Печать
PDF

Розділ 8 Загальна характеристика християнства - § 3. Християнська догматика і культ

Posted in Учебные материалы - Релігієзнавство ( за ред. В.Д. Титова )

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

§ 3. Християнська догматика і культ

На етапах становлення і розвитку християнства були вироблені його основні положення — догмати, що вва­жаються богонатхненними, вічними й абсолютними. Основним для усього християнства є догмат про джере­ла віровчення — Святе Письмо і Святий Переказ. Святим Письмом є Біблія (від грецьк. ЬіЬІіап — книга), що скла­дається з двох частин: Старого і Нового Заповітів. Старий Заповіт складають уже відомі священні книги іудеїв (крім Талмуда).

У Новому Заповіті міститься 27 книг. Це чотири Єван­гелія — від Матфія, Марка, Луки й Івана. Потім йдуть Діяння святих апостолів і 21 Послання апостолів. Перші сім Послань називаються соборними, інші 14 — послан­ня апостола Павла. Завершується Новий Заповіт Одкро­венням Івана Богослова або Апокаліпсисом. Всі ці книги називаються канонічними, тобто «правильними» і визна­ними церквою. Є ще деякі Євангелія, які не вважаються канонічними (наприклад, Євангеліє від апостола Фоми).

Святий Переказ включає рішення Вселенських Со­борів, вчення батьків церкви, постанови церковних со­борів.

« Символ віри». Найважливіші принципи Святого Пись­ма і Святого Переказу складають основу християнського «Символу віри».

Перший Нікейський Собор у 325 р. сформулював першу частину «Символу віри» християн, дав визначен­ня божественності Сина Божого Ісуса Христа; а Перший Константинопольський Собор у 381 р. сформулював другу частину «Символу віри», визначивши божествен­ність Святого Духа. Ефеський Собор (431 р.) дав визна­чення Ісуса Христа як утіленого Слова Божого і Марії — як Божої Матері; Халкідонський Собор 451 р. дав визна­чення Ісуса Христа як Бога і людини в одній особі. Дру­гий Константинопольський Собор 553 р. підтвердив вчення про єдиного Бога у Трійці. Третій Константино­польський Собор 680 р. підтвердив людську сутність Ісуса Христа через визнання його людської волі і дій. А Другий Нікейский Собор 787 р. проголосив ікони істин­ним вираженням християнської віри.

У «Символі віри» містяться такі догматичні положення: віра в єдиного Бога, що існує в трьох іпостасях; віра в Ісуса Христа, що народжений Дівою Марією; віра в сходження Ісуса на землю; віра в розп’яття Христа і його страждання за гріхи людські;

віра у відродження Ісуса на третій день;

віра в піднесення Його на небеса, душею і плоттю;

віра в друге пришестя Христа і Страшний Суд;

віра в Духа Святого, похідного від отця;

віра в єдину святу соборну апостольську церкву;

віра в необхідність таїнства водохрещення;

віра у відродження мертвих,

віра в загробне життя, існування Царства Небесного для праведників і вічних мук для грішників.

Особливості релігійного культу. Важливою стороною релігійної діяльності церкви є реалізація положень віров­чення в релігійному культі — спеціальних обрядах і діях, що закріплюють і підтримують релігійну віру. Особливу сторону культової практики становлять таїнства — особ­ливі дії, що пов’язують людей з Богом, передають їм Божу благодать.

Основними таїнствами є:

1.  Водохрещення, внаслідок якого людина, породжена й обтяжена гріхом, освячується й очищається від перво- родного гріха. Цей обряд допомагає відродитися духов­но, очиститися від гріхів, стати членом церкви.

2. Миропомазання, що допомагає людині проводити своє життя в чистоті і зміцнювати себе силою Святого Духу. У миропомазанні людині дається сила для нового життя. Разом з водохрещенням і миропомазанням люди­на входить у церкву.

3.  Причащання (евхаристія) — це таїнство вважається серцем церковного життя. У ньому через хліб і вино віру­ючі наближаються до Тіла і Крові Спасителя. Це таїн­ство відбувається під час літургії. Воно дає можливість віруючим з’єднатися з Христом, зміцнитися у вірі.

4. Покаяння — зміст цієї дії в тому, що християнин у житті піддається спокусам. При цьому душа піддається гріхові, а тіло стає хворим і смертним. Усе це віддаляє людину від Бога. Покаяння допомагає очиститися від гріхів.

5. Шлюб — таїнство, в якому перед священиком і церквою наречений і наречена обіцяють зберігати вір­ність і шанувати подружній союз як образ союзу Христа з церквою. Головною метою шлюбу є народження і ви­ховання дітей.

6. Священство (рукопокладання, хіротонія) — це таїн­ство відбувається над особою чоловічої статі, приготов­леною до того, щоб стати служителям церкви, або прий­няти чернечу обітницю, або бути обраною на один із сту­пенів церковної ієрархії. Така особа має перебувати в першому шлюбі, освяченому церквою.

7. Єлеосвячення (соборування) — таїнство, де при пома­занні тіла єлеєм на хворого сходить Божа благодать. Це таїнство зцілення, воно вводить людину в життя Царства Божого.