Печать
PDF

§ 2. РОЗДРІБНА КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ - Страница 2

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

Стаття 703.   Продаж товарів з використанням автоматів

1. Якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шля­хом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про на­йменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.

3. Якщо покупцеві не надається оплачений товар, продавець повинен на вимогу по­купця негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму.

4. Якщо автомат використовується для розміну грошей, придбання платіжних за­собів або обміну валюти, застосовуються положення про роздрібну купівлю-продаж, якщо інше не випливає із суті зобов'язання.

1. Зазвичай з використанням автоматів здійснюється продаж недорогих товарів. Тому законодавець не вимагає від продавця, щоб він забезпечував прийняття претен­зій від покупців упродовж усього часу здійснення продажу товарів з використанням автоматів. Вимагається лише, щоб продавець повідомив про його місцезнаходження та режим роботи. Разом з тим, ч. З ст. 703 ЦК покладає на продавця обов'язок негайно надати покупцеві товар або повернути сплачену ним грошову суму, якщо покупцеві не видається оплачений товар. Реалізація цього обов'язку не забезпечена юридичними засобами. Але у разі невиконання продавцем цього обов'язку покупець не позбавляється права пред'явити до продавця відповідні вимоги не негайно, а в час, коли відповідні працівники продавця перебувають на робочих місцях.

2. Розмін грошей, придбання платіжних засобів та обмін валюти можуть кваліфіку­ватись як купівля-гіродаж. Тому до таких відносин у випадках використання автоматів застосовується ст. 703 ЦК. Але ч. З ст. 703 ЦК не може застосовуватись усупереч публічно-правовим нормам. Відповідно до ст. 6 Декрету «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю» [207] купівля і продаж іноземної валюти перебувають у сфері валютного регулювання, яке здійснюється Національним банком України (ст. 7 Закону «Про Національний банк України» [103]. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України не допускає обміну валюти через автомати.

 

Стаття 704.   Договір з умовою про доставку товару покупцеві

1. Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доста­вити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем
не вказане, — за місцем проживання фізичної особи — покупця або місцезнаходжен­ням юридичної особи — покупця.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

3. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

1. Відносини щодо купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві ре­гулюються Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями [452].

2. На відміну від ст. 702 ЦК, яка дає право покупцеві на відмову від договору роздрібної купівлі-продажу до прийняття товару, ст. 704 ЦК такого права покупцеві не надає. Це не виключає встановлення договором умови про право покупця відмови­тись від доставленого товару. Крім того, слід ураховувати, що доставка товарів перед­бачена і ст. 702 ЦК. Тому ст. 704 ЦК застосовується до відносин, у яких здійснюється
доставка товару покупцеві, але продаж товару не було здійснено за зразками.

 

Стаття 705.   Договір найму-продажу

1. За договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на пе­реданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару.

2. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

1. Договір найму-продажу відповідно до ст. 705 ЦК включає до себе договір купівлі-продажу. Згідно з термінологією ч. 2 ст. 628 ЦК такий договір є змішаним (поєднує елементи різних договорів).

Немає перешкод для укладення договору найму-продажу і тоді, коли договір купівлі-продажу не є договором роздрібної купівлі-продажу. Стаття 705 ЦК не міс­тить достатнього нормативного матеріалу для врегулювання відносин найму-продажу. Відповідні умови слід включати в текст договору найму-продажу.

 

Стаття 706.   Ціна та оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у мо­мент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

2. Якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Ко­дексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з роз­строченням платежу, не застосовуються положення абзацу першого частини п'ятої статті 694 цього Кодексу.

4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах вста­новленого договором періоду розстрочення його оплати.

1. Покупець зобов'язаний оплатити товари, що придбаваються ним на підставі до­говору купівлі-продажу, за ціною, оголошеною в момент укладення договору. Проте інше може випливати із суті зобов'язання (маються на увазі зобов'язання, що вини­кають на підставі договору купівлі-продажу).

2. Простроченню здійснення покупцем попередньої оплати товару (строк оплати ви­значається при цьому на підставі ч. 1 ст. 693 і ст. 530 ЦК) ч. 2 ст. 706 ЦК об'єктивно надає значення відмови від договору. Надання покупцем доказів відсутності його вини в простроченні виконання обов'язку щодо попередньої оплати не може вплинути на висновок про те, що прострочення призвело до припинення договору і зобов'язань, що виникли на їх підставі.

3.   Відносини щодо роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит,  в тому числі і з умовою про розстрочення оплати, набули суттєвої складності внаслідок складної побудови правових норм, що поширюються на ці правовідносини. Вони сформульовані в ст. 694 ЦК, яка стосується всіх правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кре­дит, в ст. 695 ЦК, яка стосується одного виду правовідносин щодо купівлі-продажу товарів у кредит — правовідносин щодо продажу товарів з умовою про розстрочення оплати, і в ст. 706 ЦК, чинність якої поширюється на всі правовідносини, що вини­кають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит (як із від­строченням, так і з розстроченням оплати).

4.  До правовідносин, що виникають на підставі договору роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит, застосовуються:

1)      ч. 1 ст. 694 ЦК, яка передбачає продаж товарів як з умовою про відстрочення, так і з умовою про розстрочення оплати;

2)  ч. З ст. 694 ЦК, яка відповідно до ст. 665 ЦК дає покупцеві право на розірвання договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати товар;

3)  стосовно договору роздрібної купівлі-продажу товару з умовою про відстрочення оплати чинною є ч. 4 ст. 695 ЦК, що дає продавцеві право вимагати повернення про­даного, але не оплаченого товару;

4)  стосовно роздрібної купівлі-продажу з умовою про розстрочення оплати таке ж правило встановлене ч. 2 ст. 695 ЦК;

5)  ч. 6 ст. 694 ЦК, відповідно до якої продавець за договором купівлі-продажу това­ру в кредит має право застави на товар з моменту передання товару до його оплати;

6)  абзац другий ч. 5 ст. 694 ЦК, відповідно до якого договором може бути перед­бачено обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Це правило є близьким за змістом до п. 9 Правил торгівлі в розстрочку [280], відповідно до якого при продажу товарів у розстрочку з покупців на користь суб'єктів підприємницької діяльності від наданого кредиту стягуються проценти, розмір яких установлює про­давець, але не вище процентних ставок за кредити банка, який обслуговує продавця. Але не можна ігнорувати і різницю між наведеними правилами Цивільного кодексу та підзаконного акта. Цивільний кодекс допускає можливість установлення відпо­відної умови в договорі, в тому числі в договорі купівлі-продажу, а підзаконний акт установлює норму прямої дії. У частині, в якій існує зазначена суперечність, підзаконний акт застосовуватись не може: право погоджувати умову про проценти, в тому числі про їх розмір, належить сторонам договору купівлі-продажу товару в кредит;

7)  якщо договором роздрібної купівлі-продажу встановлено розмір процентів за ко­ристування кредитом, на підставі ст. 1057, 1054 і 1048 ЦК застосовуються проценти на рівні облікової ставки Національного банку України.

5.  Не застосовуються до договорів купівлі-продажу товарів у кредит:

1) ч. 2 ст. 694 ЦК, оскільки питання про ціну вирішується спеціальним правилом ч. 1 ст. 706 ЦК;

2) правило абзацу першого ч. 5 ст. 694 ЦК — у силу прямого зазна­чення на це в ч. З ст. 706 ЦК.

Але слід мати на увазі, що тут ідеться про проценти, що нараховуються за прострочення оплати товарів (внесення чергових платежів). Не­припустимість застосування процентів, установлених на випадок прострочення оплати товарів, проданих у кредит (прострочення внесення чергових платежів), не виключає сплати покупцем за договором роздрібної купівлі-продажу товарів процентів за ко­ристування кредитом на підставі договору.

6. Пункт 17 Правил торгівлі в розстрочку встановлює розмір пені за прострочення сплати чергових платежів, які включають до себе не тільки частину ціни товару, а і про­центи за користування кредитом. Із цивільного законодавства можна зробити висновок про те, що в ньому достатньо чіткої межі між процентами та пенею не проводиться. У зв'язку з цим доцільно виходити із термінології, яка використовується в актах цивіль­ного законодавства. Якщо у п. 17 названих Правил [280] вживається термін «пеня», то до цього положення і слід застосовувати норми, що сформульовані в Цивільному кодексі стосовно пені. Пеня — це неустойка (вид забезпечення виконання зобов'язань). А забезпечення може встановлюватись тільки законом або договором (ч.   1 ст. 548 ЦК). Допускається встановлення підзаконним актом заходів забезпечення виконання зобов'язань, якщо це прямо передбачено спеціальним законом. Правила торгівлі в роз­строчку затверджені Кабінетом Міністрів на виконання Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [86], з якого не випливає повноваження Кабінету Міністрів установлювати заходи забезпечення виконання зобов'язань. Отже, п. 17 Правил тор­гівлі в розстрочку застосуванню не підлягає, але погодження в договорі роздрібної купівлі-продажу товарів у кредит умови про сплату пені за прострочення оплати товару, проданого з відстроченням оплати, або сплати чергових платежів за товар, проданий з розстроченням оплати, є можливим. Це не суперечить ч. З ст. 706 ЦК.

7. Пункт 19 Правил торгівлі в розстрочку також підлягає застосуванню в частині, в якій цей пункт не суперечить Цивільному кодексу. Продавець має право вимагати стягнення з покупця суми заборгованості на підставі ст. 526 ГК [31], але він не впра­ві вимагати стягнення цих сум, якщо строк сплати їх не настав. Тому прострочена заборгованість може бути стягнена, хоча б прострочено було внесення не трьох, як
передбачено п. 19 Правил торгівлі в розстрочку, а хоч би одного платежу, а майбутні платежі не можуть бути стягнені примусово. Інша справа, що у разі прострочення оплати товару, проданого в кредит за договором роздрібної купівлі-продажу, продавець на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК вправі вимагати повернення неоплаченого товару.

8. Покупець має право в будь-який час повністю оплатити товар у межах встанов­леного договором періоду розстрочення.

 

Стаття 707.   Обмін товару

1. Покупець має право протягом чотирнадцяти днів з моменту передання йому непродовольчого товару неналежної якості, якщо триваліший строк не оголошений продавцем, обміняти його у місці купівлі або інших місцях, оголошених продавцем, на аналогічний товар інших розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. У разі виявлення різниці в ціні покупець проводить необхідний перерахунок з про­давцем.

Якщо у продавця немає необхідного для обміну товару, покупець має право повер­нути придбаний товар продавцеві та одержати сплачену за нього грошову суму.

Вимога покупця про обмін або повернення товару підлягає задоволенню, якщо товар не був у споживанні, збережено його товарний вид, споживчі властивості та за наявності доказів придбання товару у цього продавця.

2. Перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню на підставах, перед­бачених цією статтею, встановлюється нормативно-правовими актами.

1. Абзац перший ч. 1 ст. 707 ЦК представляє інтерес як положення закону, яке при тлумаченні має бути скориговане з огляду на явну суперечність у його змісті. Спочатку тут ідеться про обмін недоброякісних товарів, але в подальшому передбачається обмін такого товару не на аналогічний товар, що було б логічним, а на товар іншого розміру, форми, габариту, фасону, комплектації тощо. Ця суперечність дає підстави для висновку про те, що ст. 707 ЦК у цілому присвячена обміну доброякісних това­рів. Такий висновок підтверджується і тим, що ст. 707 ЦК близька за змістом до ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка встановлює право покупця на обмін товару належної якості.

Отже, відповідно до ст. 707 ЦК і ст. 9 названого вище Закону покупець має право на обмін товару, переданого на підставі договору роздрібної купівлі-продажу, якщо товар не підійшов покупцеві за формою, габаритом, фасоном, кольором, розміром, комплектацією, або якщо товар з інших причин не може бути використаний покуп­цем за призначенням. Це право покупець може реалізувати впродовж чотирнадцяти днів після передання товару покупцеві. Тут також треба звернути увагу на рівень юридичної техніки. У ч. 1 ст. 707 ЦК міститься формулювання «протягом чотир­надцяти днів з моменту передання». У ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» зазначається на «14 днів, не рахуючи дня купівлі». Застереження «не рахуючи дня купівлі» є зайвим, оскільки загальне правило про визначення початку перебігу стро­ків установлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події (ст. 263 ЦК). Що стосується відрахування чо-тирнадцятиденного строку «з моменту» передання товару, то воно є неприйнятним, оскільки суперечить визначенню момента початку і закінчення строку, що наводиться у ст. 253, 254 ЦК.

2. Умовами задоволення вимоги покупця про обмін доброякісного товару, є такі: 1) товар не був у споживанні; 2) збережено його товарний вид та споживчі властивості; 3) наявність доказів придбання товарів у даного продавця. Остання умова конкре­тизується зазначенням у ст. 9 Закону «Про захист прав споживачів» на наявність розрахункового документа, який було видано покупцеві разом з товаром. Названа стаття передбачає також наявність у відповідних випадках пломб, ярликів. При за­стосуванні цих правил слід ураховувати, що спрощена система оподаткування не ви­магає видачі покупцям розрахункових документів. Це утруднює реалізацію покупцями прав, про які йдеться.

3. Постановою Кабінету Міністрів затверджено Перелік товарів неналежної якості, які не підлягають обміну (поверненню) [249] (Додаток 3 до постанови від 19 березня 1994 р. 172).

4. Якщо здійснити обмін товару на аналогічний продавець не має можливості, він зобов'язаний обміняти його на інші товари з асортименту, що є в наявності, з відпо­відним перерахунком вартості. За погодженням сторін обмін товару може бути здій­снений при першій наступній появі аналогічного товару у продавця. За відсутності у продавця товару для здійснення обміну в день звернення покупця з такою вимогою
покупець вправі вимагати прийняття товару і повернення сплаченої за товар грошо­вої суми. Це означає, що вимога про повернення зазначеної суми визнається законом конклюдентними діями, що свідчать про одностороннє розірвання договору купівлі-продажу покупцем.

Стаття 708.   Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості

1. У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встанов­лених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред'явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

1. Вимоги, що передбачені ст. 708 ЦК, покупець вправі пред'явити до продавця, якщо неналежна якість товару виявлена впродовж гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами або договором. Строками, які на­звані тут іншими, є ті, що встановлені ст. 680 ЦК. Загальне правило — застосовуються «розумні строки», а граничними є строки — два роки — для рухомого майна і три
роки для нерухомого. Див., також п. З коментаря до ст. 680 ЦК. Договором або за­коном може бути встановлений більш тривалий строк.

2. Строк для пред'явлення вимог до продавця у зв'язку з продажем недоброякісних сезонних товарів відраховується від дня початку сезону. Перелік сезонних товарів затверджено постановою Кабінету Міністрів.

3. Вимоги, передбачені ст. 708 ЦК, покупець може пред'явити за своїм вибором. На відміну від ст. 678 ЦК, що диференціює наслідки продажу неякісних товарів залежно від істотності чи неістотності виявлених недоліків, ст. 708 ЦК такої диференціації не передбачає. Важливо тільки, щоб недоліки не були застережені продавцем при продажу товару. Правила ч. 1 ст. 708 ЦК на момент прийняття Цивільного кодексу
погоджувались з чинною на той час редакцією ст. 14 Закону «Про захист прав спо­живачів». Але Законом від 1 грудня 2005 р. Закону «Про захист прав споживачів» [186] був викладений у новій редакції. Стаття 8 названого Закону в редакції від 1 груд­ня 2005 р. надає покупцеві право на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми не у всіх випадках виявлення недоліків у товарах упродовж
гарантійних строків, а тільки тоді, коли мають місце фальсифікація товару або істотні недоліки товарів, які виникли з вини продавця (виготовлювача). При цьому істотний недолік визначається у п. 12 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» як «недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наді­лений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором». У силу застереження в п. 2 розділу V  «Прикінцеві положення» Закону «Про захист прав споживачів» («до приведення у від­повідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону») переважному застосуванню підлягає ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів». Істотні недоліки мають визначатись відповідно до
не ч. 1 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» (а не ч. 2 ст. 678 ЦК).

4. Стосовно товарів, які вже були у користуванні та продані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, покупець має право пред явити вимоги, які випливають із продажу товарів неналежної якості, за умови, що виявлені недоліки є істотними, а покупець не був поінформований продавцем про їх наявність.

5. Вимоги, що випливають із передання продавцем покупцеві недоброякісних товарів, на розсуд покупця можуть бути пред'явлені до продавця або до виготовлювача товару. Ці вимоги, як це передбачено ч. З ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів», можуть бути пред'явлені до підприємств, які спеціально створені для таких цілей торговельни­ми підприємствами або підприємствами-товаровиробниками або які уклали відповідні договори з торговельними підприємствами або підприємствами-товаровиробниками.

6. Закон «Про захист прав споживачів» установлює низку правил, що стосують­ся порядку реалізації покупцем своїх правомочностей, що випливають із передання на виконання договору купівлі-продажу товару неналежної якості: 1) на продавців і виробників покладається обов'язок при продажу товарів інформувати покупців про підприємства, на які покладається обов'язок задовольняти вимоги покупців, що ви­
пливають із передання товарів неналежної якості (ч. 4 ст. 8); 2) заміна недоброякіс­ного товару на доброякісний має здійснюватись негайно. За наявності необхідності перевірки якості строк заміни подовжується до 14 днів, а за відсутності такого товару у продавця — до двох місяців (ч. 6 ст. 8); 3) строк усунення недоліків установле­ний тривалістю 14 днів (диспозитивно) (ч. 8 ст. 8); 4) на письмову вимогу покупця
йому на час усунення недоліків проданого товару має бути наданий для користування з доставкою аналогічний товар (ч. 9 ст. 8); 5) порушення прав споживача, що випли­вають із передання йому продавцем товару неналежної якості, тягне обов'язок про­давця відшкодувати збитки впродовж одного місяця після пред'явлення такої вимоги (ч. 12 ст. 8). Це — унікальне правило, оскільки строки, впродовж яких боржник, котрий порушив зобов'язання, зобов'язаний відшкодувати завдані таким порушенням збитки, зазвичай не встановлюються.

7. Частина 10 ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» надає право споживачеві пред'явити вимогу про безоплатне усунення недоліків у товарі, що виникли з вини виробника не тільки впродовж гарантійного строку, а і протягом установленого строку служби товару. Якщо строк служби не встановлено, обов'язок безоплатного усунення недоліків продавець несе протягом десяти років з дня передання товару покупцеві. Якщо обов'язок усунути недоліки продавець не виконав упродовж 14 днів або іншого погодженого строку, покупець отримує права, що встановлені на випадок виявлення недоліків у проданих товарах протягом гарантійного строку.