ГЛАВА 19 Контроль і нагляд у державному управлінні Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Контроль з боку органів законодавчої влади

Згідно з Конституцією України єдиним органом законодав­чої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Верховна Рада відповідно до наданих їй Конституцією Ук­раїни повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за забезпеченням конституційних прав, сво­бод і обов'язків громадян України, додержанням законів та інших актів, які вона приймає, виконанням загальнодержав­них програм і Державного бюджету України, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Кабінет Міністрів підзвітний і відповідальний перед Верховною Радою. Верховна Рада також може заслухо­вувати на засіданні звіти членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Голови Національного бан­ку України, головного редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначають­ся або затверджуються Верховною Радою (крім судових органів і суддів).

Верховна Рада може створювати в межах своїх повноважень тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань.

Для проведення розслідування з питань, що становлять сус­пільний інтерес, Верховна Рада створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу.

Постійно діючими органами Верховної Ради є комітети. Вони здійснюють законопроектну роботу, готують і поперед­ньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верхов­ної Ради. Державні органи й організації зобов'язані виконува­ти вимоги комітетів, надавати їм необхідні матеріали та документи, розглядати в обов'язковому порядку рекомендації і по­відомляти в установлений ними строк про результати розгля­ду й вжиті заходи.

Організацію та порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради вста­новлює закон.

Відповідно до Конституції (ст. 101) та Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 22 грудня 1997 р.1. парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах його юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповно­важений, є: захист прав і свобод людини й громадянина, про­голошених Конституцією, законами та міжнародними догово­рами України; запобігання порушенням прав і свобод людини й громадянина або сприяння їх поновленню; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод тощо.

Підставами для порушення Уповноваженим справ і призна­чення перевірок є: відомості про порушення прав і свобод лю­дини й громадянина, які він одержує; звернення громадян Ук­раїни, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; звернення народних депутатів України; власна ініціатива.

Для здійснення своїх обов'язків Уповноваженому надано право: безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, бути присутнім на їх засіданнях; знайомитися з документами та одержувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самовря­дування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, органах прокура­тури, включаючи справи, які знаходяться в судах; вимагати від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності сприяння в проведенні перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі в проведенні перевірок; направляти у відповідні органи акти реагування в разі виявлення порушень прав і свобод людини й громадянина для вжиття цими органами відповідних заходів тощо.

Рахункова палата — спеціальний контролюючий орган, який до 23 грудня 1997 р. був органом Верховної Ради1. Зав­даннями Рахункової палати є: організація та здійснення конт­ролю за своєчасним виконанням видаткової частини Держав­ного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контро­лю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності й доцільності ви­датків державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів; контроль за фінансуванням загальнодержавних про­грам економічного, науково-технічного, соціального та націо­нально-культурного розвитку, охорони довкілля; контроль за законністю та своєчасністю рухів коштів Державного бюдже­ту України й коштів позабюджетних фондів в установах На­ціонального банку України та уповноважених банках тощо.

Для цього Рахунковій палаті надано такі повноваження: здійснювати експертно-аналітичні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодер­жавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм; прово­дити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях, неза­лежно від форм власності, в межах, установлених законодав­ством; одержувати від керівників установ і організацій, що пе­ревіряють, усю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність та ін.

До контролю з боку законодавчої влади можна віднести де* путатський запит, право народного депутата України брати участь у перевірках додержання законів державними органа­ми й органами об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, на участь у депутатському розслідуванні, відвіду­вати будь-які державні органи та об'єднання громадян, підпри­ємства, установи й організації з питань своєї депутатської діяль­ності тощо. Контрольні повноваження Верховної Ради Украї­ни, її комітетів, депутатів, Рахункової палати закріплено в Регламенті Верховної Ради України1, законах України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р.2, «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (зі змінами)3, «Про Рахункову палату Верховної Ради Украї­ни» від 11 липня 1996 р., який з 23 грудня 1997 р. діє як Закон «Про Рахункову палату»4.

Контрольні повноваження Президента України визначають Конституція та Закон України «Про Президента України» від 5 липня 1991 р.5. Вони поширюються нарізні гілки влади. Так, Президент припиняє повноваження Верховної Ради, якщо про­тягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, підписує закони, прийняті Верховною Радою, а в разі незгоди з ними, за умов суперечності їх Консти­туції або міжнародним угодам, накладає на них вето з наступ­ним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів АРК, які не відповідають належним вимогам, утворює суди, утво­рює, реорганізує та ліквідує міністерства, інші центральні орга­ни виконавчої влади тощо.

Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази й розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції).

Всебічну контрольну діяльність здійснюють органи державної виконавчої влади всіх рівнів. Ця діяльність є одним із найважли­віших елементів організаційної роботи, спрямованої на подальше укріплення законності й дисципліни в державному управлінні.

Найширші контрольні повноваження серед органів виконав­чої влади належать Кабінету Міністрів України, який здійснює контроль за діяльністю міністерств, державних комітетів і відомств, за додержанням ними законодавства. Він сприяє тому, щоб ці органи в повному обсязі використовували свої повнова­ження, заслуховує їх звіти, доповіді та інформацію про виконан­ня завдань, що стоять перед ними, про розвиток відповідних га­лузей тощо. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів за­кріплено в Конституції, інших нормативних актах України.

Рада міністрів АРК має такі ж, як і Кабінет Міністрів, кон­трольні повноваження (за деякими винятками) відносно підконтрольних їй органів.

Центральні органи виконавчої влади, їх відділи та управ­ління, державні адміністрації, адміністрації підприємств, ус­танов і організацій у процесі повсякденної діяльності система­тично здійснюють відомчий контроль, який поширюється на підпорядковані їм об'єкти відомчої належності1. Вони перевіря­ють виконання законів, указів і урядових постанов, актів ви­щих органів, стан дисципліни й ефективність роботи апарату, розміщення та використання кадрів, роботу щодо розгляду звернень громадян тощо. Контроль організовують безпосеред­ньо керівники вищих відносно підконтрольного об'єкта галу­зевих органів, їх структурних підрозділів і проводять працівники апарату — відповідні фахівці. В державних комітетах, міністерствах, державних адміністраціях, підрозділах централь­них органів на місцях функціонує контрольно-ревізійна служ­ба, підпорядкована безпосередньо керівникові органу.

Контрольні повноваження названих органів державної ви­конавчої влади закріплено в законах України, Загальному по­ложенні про міністерство, інший орган державної виконавчої влади України, окремих положеннях про державні комітети, міністерства, відомства, їх структурні підрозділи, інших нор­мативних актах.

Законодавство, що регулює діяльність місцевих державних адміністрацій, надає контрольні повноваження як місцевій ад­міністрації в цілому, так і її окремим структурним підрозділам. При цьому контроль з боку державної адміністрації слід віднес­ти до надгалузевого контролю, а контроль з боку її управлінь і відділів, які є органами галузевого управління, — до галузево­го контролю.

Місцеві державні адміністрації здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональ­ним використанням державного майна; виконанням держав­них контрактів і зобов'язань перед бюджетом; належним і своє­часним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; викорис­танням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного й тваринного світу та інших природних ресурсів; додержанням виробниками продукції стандартів, технічних та інших вимог, пов'язаних з її якістю та сертифіка­цією; додержанням санітарних і ветеринарних правил; додер­жанням правил благоустрою, архітектурно-будівельних норм і стандартів тощо.

Контрольні повноваження адміністрації підприємства, ус­танови, організації мають галузевий (внутрішньовідомчий) характер, закріплені в різних нормативних актах як на рівні закону, так і в підзаконних положеннях та статутах відповід­них підприємств, установ та організацій. На керівників підприємств, установ і організацій покладено обов'язок стежи­ти за виконанням підлеглими чинних правил і норм. Разом з бухгалтерією, юридичною та іншими службами вони організо­вують бухгалтерський облік, контролюють раціональне, еко­номне й ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, збереження державної та колективної власності. Вони зобов'язані запобігати розбазарюванню матеріальних ціннос­тей, порушенням фінансового й господарського законодавства тощо. У разі виявлення адміністративних правопорушень (на­приклад, розкрадання державного або колективного майна) адміністрація підприємств, установ, організацій складає про­токоли про адміністративні правопорушення й надсилає їх на розгляд компетентним органам (посадовим особам); у межах, установлених законодавством, притягає винних до дисциплі­нарної відповідальності.