ГЛАВА 40 Управління в сфері соціального захисту населення PDF Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Організаційно-правові засади управління соціальним захистом населення

Соціальне забезпечення та захист громадян України є одним із важливих напрямів діяльності держави. Держава несе обов'язки щодо матеріального підтримання своїх громадян, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та трудо­вої діяльності, реалізує програми професійно-технічного на­вчання, підготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці заборонено. Громадянам га­рантовано захист від незаконного звільнення, право на своє­часне одержання винагороди.

Громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, без­робіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Це право га­рантується страхуванням за рахунок страхових внесків грома­дян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі дер­жавних, комунальних, приватних закладів для соціальних ви­плат і допомоги. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1992 р.1 гарантує всім непрацездатним громадя­нам України право на соціальну захищеність шляхом встанов­лення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку зі збільшен­ням розміру мінімального споживчого бюджету й підвищен­ням ефективності економіки країни.

Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпе­чення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на ви­плату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне за­безпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»1, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства по­кладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціаль­ному захисту населення України сприяють Основи законодав­ства України про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від 14 січня 1998 р.2, закони України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р.3, «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р.4, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумов­леними народженням та похованням» від 18 січня 2001 р.5. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

 

 

§ 2. Система органів соціального захисту населення

Відповідно до Конституції України Указом Президента України з метою посилення соціальної спрямованості реформ і проведення активної соціальної політики щодо координуван­ня й комплексного здійснення соціальних перетворень у сфері трудових відносин, зайнятості, соціального захисту та пенсій­ного забезпечення населення створено Міністерство праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці України). Згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р.1, Мінпраці України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними й місцевими органами виконавчої влади, орга­нами АРК, органами місцевого самоврядування, а також із відповідними органами інших держав. Рішення Мінпраці Ук­раїни з питань праці, зайнятості та соціального захисту насе­лення, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприєм­ствами, установами й організаціями всіх форм власності, фізич­ними особами — підприємцями та громадянами.

Мінпраці України реалізує єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення й соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку; несе відповідальність за розвиток цієї справи; займається організацією роботи щодо призначення та виплати пенсій відповідно до чинного законо­давства тощо.

Відповідно до Закону України «Про основні засади соціаль­ного захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» від 16 грудня 1993 р.2 громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними й особистими правами та сво­бодами, закріпленими Конституцією України, іншими законо­давчими актами. Дискримінацію громадян похилого віку в га­лузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, кори­стування житлом та в інших сферах заборонено, а посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягають до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Ветеранами праці визнають осіб, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях і об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) та вийшли на пенсію. Право на пенсію за віком надано кожному громадянину, який досяг пенсійного віку (55 років — для жінок і 60 років — для чоловіків) і має необхідний трудовий стаж.

Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлює За­кон України «Про пенсійне забезпечення». Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, признача­ють соціальну пенсію. Вік для призначення соціальної пенсії, розмір і порядок виплати встановлює законодавство України про пенсійне забезпечення.

Згідно з чинним законодавством до системи органів захисту населення входять відомчі органи соціального забезпечення (МВС, Служби безпеки, Міноборони України). Цим питанням займаються також управління (відділи) соціального забезпечення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Заяву про призначення пенсії працюючий подає за місцем ро­боти, а непрацюючий — до районного (міського) відділу соціаль­ного забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії при­значає районний (міський) відділ соціального забезпечення.

Важливу роль у справі соціального забезпечення відіграє комісія для призначення пенсій при місцевих державних адмі­ністраціях, виконкомах районної (міської) ради. Пенсійні спра­ви до засідання комісії готує відділ соціального забезпечення.

У віданні органів соціального забезпечення перебувають медико-соціальні експертні комісії, на які покладено визначення постійної або тривалої втрати працездатності й установлення гру­пи інвалідності, її причин, часу настання, визначення для інвалідів умов праці безпосередньо на підприємствах, в установах і орга­нізаціях, перевірка правильності використання інвалідів на ро­боті відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії.

 

 

§ 3. Місцеве самоврядування й соціальний захист населення

Виконавчі комітети (сільської, селищної, міської ради) ма­ють такі повноваження в галузі соціального обслуговування населення: здійснюють управління належними раді або пере­даними їй закладами освіти, охорони здоров'я й соціального забезпечення, культури, фізичної культури та спорту, органі­зовують їх матеріально-фінансове забезпечення; призначають на посаду й звільняють з посади їх керівників або встановлю­ють інший порядок їх призначення та звільнення відповідно до законодавства; створюють за рахунок коштів ради або на часткових засадах нові заклади соціально-культурного призначення для досягнення рівня соціального обслуговування не нижче від установлених нормативів; надають громадянам ус­тановлені пільги щодо утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах (групах) з подовженим днем; організо­вують роботу щодо запобігання бездоглядності неповнолітніх; організовують медичну допомогу населенню, надають встанов­лені пільги й допомогу, пов'язані з охороною материнства та дитинства, поліпшенням умов життя багатодітних сімей; спри­яють у необхідних випадках громадянам у призначенні їм пенсій; призначають у межах виділених коштів допомогу осо­бам, які не мають права на одержання пенсій, а також доплату до пенсії і допомоги; видають одноразову допомогу громадя­нам, що постраждали від стихійного лиха; вживають заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, сімей, які втратили годувальника, громадян похило­го віку, що потребують обслуговування вдома, щодо влашту­вання в будинки інвалідів і громадян, які мають потребу в цьо­му, дітей, що залишилися без піклування батьків, тощо.

Діяльність органів управління у сфері соціального захисту населення тісно пов'язано з широким колом суб'єктів суспіль­ства. Допомогу органам соціального забезпечення надають професійні спілки. Представники профспілкових органів вхо­дять до складу медико-соціальних експертних комісій. Комісії з пенсійних питань на підприємствах або в установах разом з адміністрацією підприємства або установи готують необхідні для призначення державних пенсій документи, вивчають при­чини інвалідності та травматизму й розробляють заходи щодо їх усунення. В містах і районах створюють ради пенсіонерів, які надають допомогу органам соціального забезпечення, об­стежують побутові й житлові умови пенсіонерів та інших гро­мадян, яким потрібний соціальний захист. Для працевлашту­вання інвалідів (глухих, сліпих), підвищення їх культурного й загальноосвітнього рівня створено спілки глухих і сліпих.