Розділ 4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію

Posted in Уголовное процесуальное право - Білоконев В. М. Застосування амністії в Україні (судова практика)

Розділ 4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” ....звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію...

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснює виключно суд у порядку встановленому статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, під час попереднього та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного і виключного провадження відповідно до статей 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК[70].

Слід відверто признати, що в діючому кримінально-процесуальному законодавстві України відсутній порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі актів амністії, а також те, що Закони України “Про амністію”, в тому числі і Закон України “Про застосування амністії в Україні”, Кримінальний та Кримінально-процесуальний Кодекси по цьому питанню існують ізольовано один від одного, хоча, як відзначав В.О. Навроцький, кримінально-процесуальний закон повинен виходити з кримінального, і, навпаки, кримінальний закон має враховувати процесуальний порядок його застосування[71]. При цьому останній підкреслює, що “яскравим прикладом того, коли необхідність взаємної “ув’язки” галузей законодавства кримінально-правового циклу ігнорується, є окремі випадки звільнення від кримінальної відповідальності[72].

Аналіз ст. ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, які регулюють порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, свідчить про те, що тільки ст. 6 КПК регулює деякі питання застосування амністії до осіб. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння. Крім того, якщо обставини, зазначені в п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, виявляться в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання (ч. 2 ст. 6 КПК). Якщо обвинувачений заперечує проти закриття справи на підставі закону про амністію то, згідно із ч. 4 ст. 6 КПК закриття справи не допускається. В цьому разі проводження у справі продовжується в звичайному порядку.

Між тим, зміст ст. 6 КПК відносно застосуванню амністії до осіб, ставить більше запитань, чим дає відповідей про порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію.

Із змісту ч. ч. 2-3 ст. 6 КПК виникають наступні питання:

1) На якій стадії кримінального процесу виникає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а на якій стадії вже неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності?

2) Чому неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальну справу, коли обставини, зазначені в п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, будуть виявлені в стадії судового розгляду і чому можливо, наприклад, закрити кримінальну справу по цим підставам при попередньому розгляду справи?

3) Чому закриття справи на підставах, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, якщо тільки обвинувачений проти цього заперечує? А якщо проти цього заперечує підсудний, чи можливо тоді закрити кримінальну справу на цих підставах?

4) Яким чином порядок закриття кримінальної справи із звільненням особи від кримінальної відповідальності відрізняється від порядку звільнення особи від покарання на цих підставах з постановлянням обвинувального вироку?

Тому не випадково, не дивлячись на прийняття постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” кількість судових помилок помітно не зменшилась при застосуванні судами Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., а перший заступник голови Верховного Суду України в черговий раз направив рекомендаційний лист в місцеві суди “Щодо порядку застосування Закону України від 19 квітня 2007 р. “Про амністію”[73].

На жаль, ми повинні констатувати той факт, що в нині діючому КПК Україні відсутній реальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, оскільки в статтях 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК розглядається порядок звільнення від кримінальної відповідальності зовсім на інших підставах, а в статтях 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК розглядаються загальні питання закриття справ на різних стадіях кримінального процесу. Крім того, звертаємо увагу на те, що на стадії попереднього розгляду справи (248 КПК), на стадії розгляду справи за апеляцією (ст. 376 КПК), на стадії касаційного провадження (ст. 400-1 КПК) та стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження (п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК) закриття справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК передбачено, а на стадії судового розгляду, згідно із ст. 282 КПК, закриття справ на цій підставі, не передбачено.

Тому ми повністю згодні з С.М. Школою в тій частині, що давно було доцільно включити до кримінально-процесуального кодексу України ст. 7-4 КПК, в якій би відзначався порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію[74].

Таким чином, ми можемо стверджувати про те, що нині діючий КК та КПК України не регулюють в повному обсязі, як підстави та передумови звільнення осіб від кримінальної відповідальності, так і порядок звільнення цих осіб від кримінальної відповідальності на підставі Законів України про амністію.

Зважаючи на вищевказане, ми вважаємо, що проблема звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію має системний характер і полягає в тому, що:

1) Підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію та підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності в інших випадках, передбаченими статтями 45, 46, 47, 48, 49, 97 ч. 1, 106, 111 ч. 2, 114 ч.2, 175 ч. 3, 212 ч. 4, 255 ч. 2, 258 ч. 5, 260 ч. 6, 263 ч. 3, 289 ч. 4, 307 ч. 4, 309 ч. 4, 311 ч. 4, 369 ч. 3 та 401 ч. 4 КК принципово відрізняються один від одного. Так, якщо в останніх випадках підставами такого звільнення можуть бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо....), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності) (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”)[75], то основною підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України про амністію – є постановляння індивідуального акту амністії.

Якщо передумовами звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію є як приналежність злочину до певної категорії злочинів, так і особи – до певної групи осіб, то умовою звільнення від кримінальної відповідальності в останніх випадках може бути вчинення тільки злочину певної категорії. Наприклад, вчинення вперше злочину невеликої тяжкості та необережних злочинів середньої тяжкості (ст. ст. 45, 46 КК), вчинення вперше злочину невеликої тяжкості та середньої тяжкості (ст. ст. 47, 48 КК);

2) Якщо порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності в останніх випадках детально регламентовано в КК (ст. ст. 45, 46, 47, 48, 49) та в КПК (ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК), то порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, більш детально регламентований не в КК чи в КПК, а в індивідуально прийнятому акті про амністію. У зв’язку з цим ми не можемо повністю погодитися з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” в тій частині, в якій вказано, що згідно з ч. 2 ст. 44 КК вирішення питання про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (в тому числі і на підставі закону про амністію – В.Б.) покладено виключно на суди, які повинні діяти в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством[76]. Крім того, в ч. 2 ст. 44 КК вказано про те, що порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом. На наш погляд це означає, що порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію встановлюється не тільки КПК, а і Законами України “Про амністію”.

В підтвердження цієї точки зору зробимо посилку тільки на ту частину статті 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., де вказано, що звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили. В нині діючому КПК відсутній порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності в цьому випадку;

3) Якщо підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, відомі і постійно діють у часі, то підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності згідно закону про амністію постійно змінюються і діють тільки після набрання чинності цим законом. Так, після 1 вересня 2001 р. (коли набрав чинності новий КК України) і по теперішній час було прийнято чотири вищевказаних Закони України про амністію в яких підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності різняться між собою;

4) В обох вищевказаних випадках рішення про звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише при наявності згоди особи на закриття справи з відповідної підстави (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”)[77]. Однак, різниця між цими випадками полягає в тому, що якщо особа, в першому випадку не дала згоду на застосування до неї амністії, вона ні при яких умовах не може бути звільнена від кримінальної відповідальності. При цьому, якщо особа дала згоду на застосування щодо неї амністії, після того як вирок набрав законної сили, вона може бути звільнена тільки від покарання. Між тим, в інших випадках, коли звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язковою (наприклад, ст. ст. 45, 46 КК), особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності і після того як вирок набрав законної сили, шляхом закриття кримінальної справи;

5) Якщо ініціатива звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства належить тільки прокурору або слідчому, то ініціатива застосування закону про амністію, коли кримінальні справи стосовно обвинувачених перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства належить не тільки прокурору або слідчому, а також обвинуваченому, його захиснику чи законному представнику (п. “а” ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р.);

6) Якщо звільненню від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. підлягають тільки особи, які зазначені в ст. 1 цього Закону, то звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1, таких обмежень відносно осіб, не містить.

З нашої точки зору, основою, якою регламентується порядок звільнення від кримінальної відповідальності осіб на підставі закону про амністію, є ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, в якій вказано, що амністія, є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Загальна регламентація порядку звільнення від кримінальної відповідальності на підставі конкретних законів про амністію вказана в ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. Згідно з вимогами цієї статті, звільненню від кримінальної відповідальності в порядку і умовах, визначених цими Законами, підлягають особи, які підпадають під дію цих Законів, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами, або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цими Законами.

Однако більш ретельна регламентація порядку звільнення від кримінальної відповідальності вперше була вказана в п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. в якому відзначено, що застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні суддів і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також осіб, кримінальні справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, – за ініціативою суду або заявою самої особи, її захисника чи законного представника.

Аналіз ст. 6 цих Законів, п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. дозволяє зробити висновок про те, що звільнення осіб від кримінальної відповідальності може здійснюватися судом на трьох стадіях:

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання чи досудового слідства;

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами;

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, розглянуті судами, але вироки яких не набрали законної сили;

Розглянемо детально порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на кожній стадії.