Глава 44 Договір на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт

 

§ 1. Поняття та загальна характеристика договору

§ 2. Права та обов’язки сторін

§ 3. Ризики та відповідальність сторін за договором

 

 

§ 1. Поняття та загальна характеристика договору

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові досліджен­ня, розробити зразок нового виробу і конструкторську документа­цію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК).

Правова характеристика договору — консенсуальний, двосторон­ній, оплатний.

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських та технологічних робіт (далі — договір на виконання НД або ДКТР) є однією з договірних конструкцій, за допомогою якої здійсню­ється науково-технічна діяльність, у результаті чого створюється науково-технічна продукція. Про це свідчить, зокрема, ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»^[1], відповідно до якої науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково- дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, техно­логічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослід­них зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші робо­ти, пов’ язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Договір на виконання НД або ДКТР може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. Фактично договір на виконання НД або ДКТР включає два досить тісно пов’язаних між собою договори: договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно- конструкторських та технологічних робіт.

За договором на виконання науково-дослідних робіт виконавець зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Зазначені наукові дослідження можуть мати як фундаментальний, так і прикладний характер.

Фундаментальні наукові дослідження — це наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна ді­яльність, спрямована на одержання і використання знань для практич­них цілей.

За договором на виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт виконавець зобов’язується за завданням замовника розробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

У цьому разі діяльність має науково-технічний характер, тобто по­лягає у застосуванні нових знань для вирішення різноманітних проблем забезпечення функціонування науки, техніки і виробництва як єдиної системи.

Розмежування договору на виконання науково-дослідних робіт і до­говору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт обумовлено як характером, так і результатом робіт, що проводяться за завданням замовника. Зокрема, для отримання результату наукового дослідження необхідне більш творче виконання завдання замовника, ніж при досить конкретному завданні щодо розроблення зразка нового ви­робу, конструкторської документації на нього чи нової технології.

При укладенні договору на виконання науково-дослідних робіт ставиться завдання з’ясування принципової можливості вирішення задачі, а тому наслідком її розв’язання є результат, який повинен вка­зати шлях досягнення поставленої мети. Це можуть бути висновки, теорії, гіпотези, рекомендації тощо.

Договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт переслідує прагматичніші завдання, пов’язані зі створенням зразка нового виробу, конструкторської документації на нього, нової технології тощо, і ставить за мету дати відповідь, як саме науковий результат використати у практичній діяльності, запропонувати техніч­ні засоби втілення наукової ідеї у виробничий процес.

Хоча науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи — це два самостійних етапи, однак вони становлять ланки єдиного науково-технічного процесу. Інколи розв’язання однієї і тієї проблеми охоплює обидва етапи. Оскільки після науково-дослідних робіт, як правило, відбувається виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт, ці договори тісно пов’ язані між собою. Наявність певних відмінностей, зумовлених різними предметами, не завадила спільно їх урегулювати як один самостійний договір.

Слід зазначити, що договір на виконання НД або ДКТР не є новим для законодавства України, однак раніше він регламентувався підза- конними нормативними актами, а нині вперше на рівні ЦК.

Договір на виконання НД або ДКТР разом з договором підряду за своєю юридичною природою належить до групи договорів з виконан­ня робіт. Тому в них є певні спільні ознаки: виконання робіт з метою досягнення матеріального результату. Звідси і назва сторін: підрядник (виконавець) і замовник.

Напевно, це стало підґрунтям для того, що деякі науковці розгляда­ють договір на виконання НД або ДКТР як спеціальний вид договору підряду поряд з договором будівельного підряду і договором підряду на проектні та пошукові роботи^[2].

Однак такий висновок не відповідає дійсності. Характер викону­ваних робіт та їх результат, а відповідно і правове регулювання взаємо­відносин сторін за даними договорами значно відрізняються, що не дає можливості розглядати договір підряду та договір на виконання НД або ДКТР як єдиний договірний тип. Про це свідчить також зако­нодавче регулювання вказаних правовідносин. Так, договору підряду (і його різновидам — побутовому підряду, будівельному підряду та підряду на проектні і пошукові роботи) присвячена гл. 61 ЦК, а дого­вору на виконання НД або ДКТР — гл. 62 ЦК.

Між договором підряду та договором на виконання НД або ДКТР є низка суттєвих відмінностей.

По-перше, характер робіт: за договором підряду виконуються зви­чайні виробничі роботи, а за договором на виконання НД або ДКТР — науково-дослідні, проектно-конструкторські, технологічні та інші роботи, для яких характерний творчий пошук.

Заради справедливості слід зазначити, що творчий характер при­таманний і такому різновиду договору підряду, як договір на виконан­ня проектних робіт. Однак у цьому випадку він тісно пов’язаний з бу­дівництвом і становать лише один із його етапів.

По-друге, можливість гарантувати результат робіт: результати робіт договору підряду можна чітко передбачити, а договору на виконання НД або ДКТР — не можна. Пояснюється це специфікою останнього із зазначених договорів. Вона полягає у неможливості чітко визначити конкретні параметри майбутнього результату у зв’язку з його творчим характером. Тому при укладенні договору сторони погоджують, як правило, лише загальні вимоги стосовно очікуваного результату. До того ж результат договору на виконання науково-дослідних робіт може бути абсолютно протилежний очікуваному.

По-третє, для належного виконання договору підряду завжди необ­хідне досягнення обумовленого результату. У випадку відсутності остан­нього відпадає потреба оплати проведених робіт, а для договору на ви­конання науково-дослідних робіт негативний результат є одним із мож­ливих варіантів виконання договору, за що необхідно заплатити.

Для договору на виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт характерне своєрідне проміжне положення: для оплати повинен бути обов’язково позитивний результат, однак, на відміну від договору підряду, він може бути не лише матеріальний, а й нема­теріальний.

По-четверте, за договором підряду ризик випадкового знищення предмета договору або неможливості закінчення роботи несе підряд­ник, а тому він не отримує плату в разі відсутності результату. Ризик неможливості одержати очікуваний результат за договором на вико­нання НД або ДКТР несе замовник, а тому він зобов’язаний оплатити проведені науково-дослідні роботи чи відшкодувати витрати, понесені виконавцем у ході виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт.

По-п ’яте, на відміну від договору підряду, у процесі реалізації договору на виконання НД або ДКТР можуть бути створені об’єкти інтелектуальної власності (наукові твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), умови використання яких потребують спе­ціального узгодження сторонами, а у разі відсутності визначаються законодавством.

Таким чином, договір на виконання НД або ДКТР є самостійним і поряд з договором підряду належить до групи договорів на виконан­ня робіт.

Стосовно предмета договору на виконання НД або ДКТР у науко­вій літературі відсутня єдина позиція. На думку одних науковців, пред­метом є саме результат робіт^[3], а інших — роботи як такі (тобто сам процес)^[4]. Хоча дане питання є дискусійним, видається, що предметом договору є результат робіт.

Оскільки за договором на виконання НД або ДКТР можуть про­водитися як фундаментальні, так і прикладні наукові дослідження, то внаслідок його виконання можуть бути отримані наукові і науково- прикладні результати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»^[5] науковий результат — це нове знання, одержане у про­цесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафік­соване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну ро­боту, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо; науко­во-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рі­шення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена в суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного про­екту, конструкторської або технологічної документації на науково- технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Таким чином, результатом робіт за договором на виконання НД або ДКТР можуть бути звіти про виконання наукових досліджень, зразки нового виробу, нової техніки, конструкторська документація до них, створення нової технології та інші науково-технічні досягнення.

Сторонами договору є виконавець та замовник. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Досить часто підрядником (виконавцем) є науково-дослідні, проектно-конструкторські, конструкторські і технологічні організації, наукові центри, навчальні заклади, а також юридичні особи, які мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні підрозділи.

Замовником можуть бути фізичні чи юридичні особи, яким необ­хідне проведення відповідних наукових досліджень і розробок.

Ціна визначається за згодою сторін і може встановлюватися шляхом складання кошторису. Сторони можуть передбачити підвищення або зменшення ціни за наявності певних обставин (наприклад, залежно від строку виконання робіт, досягнутого результату тощо). Зокрема, вста­новлена договором плата за виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт може бути зменшена замов­ником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з ре­зультатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від за­мовника, а можливість такого зменшення та його межі були встанов­лені домовленістю сторін (ч. 2 ст. 894 ЦК).

Строк виконання робіт за договором визначається сторонами за­лежно від їх складності та інших факторів.