Глава 11 БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ

 

§ 1. Поняття бази оподаткування

Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об'єкта оподаткування. Для ви­значення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об'єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристи­ки об'єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об'єкта оподаткування. Вона за своїм змістом є об'єктом оподаткуван­ня, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бю­джету.

Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов'я­зок сплатити податок, тобто об'єктом оподаткування. Наприк­лад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що зумовлював би зобов'язання сплатити акциз. Реалізація підак­цизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин. Такі відносини виникають у зв'язку з визначе­ними в законі діями платників податків: реалізацією підакциз­ного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньо­му ринку, ввозом товару на митну територію.

Саме ці дії і є обставинами, що зумовлюють обов'язок спла­тити акциз. Створення бази оподаткування не означає прихо­вування, відсутність обліку чи заниження предмета (тим більше об'єкта) оподаткування. Склад «заниження об'єкта» за багатьма податками взагалі не застосовується: об'єкт цих по­датків можна сховати (не враховувати) тільки цілком, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфі­кувати як приховування чи відсутність обліку оподаткування, оскільки платник податків заявляє про наявність об'єкта опо­даткування.

 

§ 2. Податковий період

Податковим періодом є період (календарний рік тощо), про­тягом і по закінченні якого визначається податкова база й об­числюється сума податку, що підлягає сплаті платником по­датків. Податковим періодом є термін, протягом якого фор­мується податкова база. Податковий період слід відрізняти від звітного періоду. Із самого початку податковий період не по­в'язується з періодом формування об'єкта оподаткування. На підставі категорії податкового періоду й особливостей його за­стосування забезпечується періодичне надходження податків у бюджети за підсумками фактичної діяльності платника в по­датковому періоді.

Податковий період встановлюється для кожного податку окремо відповідним законодавчим актом, що закріплює певний податок. Він може дорівнювати календарному року чи стано­вити інший термін, відповідно до характеру й особливостей кон­кретного податку.

Найчастіше податковий період збігається зі звітним. Але в деяких випадках їх слід розмежовувати. Підставою для цього є збіг чи розбіжність обов'язку зі сплати податку й обов'язку звітності зі сплати цього податку.

Податкові періоди можна класифікувати за такими підста­вами.

1.  За термінами:

а)    річний податковий період;

б) квартальний податковий період;

в) місячний податковий період;

г) інші (податкові періоди, пов'язані зі сплатою податку одно­разово; сплатою податку за підсумками складених періодів — кілька років і т.ін.).

2.  За особливостями формування податкового обов'язку:

а) перший — період, в якому податковий обов'язок форму­ється з дня виникнення до закінчення податкового періоду;

б) триваючий (звичайний) — податковий обов'язок форму­ється з початку податкового періоду і до його закінчення;

в) останній — період, в якому податковий обов'язок визна­чається з початку податкового періоду і до останнього дня тер­міну податкового обов'язку платника.

Межі першого й останнього податкових періодів визначають відповідно до чинного податкового законодавства. У деяких випадках (коли законодавством остаточно не визначено це по­ложення) ці терміни визначає платник податків разом з подат­ковими органами за місцем обліку платника.

 

§ 3. Визначення податкової бази

Платники податків визначають податкову базу за підсум­ками кожного окремого податкового періоду на підставі даних податкового обліку об'єктів оподаткування чи об'єктів, пов'я­заних з оподаткуванням. Фактично обов'язки визначити подат­кову базу і сплатити податок виникають у платників податків за підсумками кожного податкового періоду. За рахунок ви­значення податкової бази і податкового періоду формуються підстави стабільного надходження податків протягом усього календарного року. При цьому законодавець не пов'язує ці роз­рахунки з періодом формування об'єкта оподаткування. Це диктується в першу чергу тим, що той самий об'єкт може мати кілька баз оподаткування, які відповідатимуть окремим подат­кам. Саме тому база оподаткування встановлюється по кож­ному податку окремо. Здійснюється це на підставі таких прин­ципів:

1) однорідність бази оподаткування;

2)      можливість застосування до бази оподаткування конкрет­ної одиниці її виміру;

3)      простота і зрозумілість визначення бази оподаткування;

4)      зручність застосування бази оподаткування для нараху­вання податку;

5)      можливість обліку бази оподаткування.

Податкова база може як збігатися, так і не збігатися з об'єк­том оподаткування. При визначенні бази оподаткування за­стосовують одиницю її виміру (масштаб податку), за яку пра­вить конкретна вартість, фізична чи інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовують ставку податку. Масштаб податку встановлюється по кожному подат­ку окремо, він є єдиним для розрахунку й обліку податку.

Термін «податкова база» використовують для того, щоб кількісно виразити предмет оподаткування. У ряді випадків податкова база (основа податку) фактично є частиною предмета оподаткування, до якої застосовують податкову ставку. Однак це правильно тільки в тому разі, якщо предмет оподаткування безпосередньо зумовлює і дозволяє застосувати до себе спосіб нарахування. Оподатковуваний прибуток, наприклад, може бути безпосередньо виражений й обчислений тільки в грошових одиницях.

При розрахунку бази оподаткування багато уваги приділяється визначенню одиниці виміру бази оподаткування — конкретній вартісній фізичній або іншій характеристиці бази оподаткування чи її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одній базі оподаткування має відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування. При цьому одиниця виміру бази оподаткування є єдиною як для розрахунку податку, так і для податкового обліку.

Розмір бази оподаткування визначають тільки на підставі використання однієї одиниці її виміру. При цьому розмір бази оподаткування визначають як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, що у цілому складають повний обсяг бази оподаткування.

Усі розрахунки податкової бази повинні здійснювати на підставі документально підтверджених даних про об'єкти оподаткування чи у зв'язку з оподаткуванням. У цьому разі платник зобов'язаний мати документальні підтвердження щодо обґрунтування будь-якої позиції податкової звітності. Якщо при цьому платник податків припускається помилки, то перерахунок податкового зобов'язання здійснюється тільки щодо того податкового періоду, в якому було допущено помилку.