Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку) PDF Печать
Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Поняття права власності на землю (земельну ділянку)

1. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. ЦК І ЗК визначають, що право на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шару межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст.373 ЦК,ст.79 ЗК).

Власник земельної ділянки може використовувати ЇЇ на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ст.373 ЦК).

2. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади.

Приватними особами, які мають право приватної власності на земельні ділянки, визнаються не лише громадяни, а й юридичні особи. Як відомо, згідно з ЦК юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст.81 ЦК). Суб'єктами права приватної власності на земельні ділянки можуть бути лише громадяни та юридичні особи, що засновані громадянами та недержавними юридичними особами. Територіальні громади є суб'єктами комунальної власності, яка не належить окремим юридичним особам або окремим громадянам. Право комунальної власності територіальні громади здійснюють безпосередньо або через відповідні органи управління.

3. Відповідно до ст.6 Закону про місцеве самоврядування первинним об'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища і міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів діють як суб'єкти права власності.

До фізичних осіб, які мають право приватної власності на землю (земельну ділянку), належать також іноземці, особи без громадянства, які набувають право власності відповідно до закону, а також іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації, які також набувають право власності на земельні ділянки (ст.374 ЦК).

Згідно зі ст.32 Закону про власність суб'єктом права державної власності є держава. До числа об'єктів права державної власності належить і земля (земельні ділянки). Органом державної влади, який реалізує право державної власності на землю, є Кабінет Міністрів України (ст.116 Конституції).

4. Земля є основним національним багатством, що перебуває підособливою охороною держави, право власності на землю гарантується, а використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст.373 ЦK, ст.1 ЗК),

2. Правові наслідки при самочинному будівництві

1. Стаття 376 ЦК передбачає негативні наслідки для тих, хто порушує правила будівництва, правила належного оформлення земельної ділянки під будівництво, здійснює будівництво без належного дозволу та затвердженого проекту.

Визначальним є положення цієї статті, згідно з яким особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Це положення виходить із того загального правила, що всі способи набуття права власності мають бути правомірними. Неправомірною є побудова житлового будинку, будівлі або споруди, коли вони збудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для однієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2.  Проте є певний виняток — на вимогу власника (користувача)земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

3.  Права власника (користувача) підлягають суттєвому захисту,якщо він не визнає права власності за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або якщо це порушує права іншихосіб. В цьому випадку майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Земельна ділянка може бути у встановленому порядку надана особі під уже збудоване нерухоме майно, якщо суд визнає право власності на самочинно зведену будівлю на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

 

З. Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній

1. Стаття 337 ЦК вирішує проблеми права на земельну ділянку, пов'язані з придбанням житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо житловий будинок, будівля, споруда розмішені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.