Розділ 8 Загальна характеристика християнства - § 3. Християнська догматика і культ
§ 3. Християнська догматика і культ
На етапах становлення і розвитку християнства були вироблені його основні положення — догмати, що вважаються богонатхненними, вічними й абсолютними. Основним для усього християнства є догмат про джерела віровчення — Святе Письмо і Святий Переказ. Святим Письмом є Біблія (від грецьк. ЬіЬІіап — книга), що складається з двох частин: Старого і Нового Заповітів. Старий Заповіт складають уже відомі священні книги іудеїв (крім Талмуда).
У Новому Заповіті міститься 27 книг. Це чотири Євангелія — від Матфія, Марка, Луки й Івана. Потім йдуть Діяння святих апостолів і 21 Послання апостолів. Перші сім Послань називаються соборними, інші 14 — послання апостола Павла. Завершується Новий Заповіт Одкровенням Івана Богослова або Апокаліпсисом. Всі ці книги називаються канонічними, тобто «правильними» і визнаними церквою. Є ще деякі Євангелія, які не вважаються канонічними (наприклад, Євангеліє від апостола Фоми).
Святий Переказ включає рішення Вселенських Соборів, вчення батьків церкви, постанови церковних соборів.
« Символ віри». Найважливіші принципи Святого Письма і Святого Переказу складають основу християнського «Символу віри».
Перший Нікейський Собор у 325 р. сформулював першу частину «Символу віри» християн, дав визначення божественності Сина Божого Ісуса Христа; а Перший Константинопольський Собор у 381 р. сформулював другу частину «Символу віри», визначивши божественність Святого Духа. Ефеський Собор (431 р.) дав визначення Ісуса Христа як утіленого Слова Божого і Марії — як Божої Матері; Халкідонський Собор 451 р. дав визначення Ісуса Христа як Бога і людини в одній особі. Другий Константинопольський Собор 553 р. підтвердив вчення про єдиного Бога у Трійці. Третій Константинопольський Собор 680 р. підтвердив людську сутність Ісуса Христа через визнання його людської волі і дій. А Другий Нікейский Собор 787 р. проголосив ікони істинним вираженням християнської віри.
У «Символі віри» містяться такі догматичні положення: віра в єдиного Бога, що існує в трьох іпостасях; віра в Ісуса Христа, що народжений Дівою Марією; віра в сходження Ісуса на землю; віра в розп’яття Христа і його страждання за гріхи людські;
віра у відродження Ісуса на третій день;
віра в піднесення Його на небеса, душею і плоттю;
віра в друге пришестя Христа і Страшний Суд;
віра в Духа Святого, похідного від отця;
віра в єдину святу соборну апостольську церкву;
віра в необхідність таїнства водохрещення;
віра у відродження мертвих,
віра в загробне життя, існування Царства Небесного для праведників і вічних мук для грішників.
Особливості релігійного культу. Важливою стороною релігійної діяльності церкви є реалізація положень віровчення в релігійному культі — спеціальних обрядах і діях, що закріплюють і підтримують релігійну віру. Особливу сторону культової практики становлять таїнства — особливі дії, що пов’язують людей з Богом, передають їм Божу благодать.
Основними таїнствами є:
1. Водохрещення, внаслідок якого людина, породжена й обтяжена гріхом, освячується й очищається від перво- родного гріха. Цей обряд допомагає відродитися духовно, очиститися від гріхів, стати членом церкви.
2. Миропомазання, що допомагає людині проводити своє життя в чистоті і зміцнювати себе силою Святого Духу. У миропомазанні людині дається сила для нового життя. Разом з водохрещенням і миропомазанням людина входить у церкву.
3. Причащання (евхаристія) — це таїнство вважається серцем церковного життя. У ньому через хліб і вино віруючі наближаються до Тіла і Крові Спасителя. Це таїнство відбувається під час літургії. Воно дає можливість віруючим з’єднатися з Христом, зміцнитися у вірі.
4. Покаяння — зміст цієї дії в тому, що християнин у житті піддається спокусам. При цьому душа піддається гріхові, а тіло стає хворим і смертним. Усе це віддаляє людину від Бога. Покаяння допомагає очиститися від гріхів.
5. Шлюб — таїнство, в якому перед священиком і церквою наречений і наречена обіцяють зберігати вірність і шанувати подружній союз як образ союзу Христа з церквою. Головною метою шлюбу є народження і виховання дітей.
6. Священство (рукопокладання, хіротонія) — це таїнство відбувається над особою чоловічої статі, приготовленою до того, щоб стати служителям церкви, або прийняти чернечу обітницю, або бути обраною на один із ступенів церковної ієрархії. Така особа має перебувати в першому шлюбі, освяченому церквою.
7. Єлеосвячення (соборування) — таїнство, де при помазанні тіла єлеєм на хворого сходить Божа благодать. Це таїнство зцілення, воно вводить людину в життя Царства Божого.