Глава 12. Відповідальність за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції - § 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України

Posted in Хозяйственное право - Конкурентне право (Удалов Т.Г.)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

§ 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України


Кримінальна відповідальність за вчинення порушень, спрямованих на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, настає, коли такі порушення переростають у злочин. Злочин можна визначити як передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Отже, порушення законодавства про захист економічної конкуренції перетворюється на злочин, якщо наслідки його вчинення становлять підвищену небезпеку для конкуренції на ринку, а відповідальність винної особи не може бути обмежена лише адміністративними санкціями. Наприклад порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неправомірного використання чужих позначень рекламних матеріалів упаковки переростає у злочин, якщо його вчинення було пов’язане з отриманням порушником доходу у великих розмірах.
До кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що становлять особливу небезпеку для конкуренції на ринку, можуть бути притягнуті лише фізичні особи. До них належать підприємці, посадові особи та інші працівники суб’єктів господарювання, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.
Відповідно до статей 228—232 КК України кримінальна відповідальність при вчиненні порушення, спрямованого на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, настає за:
• примушування до антиконкурентних узгоджених дій;
• незаконне використання товарного знака;
• незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;
• розголошення комерційної таємниці.
1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій.
Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій
1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства або заподіяння матеріальної шкоди, або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 
Розвиток і становлення ринкових відносин в економіці передбачає наявність економічної конкуренції між суб’єктами господарювання що діють на товарних ринках. У широкому розумінні економічна конкуренція це — змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Тому вчинення антиконкурентних узгоджених дій спричиняє значну шкоду ринковій конкуренції, обмежуючи її. На відміну від законодавства про захист економічної конкуренції, де відповідальність передбачена за антиконкурентні узгоджені дії, що вчиняються суб’єктами господарювання, так би. мовити на добровільних засадах, КК України передбачена відповідальність лише за примушування до антиконкурентних узгоджених дій. І хоч кодексом не визначено, які саме дії визнаються примушуванням, за анологією зі ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” можна стверджувати, що кримінальна відповідальність може настати у разі примушування до:
• встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
• обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
• розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
• спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
• усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;
• застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
• укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
• істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивних причин.
2. Незаконне використання товарного знака.
Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару
1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, - караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Отже ст. 229 містить три дії, вчинення яких може бути визнано злочином, — використання чужого знака для товарів чи послуг (товарного знака), фірмового (зареєстрованого) найменування чи маркування, зазначення (походження) товару.
Під знаком для товарів і послуг розуміється позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.
Фірмове (зареєстроване) найменування — найменування (назва) юридичної особи, зазначене у його установчих документах, зареєстрованих у встановленому законом порядку, та свідоцтві про державну реєстрацію (легалізацію). Зокрема, у найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне).
Під незаконним використанням чужого знака для товарів чи послуг розуміють застосування знака, свідоцтво на який видано іншому громадянину або юридичній особі без дозволу власника цього знака; під незаконним використанням фірмового найменування — використання зареєстрованого у встановленому порядку фірмового найменування юридичної особи, яка внесена до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності особою, яка не має права на використання цього фірмового (зареєстрованого) найменування. Чужий знак для товарів і послуг, так само як і фірмове (зареєстроване) найменування, можуть незаконно використовуватись на товарах, при наданні послуг, для яких товарний знак зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, бланках та іншій документації.
Під маркуванням товару розуміють позначення, яке містить інформацію про товар, що нанесена на етикетку, ярлик, упаковку товару, технічну документацію чи на інший матеріальний носій, у тому числі і безпосередньо на сам товар, інформація про товари має містити: назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари; перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — склад, калорійність; ціну та умови придбання товару; дату виготовлення товару та іншу інформацію.
Незаконне використання чужого маркування товару — позначення вироблених товарів маркуванням інших, здебільшого відомих, товаровиробників таких самих чи аналогічних товарів, продукція яких користується попитом. Часто чуже маркування товару (етикетка, упаковка, технічна документація) використовується для маркування підпільно (незаконно) виготовлених, як правило, фальсифікованих алкогольних напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування, деяких промислових товарів. При цьому водночас може мати місце й незаконне використання фірмового найменування або товарного знака товаровиробників, маркування товарів яких незаконно використовується, оскільки на етикетках, ярликах, упаковці, технічній документації є, як правило, зображення товарного знака товаровиробника та його фірмове найменування.
3. Незаконне збирання з метою використання Й або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Стаття 231. Незаконне збирання з метою використанням або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ця стаття передбачає відповідальність за дві форми злочину: 1) дії, спрямовані на отримання відомостей (комерційне шпигунство); 2) незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єктові господарської діяльності.
Під вчиненням дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, розуміють добування у будь-який протиправний спосіб відомостей, що визнані законодавством або суб’єктом господарювання комерційною таємницею.
Під незаконним використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, слід розуміти впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Обов’язковою ознакою незаконного використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, є наслідки у вигляді істотної шкоди, заподіяної суб’єктові господарської діяльності. Завдана шкода може бути матеріального і нематеріального характеру.
4. Розголошення комерційної таємниці.
Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці
Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку, з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності,— карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
На законодавчому рівні проголошено правовий захист інформації з обмеженим доступом, різновидом якої є конфіденційна інформація — відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні або юридичні особи і які поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. До конфіденційної інформації належать і відомості, що становлять комерційну таємницю суб’єкта господарської діяльності.
Розголошення комерційної таємниці — ознайомлення іншої особи без згоди уповноваженої на те особи з відомостями, що становлять згідно з чинним законодавством комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

 

Контрольні питання для самоперевірки


1. Які ознаки притаманні відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції?
2. Положення якого законодавства містять норми, що передбачають відповідальність за обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку?
3. Яку відповідальність передбачено законодавством про захист економічної конкуренції?
4. Від чого залежить розмір штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції?
5. Назвіть види відповідальності, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
6. Які існують проблеми при накладенні адміністративних стягнень на фізичних осіб?
7. Назвіть види відповідальності, передбачені Кримінальним кодексом України.
8. Коли порушення законодавства про захист економічної конкуренції переростає у злочин?