Печать
PDF

Глава 8 ПІДПРИЄМНИЦЬКІ ТОВАРИСТВА

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 8 Підприємницькі товариства

 

Параграф 1. Господарські товариства

1.  Загальні положення

2.  Повне товариство

3.  Командитне товариство

4.  Товариство з обмеженою відповідальністю

5.  Акціонерне товариство

Параграф 2. Виробничий кооператив

 

1. Загальні положення

 

Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

2.  Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

В Україні найбільш поширеними суб'єктами підприємницької діяльності є господарські товариства, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства. Така «популярність» зумовлена цілою низкою факторів. По-перше, ця форма дає змогу об'єднати капітал та зусилля кількох (а інколи навіть тисяч) осіб для досягнення загальної мети. Крім цього, здійснення діяльності через такі господарські товариства обмежує відповідальність учасників товариств за боргами самого товариства.

До набрання чинності нового цивільного кодексу України правове положення господарських товариств буде регулюватися Законом України «Про господарські товариства». Норми щодо діяльності господарських товариств містяться у Господарському кодексі України.

Ця стаття встановлює, що господарські товариства є юридичними особами. Згідно з цим господарським товариствам притаманні усі ознаки юридичної особи (див. коментар до ст. 80 ЦК ). Іншою кваліфікуючою ознакою господарського товариства є наявність статутного (складеного) капіталу, який поділений на частки між учасниками.

Згідно з законодавством України господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Правове положення кожного з цих видів товариств буде розглянуто у коментарі до ЦК відповідних статей.

Стаття 114. Учасники господарського товариства

1.  Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Учасниками господарських товариств можуть виступати фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб'єкти права.

Законодавство України встановлює обмеження щодо участі певних суб'єктів у господарських товариствах. Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про підприємництво» особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації.

Законом можуть бути встановлені стосовно учасників товариства певні обмеження. Стаття 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах можуть встановлюватися шляхом визначення спеціальних вимог щодо кількості та якості засновників. Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності із цінними паперами.

Товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, а також акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, яка стає його єдиним учасником. У літературі така конструкція називається «компанія однієї особи». У світовій практиці досить поширеним є досвід створення подібних компаній, більше того, існує навіть Директива ЄС щодо можливості створення таких структур. Виділяють два способи створення «компанії однієї особи» — прямим та побічним.

При прямому способі законодавство допускає безпосереднє створення товариства однією особою, яка стає його єдиним учасником. У країнах, де існує так званий побічний спосіб, нове товариство можуть створити лише кілька осіб. Але якщо в силу різних обставин (наприклад, об'єднання часток, ліквідації інших засновників тощо) у товариства залишається один учасник, то таке товариство не припиняється і не перереєстровується, воно продовжує існувати. Із вищезазначеного випливає, що в Україні з прийняттям нового кодексу буде існувати реальна можливість створення товариства як «компанії однієї особи». Але це правило не розповсюджується на повне та командитне товариства. Очевидно, однією з причин цього є той факт, що зазначені види товариств належать до так званих договірних, тобто вони створюються і діють на підставі засновницького договору (ст. 120, 134 ЦК), який укладається і реалізується кількома особами.

Стаття 115. Майно господарського товариства

1.  Господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2.  Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Право власності на майно випливає з ознак юридичної особи — «самостійна майнова відповідальність» та «наявність відокремленого майна». Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.

У статті, що коментується, визначаються джерела формування майна товариства, що закріплюється за ним на правах власності. Це майно, що передається товариству його учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності, одержані доходи. Відповідно до ст. 189 ЦК продукцією та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Товариство є власником будь-якого іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші (як у національній, так і іноземній валюті), цінні папери (глава 14 цього кодексу), інші речі.

Як вклад для формування статутного (складеного) капіталу можуть використовуватися майнові чи інші права, за умови, що вони мають грошову оцінку і можуть бути відчужувані. Законодавство України встановлює певні обмеження щодо використання майна для формування статутного (складеного) капіталу. Так, наприклад, ст. 12 Закону України «Про вексельний обіг» забороняє використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Цивільний кодекс встановлює досить широкий перелік майна, що може бути вкладом до статутного (складеного) капіталу. Формуючи цей капітал за рахунок різного майна, учасники повинні розуміти співвідношення своїх вкладів, що впливає відповідно на розмір частки кожного з них у статутному (складеному) капіталі товариства. Грошова оцінка вкладу здійснюється за згодою учасників товариства.

Оцінка вкладу учасника господарського товариства повинна бути здійснена у національній валюті України -- гривні. У разі створення господарського товариства як підприємства з іноземною інвестицією, іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України (ст. 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Законодавство України встановлює випадки, коли грошова оцінка вкладів сторін підлягає незалежній експертній перевірці, яка може здійснюватися у вигляді оцінки, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Під оцінкою майна розуміється процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, й є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є в комунальній власності;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств із державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника із складу такого товариства.

 

 

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1.  Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1)  брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3)  вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5)  одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Учасники товариства є володільцями корпоративних прав. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративне право — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Господарський кодекс України під корпоративним правом розуміє права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) певної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті, що коментується, встановлюється перелік прав, які можуть мати учасники товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Залежно від змісту ці права поділяються на майнові (наприклад, право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) та особисті немайнові (наприклад, право брати участь в управлінні товариством). Є певні права, які мають майновий та немайнових характер (наприклад, права вийти з товариства, що породжує право отримати частину майна товариства).

Право на участь в управлінні товариством реалізується як шляхом безпосередньої участі в

роботі органів товариства (членство в правлінні, наглядовій раді), так і через представників, які обираються в органи управління товариством.

Учасник товариства має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди). Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» під дивідендами розуміє платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку.

Учасник товариства за нормами цього кодексу має право вийти у встановленому порядку з товариства. Вихід учасника з товариства, як правило, пов'язаний із обов'язком останнього сплатити певну суму коштів чи передати майно. Це може вплинути на фінансовий стан товариства, тому установчими документами може бути встановлений обов'язок для учасників письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк. Наприклад, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом (ст. 148 ЦК). У будь-якому разі цей строк не може перевищувати одного року.

На наш погляд, право на вихід з товариства і, відповідно, право на отримання коштів (майна) пропорційно частці (паю), допускається для всіх видів товариств, крім акціонерного. Акціонер може реалізувати своє право на вихід з товариства лише шляхом відчуження своїх акцій іншій особі або самому товариству.

Залежно від виду господарського товариства існують свої особливості здійснення відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві.

Учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що були або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 ЦК).

Інформація про діяльність товариства міститься у фінансовій звітності, балансі та інших документах товариства. Крім цього, реалізувати своє право на інформацію учасник має право, звернувшись безпосередньо до товариства.

Порядок одержання інформації встановлюється в установчих документах. Процедура її отримання може бути прописаною у спеціальному положенні, яке затверджується загальними зборами товариства.

Вказаний перелік прав не є вичерпним. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Наприклад, право отримати частину майна товариства при його ліквідації.

Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:

1)  додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2)  виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Як і права, обов'язки учасників господарських товариств можна розділити на дві групи — майнові та немайнові. Об'єм обов'язків учасників розрізняється залежно від їх виду. Обов'язки учасника господарського товариства визначаються законодавством України, установчими документами та внутрішніми актами товариства.

Учасники зобов'язані виконувати взаємні обов'язки. Одним з обов'язків учасника господарського товариства є обов'язок додержуватися установчого документа (статуту чи договору) товариства та виконувати рішення загальних зборів.

Учасники товариств зобов'язані виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Учасник товариства зобов'язаний не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, Комерційною таємницею згідно зі ст. 505 ЦК є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Конфіденційною інформацією відповідно до Закону України «Про інформацію» визнаються відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

В установчих документах або у внутрішніх актах товариства може бути передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання учасником товариства своїх обов'язків.

Вказаний перелік обов'язків не є вичерпним. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчими документами товариства та законом.

Стаття 118. Залежне господарське товариство

1.  Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

2.  Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

Беручи участь у цивільних правовідносинах, товариства можуть придбавати частки у статутному капіталі, роблячи одне товариство залежним від іншого. Чинне законодавство знає кілька форм побудови такої залежності, одна з них — це створення дочірнього підприємства, яке перебуває під контролем материнської юридичної особи.

У цьому кодексі з'являється нова категорія — залежні товариства. Господарське товариство є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу чи двадцять або більше відсотків простих акцій. Залежними можуть бути не всі види господарських товариств, а лише товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю та акціонерні товариства.

Особливості залежного товариства полягають у наступному: 1) головним по відношенню до залежного може виступати лише господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство); 2) залежне господарське товариство виникає, якщо інше господарське товариство придбало двадцять або більше відсотків статутного капіталу (двадцять або більше відсотків простих акцій)товариства.

Товариство, яке, придбавши вказану кількість відсотків статутного фонду (відсотків акцій), і створило залежне від себе господарське товариство, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

Процедура оприлюднення такої інформації ще не розроблена. Оприлюднення такої інформації пов'язано перш за все з захистом економічної конкуренції. З цього правила мають бути зроблені певні винятки. Так, на наш погляд, не має сенсу оприлюднювати таку інформацію спеціалізованим товариствам, які купують частки (акції) з метою їх наступного перепродажу.