1. В чому полягає суть та поняття договору довічного утримання? PDF Печать
Гражданское право - Довічне утримання (догляд) (Горбунова, Богачов)

1. В чому полягає суть та поняття договору довічного утримання?

За Цивільним кодексом України договір довічного утриман­ня - це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Договір довічного утримання передбачає укладення право­вих зобов’язань не тільки нерухомого майна, а й рухомого майна, що має значну цінність. Чітко не визначено, що саме з рухомого майна може відчужуватися за договором довічного утримання, тобто це може бути транспортний засіб, антикварні речі, ювелірні прикраси, твори мистецтва, скульптури, побутова техніка та інші речі за умови, що вони мають значну цінність. Але розмежування чи тлумачення понять „значна цінність” та „незначна цінність” у Цивільному кодексі України не надається, тобто це вирішується безпосередньо сторонами.

Цей договір спрямований на перехід права власності на цін­не майно. Право власності на цінне майно за договором довічного утримання у набувача виникає з моменту нотаріального посвід­чення такого договору - у разі відчуження за договором рухомо­го майна, та з моменту реєстрації правочину - у разі відчуження нерухомого майна. Але важливою особливістю є те, що право роз­порядження таким майном у набувача виникає лише після смерті відчужувача.

Цей договір є оплатним. Оплатність для набувача полягає в необхідності здійснювати майнове утримання замість отриманого житла. Для відчужувача - в тому, що, після передачі у власність речі, він може вимагати від набувача вчинення певних дій - на­дання матеріального забезпечення.

Договір довічного утримання не можна визначити як еквіва­лентний договір (яким є, наприклад, міна, купівля-продаж). Цей договір необхідно віднести до алеаторних (ризикових) договорів, оскільки на момент його укладення не можна визначити, що буде більшим - вартість житла чи остаточна вартість зустрічного на­дання. Адже період життя відчужувача на момент укладення до­говору не є відомим. Тому, якщо відчужувач проживе після укла­дення договору, скажімо два місяці, вартість надання буде значно меншою вартості переданого майна. У випадку, якщо довічне утри­мання триває 10 років, вартість надання буде більшою за вартість майна. Отже за алеаторним (ризиковим, нееквівалентним) догово­ром, яким є довічне утримання, загальна сума надання може бути більшою чи меншою, ніж вартість майна, що передано набувачеві.