Печать
PDF

Розділ 9. Безпека в інформаційному суспільстві через нові парадигми науки кримінального права

Posted in Право - Основи інформаційного права України ( Цимбалюк )

Розділ 9. Безпека в інформаційному суспільстві через нові парадигми науки кримінального права

 

Прийняття нового Кримінального кодексу (КК) знаменувало черговий етап формування в Україні правового суспільства, реалізацію принципу верховенства закону. Поряд з практичними завданнями нове кримінальне законодавство створило умови для розвитку теорії кримінального права, формування нових парадигм — взірців, прикладів для усвідомлення і переусвідомлення їх на науковому рівні з урахуванням тенденцій формування інформаційного суспільства.
Провідна функція Кримінального права — визначення, які суспільні відносини, небажані для людини, суспільства, держави, є найбільш суспільно небезпечними у статусі злочинів, тобто визначення, чого не можна робити. В українській правовій доктрині воно визначене як провідна галузь поряд з конституційним, цивільним та адміністративним правом.
Нижче читачам пропонується погляд на КК з позицій юридичної когнітології — науки про пізнання права, правовідносин у контексті єдності теорії соціальної психології, тектології (теорії організації соціальних систем), праксео-логії і теорії інформації в соціальних системах.

 

9.1. Завдання і проблеми кримінального законодавства в умовах формування інформаційного суспільства
9.2. Категорія "безпека" як провідний чинник родового об'єкта кримінального права
9.3. Спосіб (засіб, метод, технологія) вчинення злочину як елемент об'єктивної сторони у кримінальному законодавстві

 

9.1. Завдання і проблеми кримінального законодавства в умовах формування інформаційного суспільства

За своєю сутністю, виходячи зі змісту ст. 1 КК, завдання кримінального права визначається через категорію "безпека" — "забезпечення". Категорія "небезпека" також традиційна для теорії кримінального права і, звичайно, неодноразово зустрічається у змісті КК. Наприклад (виділено авт. — В.П.): ст. 11 — "Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне ... діяння...".
Методом теорії гіперсистем можна змоделювати і зміст у майбутньому ст. 2 Кримінального кодексу. Вона буде формулювати цілі другого порядку — завдання кримінального законодавства України:
- визначення, які суспільно небезпечні діяння є злочинами;
- визначення ознак і складу злочину;
- визначення покарання (кари) за злочини;
- запобігання злочинам.
Виходячи тільки з названих прикладів, виникає необхідність визначення категорії "безпека". Кримінальне законодавство такого визначення прямо не дає. Якщо звернутися до наукових джерел, можна налічити близько 30 визначень категорій "безпека" та похідних від неї — "небезпека" "забезпечення", "інформаційна безпека" тощо. Виникає питання, як все-таки розуміти ці категорії, якої думки дотримуватися. Можна за аналогією звернутися до іншого законодавства України. Але у ст. З КК це прямо заборонено. Можна застосувати положення бланкетності норм кримінального права. Але це можливо тільки у випадках, прямо визначених у диспозиціях статей Особливої частини КК. Виникає питання, якщо практики будуть по-різному розуміти зазначені категорії (тобто ці категорії викликатимуть різну рефлексію у різних учасників суспільних відносин), то чи можна беззастережно говорити про правильне виконання функцій кримінального законодавства. 
Можливий вихід: у низці Законів України є відсилання до КК, кримінального законодавства. Наприклад, у Законі "Про захист інформації в автоматизованих системах" (далі — Закон), у ст. ("Відповідальність за порушення Закону про захист інформації") зазначено, що особи, винні в порушенні порядку і правил захисту оброблюваної в АС інформації, несуть ...кримінальну... відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Тобто у цьому Законі (як і в низці деяких інших Законів України) робиться бланкетна прив'язка до КК. Коли звертаємося до Особливої частини КК, то подібність за змістом таких відносин можна знайти у Розділі XVI (Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж).
Але знову виникає питання: названий Закон не узгоджений з КК щодо визначення предмета злочинного посягання: у цих законодавчих актах вживаються різні категорії (у КК — "комп'ютерна інформація", у Законі — "інформація в автоматизованих системах"). Чи можна їх вважати ідентичними? На нашу думку — так, це ідентичні за змістом категорії.
Подібна колізія є в кримінальному законодавстві й щодо категорій "майно", "власність". Парадоксально, але досі ці категорії у Законах України не визначено. У правовій доктрині вони існують на інтуїтивному рівні. Але, як відомо, інтуїція у всіх може бути різна. Виникає необхідність вирішення парадоксу через нові парадигми.