Глава 7 Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури ст.52 - ст.79 Печать
Административное право - Р.А. Калюжний Науково-практичний коментар: КУпАП

 

Глава 7 Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури

 

Стаття 52. Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель

Псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а   так   само   невжиття   заходів   по   боротьбі   з   бур'янами   -  тягнуть   за собою накладення штрафу на громадян від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 52 внесено зміни згідно із Законом України № 2977-ХІІ від 03.02.93 p.] [У статтю 52 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [Статтю 52 доповнено згідно із Законом України № 650/97-ВР від 19.11.97 p.]

Об'єкт цього правопорушення: суспільні відносини у сфері раціонального землекористування та охорони земель.

Такі відносини регулюються Земельним кодексом України, законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 p., «Про охорону земель» від 19.06.2003 p., «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 p., «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 p., Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 16 Конституції України визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.

Сучасне використання земельних. ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель є найвищою в світі. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості грунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 % органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля.

Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн гектарів земель у 74 районах 11 областей, зокрема, 3,1 млн гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, зокрема, 65 тис. гектарів ріллі.

Державна політика охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий тавідтворювальний характер

Користування земельними ресурсами означає досягнення господарських та інших цілей таких, як видобуток, переробка. Раціональне землекористування припускає дбайливе ставлення до земельних ресурсів, недопущення незворотних для них наслідків.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрун­тованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Мета охорони земель — запобігти екологічно шкідливому впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє природне середовище, захистити її від забруднення, псування, виснаження або руйнації, створити безпечне довкілля для життя та здоров'я людей.

Об'єктивна сторона виражається у вчиненні таких дій:

1)      псування сільськогосподарських та інших земель;

2)      забруднення земель хімічними речовинами;

3)      забруднення земель радіоактивними речовинами;

4)      забруднення земель нафтою;

5)      забруднення земель нафтопродуктами;

6)      забруднення земель неочищеними стічними водами;

7)      забруднення земель виробничими та іншими відходами;

8)      невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами.

Ця стаття передбачає відповідальність за вчинення будь-якої з цих дій, як окремо, так і усіх разом.

Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обгрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому зако­нодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, зокрема, тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, пору­шення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість. Державний контроль за вжиттям необхідних заходів щодо запобігання і ліквідації псування земель здійснюють органи Держкомзему.

Хімічні речовини - індивідуальні технічні сполуки та технічні продукти (препарати, матеріали), що виробляються згідно з нормативно-технічною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

Радіоактивні речовини — це речовини, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановленні нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримуватися норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випро­мінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів. Роботи на територіях, що зазнали радіоактивного впливу, регулюються законами України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 p., «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Нафта - це корисна копалина, що є сумішшю вуглеводнів та розчинених у них компонентів, які перебувають у рідкому стані за стандартних умов(тиску 760 мм ртутного стовпа та температури 20 С), із змінними показниками густини та в'язкості. До нафти, Що забруднює землю, належать і сира нафта, мазут, важке дизельне паливо.

Поняття «нафтопродукти» містить крім нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних мінералів, також аналогічні продукти, які містять головним чином змішані ненасичені вуглеводні, одержані будь-яким способом, у тому числі й синтетичні вуглеводні (одержані шляхом синтезу), за умови, що маса неароматичних складових перевищує масу ароматичних. Віднесення певної речовини до нафтопродуктів відбувається на підставі інформації про походження (хімічну природу) її складових речовин.

Неочищені стічні води — це води, що були використані у промисловості, сільському господарстві, для сільсько-побутових потреб, які характеризуються зміною їх первісних хімічних, фізичних, біологічних якостей та які не пройшли попереднього очищення.

Відходи - це деякі речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності та інших антропогенних навантажень. До того ж зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу незабрудненого ґрунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

Факти забруднення земель встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та органів виконавчої влади, яким надані права державних інспекторів, і оформляються протоколом про порушення законодавства з охорони навколишнього природного середовища та актом. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов, обмеженість інформації про них на конкретних ділянках. Відшкодування шкоди державі за забруднення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів для локалізації осередку забруднення та ліквідації його наслідків у найкоротший строк.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у Грунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля. Рівень забруднення грунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання.

Також відповідальність за цією статтею натупає при невжитті заходів у боротьбі з бур'янами. Бур'янами є рослини, що не культивуються людиною, але історично пристосувалися до умов розвитку культурних рослин, ростуть разом з ними і в процесі свого розвитку і росту за наявності міжвидової боротьби шкодять їм. Видовий склад бур'янів у посівах сільськогосподарських культур змінюється за мікрорайонами залежно від зовнішніх умов, зокрема вологості й температури верхнього шару грунту.

Серед найважливіших завдань, що постійно постає перед сільським господарством щодо підвищення врожайності та збереження і охорони земель, є боротьба з бур'янами, а особливо з карантинними бур'янами на території України. Як приклад можна навести нормативне регулювання боротьби із бур'янами розроблену Концепцію з ліквідації амброзії полинолистої на території України протягом 2005-2010 років.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: умисел або необережність.


Стаття 53. Порушення правил використання земель

Використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проекту­вання,  будівництво,  введення  в дію об'єктів,  які  негативно  впливають на стан земель,  неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за   собою   накладення   штрафу   на   громадян   від   трьох   до   двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 53 внесено зміни згідно із Законом України 2917-XII від 03.02.93 p.] [У статтю 53 внесено зміни згідно із Законом України 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері раціонального землекористування та охорони земель.

Такі відносини регулюються Земельним кодексом, Лісовим кодексом, Водним кодексом, Законами України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 p., «Про охорону земель» від 19.06.2003 p., «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 p., «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 p., Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (протиерозійні гідротехнічні споруди, рекультивація порушених земель) державного замовлення, затвердженого наказом Держкомземом від 09.12.1996 p., та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона полягає вчиненні однієї з альтернативних дій або усіх разом:

1)      використання земель не за цільовим призначенням;

2)  невиконання природоохоронного режиму використання земель;

3)      розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель;

4)  неправильна експлуатація, знищення  або пошкодження  протиерозійних  гідро­технічних споруд;

5)  неправильна експлуатація, знищення або пошкодження захисних лісонасаджень.

До земель України належать усі землі в межах її території, зокрема, острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

6) землі житлової та громадської забудов;

в)  землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г)   землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д)  землі історико-культурного призначення;

є) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Можлива зміна цільового призначення земель.

Відповідно до Закону у межах населених пунктів здійснюється зонування. При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. До того ж повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.

Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, впроваджують підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їхньою оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

До гідротехнічних споруд належать споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їх конструктивні елементи, водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення; тунелі, канали, труби, потоки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки та водосховища, відкриті водозабори, гідромеханічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Захисні лісонасадження: ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища. До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг. Мета створення захисних лісонасаджень - захист Грунту від ерозії та забезпечення інших природоохоронних цілей. Ерозія є пошкодженням грунту з порушенням їх цілісності та зміною фізико-хімічних властивостей, що супроводжується, як правило, перенесенням частини грунту з одного місця на інше.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу.