ГЛАВА 43 Управління внутрішніми справами Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами

Основними завданнями органів внутрішніх справ є: гаран­тування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського поряд­ку; попередження, припинення злочинів та інших правопору­шень; своєчасне виявлення, розкриття й розслідування зло­чинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення ад­міністративних стягнень; гарантування пожежної безпеки.

До обов'язків міліції (як складової частини органів Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) нале­жить участь у наданні соціальної та правової допомоги грома­дянам і сприяння в межах своєї компетенції державним орга­нам, підприємствам, установам і організаціям, незалежно від форм власності, в реалізації їх функцій.

Відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи національної безпеки та забезпечення громадського порядку. Забезпечення громадсь­кого порядку, громадської безпеки та спокою належить до сфе­ри завдань публічної влади: Президента України як гаранта державного суверенітету та додержання прав людини й грома­дянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних ад­міністрацій і органів місцевого самоврядування. В широкому розумінні забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою громадян є завданням як державних, так і недержавних організацій.

Сутність управління в галузі внутрішніх справ і його особ­ливість полягають у тому, що в процесі такого управління здійснюють безпосередню охорону прав і свобод громадян, а та­кож забезпечують громадський порядок і громадську безпеку.

Громадський порядок це певна система відносин, належний порядок, що склався в суспільстві, який відповідає інтересам держави та всіх її громадян. Це сукупність установлених у державі правил поведінки в громадських місцях, які регулю­ють правові, моральні та інші соціальні норми.

Під термінами «громадська безпека» й «громадський поря­док» взагалі розуміють певний позитивний стан, наявний у суспільстві, забезпечення якого гарантує уникнення певних небезпек як для суспільства, так і для окремих громадян. Цінності, яким загрожує небезпека, є досить різноманітними.

Якщо йдеться про громадську безпеку, то з погляду поняття на перший план виступає елемент загрози, що посягає на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, тобто це система відно­син, яка складається в процесі запобігання й усунення загрози життю, здоров'ю громадян та їх майну. В більш широкому ро­зумінні громадську безпеку можна визначити як стан, у якому громадян не позначено індивідуально, як і інших суб'єктів дер­жави, і їм не загрожує жодна небезпека, а також не існує загрози порушення щоденного життя суспільства й нормального функ­ціонування державних і недержавних організацій.

Причинами виникнення небезпеки можуть бути стихійні лиха, епідемії, неправомірні дії, що посягають на такі цінності, як життя, здоров'я, власність, неконтрольоване використання механізмів і машин, що є джерелом підвищеної загрози, а та­кож проведення окремих робіт, пов'язаних із ризиком для на­селення, тощо.

Безпосереднє управління в галузі забезпечення громадсь­кого порядку й громадської безпеки здійснюють МВС України та його органи на місцях. Функції органів внутрішніх справ визначено як у законах України, так і в підзаконних актах, се­ред яких важливе місце посідає Положення про Міністерство внутрішніх справ України від 17 жовтня 2000 р.1.

Відповідно до головних завдань МВС України здійснює й основні напрями своєї діяльності, а саме: забезпечує державну політику боротьби зі злочинністю; організовує роботу органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку на ву­лицях та в інших громадських місцях, запобігання й припи­нення адміністративних правопорушень; організовує здійснен­ня органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів з метою попередження, виявлення, при­пинення й розкриття злочинів, провадження дізнання та досу-дового слідства; безпосередньо здійснює роботу з виявлення, припинення, розкриття й розслідування злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю та наркобізнесом, зі злочинами в сфері економіки; забезпечує профілактику правопорушень; бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослі­дженнях, розробках на їх основі державних програм боротьби зі злочинністю й охорони правопорядку; вживає разом з інши­ми державними органами заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням серед неповнолітніх; організовує на договірних засадах охорону майна різних влас­ників; бере участь у розробці проектів міжнародних договорів (угод) України з питань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених Україною до­говорів (угод) та ін.

Завдання та напрями діяльності МВС України визначають функціональну структуру його органів, яка складається з міліції, слідчого апарату органів внутрішніх справ, внутрішніх військ тощо.

МВС України здійснює державне управління в галузі внутрішніх справ шляхом централізованого керівництва через відповідні нижчі органи внутрішніх справ, а також безпосередньо.

Систему органів внутрішніх справ України утворюють: МВС України, в складі якого функціонують головні управління, уп­равління та служби (керівництво, штаб, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, міліція по боротьбі з організова­ною злочинністю, Головне слідче управління, відділ організації дізнання в органах внутрішніх справ, Головне управління внутрішніх військ та ін.); Головне управління МВС України в АРК; управління МВС України в області, містах Києві та Се­вастополі; районний відділ (управління) МВС України в об­ласті; міське управління МВС України в області; районний відділ міського управління.

Для колегіального обговорення й прийняття найважливі­ших управлінських рішень з питань діяльності МВС України, органів внутрішніх справ у областях, містах Києві та Севасто­полі, АРК створюють колегії.

Систему територіальних органів внутрішніх справ побудо­вано відповідно до адміністративно-територіального поділу держави.

Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті поши­рюється на територію кількох областей, носить міжтериторі-альний характер. Вони забезпечують охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на залізничному, повітря­ному, морському й річковому транспорті; на території вокзалів і портів; на залізничному та водному транспорті, що рухаєть­ся. Систему органів внутрішніх справ на залізничному транс­порті підпорядковано Управлінню внутрішніх справ на транс­порті МВС України. На Північно-Західній, Південній, При­дніпровській, Одеській, Донецькій і Львівській залізницях діють УМВС центрального підпорядкування; на великих заліз­ничних станціях — лінійні відділи УМВС; на інших — відділен­ня й пункти міліції. У великих аеропортах, крупних морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.

Транспортні органи внутрішніх справ, порівняно з терито­ріальними, мають простішу побудову. До них входять усі ос­новні служби, але вони не здійснюють такі функції, як нагляд за безпекою дорожнього руху та деякі інші.

У селищах міського типу, мікрорайонах і віддалених насе­лених пунктах можуть створювати відділи (на правах райвідділів) і відділення міліції, які входять до складу територі­альних органів внутрішніх справ.

На окремих промислових підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язано з особливим режимом роботи (оборонний характер, особливо високотехнічна небез­пека виробництва тощо), створюють відділи внутрішніх справ для роботи на закритих об'єктах.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і тери­торіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічного забруд­нення, катастрофи, МВС України з дозволу Кабінету Міністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції.

Організаційна структура центрального апарату МВС Украї­ни відповідає юридично закріпленим основним напрямам діяльності міністерства. В усіх органах внутрішніх справ на­явні такі види структурних підрозділів:

1)      галузеві (підрозділи міліції, слідчі апарати);

2)  функціональні (кадрові, фінансово-економічні, госпо­дарські, медичні), які виконують функції забезпечення;

3)  загального керівництва (штаби, чергові частини, інфор­маційно-аналітичні центри), які виконують функції загально­го керівництва.