Глава 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ PDF Печать
Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Ст. 55 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав і інтересів малолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Як випливає із порівняння ст. 55 ЦК з ч. 1 ст. 67 і ч. 1 ст. 69 ЦК, ст. 55 ЦК установлює загальні цілі опіки і піклування і разом з тим визначає спеціальні цілі стосовно до двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно до неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих і майнових інтересів цих дітей. Обов'язок опікуна і піклувальника виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток передбачено і ст. 249 СК.

Стосовно повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлюється для захисту особистих і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також піклуватися про створення їм необхідних побутових умов, здійснювати піклування і забезпечувати їхнє лікування.

Поняття терміна «опіка і піклування» не є однозначним. Під опікою і піклуванням слід розуміти правовий інститут, тобто сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані зі встановленням опіки і піклування, здійсненням функцій опіки і піклування і припиненням опіки і піклування. Під опікою і піклуванням слід також розуміти систему засобів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки і піклування з виховання малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів недієздатних і обмежено дієздатних. Нарешті, під опікою і піклуванням слід розуміти правовідносини щодо здійснення опіки і піклування у першу чергу між опікуном (піклувальником) і підопічними, а також правовідносини між органами опіки і піклування й опікунами і піклувальниками.

Інститут опіки і піклування носить комплексний характер. Його норми, як випливає зі ст.ст. 58, 59, 60 ЦК і ст. 243 СК, регулюють відносини, пов'язані з вихованням дітей, що унаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав дітей. Ці норми носять в основному сімейно-правовий характер. Разом з тим, як випливає з перерахованих статей ЦК, норми про опіку і піклування регулюють і відносини, спрямовані на заповнення відсутньої, часткової, неповної або обмеженої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх. Ці норми передбачають законне представництво опікунів, охорону майнових прав неповнолітніх і повнолітніх і тому є цивільно-правовими. Цивільно-правовий характер носять і норми, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку зі встановленням опіки над майном безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК). ЦК передбачає встановлення опіки над майном фізичної особи, визнаної відсутньою, а також над майном фізичної особи, місце перебування якої є невідомим (ст. 44 ЦК). Опіка встановлюється і над майном осіб, над якими встановлено опіку і піклування, якщо це майно знаходиться не в місці проживання підопічного (ст. 74 ЦК). Цивільно-правовими слід визнати і норми, що регулюють відносини з піклування над обмежено дієздатними і над особами, визнаними недієздатними (ст.ст. 37, 41, 58 і 59 ЦК).

Нарешті, інститут опіки і піклування містить у собі адміністративно-правові норми, що регулюють відносини між органами опіки і піклування, з одного боку, і опікунами і піклувальниками — з іншого.

Стаття 56. Орган опіки та піклування

1. Органи, на які покладено здійснення опіки і піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Норма статті 56 ЦК є відсильною. Вона передбачає, що перелік органів, на які покладено функції опіки і піклування, їх прав та обов'язків із

забезпечення прав і інтересів фізичних осіб, що мають потребу в опіці і піклуванні, визначаються законом і іншими нормативними актами. Нині перелік органів опіки і піклування передбачено п. 1.3 і п. 1.4 Правил опіки і піклування, затверджені Державним комітетом України у справах сім'ї і молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці і соціальної політики України 25 травня 1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за № 387/36 88.

Опіка і піклування згідно з п. 1.3 зазначених Правил опіки і піклування, установлюються державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських у містах, сільських, селищних рад.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських рад у містах. Безпосередньо, ведення справ щодо опіки і піклування у виконкомах районних (міських) рад покладається: стосовно неповнолітніх — на відділи управління; стосовно осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними, — на відділи охорони здоров'я; стосовно дорослих дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я — на органи соціального захисту населення. Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки (піклування), здійснюють ряд організаційних і контрольних функцій.

У сільській місцевості й у селищах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських рад (п. 1.4 зазначених Правил опіки і піклування).

 

Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Із метою забезпечення невідкладного призначення опіки і піклування ст. 57 ЦК встановлює обов'язок кожного, кому стане відомо про фізичну особу, що має потребу в опіці і піклуванні, негайно сповістити про це орган опіки і піклування. П. 2.5 Правил опіки і піклування покладає на установи і на фізичних осіб, яким стане відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання дітей, або про зловживання батьківськими правами, а також про фізичних осіб, які потребують опіки і піклування, обов'язок негайно сповістити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, що підлягають опіці і піклуванню. Такими установами й особами є: житлово-експлуатаційні контори, домоуправління, власники чи орендарі житлових будинків; органи РАЦС, нотаріальні контори; судові органи; органи внутрішніх справ, органи соціального забезпечення; директори шкіл і завідувачі дошкільних закладів; лікувально-профілактичні установи психіатричного профілю; інші організації, яким стане відомо про дітей, що залишилися без піклування батьків, а також про повнолітніх осіб, що мають потребу в піклуванні; близькі родичі й інші особи.

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Особи до 14 років (малолітні) мають незначну дієздатність: вони можуть самостійно вчиняти дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (див. коментар до ст. 31 ЦК). Інші правочини від їх імені й у їх інтересах вчиняють їхні батьки, усиновлювачі, опікуни. Тому, якщо в малолітніх, тобто в осіб до 14 років, немає батьків (усиновлювачів) чи батьки не в змозі здійснювати над цими особами піклування, над ними встановлюється опіка. Опіка також установлюється над фізичними особами, що визнані недієздатними. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-який правочин. Правочини від імені недієздатної особи й у його інтересах вчиняє опікун (див. коментар до ст. 41 ЦК). Тому, у випадку визнання особи недієздатною, над нею встановлюється опіка.

 

 

 

Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Особи у віці від 14 до 18 (неповнолітні) володіють неповною цивільною дієздатністю. Більшість правочинів, за винятком правочин за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальників (див. коментар до ст. 32 ЦК). Тому, якщо неповнолітні позбавлені батьківського піклування, над ними встановлюється піклування. Піклування також установлюється над особами, обмеженими в цивільній дієздатності. Особи, обмежені в цивільній дієздатності мають менший обсяг цивільної дієздатності в порівнянні з обсягом дієздатності осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх) (див. коментар до ст. 37 ЦК). Тому у випадку обмеження дієздатності фізичної особи над нею установлюється піклування.

Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою в разі визнання її недієздатною.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою в разі обмеження її цивільної дієздатності.

3.  Суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування.

Ст. 60 ЦК установлює нове положення, відповідно до якого у випадку визнання особи недієздатною, опіку над ним установлює суд. Суд також установлює піклування над фізичною особою у випадку обмеження її цивільної дієздатності і встановлює опіку над малолітнім і піклування над неповнолітньою фізичною особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що ці особи позбавлені батьківського піклування. За чинним законодавством і спеціальним нормативним актом опіка і піклування в усіх випадках встановлюється органами опіки і піклування (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Положення, відповідно до якого суд встановлює опіку у випадку визнання особи недієздатною і піклування у випадку визнання особи обмежено дієздатною, пояснюється тим, що ці справи розглядаються в порядку окремого провадження судом з обов'язковою участю представника органів опіки і піклування (гл. 34 ЦПК). При призначенні опікуна чи піклувальника суд має врахувати висновок органів опіки і піклування. Позбавлення батьківських прав також відбувається в судовому порядку. Тому суд, визнавши що діти позбавлені батьківського піклування, установлює над дітьми до 14 років (малолітніми) опіку і над дітьми від 14 до 18 років (неповнолітніми) — піклування.

 

 

Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Орган опіки і піклування встановлює опіку над малолітньою фізичною особою і піклування над неповнолітньою фізичною особою. Опіка і піклування над зазначеними особами встановлюється, якщо ці особи позбавлені батьківського піклування (ст. 243 СК). При призначенні опікуна (піклувальника) береться до уваги його можливість виконувати опікунські обов'язки, їхні взаємини (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Це пояснюється метою опіки і піклування, що встановлюється з метою забезпечення особистих і майнових прав і інтересів малолітніх і неповнолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх фізичних осіб, що за станом свого здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування також є виховання неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування. Тому необхідно враховувати особисті якості особи, що призначається опікуном або піклувальником, і його взаємини з підопічним.

Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування

1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Ст. 62 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, що має потребу в опіці чи піклуванні або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Аналогічне положення передбачене п. 2.4. Правил опіки і піклування. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, де особа постійно, чи переважно тимчасово проживає (див. коментар до ст. 29 ЦК).

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1.  Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи, враховується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Ст. 63 ЦК установлює загальне правило, відповідно до якого опікуна і піклувальника призначає орган опіки і піклування. Аналогічне положення передбачено п. 3.1. Правил опіки і піклування. Виняток із цього правила передбачено у ст. 60 ЦК (див. коментар до цієї статті). Рішення про встановлення опіки і піклування має бути прийняте не пізніше, ніж у місячний термін з того моменту, коли відповідному органу опіки і піклування стане відомо про необхідність встановлення опіки і піклування (ч. 2 п. 2.4 Правил опіки і піклування).

Інститут опіки і піклування спрямований на заповнення відсутньої чи недостатньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Разом із тим, завданням цього інституту є охорона особистих і майнових прав і інтересів підопічних, турбота про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і забезпечення їхнього лікування. Стосовно неповнолітніх фізичних осіб, завданням інституту опіки і піклування є також забезпечення відповідного виховання неповнолітніх (див. коментар до ст. 55 ЦК). Тому, при призначенні опікуном чи піклувальником, необхідно враховувати його особисті якості, можливість належно здійснювати функції опікуна або піклувальника. Опікунами і піклувальниками можуть бути тільки цілком дієздатні фізичні особи. Опікун чи піклувальник може бути призначений тільки при наявності його письмової заяви. Опікуном і піклувальником призначаються переважно особи, що знаходяться в сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих відносин між опікуном, піклувальником і підопічним, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. У п. 3.1 Правил опіки і піклування передбачені аналогічні положення і встановлено, що переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над тою самою дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їхнього проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина, на час, коли щодо нього виникли підстави для встановлення опіки чи піклування. При призначенні опіки над малолітнім і призначенні піклувальника, береться до уваги бажання підопічних. У п. 3.1 Правил опіки і піклування передбачено, що бажання підопічного враховується при досягненні ним відповідного віку (10 років). Частина 5 ст. 63 ЦК передбачає, що особі може бути призначений один чи кілька опікунів чи піклувальників. Такий стан може бути, наприклад, коли в особи, над якою установлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості. У цьому випадку опіка над цим майном установлюється за місцем перебування цього майна (ч. 1 ст. 74 ЦК). Особі, призначеній опікуном чи піклувальником, видається відповідне посвідчення (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Рішення про встановлення опіки виноситься при наявності документів, перерахованих у п. 3.3 Правил опіки і піклування, а про встановлення піклування при наявності документів, зазначених у п. 3.4 Правил опіки і піклування. Зокрема, необхідний акт обстеження умов життя майбутнього опікуна чи піклувальника, акт обстеження життя особи, що має потребу в опіці і піклуванні, й опис його майна, копія свідоцтва про народження особи, що має потребу в опіці чи піклуванні, довідка про стан здоров'я особи, що має потребу в опіці і піклуванні, і майбутнього опікуна (піклувальника) та інші документи.

Установлення над дитиною опіки і піклування або встановлення над недієздатною особою опіки може бути підставою для придбання громадянства України (ст. 12,13 Закону України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р.).

 

 

Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

1. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Інститут опіки і піклування спрямований на захист особистих і майнових прав і інтересів осіб, що потребують опіку і піклування, забезпечення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і лікування, забезпечення належного виховання неповнолітніх. Тому при призначенні опікуна чи піклувальника необхідно враховувати його особисті якості, можливість належного здійснення функцій опікуна чи піклувальника. У зв'язку з цим не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, якщо ці права не будуть відновлені; особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам того, хто потребує опіки або піклування. П. 3.2 Правил опіки і піклування встановлює також, що не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, які перебувають на обліку чи лікуються в психоневрологічних і наркологічних закладах; особи, що раніше були опікунами чи піклувальниками, і з їхньої вини опіка чи піклування були припинені; особи, засуджені за здійснення тяжкого злочину.

 

 

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника.

1. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування

З метою забезпечення особистих і майнових прав і інтересів осіб, що потребують опіку і піклування, ст. 65 ЦК передбачає, що до встановлення опіки чи піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку чи піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки і піклування. Таке здійснення опіки і піклування носить тимчасовий характер і припиняється у випадку призначення опікуна чи піклувальника.

 

 

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває в спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває в навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку або піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Якщо над фізичною особою, що перебуває в навчальному закладі, установі охорони здоров'я або установі органа соціального захисту населення, не встановлена опіка або піклування, чи не призначений опікун чи піклувальник, а ця особа має потребу в опіці і піклуванні, функції опікуна або піклувальника здійснюють ці установи. Аналогічне положення передбачене в п. 3.6 Правил опіки і піклування, яка передбачає також, що призначити опікуна (піклувальника) можна і після влаштування зазначених осіб у відповідні державні заклади. Якщо у перерахованих осіб є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то над ним встановлюється опіка (див. коментар до статті 74 ЦК).