6. Як регламентуються питання відшкодування шкоди при ушкодженні здоров’я малолітнього або неповнолітнього? PDF Печать
Гражданское право - Відшкодування шкоди (Л.М. Горбунова, С.В. Богачов)

6. Як регламентуються питання відшкодування шкоди при ушкодженні здоров’я малолітнього або неповнолітнього?

Цивільним законодавством малолітньою особою визнається фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років; неповноліт­ньою - особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зо­бов’язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. У законодавстві, як бачимо, приведений не виключний перелік витрат, тому не ви­ключається, що в конкретному випадку потерпілому мають бути відшкодовані витрати, пов’язані зі спеціальним навчанням хворої дитини тощо. Така необхідність у кожному конкретному випадку має бути встановлена за допомогою відповідних доказів (напри­клад, висновку лікарської експертизи). Такі вимоги повинні бути задоволені у разі, якщо відповідні види допомоги дитина не отри­мує безкоштовно.

Обсяг відшкодування шкоди, завданої малолітній особі не­можливо встановити виходячи із загальних критеріїв, оскільки малолітні особи відносяться до категорії непрацездатних осіб. Зрозуміло, що коли каліцтво чи інше ушкодження здоров’я завда­но малолітньому, то мова про відшкодування втраченого заробітку (доходу) йти не може, оскільки ця особа не може мати певний за­робіток, і їй можуть бути відшкодовані лише додаткові витрати.

Необхідно мати на увазі!

Спеціальною підставою для наступної зміни розміру відшкоду­вання є досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - ві­сімнадцяти років), оскільки така особа вже має право реалізува­ти свої здібності до праці та може мати власний заробіток.

Тому юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов’я­зана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов’язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встанов­леної законом мінімальної заробітної плати. Слід зазначити, що законодавство прирівнює учнів до 18 років до неповнолітніх, які не досягли 14 років. Це пояснюється тим, що учні до 18 років зде­більшого у зв’язку з навчанням, як і особи, що не досягли 14 років, не мають заробітку.

! Слід зважити на те, що по-іншому питання вирішуватиметь­ся у випадку, якщо ж на момент ушкодження здоров’я неповноліт­ня особа мала заробіток. В такому випадку шкода їй має бути від­шкодована виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встанов­леного законом розміру мінімальної заробітної плати.

Коли шкода заподіяна малолітньому чи неповнолітньому, який на той момент не працював, але в подальшому ним було отримано певну кваліфікацію та розпочато трудову діяльність, то потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодуван­ня шкоди, пов’язаної із зменшенням його професійної працездат­ності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, вихо­дячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

У випадках, коли внаслідок завданого до повноліття (тобто після досягнення 18-річного віку) каліцтва, ушкодження здоров’я потерпілий не мав змоги отримати професійну кваліфікацію і піс­ля досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

У судовій практиці вважається, що збитки мають бути відшко­довані потерпілому незалежно від того, чи приступив він до тру­дової діяльності чи ні.

Необхідно також розглянути особливості відшкодування шкоди, якщо ушкодження здоров’я відбулось в період виробни­чого навчання (практики). У цьому випадку сума відшкодуван­ня визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче від найменшого розряду тарифної ставки відповідної професії. У такому ж порядку має визначатися розмір відшкодування (сума страхової виплати) при заподіянні ушкодження здоров’я учням та студентам навчальних закладів, клінічним ординаторам, докторан­там, залученим до будь-яких робіт під час, перед або після занять для набуття професійних навичок.

Якщо в період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, за його згодою сума відшкодування визначається із се­редньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпіло­го ця сума може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики). У такому ж порядку визначається розмір відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю студента або учня при виконанні робіт під час виробничої практи­ки не за трудовим договором, у період канікул чи у вільний від на­вчання час.

Як показує судова практика щодо розгляду справ, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної неповнолітнім, при визначен­ні розміру такого відшкодування не застосовуються правила щодо врахування вини потерпілого, тобто завдана шкода підлягає від­шкодуванню незалежно від ступеня вини в такій ситуації самого потерпілого. Винятком є лише випадки, коли здоров’я ушкодже­но у зв’язку зі вчиненням неповнолітнім злочину, за який Кримі­нальним кодексом України передбачено настання кримінальної відповідальності з 14 років, тобто такого злочину, який характери­зується як тяжкий чи особливо тяжкий.