ГЛАВА 42 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН, ПОРОДУ ТВАРИН PDF Печать
Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

ГЛАВА 42 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН, ПОРОДУ ТВАРИН

 

Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, за­свідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин включає особисті немайнові права. Особисті немайнові права зазвичай належать автору. Тому ч. 1 ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» [185] встановлює, що особисте немайнове право авторства особа набуває від дати державної реєстрації сорту.

2. Державна реєстрація сорту рослин здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні (ч. 1 ст. 33 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» [185]). Ведення цього Дер­жавного реєстру покладено на Державну службу з охордни прав на сорти рослин (Держсортслужбу ).

3. Державна реєстрація сорту рослин здійснюється на підставі рішення, яке прий­мається Держсортслужбою за результатами розгляду заявки на сорт рослин. Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекціонеру). Сорт рос­лин може бути створений спільно декількома селекціонерами. У такому разі всі вони мають однакові права на подання заявки.

4. У разі,  коли сорт створено селекціонером у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва, обладнання, матеріальних і фінансових засобів роботодавця, і договором між селекціонером і роботодавцем не передбачено інше, право на подання за­явки належить роботодавцю. Але за наявності таких обставин право на подання заявки переходить до автора, якщо роботодавець протягом 60 днів від дати отримання від автора повідомлення про створення нового сорту рослин не подасть заявку на сорт рослин. Сплив зазначеного строку безпосередньо не дає автору права на подання заявки. Роботодавець може використовувати сорт як конфіденційну інформацію (без державної реєстрації). Якщо він попередив про це автора, то право подання заявки переходить до автора тільки за умови, що роботодавець не буде використовувати сорт рослин протягом чотирьох років від дня отримання повідомлення автора про створення нового сорту рослин.

5.   Державній реєстрації підлягає тільки сорт,  що вважається охороноздатним, тобто якщо за проявом ознак, переданих певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є:

— новим. Таким є сорт, матеріал якого не продавався чи будь-яким іншим способом не передавався для комерційного використання. Ця ознака не втрачається, якщо передання мало місце не більше як впродовж одного року до дня, який вважається датою подання заявки (у відповідних випадках — більш тривалого часу до цього дня);

— вирізняльним. Ознака вирізняльності вважається наявною, якщо створений сорт чітко вирізняється з-поміж інших сортів, загальновідомих до дати, на яку заявка на сорт вважається поданою;

— однорідним. Таким вважається сорт рослин, якщо з урахуванням можливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, вказаними в описі сорту;

— стабільним. Таким вважається сорт, якщо його основні ознаки, указані в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження (ст. 11 Закону «Про охорону прав на сорти рослин»).

6. Заявка на сорт підлягає експертизі. Спочатку проводиться формальна експертиза на предмет відповідності формальних ознак заявки вимогам законодавства (ст. 26 За­кону «Про захист прав на сорти рослин»). Потім за клопотанням заявника проводиться кваліфікаційна експертиза, за результатами якої приймається рішення про державну реєстрацію сорту рослин.

7. Державна реєстрація сорту рослин не є єдиним способом засвідчення немайнових прав інтелектуальної власності. Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» автор сорту має право на свою вимогу одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин.

8. Немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин передбачаються ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин». їх зміст в основному відповідає ст. 423 ЦК. Названий Закон не допускає виникнення немайнових прав на сорт рослин у інших осіб (крім автора) або передання таким особам особистих немайнових прав на сорт рослин. Стосовно права авторства ч. З ст. 37 ЦК прямо забороняє його відчуження або інше передання. Немайнові права на сорт рослин підтверджуються свідоцтвом про авторство на сорт.

9. Про майнові права на сорт рослин, породу тварин див. коментар до ст. 487 ЦК. Майнові права на сорт рослин підтверджуються патентом, який видається впродовж місячного строку після внесення в Державний реєстр прав власників сортів рослин (скорочено — Державний реєстр патентів) відповідного запису. Такий запис вважа­ється державною реєстрацією права на сорт. Якщо заявка на сорт рослин подається
автором, він може клопотати тільки про реєстрацію сорту. Це клопотання задоволь­няється шляхом реєстрації сорту рослин в Державному реєстрі заявок на сорт рослин та видачі свідоцтва про авторство на сорт.

10. Право на поширення сорту рослин як об'єкта інтелектуальної власності, який виражено в певному селекційному матеріалі, виникає за умови реєстрації сорту відпо­відно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні [304]. Стаття 18 Закону «Про насіння і садибний матеріал» [119] допускає введення в обіг насіння і садибного матеріалу після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві і розсадництві. Однією із форм такого визнання є внесення сорту рослин до згаданого вище Державного реєстру.

11. Закон «Про племінну справу у тваринництві» [145], Положення про Держав­ ний племінний реєстр [349] та інші акти законодавства не передбачають включення до Державного племінного реєстру відомостей про осіб, які створили нову породу тварин. Тому здійснення особистих немайнових прав інтелектуальної власності на по­роду тварин стане можливим за умови прийняття відповідних актів законодавства, які будуть передбачати умови та порядок внесення до відповідного реєстру відомостей про авторів селекційних досягнень у тваринництві.

Зазначення в ст. 25 Закону «Про племінну справу у тваринництві» на те, що се­лекційне досягнення в галузі племінного тваринництва визнається винаходом у вста­новленому законом порядку, не є достатнім для висновку про те, що стосовно цього об'єкта інтелектуальної власності має застосовуватись Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [155]. Такий висновок не відповідає ст. 485 — 487 ЦК. Він не враховує також специфіки селекційних досліджень в тваринництві як об'єктів інтелектуальної власності. З урахуванням цього у ч. З ст. 6 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» прямо зазначається на те, що правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на породи тварин.

12.  Майнові  права інтелектуальної власності на породу тварин відповідно до п. 2 ст. 485 ЦК також підлягають посвідченню патентом. До реалізації цієї вимоги шляхом прийняття відповідних актів законодавства зберігають чинність положення Закону «Про племінну справу у тваринництві».

Об'єктами державної реєстрації є племінні тварини і племінні стада. Вона здій­снюється шляхом вчинення відповідних записів до державних книг племінних тварин (стосовно племінних тварин) або Державного племінного реєстру (стосовно племінних стад). Безпосередньо реєстрацію здійснює Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики Украї­ни. Умовою державної реєстрації племінних тварин і племінних стад є відповідність їх вимогам, встановленим до племінних (генетичних) ресурсів ст. 10 Закону «Про племінну справу у тваринництві».

13. На власника племінних ресурсів покладається обов'язок отримати племінне свідо­цтво (сертифікат) відповідно до Положення про племінне свідоцтво (сертифікат) [351]. Законодавство про племінне тваринництво не диференціює право інтелектуальної влас­ності на селекційні досягнення в тваринництві і речове право на племінні (генетичні) ресурси. Відповідно не встановлюються норми, що регулюють відносини між суб'єктами права інтелектуальної власності на селекційні досягнення в тваринництві і суб'єктами речового права на племінні (генетичні) ресурси. Але на підставі ст. 485 — 488 ЦК не виключається захист права інтелектуальної власності на селекційні досягнення в тваринництві суб'єктом такого права, в тому числі і перед власником племінних (генетичних) ресурсів, який на відповідній підставі отримав речове право на тварин, в яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності.

14. На власників племінних (генетичних) ресурсів покладається обов'язок в уста­новленому порядку отримати дозвіл на право використання таких ресурсів (частина друга ст. 7 Закону «Про племінну справу у тваринництві» [145]).

 

Стаття 486.   Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є:

1) автор сорту рослин, породи тварин;

2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин за договором чи законом.

1. Суб'єктом права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин завж­ди є автор. Обсяг його права може залежати від обставин, передбачених законом, але в будь-якому випадку право авторства може належати тільки йому, оскільки воно не відчужується. Це випливає із ч. 4 ст. 423 ЦК, що допускає відчуження особистих немайнових прав інтелектуальної власності лише у випадках, передбачених законом,
і відсутністю в законах положень про можливість відчуження права авторства.

2. Стаття, що коментується, вперше прямо визнає суб'єктом права інтелектуальної власності автора породи тварин. До прийняття нового Цивільного кодексу термін «автор породи тварин» взагалі не використовувався, а особисті немайнові права на по­роди тварин не реєструвались. Очевидно, в недалекому майбутньому буде прийнято нормативно-правові акти, якими буде встановлено порядок державної реєстрації порід тварин як об'єктів інтелектуальної власності.

3. Право автора на сорт рослин може виникати із факту державної реєстрації сорту відповідно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для по­ширення в Україні [304]. Тоді воно включає до себе тільки особисті немайнові права. Автор сорту за відповідних умов може бути зареєстрований як власник сорту і отри­мати патент відповідно до Положення про Державний реєстр прав власників сортів
рослин та про видачу патентів України на сорти рослин. За таких умов він отримує майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин.

4. Отримання статусу автора породи тварин, хоч і передбачене ст. 486 ЦК, але є не­ можливим, оскільки особисті немайнові права інтелектуальної власності на породу тварин повинні бути засвідчені державною реєстрацією (п. 1 ст. 485 ЦК), а чинне законодавство
не передбачає внесення до Державного племінного реєстру відомостей про автора.

5. Інші особи, які є суб'єктами права інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин, — це перш за все юридичні особи, що є стосовно авторів сортів рослин роботодавцями, які подали заявку на сорт та отримали патент. Майнових прав інте­лектуальної власності на сорт рослин набувають також виробники насіння і садибного матеріалу, які уклали ліцензійні договори на використання сортів рослин з власниками сортів (частина друга ст. 15 Закону «Про насіння і садибний матеріал» [119]).

6. Майнові права інтелектуальної власності на породи тварин можуть належати підприємствам з племінної справи і фізичним особам —підприємцям,  що здійсню­ють діяльність у цій сфері (ст. 5 Закону «Про племінну справу у тваринництві»). Положенням про відповідність суб'єктів племінної справи у тваринництві статусу селекційного центру, підприємства (об'єднання) з племінної справи у тваринництві,
заводської конюшні, контрольно-випробувальної станції, контрольно-випробувальної станції з птахівництва, іподрому, трендепо, підприємства (лабораторії) генетичного контролю, підприємства (лабораторії) з трансплантації ембріонів, підприємства (лабо­раторії) з оцінки якості тваринницької продукції [350] встановлені вимоги до суб'єктів племінної справи. Суб'єкти племінної справи підлягають державній атестації та пе­реатестації відповідно до Положення про присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи в тваринництві. Інші суб'єкти не можуть набувати майнових прав інтелектуальної власності на породи тварин.

 

Стаття 487.   Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом

1. Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:

1) право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин на­лежать володільцю патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

1. Як і стосовно більшості об'єктів інтелектуальної власності щодо власників сорту рослин і породи тварин встановлюється, що вони мають право на використання сорту рослин, породи тварин, які визнані придатними для поширення в Україні.

2. Використання сорту рослин полягає в: 1) виробництві або відтворенні (розмножен­ні) матеріалу сорту; 2) доведенні матеріалу сорту до кондиції з метою розмноження; 3) пропонування матеріалу сорту до продажу; 4) продажу або введенні іншим спосо­бом в комерційний обіг матеріалу сорту; 5) вивезенні матеріалу сорту за межі митної території України; 6) ввезенні матеріалу сорту на територію України; 7) зберіганні
матеріалу сорту в цілях використання в будь-який із зазначених вище способів. Без дозволу власника сорту рослин ніхто не може зазначеними способами використовувати матеріал сорту. Право власника давати такий дозвіл є виключним. Воно поширюється також щодо сортів, які є похідними, або які нечітко відрізняються від сорту власника, або виробництво яких потребує багаторазового використання сорту власника (ч. 2, З Закону «Про захист прав на сорти рослин»).

3. Майнове право власника сорту може бути внеском до статутного чи складеного капіталу юридичної особи, використовуватись у спільній діяльності. Воно може бути предметом застави.

4. Очевидно, у такі ж чи інші подібні способи можуть використовуватись і майнові права інтелектуальної власності на породи тварин за умови, що вони будуть засвідчені відповідними документами.

5. Власникові сорту рослин, породи тварин належить виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин. Дозвіл (ліцензія) на використання сорту рослин видається шляхом укладення ліцензійного договору.

6. Спеціально зазначається на право власника сорту заповісти своє майнове право на сорт (ч. 2 ст. 40 Закону «Про захист прав на сорти рослин» [185]). Це не пере­шкоджає спадкуванню майнових прав на сорт рослин за законом в порядку, що вста­новлений законодавством про спадкування.

7. Стосовно майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин встановлена низка правил, що обмежують ці права власника сорту або надають право використання сорту за певних умов іншим особам (ст. 43 — 47 Закону «Про захист прав на сорти рослин»).

За умови воєнного чи надзвичайного стану Кабінет Міністрів може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів суспільної необхідності з виплатою власникові сорту відповідної компенсації. Кабінету Міністрів навіть надається право вимагати від власника сорту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, до­статніх для належного здійснення прав, наданих ліцензією.

8. Правова конструкція вичерпання виключного права автора сорту рослин (ст. 45 названого Закону) стосується не сорту рослин, а матеріалу сорту, який (матеріал) власник сорту продав чи передав на іншій правовій підставі.

9. Визнається право попереднього користування сортом рослин за особою, яка до дати, яка вважається датою подання заявки, в інтересах свого господарства або ді­лової практики добросовісно використовувала в Україні згодом заявлений сорт або здійснила для цього ефективну і серйозну підготовку.

Виключне право власника не поширюється на дії будь-якої особи щодо матеріалів сорту, що охороняється, якщо вони здійснені як приватні та з некомерційними ціля­ми, в експериментальних цілях, з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється.


Стаття 488.   Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин

1. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, за­свідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

2. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин до набрання ними чинності відповідно до частини першої цієї статті.

3. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п'ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком
державної реєстрації цих прав.

4. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у по­рядку, встановлених законом.

5. Право на поширення сорту рослин, породи тварин є чинним з дати, наступної за датою його державної реєстрації, та діє безстроково за умови підтримання чин­ності цього права відповідно до закону.

6. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може бути припинено достроково або поновлено у випадках та у по­рядку, встановлених законом.

1. Майнові права на сорт рослин, породу тварин мають бути засвідчені патентом. Це законодавець послідовно підкреслює в п. 2 ст. 485, ч. 1 ст. 487 і ч. 1 ст. 488 ЦК. Зазначені майнові права є чинними з дня, наступного за днем їх (тобто прав) державної реєстрації. Стосовно майнових прав на сорти рослин це узгоджується зі ст. 33 Закону «Про захист прав на сорти рослин», що передбачає державну реєстрацію сорту в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та державну реєстрацію прав на сорт в Державному реєстрі прав власників сортів рослин (стисло він називається Реєстром патентів). Державна реєстрація прав на сорт здійснюється на підставі рішення Держсортслужби після сплати заявником державного мита за реєстрацію права на сорт.

2. Стосовно майнових прав на породи тварин законодавство не передбачає їх ре­єстрації. Тому слід визнати, що вони виникають з дня реєстрації племінних тварин шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, якщо реєструються племінні тварини, що були виведені вперше.

3. Підтримання чинності майнових прав на сорти рослин передбачає сплату суб'єктом майнових прав збору (ст. 42 Закону «Про захист прав на сорти рослин»). Це правило із зазначеної статті не виключалось. Але ж Порядком порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності [310], сплата такого збору не передбачена.

4. Тимчасова правова охорона надається відповідно до ст. 32 Закону «Про захист прав на сорти рослин» від дати подання заявки. Тимчасова правова охорона поши­рюється на сорти тих родів і видів рослин, які відповідно до ст. 29 названого Закону підлягають державному випробуванню в Україні. Стосовно прав на породи тварин тимчасова правова охорона не передбачена.

5. Чинність майнових прав на сорти рослин, породи тварин обмежується строком З0 років, а стосовно сортів деревних та чагарникових культур і винограду — строком 35 років. Стаття 46 Закону «Про захист прав на сорти рослин» встановлює підстави дострокового припинення майнових прав власника сорту: 1) відмова власника від права на сорт і патенту шляхом подання письмового повідомлення до Держсортслужби. Якщо власник сорту не є його автором, відмова власника дає автору переважне право на одер­жання майнових прав і патенту протягом трьох місяців після отримання зазначеного повідомлення; 2) рішення центрального органу виконавчої влади з питань сільського господарства і продовольства у випадках, передбачених ч. З ст. 50 цього Закону.

Крім дострокового припинення майнового права на сорт рослин передбачається визнання майнового права на сорт недійсним за рішенням суду. Разом з визнанням майнового права власника сорту недійсним визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує. Це правило ч. 2 ст. 52 Закону «Про захист прав на сорти рослин» виявляє позицію законодавця щодо вимог (їх три), які мають форму­люватись у позовній заяві, та питань, які мають бути вирішені в судовому рішенні.

6. Варто звернути увагу на те, що внаслідок недостатньо уважного редагування ч. 4 та 6 ст. 488 ЦК виявились тотожними. Це свідчить про те, що закони пишуть і приймають не на небі, але ж хотілося, щоб законодавець був ближче у своїй досконалості до Творця. *

7. Зі спливом зазначених вище строків, а у відповідних випадках — достроково, майнові права на сорт рослин, породу тварин припиняються. Частини 4 та 6 ст. 488 ЦК встановлюють, що право на поширення сорту діє безстроково. Хоч це положен­ня і включене до статті, що присвячена майновим правам інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, воно виходить за межі цих прав. Воно може належати будь-якій особі, в тому числі і суб'єкту майнових прав інтелектуальної власності, що припинені відповідно до закону.

Право на поширення сорту рослин, породи тварин виникає на підставі його реєстрації з дня, наступного після реєстрації. Стосовно сортів рослин Порядок поширення в Україні сорту, на який не поширюється виключне право власника [304], встановлює, що право на поширення сорту надається особі, що отримала статус підтримувача сорту. Як під-тримувач сорту може бути зареєстрована і особа, що раніше була власником сорту.