§ 4. Правові основи реалізації повноважень Антимонопольного комітету України

Відповідно до статті 19 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідувань, досліджень, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Комітету та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб’єктів господарювання, а також політичних партій та інших об’єднань громадян чи їх органів.
Втручання центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, об’єднань громадян та їх представників в діяльність Комітету та його територіальних відділень забороняється.
Вплив у будь-якій формі на працівника Комітету та його територіальних відділень з метою перешкоджання виконанню ним службових обов’язків або прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
З метою координації діяльності у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки, органи Комітету взаємодіють із центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування. Основними формами зазначеної взаємодії є: розроблення спільних планів проведення заходів щодо контролю за дотриманням вимог законодавства, в тому числі конкурентного, демонополізації галузей, підгалузей або конкретних суб’єктів господарювання; підготовляння спільних наказів, інструктивних та інформаційних листів; створення спільних робочих груп, взаємні консультації, обмін інформацією; проведення спільних нарад, конференцій і семінарів; взаємне залучення фахівців до виконання певних завдань тощо.
У процесі своєї діяльності органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю приймають певні рішення, що є обов’язковими до виконання. Якщо виконання цих рішень може призвести до обмеження, усунення чи спотворення конкуренції на відповідних товарних ринках, то зазначені органи зобов’язані погоджувати їх з органами Комітету, а також одержувати згоду на створення, реорганізацію, ліквідацію суб’єктів господарювання, створення об’єднань підприємств, при перетворенні органів влади та управління в об’єднання у випадках, передбачених законодавством.
Надані законом повноваження щодо погодження рішень зазначених органів, що стосуються питань розвитку конкуренції, демонополізації економіки. Комітетом використовуються, головним чином, для запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Поряд із цим, механізм контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції при прийнятті відповідними органами рішень дозволяє розвивати нормативно-правові засади реалізації конкурентної політики, вдосконалювати координацію дій органів Комітету з іншими державними органами при захисті підприємців і споживачів від порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приклад з практики і органів Антимонопольного комітету з метою усунення обмежень конкуренції на ринках агентських послуг з продажу авіаційних перевезень на території України, Комітет запропонував Мінтрансу України внести відповідні зміни до “Положення про сертифікацію суб’єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України”, яке надавало певні переваги системі продажу і бронювання авіаквитків фірми “АМАОЕНЗ”,  не сприяло розвитку конкуренції, створювало бар’єри для входу на цей ринок і містило ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді обмеження прав суб’єктів господарювання щодо придбання товарів. Наказом Міністерства транспорту України антиконкурентні норми, що надавали односторонні переваги одному з суб’єктів господарювання, було скасовано.
Крім того, органи державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов’язані передавати Комітету та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної і конкуренції.
Разом з тим, органи Комітету з окремих питань та в межах своєї компетенції можуть приймати певні рішення, які є обов’язковими для виконання. Рішення зазначених органів приймаються у формі розпоряджень та постанов. Рішення та розпорядження, що приймаються органами Комітету, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.
Суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов’язані на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення або уповноважених ними працівників, подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення або уповноважених ними працівників безкоштовно. Вимоги органу Комітету, голови територіального відділення можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Інформація з обмеженим доступом, одержана Комітетом, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню.
Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону. За розголошення комерційної таємниці працівники Комітету, його територіальних відділень несуть відповідальність.
Усні вимоги державного уповноваженого Комітету, голови територіального відділення або уповноважених ними працівників, пояснення осіб та інші дії, вчинені на виконання цих усних вимог, фіксуються в протоколі, в якому зазначається також дата і місце його складання, прізвища державного уповноваженого, голови територіального відділення та уповноважених ними працівників із зазначенням їх посад, прізвищ осіб, які надають пояснення.
Протокол підписується відповідно головуючим колегіального органу Комітету, державним уповноваженим Комітету, головою територіального відділення, уповноваженим ними працівником та особами, до яких були звернені усні вимоги. Про відмову осіб, до яких були звернені усні вимоги підписати протокол, зазначається у протоколі. Особа має право надати пояснення і зауваження стосовно змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Комітет, або його територіальні відділення у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про:
- визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Комітету про ска; сування або зміну актів, прийнятих органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди;
- стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов’язання виконати рішення органів Комітету;
- безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкта господарювання;
- вилучення, накладення арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації у місцях проживання та інших володіннях особи;
- з інших підстав, передбачених законом.
Приклад з практики і органів Антимонопольного комітету України згідно з рішенням сесії Донецької обласної ради було створено закрите акціонерне товариство “Розвиток Донбасу”.
До його складу увійшов 151 суб’єкт господарювання, у тому числі 8 підприємців-монополістів. Створення ЗАТ “Розвиток Донбасу” могло призвести до посилення монопольного становища окремих суб’єктів господарювання, посилення ринкової влади та сфери впливу на товарні ринки, контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання.
Створення було здійснене без отримання попередньої згоди органів Комітету, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Засновники товариства чинили перешкоди розгляду справи, не надаючи належну інформацію. Донецьке територіальне відділення Антимонопольного комітету звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання акта державної реєстрації недійсним. Господарський суд Донецької області задовольнив позов територіального відділення комітету.
Діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Комітетом, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Порядок розгляду Комітетом та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.
Органи Комітету, які розглядають справу про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі про недобросовісну конкуренцію, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Слухання проводиться органом Комітету, який розглядає справу, чи за дорученням голови цього органу одним або декількома його членами.
Орган Комітету до слухання у справі залучає осіб, які беруть участь у розгляді справи, для надання ними пояснень, доводів та інших міркувань, необхідних для встановлення фактичних обставин справи.
У слуханні у справі беруть участь працівники Комітету, його територіальних відділень, а в разі потреби залучаються експерти. До слухання у справі можуть бути залучені інші особи, якщо заявник, а у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції — заявник і відповідач, не висловили проти цього обгрунтованих заперечень.
Орган Комітету за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи, може провести повністю або частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, осіб, які беруть участь у розгляді справи, та інших осіб, або перешкодити подальшому розгляду справи. Порядок проведення слухання у справі визначається Комітетом відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Структура, гранична чисельність працівників, штатний розпис Комітету та його територіальних відділень затверджується Головою Комітету в межах видатків згідно з кошторисом доходів і видатків.
Працівники Комітету при виконанні службових обов’язків є представниками державної влади. Їх особисті і майнові ‘ права охороняються законом нарівні з працівниками правоохоронних органів. Життя і здоров’я працівників Комітету та його територіальних відділень, які здійснюють розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на суму п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою. У разі заподіяння зазначеним особам у зв’язку з виконанням службових обов’язків каліцтва, поранення, контузії, травми, захворювання чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, їм виплачується страхова сума у розмірі від річної до п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності), а у разі загибелі (смерті) працівника внаслідок тілесного чи іншого ушкодження здоров’я, пов’язаного з виконанням службових обов’язків, сім’ї загиблого виплачується страхова сума у розмірі п’ятирічної заробітної плати за його останньою посадою.
Збитки, завдані знищенням або пошкодженням майна працівнику Комітету чи працівнику територіального відділення або членам його сім’ї у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, відшкодовуються в установленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.