Стаття 1122. Особливі умови договору комерційної концесії

1. В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зо­крема:

1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;

3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (по­тенційних конкурентів) правоволодільця;

4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

2. Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

3. Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замов­ників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

1. Необхідність у встановленні спеціальних правил щодо можливості включення до договору комерційної концесії умов, перелічених у п. 1 — 4 ч. 1 ст. 1122 ЦК, обумовлена тим, що відповідно до п. 4 ст. З ЦК визнається як одна із загальних засад цивільного законодавства свобода підприємницької діяльності.  Крім того, встановлено, що забороняються антиконкурентні дії, зокрема, розподіл ринків за те­риторіальним принципом, обсягом реалізації товарів за колом продавців, покупців чи іншими ознаками (ч. 2 ст. 16 Закону «Про захист економічної конкуренції» [124]). Спеціальні правила ч. 1 ст. 1122 ЦК обмежують свободу підприємницької діяльності правоволодільця і користувача, дозволяють дії, які за інших умов визначаються як антиконкурентні.  Відповідно до договору правоволоділець може нести обов'язок
не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріп­леній договором за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Користувач згідно з договором також може узяти на себе обов'язок подібного роду (не конкурувати з правоволодільцем на відповідній терито­ рії в частині підприємницької діяльності, яка пов'язана з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем; не одержувати аналогічні правд від конкурентів правоволодільця, в тому числі потенційних; погоджувати з правоволодільцем місце продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення).

2. Разом з тим у договорі комерційної концесії не можуть встановлюватись умови, відповідно до яких правово лоділець отримав би права встановлювати ціну на товари, роботи, послуги, які користувач виробляє, виконує, надає з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем, або верхню чи нижню межу цієї ціни.

3. Внаслідок неуважного редагування положення ч.  Зет. 1122  ЦК виявилось незакінченим.  Можна здогадатись,  що малось на увазі визнати умови договорів комерційної концесії, про які (умови) йдеться в ч. З ст. 1122 ЦК, нікчемними. Але ж тлумачити законодавчий акт шляхом догадок було б неприпустимим. Тому слід зробити висновок про те, що умови договорів комерційної концесії, на які зазна­чається в ч. З ст. 1122 ЦК, суперечать п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції», який визнає антиконкурентними узгоджені дії, які стосуються
усунення з ринку або обмеження доступу на ринок покупців і продавців. Стосовно фізичних осіб такі умови порушували б вимогу ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка однаковою мірою визнає за всіма громадянами право на за­доволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Тому такі умови договорів підлягають визнанню недійсними судом, як це передбачено
загальним правилом ч. З ст. 215 ЦК.

 

Стаття 1123. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача

1. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

1. Користувач як суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність перед покупцями, замовниками, клієнтами за якість товарів, які він продав, робіт, які він виконав, послуг, які він надав з використанням комплексу прав, наданих йому пра­воволодільцем. Але правоволоділець також може відповідати за такі порушення, до­пущені користувачем. Відповідальність правоволодільця є субсидіарною. Субсидіарна відповідальність користувача реалізується в порядку, встановленому ст. 619 ЦК.

2. Правило абзацу першого ст. 1123 ЦК є загальним. В абзаці другому цієї ж статті формулюється спеціальне правило, відповідно до якого правоволоділець несе солідарну відповідальність разом з користувачем.  Така відповідальність право­володільця настає у випадках, коли до користувача пред'являються не пов'язані з якістю товарів (робіт, послуг) вимоги як до виробника продукції (товарів), ви­робленої із застосуванням комплексу прав, наданих користувачеві правоволодільцем. Правило абзацу другого ст. 1223 ЦК не може застосовуватись до випадків, коли правоволоділець виконує роботи, надає послуги чи здійснює продаж товарів, виробником яких він не є, з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем користувачеві.

 

Стаття 1124. Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк

1. Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укла­дення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

2. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може від­мовитися від укладення договору концесії на новий строк.

1. Законодавець досить жорстко підходить до правоволодільця, який уклав договір комерційної концесії на певний строк. Можливості дострокового розірвання такого договору комерційної концесії обмежені випадками, передбаченими ст. 651, 652 ЦК та договором. Зі спливом строку договору комерційної концесії користувач, якщо він належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комер­ційної концесії на новий строк на тих же умовах. Це диктує правоволодільцям уни­кати укладення договорів комерційної концесії на певний строк. Це можливо навіть у сфері дії Господарського кодексу [31], оскільки хоч загальне правило ч. З ст. 180 ГК і визнає строк дії договору істотною його умовою, ч. 1 ст. 366 ГК допускає укла­дення договору комерційної концесії без визначення строку, на який користувачеві надається можливість користуватися комплексом прав. Якщо ж договір комерційної концесії укладений на невизначений строк, можливості для його припинення є широ­кими (ч. 1 ст. 1126 ЦК).

2. З урахуванням жорсткості ч. 1 ст. 1124 ЦК правоволоділець має наполягати на включенні до договору комерційної концесії, що укладається на певний строк, умови, якою йому надається право відмовитись від укладення договору на новий строк.

 

Стаття 1125. Зміна договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 цього Кодексу.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.

1. При застосуванні ст. 1125 ЦК слід враховувати наступне: 1) на цей час порядок реєстрації договорів комерційної концесії і порядок ведення відповідного реєстру не затверджений; 2) до затвердження відповідних нормативно-правових актів зміни, які вносяться до договорів комерційної концесії, слід визнавати чинними з моменту підписання сторонами відповідної угоди; 3) після введення в дію нормативно-правових актів щодо порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії та ведення відповідного реєстру зміни до договорів комерційної концесії треба буде вважати чин­ними для сторін договору з моменту внесення змін до договору, а для третіх осіб — з моменту їх державної реєстрації.

 

Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений
договором.

2. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації від­повідно до статті 1118 цього Кодексу.

3. Договір комерційної концесії припиняється у разі:

1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкру­том).

1. Вкрай обмеженими для правоволодільця є можливості припинити правовід­носини,  що ґрунтуються на договорі комерційної концесії,  укладеному на певний строк,  навіть після спливу цього строку.  Але законодавець вельми ліберальний стосовно припинення такого договору, укладеного без визначення строку.  Кожна із сторін договору комерційної концесії на свій розсуд і незалежно від будь-яких
обставин в будь-який час вправі відмовитись від такого договору, укладеного на невизначений строк.  Встановлено лише, що сторона, яка заявляє про відмову,  має зробити таку заяву не раніше ніж за шість місяців,  якщо більш тривалий строк не встановлений договором.  У заяві про наступне припинення договору доціль­но зазначати на конкретну дату,  з якої договір  має вважатись  розірваним  (при­пиненим) з додержанням мінімального строку для повідомлення про припинення договору.

2. Після введення в дію нормативно-правових актів, які будуть регулювати по­рядок реєстрації договорів комерційної концесії та порядок ведення відповідного реєстру,  договір  комерційної концесії буде вважатись розірваним у відносинах між сторонами договору з моменту спливу строку,  встановленого ч.   1 ст. 1126, а у відносинах з третіми особами — з дня державної реєстрації «розірвання дого­вору» (реєстрації правочину, яким договір комерційної концесії розірвано). Така реєстрація у разі відмови від договору має здійснюватись тільки після настан­ня терміну, визначеного в заяві сторони про відмову від договору, але не раніше спливу шести місяців після отримання стороною заяви іншої сторони про відмову від договору.

3. Договір комерційної концесії припиняється також у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Отже, незалежно від того, що, крім права на торговельну марку чи інше позначення, до предмета договору комерційної кон­цесії належать інші права, договір комерційної концесії припиняється в результаті припинення права правоволодільця тільки на торговельну марку або інше позна­чення, що є предметом договору комерційної концесії. Припинення інших прав, що є предметом договору комерційної концесії, не є достатньою юридичної підставою для припинення договору комерційної концесії. Воно тягне наслідки, передбачені ст. 1129 ЦК.

4. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 25 Закону «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [108] визнання борж­ника банкрутом безпосередньо не тягне припинення договорів, а лише породжує повноваження ліквідатора заявляти про відмову від виконання договору. Пункт 2 ч. З ст. 1126 ЦК визнає оголошення правоволодільця або користувача неплатоспро­можним (банкрутом) безпосередньою правовою підставою припинення договору комерційної концесії.

 

Стаття 1127. Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін

1. Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визна­чений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємниць­кої діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю.

Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх від­повідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 цього Кодексу.

1. При переході будь-якого із виключних прав, що входять до складу предмета до­говору комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи наступає сінгулярне правонаступництво. Набувач відповідних виключних прав у відповідній частині чи повністю стає правоволодільцем в договорі комерційної концесії, а користувач зберігає всі права та обов'язки, якими тепер уже кореспондують обов'язки та права нового
правоволодільця.

2. Оскільки сторонами договору комерційної концесії можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності, права та обов'язки правоволодільця — фізичної особи у разі її смерті переходять до спадкоємця, якщо до спливу шести місяців після від­криття спадщини він зареєструється як підприємець або передасть права та обов'язки за договором комерційної концесії третій особі, яка вправі займатись підприємницькою діяльністю. У решті випадків у зв'язку із смертю правоволодільця договір комерцій­ної концесії припиняється, що не виключає спадкування тих прав та обов'язків, які виникли до дня припинення договору.

3.   Оскільки припинення договору комерційної концесії у разі смерті фізичної особи — правоволодільця передбачає наявність цілої низки юридичних фактів, сама смерть такої особи не припиняє договір комерційної концесії. Тому до настання правонаступництва права праволодільця в договорі комерційної концесії здійснюються, а обов'язки — виконуються особою, яка управляє спадщиною.

 

Стаття 1128. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця

1. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правово-лодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків.

У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповід­ного зменшення належної правоволодільцеві плати.

1. Зміна торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця безпосередньо не тягне за собою припинення договору комерційної концесії, а лише веде до зміни цього договору: його предметом стає нова торговельна марка чи нове інше позначення правоволодільця. Проте у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правово­лодільця, які є предметом договору комерційної концесії, користувачеві надається право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Це право користувач реалізує за домовленістю з правоволодільцем або шляхом звернення з позовом до суду.

2. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця та про­довження дії договору комерційної концесії користувач вправі вимагати зміни дого­вору — відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати. Але позивач має довести, якою мірою плата підлягає зменшенню та внаслідок яких обставин.

 

Стаття 1129. Наслідки припинення права, користування яким надано за договором комерційної концесії

1. Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позна­чення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 цього Кодексу.

1. Відповідно до п. 1 ч. З ст. 1126 ЦК договір комерційної концесії припиняється у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Припинення інших прав, що входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, не тягне припинення договору. Припиняється дія тільки тих положень договору, які стосуються права, що припинилося. У зв'язку з цим користувач отримує також право вимагати відповідного зменшення плати, належної правоволодільцеві.