5. За яких обставин потерпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди?
5. За яких обставин потерпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди?
Незважаючи на наявність хоча б однієї із перелічених у попередньому розділі підстав, потерпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди, якщо він сам у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду здійснював самообмову і тим самим перешкоджав з’ясуванню істини. Тобто в результаті чого сприяв незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному затриманню тощо.
Самообмова визначається як свідомо неправдиві свідчення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, які вони дали з метою переконати органи досудового слідства і суд у тому, що саме вони вчинили злочини, хоч насправді їх не вчиняли. Самообмова виражається у показаннях обвинуваченого, які зафіксовано у протоколі допиту. Слід зазначити, що не є самообмовою відмова особи від давання показань або умовчання про обставини, які виправдовують її. Вина обвинуваченого, який застосовує самообмову, може виражатися лише в умислі.
Пам’ятайте! Заподіяна шкода відшкодовується, коли самообмова була наслідком застосування насильства, погроз чи інших незаконних дій. При цьому факт насильства, погроз чи інших незаконних дій мають встановити слідчі органи, прокурор або суд.
Окремо слід вказати на те, що відшкодування завданої шкоди не виникає у разі, коли кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію[1] або акта про помилування[2] .
[1] Амністія - повне звільнення Законом України зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія) або часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).
[2]
Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років.