D. ОСКАРЖЕННЯ I. АПЕЛЯЦІЯ - 13. Присутність обвинуваченого

Posted in Уголовное процесуальное право - Європейська конвенція з прав людини та кримінальни процесс

 

13. Присутність обвинуваченого

«Булут проти Австрії» (Bulut v Austria), 17358/90, 22 лютого 1996 року.

 

42. Суд у цій справі зазначає, що засідання в першій інстанції відбувалися відкрито. Він також зазначає, що Верховний суд відхилив апеляцію пана Булута на підставі частини 1 статті 285d Кримінально-процесуального кодексу ... Згідно з цим положенням, Верховний суд може в порядку спрощеного провадження відмовитися від подальшого розгляду апеляції, якщо одноголосно визнає її явно безпідставною. Тож характер перегляду можна вважати аналогічним провадженню про надання дозволу на апеляцію. Крім того, Суд не переконаний, що підстави для визнання безпідставності, викладені в частинах 1(4) і 1(5) статті 281 Кримінально-процесуального кодексу, як їх сформулював заявник ..., порушували питання факту, розв’язання якого впливало на оцінку винуватості або невинуватості заявника і тому вимагало проведення слухання. По суті, вони оспорювали оцінку наявних доказів, здійснену судом першої інстанції, що, на думку Верховного суду, було неприйнятним.

Отже, у відмові Верховного суду провести слухання Суд порушення не вбачає.

 

«Боттен проти Норвегії» (Botten v Norway), 16206/90,19 лютого 1996 року.

 

49. ... Суд не переконався, ... що апеляція, подана обвинуваченням, стосувалася лише питань права. Хоча установлені міським судом факти, які стосувалися питання про винуватість, не оспорювалися, і Верховний суд мав їх враховувати, але він певною мірою мав дати їм і власну оцінку, щоб визначити, чи вони слугували достатньою основою для засудження заявника, і якщо ні, то йому б довелося скасувати рішення міського суду і ухвалити постанову про новий розгляд справи... До цього ще треба додати й те, що ... доводи щодо покладення на заявника, згідно з відповідними інструкціями, обов’язку користуватися при рятувальних операціях човном-плоскодонкою і того, що його невиконання становить правопорушення, передбачене частиною 1 статті 78, ставили серйозні питання ... [які] стосуються не лише тлумачення положень чинних інструкцій, але й того, чи була недбалість або необережність, якщо враховувати конкретні обставини на місці рятувальної операції у відповідний момент часу...

50. ... З урахуванням характеру правопорушення, ухвалення вироку, хоч би з яких міркувань при цьому виходив Верховний суд, могло ставити питання, що зачіпають таку матерію, як особа заявника і риси його характеру... Однак при ухваленні рішення про вирок Верховний суд не міг навіть скористатися з попередньої оцінки цього питання судом нижчої інстанції, що безпосередньо заслуховував заявника.

51. Крім того, Суд, ураховуючи характер правопорушення, не бачить жодної підстави сумніватися в тому, що результати судочинства могли негативно позначитися на професійній кар’єрі заявника... І справді, засудження в порядку кримінального судочинства і покарання за недбалість при виконанні службових обов’язків може бути серйозною проблемою для будь-якого державного службовця.

52. Беручи до уваги те, що стояло на кону для заявника, Суд не вважає, що питання, які належало розв’язувати Верховному судові при ухваленні вироку та призначенні покарання заявникові, при цьому скасовуючи виправдувальний вирок міського суду, могли бути належно — з погляду вимог справедливого процесу — досліджені без прямої оцінки доказів, наданих заявником особисто.

53. Беручи до уваги всю сукупність проваджень у норвезьких судах, роль Верховного суду і характер питань, які підлягали розв’язанню в судовому порядку, Суд доходить висновку, що нема якихось особливостей, які пояснювали б, чому Верховний суд не викликав заявника і не дістав від нього свідчень безпосередньо, перш ніж винести вирок на підставі пункту 2 статті 362 ... Кримінально-процесуального кодексу...

Коротше кажучи, Суд доходить висновку, що було порушення пункту 1 статті 6 ... Конвенції.

 

«Тірс i інші проти Сан-Марино» (Tierce and Others v San Marino), 24954/94, 24971/94 and 24972/94, 25 липня 2000 року.

 

99. В ході судового розгляду справи пана Тірса, апеляційному судді належало розглянути питання як фактів, так і права.

Перший заявник стверджував, що він не підлягає притягненню до кримінальної відповідальності. Тому суддя апеляційного суду мав повністю оцінити питання про його винуватість або невинуватість. Як визнано, суддя не міг збільшити покарання, призначене в першій інстанції, але головним питанням, яке він мав розглянути, було питання винуватості чи невинуватості першого заявника. Він розглянув правову кваліфікацію поведінки першого заявника і без безпосередньої оцінки доказів, які той надав особисто, підтвердив, що поведінка заявника мала в собі такий склад, як шахрайство, а не просто привласнення, хоча різниця між цими двома складами правопорушення головно полягає в суб’єктивній стороні (наявність наміру ввести в оману). Більше того, на клопотання скаржника, суддя навіть розглянув питання про ще одне правопорушення, нібито вчинене першим заявником, а потім передав його на розсуд Commissario della Legge. Помітним елементом провадження в апеляційному порядку було також питання про запобіжний арешт майна першого заявника.

100. Отже, судді апеляційного суду слід було заслухати заявника особисто.

 

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02,18 жовтня 2006 року.

 

92. Прикро, що в повідомленні не вказали, що заявник мав подати заяву про транспортування його до зали засідань принаймні за п’ять днів до дати проведення слухань... Проте держава не може нести відповідальність за те, щоб на кожному етапі процесу детально пояснювати обвинуваченому всі його права та пільги. Про хід судового розгляду проти обвинуваченого і про заходи, які треба здійснити для відстоювання прав клієнта, повідомляти його має його адвокат.

93. У цій справі заявник був повідомлений про дату слухання апеляції 1 вересня 2000 року, тобто за понад два місяці до початку слухань. Те ж саме і призначений адвокат заявника... За цей час адвокати заявника не вважали за потрібне увійти в контакт зі своїм клієнтом... У матеріалах справи немає нічого, що свідчило б і про спроби заявника встановити контакт з ними...

101. Справді, на слуханні справи в апеляційному порядку, пан Марині заперечив проти подальшого розгляду за відсутності свого клієнта... Однак, на думку Суду, це заперечення, заявлене на пізній стадії і не підкріплене ніякими заявами самого підсудного, не може справити більший вплив, аніж загальна позиція заявника.

102. З огляду на вищенаведене та беручи до уваги, зокрема, поведінку адвокатів заявника, Суд вважає, що італійські органи судової влади мали право зробити висновок, що заявник відмовився — не явно, але однозначно — від свого права виступати на слуханні 3 листопада 2000 року в Римському апеляційному суді. Крім того, заявник міг заявити про це право, не обов’язково вдаючись до надмірних формальностей.

 

«Марчелло Віола проти Італії» (Marcello Viola v Italy), 45106/04, 5 жовтня 2006 року.

 

72. ... Європейський суд вважає, що участь заявника в засіданні апеляційного суду шляхом відеоконференції переслідувала законну мету за змістом Конвенції, а саме захист громадського порядку, запобігання вчиненню злочину, захист права на життя, свободу та безпеку свідків та жертв злочину, а також дотримання вимоги «розумного строку» тривалості судових слухань. Залишається перевірити, чи окремі особливості здійснення процедури розгляду не порушували права на захист.

73. Європейський суд зауважує, що ...заявник мав можливість користуватись відеозв’язком із залом, де відбувалось засідання, що дозволяло йому бачити осіб, які були присутні в залі, та чути те, що вони говорили. Його так само могли бачити та чути інші учасники процесу, суддя та свідки, він також мав можливість робити заяви до суду з місця, де він перебував в ув’язненні.

74. Звичайно, була ймовірність того, що через технічні проблеми зв’язок між залом засідань та місцем ув’язнення не був ідеальним, що могло спричинити труднощі при переданні голосу та зображень. Водночас, як видно з матеріалів справи, в жоден з моментів судових слухань апеляційного суду заявник не намагався особисто або через посередництво своїх адвокатів поінформувати суддю про труднощі, які у нього виникли зі звуком чи зображенням...

75. Суд, нарешті, підкреслює, що адвокат заявника мав право бути присутнім в місці, де перебував його клієнт та спілкуватись з ним конфіденційно. Така можливість була також підтверджена захисником, який був присутнім у залі засідань. Ніщо не вказує на те, що в цій справі порушували право заявника спілкуватись зі своїм адвокатом за умов, коли їх не могли підслуховувати треті особи.

76. За таких обставин, Європейський суд вважає, що участь заявника в слуханнях апеляційної інстанції під час другої судової процедури розгляду кримінальної справи з використанням відеоконференції не поставила захист в суттєво вразливішу позицію у порівнянні з іншими сторонами процесу, і що заявник мав можливість скористатись своїм правом та можливостями, які пов’язані з поняттям справедливого суду за змістом статті 6 Конвенції.

77. Відповідно, це положення не було порушене.

14. Слухання у відкритому засіданні

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02, 18 жовтня 2006 року.

 

78. Суд все ж зауважує, що закритий режим слухання був наслідком рішення здійснювати провадження у спрощеному порядку, про що заявник сам і просив з власної волі. Спрощене провадження тягне за собою безперечні переваги для обвинуваченого: у разі визнання його винуватим він матиме значно коротший термін покарання, а обвинувачення не може оскаржити рішення про засудження, що не змінює правової кваліфікації правопорушення... З іншого боку, спрощена процедура тягне за собою звуження процесуальних гарантій, передбачених у національному праві, особливо слід зазначити публічний характер слухань, а також можливість звертатися з клопотанням про прийняття доказів, що не містяться у матеріалах справи, яка перебуває в розпорядженні прокуратури.

79. Суд вважає, що заявник, якому надавали допомогу два адвокати, вибрані на його розсуд, безсумнівно, мав розуміти наслідки свого клопотання про прийняття спрощеного порядку провадження. Крім того, не виглядає, що цей спір порушив такі питання, які представляють суспільний інтерес, що перешкоджали відмові від вищезазначених процесуальних гарантій...

80. ... Запровадження італійським законодавством сумарного провадження, як видається, було безпосередньо спрямоване на спрощення і, отже, прискорення процедури кримінального судочинства...

81. У світлі вищевикладених міркувань, той факт, що слухання і в першій, і в другій інстанції відбувалися в закритому режимі, і, отже, на них не було публіки, не можна розглядати як порушення Конвенції...

 

«Гумматов проти Азербайджану» (Hummatov v Azerbaijan), 9852/03 and 13413/04, 29 листопада 2007 року.

 

142. Суд відзначає, що в цій справі наявна низка особливих обставин, які відрізняють її від звичайного кримінального судочинства. Зокрема, заявника засудив суд першої інстанції ... і на той момент часу він не мав права на оскарження. Тільки після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу та перехідного закону ..., заявник дістав таки право на апеляцію... Суд також не може прийняти як факт те, ніби на момент розгляду справи заявника за апеляцією, вимогу про публічний характер розгляду вже задовольнили в першій інстанції. Основна причина для повторного відкриття справи заявника полягала в тому, щоб виправити стверджуваний несправедливий судовий розгляд в першій інстанції, бо після вступу Азербайджану до Ради Європи заявника визнано «політичним в’язнем» і Азербайджан зобов’язався організувати «повторний розгляд» справ усіх політичних в’язнів, зокрема і заявника. Крім того, апеляційний суд є судовим органом із повною юрисдикцією, оскільки він уповноважений розглядати справи як з питань факту, так і права, а також оцінювати відповідність покарання протиправній поведінці. Тому, Суд вважає, що для задоволення вимог пункту 1 статті 6 розгляд цієї справи в апеляційному суді слід було б провести публічно.

143. У справі формальна незаборона на присутність широкого загалу на засіданнях апеляційного суду не є предметом спору. Сам той факт, що розгляд справи відбувався в стінах Гобустанської в’язниці, не обов’язково приводить до висновку, що тут бракувало публічності. Не є фактом і те, що необхідність будь-яким потенційним глядачам проходити процедуру встановлення особи, а може, й режимний контроль, сама по собі позбавляє слухання його публічного характеру...

145. Справді, на різних слухання апеляційного суду була присутня певна кількість глядачів, хоч і не зрозуміло, чи це було так на кожному слуханні. Однак самий цей факт не означає, що влада вжила всіх необхідних компенсаційних заходів для забезпечення публічності слухання і вільного доступу всіх потенційних глядачів впродовж усього судового процесу.

146. Суд зауважує, що апеляційне провадження тривало з січня 2002 року по липень 2003 року, для чого проведено понад двадцять засідань. Як видно з розшифрувань стенограм судових засідань, низку запланованих слухань перенесено на інший день. Хоч уряд і стверджує, що публіка і ЗМІ були належно повідомлені про час і місце проведення слухань, але не представив щодо цього жодного доказу. Уряд не пояснив, у який спосіб, з допомогою якого роду оголошень і як часто цю інформацію офіційно доводили до відома загалу. Крім цього, немає ніяких ознак того, що громадськість коли-небудь отримала офіційні вказівки щодо того, як дістатися до Гобустанської в’язниці, і якісь роз’яснення щодо режиму доступу до неї.

147. ... Незалежно від фактичної відстані, безперечно, що в’язниця була розташована доволі далеко від населених районів, до неї було нелегко дістатися своїм ходом, а громадський транспорт регулярних рейсів поблизу неї не виконував. Суд вважає, що необхідність організувати дорогий транспорт та їздити в віддалений пункт призначення, замість сидіти у звичайній залі засідань апеляційного суду в Баку, звісно, послаблювала охоту потенційних глядачів бути присутніми на розгляді справи заявника.

148. Суд також взяв до уваги пояснення заявника і достовірні повідомлення спостерігачів про те, що на низці засідань глядачів та журналістів попередньо відбирали або їм не надавали доступу до слухань...

149. Отже, Суд вважає, що апеляційний суд не ужив достатніх компенсаційних заходів, щоб врівноважити негативний вплив, який проведення судового розгляду у справі заявника на закритій території Гобустанської в’язниці мало на його публічний характер. Отже, розгляд на відповідав умові публічності, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції.

150. ... Самий по собі той факт, що на час розгляду його апеляції заявник уже був ув’язненим, що відбуває довічне покарання, не означає необхідності перенесення апеляційного провадження зі звичайної зали засідань у місце відбування покарання заявника... У цій справі не було наведено доказів наявності якихось ... міркувань безпеки. Більше того, навіть якщо вони й були, то апеляційний суд, очевидно, не вважав їх настільки серйозними, щоб про них згадувати в своїх проміжних рішеннях ... або ухвалювати формальне рішення ... для вилучення публіки. З огляду на такі обставини, Суд не бачить підстав, що виправдовували б брак публічності слухань в апеляційному суді.

151. Суд також відзначає, що подальший розгляд касаційної скарги заявника у Верховному суді, навіть якби його проводили публічно, не компенсував достатньою мірою браку публічності апеляційного процесу, бо юрисдикція Верховного суду обмежувалася лише питаннями права, і він не був уповноважений проводити повний повторний розгляд справи...

152. Отже, Суд дійшов висновку, що через брак публічного розгляду, який є однією з суттєвих особливостей права на справедливий судовий розгляд, порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

 

«Басо Ґонсалес проти Іспанії» (Bazo Gonzalez v Spain), 30643/04,16 грудня 2008 року

 

35. В цій справі окружний суд (Audiencia Provincial) Біскає мав можливість, будучи апеляційною інстанцією, ухвалити нове рішення по суті справи, що він і зробив 18 грудня 2002 року. Відповідно, він міг або ж підтвердити виправдовувальний вирок заявника або ж визнати його винним після розгляду питання про вину або невинуватість заявника.

36. Тривалість розгляду цієї справи окружним судом дозволяє Європейському судові вважати, що необхідності в проведенні відкритих слухань не було. Справді, Європейський суд визнав, що аспекти, які окружний суд повинен був проаналізувати для того, щоб ухвалити вирок про вину заявника, були головно правовими за своєю суттю: в ухвалі окружного суду чітко зазначено, що цей суд не повинен робити нову оцінку представленим доказам, оскільки це є завданням суду, на рішення якого подано апеляцію. Відтак, він обмежився тим, що дав відмінне від того, яке зробив суддя першої інстанції, тлумачення діям, що були депеналізовані через застосування закону 13/1998 і стосувались торгівлі тютюновими виробами. Крім цього, окружний суд виклав також певні зауваження щодо умов, які були необхідні в правовому контексті для того, щоб визнавати дійсність поліційних протоколів, при цьому жодного разу не висловлюючись з питань фактів. В результаті цього, на відміну від інших справ ... апеляційна судова інстанція не розглядала справу по суті та з правового погляду. Навпаки, проаналізовані окружним судом аспекти були лише судовими за своєю природою, при цьому не зазнали змін факти, які були визнані доведеними в суді першої інстанції.

37. Говорячи про скаргу заявника, згідно з якою він не міг оскаржити факти, що були визнані доведеними в суді першої інстанції через те, що його виправдали, Європейський суд підтвердив, що національна система не передбачала можливості для виправданих осіб оскаржувати вже доведені факти. Водночас він зауважив, що процес в суді першої інстанції міста Баракальдо (Біскає) відбувався з проведенням відкритих слухань, в ході яких заявник мав можливість звернутися з аргументами, які він вважав необхідними, для того щоб оскаржити спірні факти. Говорячи про апеляційну процедуру, Європейський суд відзначає, що заявникові були повідомлені зауваження прокуратури та державного обвинувача щодо апеляційного оскарження, і за підтримки адвоката він мав певний час для того, щоб представити свою відповідь, що він і зробив. Вчинивши так, заявник скористався змагальною процедурою, відповідно до пункту 1 статті 6.

38. Цих елементів Суду досить для того, щоб дійти висновку про брак необхідності у відкритих слуханнях. Справді, з огляду на характер питань, розглядуваних в апеляційній інстанції окружним судом та на той факт, що заявник міг представляти свої аргументи в письмовому вигляді на будь-якій стадії провадження, брак відкритих слухань не порушила право заявника на справедливий судовий розгляд.

 

«Іґваль Колль проти Іспанії» (Igual Coll v Spain), 37496/04, 10 березня 2009 року.

 

33. Європейський суд визнав, що заявника виправдав суд першої інстанції, після проведення відкритих слухань, в ході яких наведено численні докази і де заявник виступав. За результатами слухань суддя визнав, що хоч не зафіксовано виплат, не доведено, що заявник умисно уникав сплати аліментів. Щоб дійти такого висновку, суддя звернувся до розгляду економічної ситуації заявника, яка завадила йому заплатити, та послався на його декларацію про доходи як на основне джерело.

34. В свою чергу, окружний суд дійшов протилежного висновку та вважав, що обвинувачений не лише умисно порушив свій обов’язок сплатити аліменти, який він міг виконати, але й зовсім не навів доказів проактивної поведінки з метою знайти необхідний дохід та кошти, і це попри його високий професійний вишкіл.

35. Суд констатує, що окружний суд не лише взяв до уваги об’єктивний компонент правопорушення, в цьому випадку — несплату аліментів, але також розглянув наміри та поведінку заявника, так само як і можливість отримання вищих доходів, з огляду на його професійний вишкіл. На думку Європейського суду, подібний розгляд складно вважати таким, що пов’язаний лише з питаннями права. Справді, відповідно до його характеристик, в ньому міститься виклад позиції, обраної судом стосовно найзначущіших для визначення вини заявника фактів.

36. Тривалість розгляду цієї справи окружним судом дозволяє Європейському суду вважати, що була необхідність у проведенні відкритих слухань. Справді, окружний суд не обмежився іншим — відмінним — витлумаченням, яке б відрізнялось в правовому плані від зробленого суддею першої інстанції стосовно всього комплексу об’єктивних елементів, а дав нову оцінку фактам, які вважав доведеними суд першої інстанції, та переглянув їх, а це вже виходить за межі лише правового аналізу. Відповідно, апеляційна судова інстанція здійснила розгляд справи і стосовно фактів, і стосовно права...

37. За особливих обставин справи, а саме виправдання заявника судом першої інстанції після проведення відкритого засідання, під час якого наводили численні докази, як документальні, наприклад, представлення суду виписки з банківського рахунку, так і представлені особисто, зокрема, усна заява заявника, Європейський суд вважає, що засудження в апеляційній інстанції окружним судом без надання можливості особі бути вислуханою не узгоджується з вимогами справедливого судочинства, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції.

38. Цих елементів достатньо Європейському суду для того, щоб зробити висновок, що відкрите судове слухання в апеляційні інстанції було в цій справі необхідним.

15. Проголошення рішення

«Претто і інші проти Італії» (Pretto and Others v Italy), 7984/77, 8 грудня 1983 року.

 

27. ... На думку Суду, досягти мети, яку ставить пункт 1 статті 6 ... у зв’язку з цим, а саме: забезпечити контроль за судовою владою з боку громадськості для створення механізмів захисту права на справедливий судовий розгляд, можна досягти — принаймні в тому, що стосується касаційного судочинства, — за рахунок передання до канцелярії суду повного тексту судового рішення, що дозволить кожному мати доступ до всіх матеріалів справи, аніж через виголошення на відкритому засіданні рішення про відхилення апеляції або скасування раніше ухваленого вироку, тим більше, що таке проголошення іноді обмежується читанням резолютивної частини.

28. Брак публічного проголошення вироку касаційного суду в цій справі не суперечить Конвенції.

 

«Ернст і інші проти Бельгії» (Ernst and Others v Belgium), 33400/96,15 липня 2003 року.

 

69. Коли йдеться про брак публічного виголошення судового рішення Касаційним судом, на що скаржились заявники без подальших уточнень, то Європейський суд нагадує, що хоч нема обмежень, вимога, згідно з якою рішення має бути оприлюдненим, набуває достатньо гнучкої інтерпретації. Суд вважає, що в кожному випадку форму оприлюднення «рішення», передбачену національним правом відповідної держави, слід оцінювати в світлі особливостей судової процедури, про яку йдеться, та відповідно до мети і завдання пункту 1 статті 6.

У справі Зюттер проти Швейцарії... він визнав, що вимога оприлюднення судового рішення не обов’язково має набувати вигляду зачитування вголос судової ухвали та постановив, що вимогу статті 6 задоволено, оскільки кожна особа, інтерес якої був виправданим, могла ознайомитись з повними текстами рішень військового касаційного суду.

70. В цій справі через кілька днів після виголошення ухвали в дорадчій кімнаті заявники отримали текст після звернення до секретаря суду. Крім того, в цій справі ухвала Касаційного суду від 1 квітня 1996 року була опублікована в офіційній збірці (Paskrisie), будучи доповнена обвинувальною промовою та висновками генерального прокурора. Ця публікація уможливлює певний громадський контроль за здійсненням судочинства Касаційним судом (див. Зюттер проти Швейцарії,...). Через брак уточнень з боку заявників та з огляду на зазначену вище практику суду Європейський суд не знаходить жодного порушення вимоги публічності ухваленого касаційним судом рішення.

71. Підсумовуючи, Європейський суд вважає, що вимоги публічності, які містяться в пункті 1 статті 6 Конвенції, достатньою мірою були дотримані.

Див. також «Доступ до судових записів».

16. Несправедливість

«Вайнен проти Бельгії» (Wynen v Belgium), 32576/96, 5 листопада 2002 року.

 

41. Суд передовсім повторює, що Конвенція не гарантує як такого права на передання справи національним судом в інший національний або міжнародний орган для попереднього врегулювання... Відповідно до порядку функціонування такого механізму, суд перевіряє, чи має він право або чи зобов’язаний кудись передати питання, що вимагає й розгляду і розв’язання на попередньому етапі, насамперед упевнившись у тому, що відповідь на це питання треба мати, перш ніж він зможе ухвалити рішення у справі. Однак цілком можливо, що за певних обставин відмова національного суду, який розглядає справу в останній інстанції, передати питання може порушувати принцип справедливого судового розгляду, сформульований у пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема в разі, якщо така відмова видається довільною...

42. Суд вважає, що цього в справі не було. Касаційний суд належним чином врахував скарги заявників щодо незаконності або неконституційності статті 44 Закону про лікарні, та їхні клопотання про передання попереднього питання, дотичного до цього предмета, на розгляд і розв’язання Суду в справах адміністративного судочинства та процедури. Відтак він ухвалив за цим клопотанням рішення, що спиралося на достатні підстави, і, як видається, не було довільним. Суд також відзначає, що розв’язувати проблеми з тлумаченням національного законодавства передовсім належить національним органам влади, зокрема, судам...

43. Отже, відмова передати це попереднє питання до Суду в справах адміністративного судочинства та процедури не порушила пункту 1 статті 6 Конвенції.

 

«Фера проти Італії» (Fera v Italy), 45057/98, 21 квітня 2005 року.

 

45. Дійшовши такого висновку, Європейський суд повинен перевірити, чи помилкова оцінка процедури розгляду справи апеляційним судом присяжних та Касаційним судом, які відмовились погодитись скоротити на третину термін покарання, могла заплямувати справедливий характер судової процедури.

Європейський суд підкреслює, що заявник у своєму оскарженні до Касаційного суду не згадував про помилкове мотивування апеляційного суду присяжних... у всякому випадку йдеться про помилку, яка жодним чином не вплинула на процедурні вимоги. Як це вже зазначив Суд вище, надана заявником під час розгляду в суді першої інстанції медична документація свідчила про необхідність проведення психіатричної експертизи. Пізніше, під час розгляду справи судом присяжних, заявник вимагав експертизи, і йому її зроблено з тим, щоб перевірити, чи підлягає він кримінальній відповідальності. Крім того, в апеляційній інстанції він вимагав проведення іншої експертизи з приводу іншого питання, а саме щодо встановлення причинного зв’язку між тим, яку медичну допомогу надано в лікарні потерпілому, та його смертю. Отже, як це вже зазначив у своєму рішенні суд присяжних, відповідно до правових положень, застосованих до цієї справи, скорочена процедура судового розгляду не припускалась, з огляду на наявність подібних клопотань.

Певно ж, заявник міг припускати, що факт того, що у зв’язку з помилковою відмовою запропонувати розгляд справи за скороченою процедурою, обвинуваченому перешкоджали домагатись нової експертизи з тим, щоб не втратити можливість досягти скорочення покарання, — такий факт міг негативно вплинути на справедливий характер судової процедури подібної до тієї, що відбувалась у суді присяжних. Водночас, враховуючи те, що заявник вимагав проведення експертизи, таке питання про справедливу процедуру не порушувалось в цій справі.

З цього висновок, що справедливий характер процедури, взятої в цілому, не був заплямований помилкою мотивування в ході судового процесу в апеляційній та касаційній інстанціях.

46. Підсумовуючи, Європейський суд вважає, що загалом зазначена судова процедура має справедливий характер за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому порушення цього положення не було.

 

«Перлала проти Греції» (Perlala v Greece), 17721/04, 22 лютого 2007 року.

 

27. ... Європейський суд нагадує, що на підставі конституції Греції Конвенція є невіддільним складником грецької правової системи і в разі, коли виникає колізія між положеннями Конвенції та національним правом, перевага віддається положенням Конвенції... Хоч заявник посилався у своєму касаційному поданні на порушення статті 6 Конвенції, Касаційний суд визнав цей засіб неприйнятним на підставі того, що це положення не мало безпосереднього застосування в цій справі і щоб воно було розглянуте заявник повинен був послатись на нього у поєднанні з одним із засобів касації, обмежена кількість яких визначена Кримінально-процесуальним кодексом. Однак Європейський суд вважає, що це тлумачення віддаляє від реального стану справ та значно послаблює захист підсудних у вищих національних судових інстанціях. Навіть якщо він визнає, що умови прийнятності касаційного оскарження можуть бути жорсткішими, аніж для апеляційної скарги. Європейський суд вважає, що проголошення неприйнятності засобу, які стосувались статті 6 Конвенції, на підставі викладених вище доводів видається дуже формальним підходом, який перешкодив заявникові досягнути того, щоб Касаційний суд розглянув здійснення судової процедури під кутом зору цього положення.

28. Справді, в контексті відмови касаційного суду розглянути скарги заявника, які стосувались представлення доказів в світлі статті 6 Конвенції, Європейський суд може зробити обґрунтований висновок про те, що передбачені цим положенням гарантії не були ані враховані, ані застосовані в цій справі. Зауваження уряду, які обмежуються вичерпним аналізом процедури, здійсненої апеляційною інстанцією, не містять жодного елемента, який дозволив би дійти іншого висновку...

30. Цих елементів Європейському судові досить, щоб зробити висновок про те, що Касаційний суд не забезпечив право заявника на справедливий розгляд...

17. Необхідність наведення мотивів рішення

«Гаджіанастассіу проти Греції» (Hadjianastassiou v Greece), 12945/87, 16 грудня 1992 року.

 

34. У цій справі рішення, проголошене головою військового апеляційного суду, не містило згадки про ті питання, які фігурують у протоколах судового засідання ... Щоправда, в ньому було посилання на статтю 366 і подальші статті Військового кримінального кодексу ... і кваліфіковано повідомлену інформацію як другорядну, але воно не опиралося на ті ж підстави, що рішення Постійного суду Військово-повітряних сил. Питання 1 (а), що стосувалося передання секретних «Загальних відомостей про керовану ракету», вперше порушено в ході провадження в справі в апеляційному суді. Коли на наступний день після ухвалення рішення заявник намагався отримати повний текст цих питань, секретар канцелярії нібито повідомив, що йому доведеться зачекати на «остаточний варіант» рішення... У своїй апеляції з питань права, поданій в межах п’ятиденного строку, встановленого в частині 1 статті 425 Військового кримінального кодексу ..., пан Гаджіанастассіу міг покладатися тільки на те, що він зміг почути або зрозуміти в ході слухання і тільки послався загалом на статтю 426.

35. Згідно з твердженням Уряду, заявник міг надати інші матеріали за допомогою додаткового меморандуму, ...

36. Суд цей аргумент не переконав. Коли 10 січня 1986 року пан Гаджіанастассіу отримав протокол засідання, йому заборонили доповнювати обсяг його апеляції з питань права. Відповідно до усталеного ряду справ, додаткові матеріали можуть братися до уваги тільки в тому разі, якщо первісна апеляційна заява формулює принаймні одну підставу, яку визнано прийнятною і достатньо обґрунтованою...

37. Отож, права на захист підлягали таким обмеженнями, що заявник не міг скористатися з гарантій справедливого судового розгляду. Відтак, мало місце порушення підпункту (b) пункту 3 статті 6 в поєднанні з пунктом 1...

18. Предмет ухвали

«Кремцов проти Австрії» (Kremzow v Austria), 12350/86, 21 вересня 1993 року

 

76. Заявник стверджував, що, поставивши йому в провину «фінансові махінації», Верховний суд фактично визнав його винним у шахрайстві, порушивши цим принцип презумпції невинуватості. Він зазначив, що присяжні, які вислухали всі докази у справі, не змогли дійти висновку щодо мотиву на тій підставі, що існувало «дуже багато варіантів»...

77. Суд нагадує, що заявника вже було визнано винуватим у вбивстві і що зауваження Верховного суду стосувалися виключно до питання про його мотиви для скоєння злочину. Крім того, посилання на «фінансові махінації» не може тлумачитись як встановлення вини заявника в учиненні конкретного правопорушення. За таких обставин спірного питання про порушення принципу презумпції невинуватості не виникає.