Печать
PDF

Розділ 3 Походження релігії - § 2. Гносеологічні, психологічні та соціально-історичні детермінанти релігії

Posted in Учебные материалы - Релігієзнавство ( за ред. В.Д. Титова )

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

§ 2. Гносеологічні, психологічні та соціально-історичні детермінанти релігії

Огляд різних пояснень походження релігії дозволяє зробити висновок про її історичний характер, тобто про те, що вона у певний момент виникає, проходить певні етапи розвитку і за певних соціально-історичних умов або трансформується, або зникає. Історичність конкрет­ної форми релігії означає, що для її розуміння необхідно з’ясувати її головні детермінанти (фактори, чинники).

Детермінанти релігії — це сума передумов та причин, які породжують релігію в цілому як культурно-історичний феномен та підтримують функціонування у суспільстві її конкретно-історичних форм. У сучасному релігієзнавстві розрізняють гносеологічні (пізнавальні), соціальні (сус­пільно-практичні), психологічні (почуттєво-емоційні) детермінанти.

Гносеологічні детермінанти. Це особливості пізна­вальної діяльності людини, спрямованої на розуміння світу та знаходження свого місця в ньому. Йдеться про комплекс уявлень стосовно пізнання природи та сус­пільства, визначення засобів досягнення і засвоєння певної системи координат буття людини у всесвіті.

Потреба в пізнанні є характерною рисою людини взагалі, тому релігійний світогляд, як і філософський, пропонує відповіді на найбільш актуальні у житті люди­ни питання, утворюючи відносно повну систему уявлень та специфічних знань про порядок створення світу, роз­виток історичних подій, взаємодію в світі різних сил, духів і т. ін.

Розвинені релігії особливо наголошують на необхід­ності та значущості пізнання. Скажімо, класик христи­янської думки Аврелій Августин вважав Бога джерелом істинного пізнання і його причиною. Саме Отець Небес­ний, на його думку, допомагає людині зрозуміти не­обхідність пізнання та віднайти його засоби та об’єкт.

Гносеологічне підґрунтя релігії утворюють такі чин­ники:

—  обмеженість науково-пізнавальних можливостей і відповідна недосконалість знань про природу та суспіль­ство;

—  поєднання знань з ілюзійно-асоціативними уяв­леннями;

—  відокремлення почуттєвої та раціональної сторін пізнання, їх відрив від практики.

Почуттєве спостереження не може досягти узагаль­нення одиничних феноменів, виявити дійсні причини та їх наслідки, встановити об’єктивну послідовність подій. Тому й виникають ілюзії «істинного» пояснення світу на зразок того, що земля є плоскою та нерухомою і підтримують її у всесвіті слони або кити.

За умов, коли ще відсутнє чітке відокремлення люди­ни від природи, на перший план виступають такі спосо­би пояснень світу:

—  антропосоціоморфізм — на природу переносяться уявлення про людину та суспільні відносини родопле­мінної групи;

—  помилкова ідентифікація — предмет, річ або навіть людина ототожнюється із зображенням, словом, що їх позначає, або власним ім’ям;

—  партиціпація — частина предмета, процесу, явища заміщує та відтворює ціле.

Соціальні детермінанти. Це ті передумови, які по­роджують та підтримують релігію на основі практичної та суспільно значущої діяльності людей. Вони пов’язані із життєдіяльністю суспільства як цілого; їх утворює су­купність, перш за все, матеріальних відносин, які детер­мінують виникнення, існування і відтворення релігії та відносин у духовній сфері — політичних, правових, мо­ральних і т. ін.

Сукупність соціальних відносин породжує залежність людини від зовнішніх відносно неї обставин. Якщо на  ранніх етапах розвитку людського суспільства безсилля, страх та невпевненість у майбутньому викликали явища природи, непередбачуваність стихійного лиха, то в по­дальшому відчуття залежності людини формувалося ще й на соціальній основі: відносно кожного індивіда сус­пільство встановлювало все більш чіткі правила та норми поведінки, регламентувало спосіб соціального буття. Виконання своєї соціальної ролі пов’язувалось з колом обов’язків, дотриманням норм моралі та права. У класо­вому суспільстві релігія пояснює та підтримує порядок встановлення і реалізації владних повноважень, визна­чає місце людини у соціальній цілісності.

Доля людини все більшою мірою залежить від соціаль­них факторів, інколи непередбачуваних для неї особисто (суспільні кризові явища, війни, соціальна несправед­ливість). До соціокультурних передумов релігії потрібно також віднести явища та процеси, викликані кризою пев­ної культури, духовного способу життя; зміни системи цінностей, поширення бездуховності та падіння моралі. Якщо згадати часи виникнення християнства, то саме ці фактори багато в цьому сприяли швидкому поширенню нового християнського світогляду у Римський імперії, яка переживала занепад саме моральних цінностей.

Релігія, враховуючи соціальні потреби, допомагає створити соціальну єдність, підтримувати існуючі тра­диції та цінності, встановити певний правовий режим (наприклад, у середньовічній Європі інквізиція публіч­но спалювала єретиків, що, як вважалося, порушували соціальну стабільність та усталені релігійні норми).

Психологічні детермінанти. Це особливості індивіду­альної та суспільної психології людей, що створюють сприятливе духовне підґрунтя для появи та поширення релігії. Сильні почуття, емоційні переживання, пов’язані з  екзистенційною самотністю людини, страхом перед смертю, страждання та нещастя повсякденного життя — всі ці фактори значною мірою впливають на самовідчуття людини. Більшість релігієзнавців, у тому числі ті, що дотримуються атеїстичної точки зору, вважають, що релі­гія заспокоює людину, здатна внести лад та гармонію в її життя. Самотність долається спілкуванням з однодумця­ми та відчуттям постійної присутності в житті людини Бога та інших надприродних сил. Релігія пом’якшує страх перед смертю, обіцяючи продовження існування душі у вічному житті. Згадаймо раннє християнство, коли хри­стияни йшли на мученицьку смерть не вагаючись, оскіль­ки вважали, що таким чином наближаються до долі Христа і до нього самого.

Психологи зазначають, що в ситуації загрози життю, реальної небезпеки людина опиняється в стані психо­логічного стресу. Відчуття тривоги, відчаю — психологічна основа для пробудження і підтримання релігійності люди­ни. Тому психологічний захист від різноманітних нега­раздів життя людина може знайти у певній релігії. Кризо­вий стан суспільства, незадоволеність існуючими форма­ми спілкування між людьми, відсутність чітко визначених духовних пріоритетів та цінностей, втрата соціального оптимізму створюють сукупність факторів, що визнача­ють соціально-психологічні чинники виникнення та поширення релігії.