Частина друга Аграрні внутрішньогосподарські правовідносини Розділ XI ПРАВО ВЛАСНОСТІ КОЛЕКТИВНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА Печать
Аграрное право - В.З. Янчук Аграрне право України

 

 

§ 1. Поняття права власності колективного сільськогосподарського підприємства

І. Наукою політичної економії власність розглядається як суспільно-економічні відносини з приводу історично кон­кретної форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ і, насамперед, засобів виробництва. Влас­ність лежить в основі виробничих відносин і проявляється у відповідних формах. Форма власності зумовлює, кому нале­жать засоби виробництва — всьому суспільству (народу), дер­жаві, колективу чи окремим особам. Основною у відносинах власності є обставина, яка визначає, хто привласнює засоби виробництва. Форма власності на засоби виробництва обу­мовлює форму власності на продукти виробництва і форму їх розподілу між членами суспільства.

Суспільні відносини власності і права власності врегульо­вані Конституцією України. В Основному Законі нашої дер­жави визнається право державної, комунальної та приватної власності (ст. 41). У цьому акті не згадується про колективну і кооперативну власність. Одначе це не означає, що в Україні не існують інші форми (види) власності і права власності, в тому числі і права колективної власності. Зокрема, Закон Ук­раїни "Про власність" від 7 лютого 1991 р. містить в собі роз­діл IV-й про колективну власність, Закон "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. цьому праву приділяє статті 7—9. Згідно з Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р. суб'єктом права власності визнається кооператив. Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. визнано, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробле­ної товариством в результаті господарської діяльності; доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Слова "колектив" і "кооператив" латинського походження і являють собою синоніми. Такими ж синонімічними нале­жить розглядати поняття права колективної власності і права кооперативної власності. Ці види власності розглядаються як тотожні в чинному аграрному законодавстві, в управлінській діяльності органів державного управління сільським госпо­дарством, у процесі розгляду судових і арбітражних спорів КСГП і сільськогосподарських кооперативів.

2. Суспільна колективна (кооперативна) власність має від­повідне політичне, соціально-економічне, правове і наукове значення. Вона становить економічну основну виробничо-господарської діяльності КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ, колек­тивного самоврядування, організацію й особливості оплати праці, паювання і одержання дивідендів, вирішення соціаль­них проблем селян — членів колективно-кооперативних під­приємств.

Поняття права власності колективних підприємств харак­теризується особливостями її речового, матеріально-вироб­ничого і матеріально-невиробничого складу, з одного боку, і власності як системи суспільно-виробничих відносин — з ін­шого.

Перші становлять зумовлені характером і особливостями сільськогосподарського виробництва та іншою, пов'язаною з ним виробничо-господарською діяльністю, конкретні засоби і знаряддя виробництва — об'єкти речового права, об'єкти права власності підприємства. Перелік таких об'єктів законо­давче закріплено в статтях 22—28 Закону "Про власність" та в ст. 7 Закону "Про колективне сільськогосподарське під­приємство".

Друга особливість власності колективного підприємства полягає в її суспільно-економічній сутності як комплексі своєрідних суспільно-економічних відносин конкретно ви­значеної форми привласнення, розпорядження і використан­ня засобів та продукції виробництва, коштів та інших матері­альних благ. Суспільно-економічний зміст форми колектив­ної власності зумовлюється і визначається таким принципом: кому належать засоби виробництва, тому належать і продукти виробництва. Зокрема, лише підприємству належить делеговане його членам право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю; лише підприємство може бути господарем і має право розпоряджатися створеним у ньому додатковим продуктом; виходячи з наведених засад може брати участь у товарно-грошових ринкових відносинах.

Цими властивостями та особливостями власності колек­тивного сільськогосподарського підприємства визначаються характер і зміст його правоздатності як юридичної особи, йо­го правове становище у процесі здійснення внутрішньогосподарської діяльності та цілої сфери зовнішніх економічно-юридичних зв'язків.

3. Власність кожного окремого підприємства утворювалась і створюється в процесі виробничо-господарської діяльності його трудового колективу — членів цих підприємств через ви­користання земель сільськогосподарського призначення, що використовуються ним як суб'єктом права колективної влас­ності на землю. Все це в сукупності призводить до виникнен­ня комплексу наукових суспільно-майнових відносин. Нові виробничі відносини породжують нові правові норми, покли­кані закріпити і ефективно регулювати ці відносини. Існуван­ня власності колективних підприємств викликало прийняття ряду нормативних актів і окремих правових норм, які в су­купності та єдності визначили правовий режим основних суб'єктів права колективної власності і склали його інститут.

4. Суб'єкт права колективної (кооперативної) власності здійснює свої правомочності власника залежно від сфери їх застосування — чи в процесі внутрішньогосподарської діяль­ності, чи зовнішніх підприємницьких, в тому числі ринкових економічних відносинах. При здійсненні внутрішньогоспо­дарської діяльності у відповідності із Статутом і на основі волевиявлення вищого та інших органів самоврядування КСГП, ВСГК, провадиться володіння, користування і розпо­рядження окремими об'єктами права власності (використову­ється насіння в рільничій бригаді, згодовуються корми в тва­ринницькій фермі та ін.) реалізовується бізнес-план, буду­ються господарські приміщення.

Для здійснення правомочностей власника в сфері зовніш­ніх позагосподарських відносин колективне сільськогоспо­дарське підприємство наділено правом юридичної особи. Зокрема, в ст. 7 п. 2 Закону "Про колективне сільськогоспо­дарське підприємство" записано, що останнє визнається суб'єктом права власності як юридична особа. Згідно з Законом "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив ви­знається суб'єктом права власності на майно кооперативу. У цьому законі відсутня правова норма однозначна п. 2 ст. 7 За­кону "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Це право належить також і акціонерному товариству, що ви­значено Законом "Про господарські товариства" від 19 верес­ня 1991 р.

Колективна (кооперативна) власність становить економіч­ну основу діяльності КСГП, ВСГК і акціонерного сільсько­господарського товариства. Ця діяльність охоплює собою як внутрішню господарську, так і зовнішню, головним чином, підприємницьку діяльність. Відносини колективної (коопера­тивної) власності у цих двох сферах характеризуються певним складом об'єктів і змістом, майновим наповненням. Право-суб'єкт КСГП, ВСГК, АСГТ як суб'єкт права власності ви­значається через категорію юридичної особи. Застосування категорії (правового феномена) юридичної особи є правовим засобом забезпечення їхньої участі у зовнішніх, в тому числі, ринкових економічних відносинах, у визначенні його право­здатності, укладання виробничо-підприємницьких договорів, юридичної відповідальності у взаєминах з іншими суб'єктами права власності або ж права повного господарського відання у державному підприємстві.

Наявність у колективного сільськогосподарського підпри­ємства права юридичної особи є неодмінною умовою реаліза­ції його правоздатності. Однак для здійснення права власнос­ті в системі внутрішньогосподарських правовідносин КСГП, ВСГК, АСГТ їхня ознака юридичної особи не є необхідною. Кожне із названих сільськогосподарських підприємств має свого господаря в особі загальних зборів членів утворення (зборів уповноважених). Кожне таке підприємство має систе­му самоврядування. Виходячи із засад права самоврядування кожне колективне сільськогосподарське підприємство має властиву йому систему органів управління, які в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію права власності, організовують належне здійснення права володіння, права користу­вання, права розпорядження об'єктами права власності, роз­поряджаються коштами, продукцією сільськогосподарського виробництва, беруть участь у ринкових економічних правовідносинах. Суб'єктом права власності є виключно саме колективне сільськогосподарське підприємство, а право юридичної особи, яке йому належить, є засобом реалізації права власності, правовим методом, що забезпечує КСГП, ВСГК, АСГТ у суспільному співжитті виробників сільськогосподар­ської продукції.

Правом колективної власності юридичне закріплюються, зокрема, правомочності колективного підприємства як влас­ника. Виходячи з його мети і завдань, визначається коло зна­рядь і засобів, необхідних для ведення громадського госпо­дарства, здатність використовувати і розпоряджатися ними в інтересах КСГП, забезпечувати його підприємництво. В нор­мах права визначено, що засоби виробництва і вироблена продукція належать виключно підприємству. На кожне під­приємство як суб'єкт права власності повною мірою поши­рюються положення ст. 4 Закону "Про власність", згідно з яким власник на свій розсуд має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законові. Він може ви­користовувати це майно для здійснення господарської чи ін­шої не забороненої законом діяльності.

5. Економічна сутність і природа права колективної влас­ності визначають характер і зміст правоздатності колектив­них сільськогосподарських підприємств. Однак, здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність, користуючись і розпоряджаючись її окремими об'єктами, ці підприємства ви­ходять із своєї статутної правоздатності. Зміст їхніх правомоч-ностей зумовлено економічним змістом власності: володінню в економічному розумінні відповідає право володіння; корис­туванню — право користування; розпорядженню — право розпорядження знаряддями, засобами і продуктами колек­тивного виробництва. Зазначені правомочності підприємство здійснює на свій розсуд, як у власних інтересах, так і в інте­ресах членів КСГП, не протиставляючи свої підприємницькі інтереси інтересам усього суспільства.

Результативне господарювання і примноження власності КСГП забезпечується завдяки досконалому застосуванню економічних методів господарювання та професіонального підприємництва, участі в ринкових інфраструктурах.

Колективне сільськогосподарське підприємство, ВСГК, АСГТ користується своїми правами власника для оптималь­ного в межах цих прав задоволення матеріально-побутових і соціальних потреб своїх членів, акціонерів та інших найманих працівників.

У визначенні правового режиму об'єктів права власності КСГП значне місце належить правовим нормам, покликаним охороняти майнові права підприємств.

6. Колективне підприємство як суб'єкт права власності бе­ре участь у майнових правовідносинах з державними і коопе­ративними організаціями, іншими підприємствами, фінансо­во-кредитними установами і громадянами. В основі цих пра­вовідносин лежить інститут права власності колективного підприємства. При цьому залежно від характеру ці правовід­носини регулюються нормами аграрного права в поєднанні з нормами національного цивільного, фінансового, земельного, адміністративного та іншого законодавства. Цим самим відно­сини власності КСГП та їх правова регламентація стають пов­нішими і змістовнішими.

Отже, право власності КСГП, ВСГК, АСГТ — це сукуп­ність правових норм, покликаних регулювати майнові відно­сини кожного конкретного підприємства як юридичної особи щодо володіння, користування і розпорядження засобами і продукцією виробництва та іншим майном на свій розсуд, у власних інтересах, забезпечення оптимальної прибутковості підприємства, задоволення матеріальних і соціально-побуто­вих потреб його членів, примноження і схоронності його майна.