами того ж роду і властивостей.

 

3. Поняття добросовісного і недобросовісного володільця чужою річчю

1. Незаконне володіння чужою річчю може бути як добросовісним, так і недобросовісним. Тут мають значення суб'єктивні моменти. Якщо фактичний володілець не знав і не міг знати, що річ,якою він фактично володіє, є чужою, він вважається добросовісним. Якщо не володілець речі знав або повинен був знати, що набуває річ від особи, яка не уповноважена на її відчуження, то такого володільця слід визнати недобросовісним. Як форму вини збоку недобросовісного набувача має бути визначено умисел або грубу необережність, а не просто легковажність.

2.   Визначення фактичного володільця добросовісним або недобросовісним має значення для визначення підстав витребування майна від нього. Якщо право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння є безумовним  (ст.387), то правовласника на витребування майна від добросовісного набувача зумовлено рядом умов (ст.388 ЦК). Перше, що має значення — це безоплатно чи за плату придбав набувач річ, якою фактично володіє. Якщо майно одержано безоплатно (завдяки договору дарування, у спадок тощо) І вилучення спірного майна не нанесе набувачу збитків, то майно на вимогу власника має бути вилучено. Якщо придбане майно було оплачено, то витребування майна від фактичного володільця може відбутися лише в тому випадку, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій воно було довірено,поза їх волею.

 

4. Обставини, що визначають вибуття з володіння власника поза його волею

1. Положення про те, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, може передбачати такі випадки:

1)  майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)  майно було викрадене у власника або особи, якій він передав маймо у володіння;

3)  майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передавав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ст.388 ЦК).

2. Слід врахувати те, що вибуття майна поза волею власника може включати ситуацію,  коли спочатку майно вибуло з-під волі власника згідно з його волею (наприклад, здано в оренду), а потім було незаконно передано набувачем іншій особі. Ця особа є добросовісним набувачем і витребувати його у такого добросовісного набувача неможливо. Власник у цьому випадку страждає через свою необачність у виборі осіб, яким він довірив майно. Проте власник може вимагати відшкодування збитків від вказаних осіб.

Добросовісний набувач також може вимагати відшкодування збитків у осіб, яким власником було передано майно, і які незаконно передали його цьому набувачу.

Неоднозначно розв'язується питання, коли безоплатний набувач майна від особи, яка не мала права його відчужувати, реалізує це майно шляхом оплатного правочину. Тут виникає колізія інтересів, які підлягають захисту. Існує погляд, що оскільки спочатку майно вибуло з-під волі власника безоплатно, то у всіх випадках інтереси власника мають бути захищені і майно потрібно віндифікувати. Але таке застосування закону викликає сумнів, оскільки останній набувач є добросовісним і нічим не відрізняється від добросовісного набувача, який одержав майно безпосередньо від неправомочної особи, яка здійснювала оплатне відчуження майна. ВіндикаціЙний позов у цьому випадку не задовольняється.

 

5. Питання відшкодування доходів від майна і витрат на нього

1.   Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Такі негативні наслідки для недобросовісного набувача цілком закономірні. В свою чергу як добросовісний, так і недобросовісний набувач мають право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витратна утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів (ст.390).

2. Добросовісний набувач має ще одну привілею — право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витратУ сумі, на яку збільшилася його вартість (ст.390 ЦК).

 

6. Застосування позовної давності

Якщо заявлено позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, на нього поширюється загальний строк позовної давності — три роки.

 

7. Особливості витребування майна у добросовісного набувача, які викликані особливостями майна

Є види майна, до яких не можуть бути застосовані вимоги, засновані на віндикаційному позові. Це витребування майна, яке складається з грошей та цінних паперів. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (ст.389 UK). Це правило є винятком з правила про існуючі певні обмеження можливостей витребування майна у добросовісного набувача, тому що гроші і цінні папери не можуть бути витребувані від добросовісного набувача ні за яких обставинах.

 

8. Позов про визначення права власності

Позов про визначення права власності є одним із важливих способів захисту права власності. Він пов'язаний з тим, шо право власності має спиратися на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими людьми. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення. Найчастіше спір виникає з приводу житла. Конкретних відповідачів у цьому позові, як правило, немає, а рішення щодо зазначеного позову має попереднє значення. Позов про визначення права власності має самостійне значення, проте йому властиві і функції супроводжування віндикаційного, негаторного позову.

 

9. Негаторний позов

Завдяки цьому позову захищаються права власника у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язані із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном. Це — певний стан існування правомочностей власника або іншого титульного володільця, тому до негаторного позову не застосовуються правила щодо позовної давності.