Печать
PDF

РОЗДІЛ V СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ГЛАВА 18 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЧИСЛЕННЯ СТРОКІВ - Страница 2

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ т.1

 

Стаття 253.   Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

1. Строк, що визначається днями, починається з наступного дня після відповід­ної календарної дати. Так, відповідно до договору покупець може прийняти на себе обов'язок сплатити грошову суму, що складає вартість поставленого товару, впродовж 10 днів після одержання товару. Товар одержано покупцем 12 лютого. Десятиденний строк у цьому випадку буде обчислюватись з нуля годин 13 лютого і закінчуватись 22 лютого в кінці дня (ст. 255 ЦК).

2. Відповідно до ст. 253 ЦК строки, визначені роками, місяцями, тижнями, також починаються з наступного дня після відповідної календарної дати. Це означає, що роки, місяці, тижні, що застосовуються як одиниці для обчислення строків у цивільному праві, є астрономічними (починаються з наступного дня після відповідної календарної дати), а не календарними, які починаються з 1 січня (календарні роки), з 1 числа мі­сяця (календарні місяці), з понеділка (календарні тижні). Але з урахуванням ч. З ст. 6 ЦК сторони цивільно-правового договору не позбавлені права встановити, що строк здійснення відповідних дій обчислюється в календарних роках, місяцях, тижнях. Тоді строк буде відраховуватись з нуля годин 1 січня наступного року, з першого числа наступного місяця, з понеділка наступного тижня.

3. У ст. 253 ЦК формулюється загальне правило про початок перебігу строків, яке поширюється і на строки, що обчислюються відповідно до договорів кварталами або півроком. Частина 2 ст. 254 ЦК не суперечить викладеному, при її тлумаченні слід мати на увазі, що вона виходить за межі заголовку статті, але заголовок ніколи не може обмежити зміст статті, який викладений достатньо визначено. Крім того, суттєвим є те, що в ч. 2 ст. 254 ЦК маються на увазі випадки, коли строк установлюється календарним півроком (певного року) або календарними кварталами (кварталами року). Приписується відлік кварталів вести з початку року.

4. Застосовувати правило ст. 253 ЦК до строків, що визначені в годинах та хви­линах, було б буквальним тлумаченням закону, доведеним до безглуздя. Тому для визначення моменту, з якого починається перебіг строків, установлених в годинах та хвилинах, треба застосовувати не букву ст. 253 ЦК, а принцип, що тут закладений (застосовувати право за аналогією в зв'язку з відсутністю норм, що визначають мо­мент початку строку, що встановлений у годинах чи хвилинах). Це означає, що строк, встановлений у годинах та хвилинах, починається з моменту початку наступної години (хвилини) після відповідної години (хвилини), з якою пов'язується початок строку. Сторони договору можуть домовитись про більш точну фіксацію моменту початку перебігу строку, що встановлений у годинах та хвилинах. Відповідно буде визна­чатись і момент закінчення строку. У такому випадку обчислення строку може бути максимально наближене до астрономічного.

 

Стаття 254.   Закінчення строку

1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останньо­го року строку.

2. До строку,  що визначений півроком або кварталом року,  застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неро­бочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

1. За загальним правилом, строк, визначений роками, спливає у відповідний мі­сяць та число останнього року строку. Так, якщо банк 13 серпня 2000 року видав кредит на строк вісім років, то останнім днем своєчасного повернення кредитної суми є 13 серпня 2008 року.

2. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідний день останнього місяця строку. Так, підрядник прийняв на себе обов'язок забезпечити готовність збудованого об'єкту для державного приймання не пізніше десяти місяців після підписання акта про передання підрядникові проектно-кошторисної документації та земельної ділянки. Ця документація та ділянка були передані підрядникові 21 квітня. Строк для забез­печення готовності об'єкта для приймання спливає 21 лютого наступного року. Не  пізніше цього дня підрядник зобов'язаний повідомити замовника про те, що об'єкт є готовим до здачі-приймання.

3. Аналогічним чином обчислюються строки, що встановлені тривалістю півроку чи квартал. Зазначення в ч. 2 ст. 254 ЦК про те, що відлік кварталів ведеться з по­чатку року, не заперечує цього загального правила, а стосується тих випадків, коли строк здійснення дій відлічується від першого числа першого місяця кварталу, тобто коли дії відповідно до договору належить здійснити упродовж календарного кварталу.

Так, договором поставки, наприклад, може бути обумовлено, що поставка здійснюється протягом третього кварталу 2009 року. Це означає, що постачальник прийняв на себе обов'язок поставити товари в період з 1 жовтня по 31 грудня 2009 р. включно.

4. Строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день відповідного тижня. Якщо покупець прийняв на себе, наприклад, обов'язок сплатити грошову суму за по­ставлений товар упродовж двотижневого строку після отримання товару від постачаль­ника, а товар отриманий покупцем у понеділок 10 грудня 2007 року, останнім днем своєчасної оплати товару є понеділок 24 грудня того ж року.

5. Якщо дії відповідно до договору можуть бути здійснені упродовж, наприклад, чотирьох місяців, відлік яких проводиться з 31 жовтня 2008 p., то він закінчується 28 лютого 2009 p., оскільки у лютому в цьому році немає не тільки 31 числа, а й З0 та 29.

6. Якщо останній день строку випадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Слова в ч. 5 ст. 254 ЦК «що визначений відповідно до закону таким у місці вчинення певної дії» стосуються і ви­хідних, і святкових, і неробочих днів. При цьому вихідними слід вважати вихідні дні хоча б в одній з організацій, яка здійснює чи стосовно якої мають бути здійснені відповідні дії. Святкові та неробочі дні визначені як єдині для всієї країни в ст. 73 КЗпП [28].

Стаття 255.   Порядок вчинення дій в останній день строку

1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закін­чення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються
відповідні операції.

2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно»

1. За загальним правилом, відповідні дії можуть бути вчинені до закінчення остан­нього дня строку. Тобто за договором позики позичальник, що зобов'язаний повернути позикодавцеві грошову суму не пізніше 21 грудня, має право запропонувати фізичній особі — кредиторові виконання не пізніше ніж о 23 годині 59 хвилин цього дня. Якщо позикодавець відмовився прийняти виконання від «нічного гостя», має місце простро­чення кредитора (позикодавця), і наступають наслідки, що передбачені ст. 662 ЦК.

2. Під установами в ч. 1 ст. 255 ЦК слід розуміти усіх юридичних осіб, а не уста­нови, про які йдеться у ч. 1 ст. 83, ст. 101 — 103 ЦК.

3. Строк спливає в термін припинення відповідних операцій юридичними особами, щодо яких здійснюються дії. Таким терміном є встановлений у банку момент припи­нення касових операцій (прийняття грошових сум), прийняття платіжних документів, установлений на підприємстві термін припинення прийняття (видачі) товарів на склад (зі складу) тощо.

4. Прийняття Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [159] не додало визначеності питанню щодо моменту виконання грошового зобов'язання у разі безготівкового перерахування грошових коштів. Лише ч. 9 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [201] чітко визначає день сплати страхових внесків як день списання установою банку (установою Державного казна­
чейства) суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу Пенсійного фонду.

5. Якщо встановлено строк чи термін подання письмових заяв чи повідомлень (це стосується і позовних заяв з матеріалами, що до них додаються), то вони можуть бути здані до закінчення останнього дня строку до підприємства зв'язку. Слід мати на увазі, що день закінчується о 24 годині.