Аграрне право України як навчальна дисципліна PDF Печать
Аграрное право - В.З. Янчук Аграрне право України


Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні вироб­ничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтен­сивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Кон­ституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогос­подарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини і розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані  на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

В Україні основними виробниками сільськогосподар­ської продукції є колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, акціонерні товариства і державні сільсько­господарські підприємства. У 1998 р. сільськогосподарським виробництвом займалися: 11445 колективних сільськогоспо­дарських підприємств, 1129 спілок селян, 1443 акціонерних сільськогосподарських товариств, близько 800 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 703 радгоспи, 352 між­господарських сільськогосподарських підприємства по виробництву сільськогосподарської продукції. За роки незалеж­ності в Україні створено 35700 селянських (фермерських) гос­подарств.

Україна — одна з найбагатших держав світу на благо­датну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип — земля належить тим, хто її оброб­ляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спіл­кам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам — 3649,0 тис. га; селянським (фермерським) господарствам — 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгос­пам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі.

Народне господарство України характеризується пев­ними суспільними, політичними, економічними, управлін­ськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право. Аграрне право є галуззю права України, становить скла­дову і невід'ємну частину правової системи України. Як га­лузь права воно характеризується власним предметом, прин­ципами і методами правового регулювання. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників  сільськогосподарської  продукції,  регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організа­ційні, майнові, управлінські, членські, трудові, соціальні, гос­подарчо-договірні та інші аграрні відносини. Правові норми цієї галузі права залежно від особливостей предметів регулю­вання та правового забезпечення об'єднуються у відповідні правові інститути аграрного права. Ці норми в процесі вико­нання вимог закону і правозастосування зумовлюють виник­нення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Через систему аграрних правовідносин відбувається залучення пра­вових норм, фінансового, земельного, адміністративного, ци­вільного, торговельно-підприємницького, трудового та інших галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є закономірним правовим явищем, спрямованим на досягнен­ня ефективного використання правових засобів регулювання специфічних аграрних відносин, реалізації правосуб'єктності учасників сільськогосподарського виробництва, правоохоронного і юридичного захисту їхніх майнових, земельних, удових, аграрно-договірних, управлінських, соціальних та інших прав.

Аграрне право України як правова наука є галуззю права України. Це — сума знань про аграрне законодавство аграрно-правові норми, аграрні правовідносини, які функціонують в аграрному секторі народного господарства. — вчення про історію виникнення аграрного законодавства, ефективність аграрних правовідносин, про теоретично-практичні засади та особливості порівняльного аграрного права.  Це — теоретично-практичні проекти аграрної законотворчості, правозастосування та перспективи розвитку цієї галузі права і науки права України в цілому.

Аграрне право України є важливою навчальною дис­ципліною в системі вищих юридичних і аграрних навчальних закладів. Воно має свій предмет і застосування, принципи, методи правового регулювання аграрних відносин, вчення про інститути і суб'єкти аграрного права. За допомогою цієї навчальної дисципліни вивчаються аграрне право і аграрне законодавство, аграрно-правові норми та ефективне їх засто­сування у повсякденній виробничо-господарській, господар­чо-підприємницькій, господарсько-договірній, аграрно-тру­довій, управлінській та іншій діяльності сільськогосподар­ських підприємств та їхніх працівників, господарюванні селян-фермерів. Цією навчальною дисципліною розгляда­ються питання особливостей діяльності загальних і арбітраж­них судів, до яких звертаються суб'єкти аграрного права.

Наука аграрного права приділяє значну увагу узагаль­ненню практики державно-правового регулювання сільського господарства, компетенції органів державного управління сільським господарством, особливостям державного контро­лю та функціонуванню державних інспекцій в системі АПК. її предметом є дослідження співвідношення повноважень органів державного управління і права самоврядування в діяльності колективних і державних сільськогосподарських підприємств, визначення рівня ефективності державно-пра­вового регулювання та його подальше вдосконалення за умов ринкових економічних відносин в АПК. Особливої науково-практичної значущості набувають проблеми соціально-еко­номічного і правового становища селян, власників фермерсь­кого господарства, працівників сільського господарства, в першу чергу членів колективно-кооперативних і акціонерних сільськогосподарських підприємств.

З урахуванням цього автори у другому виданні підруч­ника намагалися висвітлити всі вищезазначені питання від­повідно до навчальної програми.

Істотно доопрацьована третя частина підручника. Спе­ціальний розділ присвячено питанню характеристики госпо­дарчо-підприємницьких правовідносин. В ньому викладено правомочності таких державних утворень, як "Хліб України", концерн матеріально-технічного і сервісного обслуговування; розглядається статус акціонерного комерційного агробанку "Україна"; приділено увагу правосуб'єктності переробних підприємств АПК. Окремий розділ присвячено питанням правового регулювання реалізації сільськогосподарської про­дукції та юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Автори підручника прагнули створити основну на­вчальну базу для аграрно-правової підготовки випускників вищих юридичних і сільськогосподарських навчальних закла­дів України. З допомогою книги студенти цих закладів мають володіти основами правових знань, необхідних їм для вико­нання своїх посадово-господарських функцій у процесі май­бутньої трудової діяльності.

В цілому автори прийшли до висновку, що питання аграрних господарчо-підприємницьких правовідносин є самостійною галуззю права і тому вони повинні бути вилучені із господарського права, тобто законодавство щодо аграрних господарчо-підприємницьких (зовнішніх) правовідносин під­лягає вилученню із загального господарчого законодавства і повинно мати свій самостійний статус. У третій частині під­ручника аграрне господарчо-підприємницьке право характе­ризується як наука та навчальна дисципліна; подана інформа­ція про зовнішньоекономічні зв'язки агробізнесу. Таким чином, аграрне право України охоплює собою складові: влас­не аграрне право (воно регулює внутрішньогосподарські аг­рарні відносини) і аграрне господарчо-підприємницьке право, яке охоплює собою зовнішні аграрні господарчо-підпри­ємницькі відносини.

Викладена правова інформація є слушною для підви­щення рівня правових знань з аграрного права працівників правоохоронних органів, керівників і спеціалістів органів державного управління сільським господарством, колектив­них і державних сільськогосподарських підприємств, еконо­містів, бухгалтерів для юрисконсультів. Це — практичний посібник з юридичних питань, оскільки в ньому викладено положення чинного законодавства України з сільського гос­подарства, забезпечення договірної, виробничої, фінансової, технологічної, трудової дисципліни та додержання правової охорони праці і здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств; розглядається порядок вирішення трудових спо­рів, правове становище власників селянських (фермерських) господарств. У цій книзі на відміну від виданої в 1996 р. ви­світлюються питання про взаємозв'язок і співвідношення тих видів правовідносин, суб'єктами яких є сільськогосподарські товаровиробники, крім того, наводяться правові норми, які визначають адміністративні та цивільні правові норми щодо охорони праці, відповідальність за порушення права влас­ності, вперше в аграрно-правовій літературі приділено увагу питанням маркетингу, лізингу, оподаткування і банкрутства сільськогосподарських підприємств.

Опанування викладеними в підручнику правовими знаннями певною мірою сприятиме належному виконанню і застосуванню аграрно-правових норм, додержанню їхніх ви­мог працівниками сільського господарства, що в цілому сприятиме зміцненню законності у діяльності сільськогоспо­дарських підприємств та охороні й захистові прав їхніх працівників.

Аграрне право як галузь права, наука і навчальна дис­ципліна перебуває у тісному зв'язку і взаємозалежності з еко­номікою сільського господарства та аграрною економічною наукою. Автори підручника "Аграрне право України" при написанні цієї книги виходили із зазначеної взаємозалеж­ності і використали наукові розробки, висновки і пропозиції стосовно подальшого розвитку і вдосконалення економіки сільського господарства. В першу чергу автори скористалися працями вчених економістів-аграрників Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук України.

Умовні скорочення, використані в підручнику

  1. АПК           — агропромисловий комплекс;
  2. АСГТ         — акціонерне сільськогосподарське товариство;
  3. ВАТ           — відкрите акціонерне товариство;
  4. ВС              — виробничі системи;
  5. ВСГК      — виробничий сільськогосподарський кооператив;
  6. ДСГП      — державне сільськогосподарське підприємство;
  7. ЗАТ         — закрите акціонерне товариство;
  8. ЗПСК      — заготівельні підприємства споживчої кооперації;
  9. КСГП      — колективне сільськогосподарське підприємство;
  10. КТС         — комісія з трудових спорів;
  11. МЗЕЗіТ   — Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;
  12. МінАПК — Міністерство агропромислового комплексу;
  13. МСГП     — Міністерство сільського господарства і продовольства України;
  14. НВО        -    науково-виробничі об'єднання;
  15. НВС           ----  науково-виробничі системи;
  16. ППГГ         ---   підсобне господарство громадян;
  17. СГВК        --- сільськогосподарський виробничий кооператив;
  18. СГП          --    сільськогосподарське підприємство;
  19. СОК.         — сільськогосподарський обслуговуючий кооператив;
  20. СпС               — спілка селян;
  21. СФГ              — селянське (фермерське) господарство;
  22. ТОВ              — товариство з обмеженою відповідальністю.