§ 7. ПРИТРИМАННЯ

 

Стаття 594. Право притримання

1. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших
збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

2. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

1. Право притримання — це нова правова конструкція для вітчизняного цивільного права. З цим пов'язана недостатня визначеність терміну, яким ця правова конструкція позначається. У ст. 594 ЦК (в заголовку і ч. 2) вживається термін «притримання». Цей же термін вживається у частині третій ст. 14 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]. У заголовку ст. 856 ЦК вживається термін
«притримування». Для цілей правозастосування ці терміни слід вважати тотожними. Отже, на відносини, що регулюються ст. 856 ЦК, поширюється чинність ст. 564 — 597 ЦК.

2. Правова конструкція притримання може застосовуватись у всіх випадках, коли наявними є умови, що називаються у ч. 1 ст. 594 ЦК. Вони такі: 1) кредитор правомірно володіє річчю, що підлягає переданню боржникові або особі, яку визначає боржник; 2) невиконання боржником у встановлений строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або щодо відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат чи інших збитків. У
відповідних випадках строк виконання зобов'язання боржника оплатити річ визна­чається згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК, яка може застосовуватись і стосовно зобов'язання про відшкодування збитків.

Спеціальне зазначення в ст. 856 ЦК на право підрядника притримати річ не виклю­чає застосування притримання в інших випадках, що підпадають під дію ст. 594 — 597 ЦК.

3. Спеціальним законом або договором можуть встановлюватись інші вимоги (крім вимог щодо оплати речі, відшкодування збитків, пов'язаних з нею), що забезпечуються притриманням.

4. Притримання можливе стосовно як рухомого, так і нерухомого майна. Набуття третьою особою права на майно, що притримується, не припиняє права кредитора на притримання.

5. На виняток із загального правила ст. 323 ЦК, що покладає ризик випадкового знищення або пошкодження речі на власника, ч. 4 ст. 594 ЦК покладає цей ризик на кредитора, який притримує річ, незалежно від того, хто є власником речі, яку притримує кредитор.

6. Кредитор не зобов'язаний реєструвати притримання рухомого майна в Держав­ному реєстрі обтяжень рухомого майна. Але для отримання пріоритету він може за­реєструвати притримання як вид обтяження. У цьому разі кредитор отримує пріоритет з моменту реєстрації притримання в названому Державному реєстрі.

Незареєстроване притримання має вищий пріоритет перед іншими незареєстровани-ми обтяженнями (частина третя ст. 14 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»). Це один із двох випадків, коли названий Закон надає незаре-єстрованому обтяженню чинності не тільки у відносинах між кредитором і боржником, а і у їх відносинах з третіми особами.

 

Стаття 595.   Обов'язки кредитора, який притримує річ у себе

1. Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

2. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він при­тримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

3. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

1. На кредитора покладається обов'язок негайно повідомити боржника про те, що він притримує річ. Наслідком невиконання цього обов'язку може бути вимога борж­ника про відшкодування збитків, оскільки притримання речі без повідомлення про це боржника набуває ознаки правопорушення.

2. Якщо ч. 4 ст. 594 ЦК покладає на кредитора ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження речі, логічно зробити висновок про те, що він відгіовідає перед боржником за незбереження речі (її втрату, псування або пошкодження), що сталося внаслідок вини боржника. Неправильним було б протиставляти положення ч. 2 ст. 595 та ч. 4 ст. 594 ЦК та робити звідси висновок про те, що кредитор, який притримує річ, в силу ч. 2 ст. 595 ЦК не несе ризик випадкового знищення або ви­падкового пошкодження притримуваної речі. Питання про співвідношення цих двох законодавчих положень має вирішуватись за допомогою наступного методологічного інструментарію. Методом логічного доповнення тексту ч. 2 ст. 595 ЦК виявляється правовий припис, відповідно до якого у решті випадків, тобто при випадковій втраті,
псуванні або пошкодженні речі, кредитор за збереження речі не відповідає. Але цей правовий припис не може застосовуватись всупереч правовому припису, що прямо випливає із ч. 4 ст. 594 ЦК. Питання про те, чи мають значення розбіжності в тер­мінології, що використовується в ст. 594 ЦК («... знищення або... пошкодження») і в ст. 595 ЦК («втрата, псування або пошкодження»), вирішується порівнянням подіб­них формулювань у Цивільному кодексі (ст. 22, 623). Таке порівняння дає підстави для висновку про те, що законодавець не притримується однакової термінології, що інколи вимагає її коригування з урахуванням принципу розумності, що закріплюється в п. 6 ст. З ЦК, але має вищу юридичну силу, оскільки він включається до змісту принципу верховенства права.

Повертаючись до проблеми співвідношення правил ст. 594 і 595 ЦК, що коменту­ються, зауважимо, що результат тлумачення буде таким само, якщо при інтерпретації ч. 4 ст. 594 ЦК буде використаний висновок ступеню: якщо кредитор несе ризик ви­падкового знищення або пошкодження притриманої речі, то тим більше він має від­повідати за незбереження цієї речі внаслідок його винних дій чи бездіяльності.

 

Стаття 596.   Розпорядження річчю, яку притримує кредитор

1. До кредитора, який притримує у себе річ боржника,  не переходить право власності на неї.

2. Боржник, річ якого кредитор притримує, має право розпорядитися нею, по­відомивши набувача про притримання речі і права кредитора.

1. Із факту притримання речі право власності на предмет притримання у креди­тора не виникає. Але право кредитора на притримання може стосуватися і речі, яка належить йому на праві власності і яку кредитор відповідно до закону і договору має передати боржникові (ч. 1 ст. 331 ЦК).

2. Боржник, якщо він є власником речі, що притримується, зберігає право розпо­ряджання річчю. Але таке розпоряджання не впливає на правовідносини щодо при-тримання в інший спосіб, ніж заміна власника речі, що притримується.

 

Стаття 597.   Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор

1. Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

1. Звернення стягнення на нерухоме майно, що притримується, здійснюється відпо­відно до Закону «Про іпотеку» [197]. Звернення стягнення на рухоме майно, що при­тримується, здійснюється відповідно до Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207]. Лише стосовно вантажу, що є відповідно до ст. 916 ЦК предметом притримання, ч. 4 ст. 310 ГК [42] встановлює спеціальний порядок реалі­зації. Зі спливом місячного строку після повідомлення перевізником одержувача про прибуття вантажу вантаж вважається невитребуваним і реалізується у встановленому законодавством порядку. Таким законодавством є Правила реалізації вантажів [340]. Спеціальний механізм реалізації предмета притримання встановлений ст. 874 ЦК стосовно договору побутового підряду.