Розділ III ОРГАНИ, УПОВНОВАЖЕНІ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 16 Основні положення Печать
Административное право - Р.А. Калюжний Науково-практичний коментар: КУпАП

 

Розділ III  ОРГАНИ, УПОВНОВАЖЕНІ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

 

Глава 16 Основні положення

 

Стаття 213. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1)  адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

[Пункт 1 статті 213 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-IIIвід 05.04.2001 p.]

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

[Пункт 2 статті 213 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-Швід 05.04.2001 p.]

3)       виключено;

4)       районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);

5)       органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

[У статтю 213 внесено зміни згідно із Законом України № 244/94-ВР від 15.11.94 p.]

Будь-яка правозастосовча діяльність є складним процесом і проходить ряд послідовних стадій. Провадження у справах про адміністративні правопорушення складаються з таких стадій: 1) порушення справи; 2) адміністративне розслідування; 3) розгляд справи і прийняття щодо нього рішень; 4) перегляд постанови у скарзі або протесту; 5) виконання постанови у справі. Стадія розгляду справи є дуже важливою, адже її результатом буде рішення у справі, а воно повинно бути об'єктивним, законним і справедливим.

У зв'язку з тим, що сфера суспільних відносин, на які посягають адміністративні правопорушення дуже різноманітна, коло осіб, що уповноважені розглядати такі справи достатньо широке - близько 40 суб'єктів (разом із переліченими у статтях 218—244s). Звичайно, що об'єкт, на який посягає правопорушення, має бути сферою дії органу, що розглядає це правопорушення. Так, наприклад, органи державного пожежного нагляду розглядають справи щодо порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 223 КпАП). Велика кількість органів, що наділені правом розглядати адміністративні правопорушення, з одного боку, забезпечує оперативність і кваліфікованість здійснення цієї стадії, з іншого, - впливає на стан законності (адже ці органи постійно змінюються, змінюються їх повноваження).

Адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад та виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад — розглядаються у ст. 218 і 219 КпАП.

Районні (міські) суди (судді). Діяльність судів регламентується Конституцією України, законами України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 p., «Про судову експертизу» від 25.02.1994 p., «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. та іншими нормативно-правовими актами. В останній час компетенція судів значно розширилася. Це пов'язано, по-перше, з необхідністю термінового (оперативного) застосування заходів адміністративного стягнення. Адміністративному провадженню не властива складна процедура розслідування справ. Строки розгляду справ є короткими: 1, 3, 5, 7, 15, доба (ст. 277 КпАП). Наприклад, суд повинен протягом однієї доби розглянути справу щодо заготівлі, переробки або збуту радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 422), або щодо незаконного виробництва, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП). По-друге, до компетенції судів віднесено розгляд справ, де правопорушення за ступенем громадської небезпеки наближається до злочину. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП), неправомірне використання державного майна (ст. 184і КпАП) і т.д.

Також згідно зі ст. 221 суди мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років і застосовувати до них заходи впливу, що перелічені у ст. 24і КпАП.

Органи внутрішніх справ. Підвідомчість цього органа, що має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, регламентуються ст. 222 КпАП. До завдань органів внутрішніх справ належить:

-      забезпечення безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

-      запобігання правопорушенням та їх припинення;

-      охорона і забезпечення громадського порядку;

-      виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

-      забезпечення безпеки дорожнього руху;

-      захист усіх форм власності;

-      притягнення порушників до відповідальності.

Діяльність органів внутрішніх справ має багатоаспектний характер. Так, згідно із ст. 222 КпАП органи внутрішніх справ розглядають справи: ч. 1 ст. 115 КпАП - про порушення правил користування засобами морського транспорту; ч. 1 ст. 119 КпАП - про пошкодження внутрішнього обладнання та стекол автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв; ст. 161 - щодо незаконного відпуску або придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів та інші.

Органи державних інспекцій. До них належать органи таких державних інспекцій, як: державна інспекція якості лікарських засобів, головна державна інспекція з карантину рослин України, податкові інспекції, державні інспекції охорони праці та ін. Справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися іншими органами чи посадовими особами, уповноваженими на те КпАП, а саме тими, що перелічені у главі 17 КпАП: органи Державної прикордонної служби, органи залізничного транспорту, органи морського і річкового транспорту та інші.

Уповноважені органи (посадова особа) повинна оцінити зібрані докази у справі за  власним   переконанням,   що   ґрунтується   на  всебічному,   повному   і   об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності. До того ж треба керуватися законом і правосвідомістю. На підставі оцінки доказів приймається відповідне рішення. За результатами розгляду справи виноситься одна з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24' КпАП; 3) про припинення справи.

Постанова виконавчого комітету селищної, сільської ради приймається у формі рішення.

 

Стаття 214. Розмежування компетенції органів, уповнова­жених розглядати справи про адміністративні правопорушення

Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (пункт 5 статті 213) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.

[Статтю 214 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 244/94-ВР від 15.11.94 p.]

[У статтю 214 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Компетенція - це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності.

Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, є носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядної діяльності. Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції - предметах відання, правах, обов'язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу. Одним із принципів адміністративного процесу є законність. Цей принцип виражає адміністративний процес як суто юридичну діяльність, що здійснюється тільки на основі спеціальних процесуальних норм. Державні органи діють у межах закріпленої за ними компетенції. Цей принцип закріплено також і в цій статті.

Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції зафіксовано у главі ПКпАП.

Значення стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення визначаються тим, що саме тут приймається акт, в якому компетентний орган офіційно визнає громадянина винним або невинним і визначає міру його відповідальності. На етапі підготовки справи до розгляду орган зобов'язаний вирішити питання чи належить до його компетенції розгляд цієї справи.

При розгляді справи орган повинен керуватися нормами, передбаченими КпАП щодо місця, строків, порядку розгляду справи; вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення; порядок і строки доведення постанови до заінтересованих осіб і т. д. (гл. 16, 17, 18,22,23 КпАП).

За характером компетенції виокремлюють:

1) органи, головним призначенням яких є розгляд справ про адміністративні правопорушення. Це - адміністративні комісії, які створюються відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. та ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.03.1997 p.; ст. 215 КпАП; 2) органи, які виконують юрисдикційну діяльність поряд з іншими функціями. Це - виконкоми сільських, селищних, міських рад; органи внутрішніх справ; військові комісаріати та інші. За обсягом компетенції виокремлюють:

  • органи загальної компетенції- розглядають різноманітні категорії справ;
  • органи спеціальної компетенції- розглядають справи однієї категорії.

До перших належать: адміністративні комісії, виконкоми сільських, селищних, міських рад, органи внутрішніх справ, суди загальної юрисдикції.

До інших: органи державного пожежного нагляду (ст. 223 КпАП), що розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог пожежної безпеки; органи повітряного транспорту (ст. 228 КпАП) та інші органи, що перелічені у главі 17 КпАП.

Компетенція адміністративних комісій міських рад з огляду на ст. 218 КпАП, значно ширше ніж адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад.

До відання адміністративних комісій, згідно з ч. 1 ст. 214 КпАП, віднесені усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених Кодексом до відання інших органів. Це свідчить про неповний перелік справ у ст. 218 КпАП.

На сьогодні немає спеціального нормативно-правового акта, що регулює порядок формування і діяльність адміністративних комісій. В деяких випадках при відповідному виконавчому органі ради не створюються адміністративні комісії. В такому разі КпАП передбачає розгляд справи іншим органом. Так, наприклад, у разі відсутності адміністративної комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад справу щодо порушення Правил охорони електричних мереж (ст. 99 КпАП), коли правопорушення вчинено громадянином, мають розглядати виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; у разі відсутності адміністративних комісії при виконавчих органах міських рад справу про порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів (ст. 141 КпАП) може вирішувати адміністративна комісія при виконавчих органах сільських, селищних рад.

Також КпАП передбачає можливість вирішення справи різними органами. До того ж підвідомчість визначається:

-      відсутність одного уповноваженого органу дає право іншому уповноваженому органу розглядати справу (так відбувається у прикладі зі справою, порушеною за ст. 141 КпАП);

-      законодавством  визначене первісне право одного з органів розглядати справу (наприклад, справу щодо незаконного виробництва, придбання речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ч. 1 ст. 44 КпАП) першочергово розглядає начальник органу внутрішніх справ, який має право передати справу на розгляд районного, районного у місті, міського чи міського районного суду (статті 221, 222 КпАП).

Що стосується ч. 2 ст. 214 КпАП, то компетенція виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад збігається з компетенцією їх адміністративних комісій. Компетенція інших органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, а саме: судів районних (міських) судів, органів внутрішніх справ, органів державних інспекцій та інших уповноважених органів (п. 5 ст. 213 КпАП) розглядається у відповідних статтях глави 17 КпАП.