Розділ IV ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 18 Основні положення Печать
Административное право - Р.А. Калюжний Науково-практичний коментар: КУпАП

 

Розділ IV ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

 

Глава 18 Основні положення

 

Стаття 245. Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення

Завданнями провадження в справах про адміністративні право­порушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

[У статтю 245 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Провадження в справах здійснюється на засадах суворого додержання законності і принципів презумпції невинності, що встановлює: особа вважається невинною доти, доки протилежне не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку. Ця стаття закріплює принципи, характерні для всього адміністративного процесу.

Обставини кожної справи повинні бути з'ясовані своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно. Своєчасність вимагає з'ясовування усіх обставин справи в якнайкоротші строки. Визначення конкретних, порівняно невеликих строків розгляду та вирішення адміністративних справ слугує, з одного боку, для виключення зволікання, а з іншого - для впорядкування руху справи, введення процесу в певні часові рамки. Певним гарантом своєчасності є встановлення строків давності для виконання постанови. Всебічність, повнота та об'єктивність мають на меті виключення проявів суб'єктивізму, упередженості, однобічності при провадженні. Ці принципи покликані забезпечити встановлення та оцінку реальних фактів, які мають значення для прийняття обґрунтованого рішення у конкретній адміністративній справі. До того ж Кодекс встановлює перелік обставин, які необхідно обов'язково з'ясувати (ст. 280 КпАП).

Ще одним дуже важливим принципом є додержання законності при вирішенні справи. Цей принцип закріплено у Конституції України та ст. 7 КпАП. Провадження в   справах   про   адміністративні   правопорушення   здійснюється   на   основі   суворого додержання законності. Уповноважені особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Мета накладення адміністративного стягнення закріплена у ст. 23 КпАП. Для її досягнення постанову про накладення адміністративного стягнення обов'язково повинно бути виконано, інакше взагалі немає ніякого сенсу у провадженні. Тому завданням адміністративного процесу є забезпечення виконання винесеної постанови.

Як відомо, у будь-якої події є причини та умови, за відсутності яких подія могла б і не відбутися. Для запобігання вчиненню правопорушень необхідно виявляти ці причини та умови задля подальшого їх усунення шляхом внесення відповідним органам, громадським організаціям, посадовим особам пропозицій щодо вжиття відповідних заходів (ст. 282 КпАП).

При здійсненні органами і посадовими особами провадження в справах про адміністративні правопорушення важливим є такий вплив як на правопорушника, так і на інших громадян, що викликає у людини бажання додержуватися законів, бути законослухняним громадянином. Це сприятиме зміцненню законності, що також є одним із головних завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення.

 

Стаття 246. Порядок провадження в справах про адміні­стративні правопорушення

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

[У частину першу статті 246 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

[У частину другу статті 246 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися неабияк, а в певному порядку, який визначається КпАП при розгляді справ уповноваженими органами чи посадовими особами) або і КпАП, і іншими законами України (при розгляді справ судами). Таким законом є, наприклад, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p., який регулює діяльність державних виконавців при здійсненні ними своїх повноважень у зв'язку з виконанням постанови про оплатне вилучення предмета або конфіскацію предмета, грошей.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це низка послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а у деяких випадках інших суб'єктів, які згідно з нормами адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушника до відповідальності і забезпечення виконання винесеної постанови. В адміністративно-правовій науці проваджувані дії за певним характером, спрямованістю, завданнями, особами, що їх здійснюють, підсумковими рішеннями, їхнім процесуальним оформленням об'єднують у відповідні стадії. Деякі з них прямо передбачені КпАП (глава 22, глава 24, розділ IV), інші витікають зі змісту. Кожній стадії притаманні свої особливості.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій:

1) адміністративне розслідування: порушення справи, встановлення фактичних обставин,   процесуальне   оформлення   результатів   розслідування,   направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю;

2)      розгляд справи: підготовка до розгляду, аналіз зібраних матеріалів і обставин, прийняття постанови, доведення постанови до відома заінтересованих осіб;

3)      перегляд   постанови:   оскарження   або   опротестування   постанови,   перевірка законності постанови, винесення рішення, реалізація рішення;

4)      виконання    постанови:    звернення    постанови    до    виконання,    безпосереднє виконання.

Кожна з цих стадій закінчується оформленням відповідного документа, що відбиває результат проведення певних дій. Кожна наступна стадія розпочинається лише після того, як закінчена попередня. До того ж розпочинається вона саме на підставі процесуального документа попередньої стадії. Так, наприклад, перша стадія закінчується складанням протоколу про адміністративне правопорушення і надісланням протоколу органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Друга стадія розпочинається після одержання компетентним органом(посадовою особою) матеріалів справи. Провадженню в справах про адміністративні правопорушення відомий спрощений порядок, який передбачає, що всі стадії нібито поєднуються, ущільнюються, вміщуються у рамки нечисельних і досить простих дій компетентного представника органа державного управління. Це відбувається при стягненні штрафу та винесення попередження на місці (ст. 254, ст. 258).

Варто зазначити, що третя стадія є необов'язковою, факультативною. Лише невелика кількість справ розглядається у порядку контролю, тобто переглядається. Але наявність цієї стадії є гарантією законності і обґрунтованості застосування адміністративних стягнень, забезпечує більш відповідальне виконання своїх обов'язків особами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати стягнення.

Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1)  відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2)    недосягнення   особою   на   момент    вчинення   адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3)  неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4)   вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5)      видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6)      скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7)    закінчення    на    момент    розгляду    справи    про    адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8)   наявність   по  тому  самому  факту   щодо  особи,  яка  притягається до  адміністративної  відповідальності,   постанови   компетентного  органу (посадової   особи)   про   накладення   адміністративного   стягнення   або нескасованої    постанови    про    закриття    справи    про    адміністративне правопорушення,   а   також   порушення   по   даному   факту   кримінальної справи;

[У пункті 8 статті 247 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2 001 p.]

9)  смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Ця стаття надає перелік обставин, за наявності яких провадження в справах про адміністративні правопорушення не відбувається, тобто воно не може бути розпочато або, у випадку, якщо воно вже було розпочато та були виявлені ці обставини, то повинно бути закрито.

1. Відсутність самої події адміністративного правопорушення - діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним   правопорушенням.   Відсутність   хоча   б   однієї   з   ознак   означає відсутність складу в цілому. Таким є, наприклад, вчинення  правопорушення особою, яка була в стані неосудності, тобто немає суб'єктивної сторони правопорушення.

2. Статтею 12 КпАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку. В деяких випадках при скоєнні правопорушень неповнолітніми до відповідальності можуть бути притягнуті їх батьки.

3.    Особа,   яка   під  час   вчинення   протиправної  дії  чи   бездіяльності,   не   могла усвідомлювати  свої дії або  керувати  ними  внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану вважається неосудною. Така особа не підлягає адміністративній відповідальності.

4.  Дія, за яку передбачена адміністративна відповідальність, вчинена для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за певних обставин не могла бути усунута іншими засобами  і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода, вважається вчиненою в стані крайньої необхідності.

Дія, за яку передбачена адміністративна відповідальність, вчинена при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, вважається вчиненою в стані необхідної оборони.

5.  Згідно з Конституцією України оголошується амністія (ст. 92 ч. 3). У випадку, якщо Верховною Радою був виданий закон, в якому усувається за вчинення певних дій застосування адміністративного стягнення, то провадження в справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю і орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

6.      Скасувати     акт,    який    встановлює    відповідальність    за    адміністративне правопорушення, може орган, який його видав. Згідно зі ст. 92 п. 22 Конституції України діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Таким чином, при виданні закону, що скасовуватиме акт, який встановлює адміністративну відповідальність, провадження в справі про адміністративне правопорушення виключається.

7.  Стаття 38 КпАП встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладено не  пізніш  як  через  два  місяці  з  дня  вчинення  правопорушення,  а  при тривалому правопорушенні - два  місяці  з дня  його  виявлення.  У  разі  відмови  в  порушенні кримінальної   справи   або   закриття   кримінальної  справи,   але   за   наявності   в   діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. У випадку, коли визначені строки закінчилися, провадження в справах про адміністративні правопорушення виключається.

8.   Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Якщо вже є постанова компетентного органа (посадової  особи)   про   накладення   адміністративного   стягнення,   то  за  тим   самим фактом ця особа вже не може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Тож і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути. Також у випадку, коли була винесена постанова про закриття справи і вона не була скасована, теж провадження у справі виключається. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності (адміністративні правопорушення спричиняють адміністративну відповідальність) здійснюється кримінально-виконавче провадження, а адміністративне виключається.

9. Згідно з принципом індивідуалізації до адміністративної відповідальності притягається лише той суб'єкт, який вчинив правопорушення, а не його родич чи інша людина. У випадку, коли особа, щодо якої розпочато провадження, померла, провадження підлягає закриттю. Якщо постанова про накладення стягнення була винесена до смерті особи, то виконання постанови припиняється.