§ 1. Поняття та принципи господарської відповідальності

Термін «відповідальність» застосовується в різних аспектах. Говорять, зокрема, про соціальну, моральну, економічну і юридичну відповідальність.

Поняття соціальної відповідальності має узагальнювальний харак­тер. Ним охоплюються всі види відповідальності в суспільстві. З цієї точки зору моральна, економічна та юридична відповідальність — лише форми соціальної відповідальності.

Інколи поняттю «соціальна відповідальність» надається особливий відтінок: звітувати про свої дії, або відповідати перед своєю совістю. В літе­ратурі навіть зроблена спроба застосувати це поняття до пояснення юридичної відповідальності. Так, на думку В. А. Тархова, юридична відповідальність — обов'язок, «який регулюється правом дати відповідь своїм діям»¹. Таке розуміння юридичної відповідальності робить це по­няття надмірно широким і розпливчастим, що є неприйнятним в умо­вах правової держави, оскільки дає можливість неординарного і неод­нозначного тлумачення.

Існують й інші розуміння поняття «юридична відповідальність».

Дослідженню питання юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності правники приділяли і приділяють велику увагу. Цій проб­лемі в різний час присвятили свої праці В. С. Мартем'янов², В. С. Щер­бина і А. Я. Пилипенко³, Г. Д. Отнюкова⁴, В. К. Мамутов⁵ та інші.

Висловлюючи різні точки зору і підходи до визначення господар­сько-правової відповідальності, переважна частина правнийв розгля­дають її як наслідок правопорушення, як несприятливі економічні наслідки. Вони єдині також і в питанні відносно суб'єкта відповідаль­ності. Згідно з їхніми дослідженнями, ним є тільки суб'єкт господарю­вання, а не окремі громадяни, за винятком підприємців.

На нашу думку, найбільш послідовною позицією в цьому питанні є позиція В. К. Мамутова. Він розглядає господарсько-правову відпо­відальність як зазнавання господарським органом несприятливих еко­номічних наслідків безпосередньо внаслідок того, що до нього застосо­вані передбачені законом санкції (міри відповідальності економічного характеру) за вчинене ним правопорушення¹.

Таке розуміння юридичної, в тому числі і господарсько-правової відповідальності, не тільки дістало підтримку і визнання в загальній теорії права, а й закріплення в чинному законодавстві, зокрема в ст. 216 ГК України.

Відповідно до цієї статті, відповідальність за правопорушення, здійснене у сфері господарювання, полягає в застосуванні до правопо­рушників — учасників господарської діяльності правового впливу (санкцій) на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами чи договором.

Отже, відповідальність застосовується у формі певної системи госпо­дарських санкцій, передбачених господарським законодавством, укладе­ними договорами і локальними актами нормативного характеру суб'єктів господарювання за протиправні дії чи бездіяльність учасників госпо­дарських відносин. Статтею 217 ГК України визначено: поняття госпо­дарських санкцій, сферу їх застосування, види господарських санкцій та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суб'єктами відповідальності є як суб'єкти господарювання, так і інші учасники господарських відносин, в тому числі міністерства, відом­ства та їх органи, які контролюють дотримання правил (чи умов) здійснення господарської діяльності.

Господарсько-правова відповідальність являє собою вплив потерпіло­го на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду в цілях га­рантії захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держа­ви, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відно­син, завданих внаслідок правопорушення (ст. 216 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність — це узгоджена і упорядко­вана система санкцій, які застосовуються до правопорушників. Проте в законодавстві неможливо передбачити всі випадки і відтінки, які ви­никають у відносинах суб'єктів господарювання. Право завжди регулює типові ситуації, притаманні більшості відносин, які виникають на практиці. Воно базується на основних керівних началах, — принципах пра­ва, які виражають тенденції і потреби суспільства, що визначають суть системи, галузі або інституту права і в результаті їх правового закріплен­ня мають загальнообов'язкове значення.

Господарсько-правова відповідальність, як інститут права, базується на принципах, відображених у ст. 216 ГК України, згідно з якими:

потерпіла сторона в усіх випадках, не заборонених законом (окрім форс-мажорних), має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

застосування штрафних санкцій до суб'єкта, який порушив зо­бов'язання, а також відшкодування збитків, не звільняють цього суб'єк­та від обов'язку, без згоди потерпілої сторони, виконати прийняті на себе зобов'язання в натурі.

У цілях забезпечення правопорядку в господарських відносинах і захисту законних прав та інтересів споживачів продукції зазначеною нормою передбачений принцип, згідно з яким у господарському дого­ворі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Цей принцип передбачає невідворотність відповідальності за скоєне правопорушення.