1. Що являє собою відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням життя? PDF Печать
Гражданское право - Відшкодування шкоди (Л.М. Горбунова, С.В. Богачов)

1. Що являє собою відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням життя?

Завдання шкоди життю та здоров’ю фізичної особи породжує відповідний обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Розглянемо випадки, в разі настання яких виникає обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду, та ознаки, якими вони характери­зуються.

Поняттям „каліцтво” охоплюються дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров’я.

Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразо­вим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому завда­ється фізичне ушкодження, наприклад, удар, результатом якого є перелом кісток.

Професійне захворювання ж характеризується як таке ушко­дження здоров’я, що стало результатом не одноразового, а систе­матичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є характерними для даного виду професії. Так, на­приклад, хронічний бронхіт є професійним захворюванням ро­бітників, які працюють на шахтах, рудниках, відкритих кар’єрах тощо.

Зокрема, в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України „Переліку професійних захворювань” наводиться пере­лік робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професій­ного захворювання, перелік небезпечних та шкідливих речовин і виробничих факторів, вплив яких може викликати професійне за­хворювання та перелік самих професійних захворювань, до яких законодавством відносяться захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів; що викликані впливом промислових аерозолів, дією фізичних факторів; які пов’язані з фізичним пере­вантаженням та перенапруженням окремих органів і систем; ви­кликані дією біологічних факторів; а також алергічні захворюван­ня; злоякісні новоутворення (професійний рак).

Судовою практикою також встановлюється, що як виняток професійним може бути визнане захворювання, не внесене до за­значеного переліку, якщо на момент, прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворю­вання професійним. Професійне захворювання також вважається таким у разі його встановлення чи виявлення в період, коли по­терпілий не перебував у трудових відносинах із підприємством, під час роботи на якому він захворів.

Поняттям „інше ушкодження здоров’я” охоплюється будь- яке, не пов’язане з каліцтвом, ушкодження здоров’я, що наступило внаслідок так званого загального захворювання. При цьому, дане загальне захворювання не пов’язане ні зі специфікою роботи, ні з травматичним впливом на організм людини, а є видом ушкоджен­ня здоров’я внаслідок недотримання заподіювачем шкоди вста­новлених правил та норм, наприклад, коли внаслідок відключення опалення особа захворіла на гостре респіраторне захворювання.

При цьому специфіка шкоди, яка завдана здоров’ю, полягає у тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. І тому об’єктом відшкодування буде не за­значена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала людина, внаслі­док завдання цієї шкоди.

До таких втрат законодавством відносяться:

1)  заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності. Під працездатністю мається на увазі стан людини, при яко­му сукупність фізичних, розумових і емоційних можливос­тей дозволяє працюючому виконувати роботу визначеного змісту, обсягу і якості;

2)   додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого хар­чування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Однак наведений перелік є не виключним та орієнтовним. Тому у випадку, коли потерпілий має ще й інші витрати, які пов’язані з відповідним ушкодженням здоров’я, то він має право вимагати їх відшкодування.

Крім того, потрібно зазначити, що у випадку ушкодження здо­ров’я фізичної особи, вона має право на відшкодування мораль­ної шкоди.

Передумовою для відшкодування шкоди має бути протиправ- ність діяння. Так, протиправність зазначеного виду діяння полягає в тому, що будь-яке діяння, яким завдається шкода здоров’ю осо­би, як правило, презюмується (наперед вважається) протиправ­ним. Це зумовлюється тим, що життя та здоров’я людини визна­ються вищою соціальною цінністю і не можуть бути пошкоджені. Однак в окремих випадках, що прямо передбачені в законодавстві, шкода, яка завдається здоров’ю, є правомірною. Наприклад, коли мала місце необхідна оборона.

Розглянемо випадок: громадянин Іваненко І. озброївшись со­кирою намагався проникнути в квартиру свого сусіда Васильчика А. При цьому гр-н Васильчик був вдома і щоб попередити озбро­єний напад та вторгнення до житла завдав нападнику тілесних ушкоджень, наслідком яких стала тимчасова втрата працездатнос­ті. У цьому випадку гр-н Васильчик не несе кримінальної відпові­дальності на не повинен відшкодовувати заподіяну ушкодженням здоров’я шкоду, оскільки мала місце необхідна оборона.

Певними особливостями наділений також і взаємозв’язок між протиправним діянням та завданою шкодою. У даних відносинах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, слід доводити наявність вза­ємозв’язку не тільки між протиправним діянням та каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров’я, але і причинно-наслідковий зв’язок між даними ушкодженнями та зазначеними майновими втратами.

Певними особливостями наділена і вина заподіювача шкоди

-   вона презюмується (визнається такою наперед), аж доки заподіювач не доведе свою невинність.

Як вже зазначалось, така норма цивільного законодавства сто­сується усіх без винятку випадків завдання шкоди життю та здо­ров’ю.

Законодавством передбачається, що відшкодування шкоди, за­подіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, мусить відшкодувати як фізична (людина) так і юридична особа (підприємство, установа, організація), яка її завдала.

Однак, у випадках, коли шкода завдається від нещасного ви­падку на виробництві та професійного захворювання працівнику, який застрахований в порядку загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування, то виникає ціла низка специфіч­них ознак.

Так, насамперед, окрім Цивільного кодексу ці зобов’язання врегульовуються Основами законодавства України про загально­обов’язкове державне соціальне страхування та рядом законодав­чих, підзаконних нормативних актів.

Отже, для того, щоб визначитись, яким чином Ви можете отримати відшкодування такого виду шкоди, необхідно мати на увазі, при яких обставинах шкода була завдана. Це зумовлюється і визначенням особи, яка має відшкодувати шкоду: особа, яка її без­посередньо завдала чи держава.

Необхідною умовою відшкодування шкоди державою є те, чи є громадянин застрахованим.

Так, обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

1)   особи, які працюють на умовах трудового договору (контр­акту);

2)   учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професій­них навичок; у період проходження виробничої практики (стажу­вання), виконання робіт на підприємствах;

3)   особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеці­альними договорами.

Крім того, добровільно можуть застрахуватися також священ­нослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релі­гійних організаціях, на виборних посадах, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності.

Особливість такого відшкодування шкоди полягає в тому, що відповідальність відшкодувати відповідну шкоду покладається на певний Фонд соціального страхування. І тільки у випадку, якщо сума страхових виплат не покриває завданої шкоди в повному об­сязі, то страхувальник має право вимагати відшкодування шкоди, в частці, якої не вистачає у заподіювача шкоди, чи особи, яка несе відповідальність за її завдання.

Цивільним законодавством закріплюється порядок відшко­дування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здо­ров’я особі, яка в момент завдання шкоди не працювала. Так, якщо у вказаний момент Ви не працювали, розмір майнових втрат, що Ви зазнали внаслідок завдання цієї шкоди, законодавством визна­чається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (деталь­ніше це питання розглядалось в частині І пам’ятки).

Відшкодуванню підлягає шкода, завдана фізичній особі ка­ліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, без урахування пен­сії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів, оскільки вони вважа­ються засобами соціального захисту, завдяки яким держава реалі­зує свою соціальну функцію.