Тема 17. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ - Страница 2

Posted in Финансовое право - М.О. Мацелик Фінансове право України

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

17.2. Правове регулювання державного мита

Державне мито є платою, яка стягується за здійснення юридичних дій уповноваженими на це компетентними органами в інтересах юридичних та фізичних осіб, видачу їм відповідних документів, які мають правове значення.

Розмір ставок державного мита та порядок його відрахування встановлено Декретом КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 р. (зі змінами та доповненнями). Сплачується і зараховується державне мито за місцем розгляду та оформлення до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, яке зараховується до Державного бюджету України (справляється з позовних заяв).

Місцеві ради мають право, крім зазначених у гл. 1.5 пільг, установлювати додаткові пільги для окремих платників зі сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України щодо державного мита, яке зараховується до Державного бюджету України.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Об'єкти державного мита. Державне мито справляється:

1) із позовних заяв, заяв із переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;

2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

4) за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану;

5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів тощо;

6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка) тощо;

7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

9) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, іпотечних цінних паперів

(іпотечних сертифікатів та іпотечних облігацій), сертифікатів фондів операцій з нерухомістю та з видачі приватизаційних паперів;

10) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин;

13) за подання до КМУ проекту створення промислово-фінансової групи.

Ставки державного мита встановлюються в розмірах відповідно до переліку, визначеного Декретом (ст. 3), наприклад:

1) із позовних заяв — 1 % ціни позову, але не менше З НМДГ і не більше 100 НМДГ;

2) зі скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, які ущемляють права громадян — 0,2 НМДГ;

3) із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 НМДГ — 5 % від ціни позову;

4) за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження — 1 % суми договору, але не менше 1 НМДГ;

5) тощо.

Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.

Із позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. Якщо розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці НБУ.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин, і за подання до КМУ проекту створення промислово-фінансової групи та за дії, що стосуються загальногромадянських закордонних паспортів.

Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до Державного бюджету України.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України — щодо державного мита, яке зараховується до Державного бюджету України.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також якщо позов подано недієздатною особою;

4) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його утримання, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету, передбачені законодавством.

За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляються пеня та штрафи відповідно до закону. Міністерство фінансів України, ДПСУ, місцеві фінансові органи проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.

Неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ) вираховується з розміру зазначеного неоподатковуваного мінімуму, що діє на день сплати мита.

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність понять мита і митної політики. Митна справа.

2. Що таке єдиний митний тариф? Місце справляння мита?

3. Які є класифікації мита?

4. Що таке ввізне і вивізне мито?

5. Дайте визначення спеціального і компенсаційного мита.

6. Що таке митна вартість?

7. Хто звільняється від сплати мита?

8. У чому полягає сутність державного мита? Які ви знаєте джерела правового регулювання?

9. Назвіть об'єкти державного мита.

10. Які застосовують ставки державного мита?