Печать
PDF

Розділ З ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

Posted in Право - А.П.Гель та ін. Судові та правоохоронні органи

Розділ З ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

 

3.1. Завдання і принципи діяльності прокуратури України

Прокуратура України — це самостійний централізований орган державної влади, що діє в системі правоохоронних органів і є скла­довою цієї системи. Прокуратура забезпечує захист від протиправ­них посягань суспільного та державного ладу, прав і свобод людини, а також основ демократичного устрою державної влади засобами та методами, передбаченими законом. Прокуратура не підпорядкова­на законодавчій, виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність не залежить від будь-якої гілки влади, що згруповані в державі відповідно до Конституції України 1996 р.

Проголосивши незалежність, Верховна Рада України 5 листопа­да 1991 р. одним з перших прийняла Закон України "Про прокура­туру", який було введено в дію 1 грудня 1991 р. Саме цей день виз­начається як День працівника прокуратури.

Нині прокуратура — це багатофункціональна державна структу­ра з чітко визначеними функціями, найважливішими з яких є функції нагляду за додержанням законів у соціально-економічній, по­літичній та інших сферах життєдіяльності країни.

Діяльність прокуратури України спрямована на утвердження вер­ховенства права і відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокура­туру" її завдання полягає в захисті від протиправних посягань:

  • закріплених Конституцією України незалежності держави, сус­пільного й державного ладу, політичної і економічної систем,
    прав національних груп і територіальних утворень;
  • гарантованих Конституцією України соціально-економічних, політичних й особистих прав і свобод людини;
  • основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів територіального громадського
    самоврядування.

Конституція України визначає прокуратуру як організаційно са­мостійну державно-правову інституцію, що забезпечує додержання режиму законності в державі.

Регулювання діяльності прокуратури в окремому (сьомому) розділі Конституції України означає, що виконання покладених на органи прокуратури функцій є самостійним видом державної діяль­ності. Прокуратура — це організаційно самостійна державна інсти­туція, яка при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє з усі­ма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними.

Правовою основою організації діяльності прокуратури є насам­перед Конституція України 1996 р., Закон України "Про прокурату­ру" із змінами від 12 липня 2001 р., Кримінально-процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси України із змінами від 21 червня 2001 р., Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. та інші закони України, а також визнані Україною відповідні міжнародні договори та угоди.

Крім загальнодержавних нормативних актів важливе значення для регулювання діяльності органів прокуратури мають накази Ге­нерального прокурора України, в яких відповідно до чинного зако­нодавства роз'ясняються та конкретизуються завдання прокуратури при здійсненні нею наглядових та інших повноважень.

Відповідно до положень Конституції України пріоритетним на­прямком діяльності прокуратури є захист прав, свобод і законних інтересів людини. Для цього прокуратура наділена повноваження­ми обмежувати протиправні дії певного кола державних органів і посадових осіб передбаченими законом засобами.

У ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" закріплено принципи організації та діяльності прокуратури, де зазначено, що органи про­куратури України:

  • становлять єдину централізовану систему, яку очолює Гене­ральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим — принцип єдності та центра­лізації;
  • здійснюють свої повноваження на основі додержання Консти­туції України та чинних на території держави законів незалеж­но від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів — принцип незалежності;
  • захищають у межах своєї компетенції права і свободи грома­дян на засадах їх рівності перед законом незалежно від націо­нального чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак — принцип захисту громадян на засадах їх рівності перед законом;
  • вживають заходи до усунення порушень закону, скасування не­законного, необґрунтованого рішення, що його прийняв про­курор нижчого рівня;
  • відповідному керівникові органу проку­ратури надано право одноособово вирішувати це питання. Принцип незалежності прокуратури означає, що прокуратура здійснює свої повноваження незалежно від органів влади та держав­ного управління, політичних партій та громадських об'єднань. Втру­чання органів державної влади, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь зумовлює передбачену законом відповідаль­ність — це є визначені ст. 7 Закону України "Про прокуратуру" га­рантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, що впливають на правосвідомість громадян, підвищуючи їх правову культуру.

Принцип гласності виявляється в тому, що відповідно до ст. 2 За­кону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України не менше як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності у країні.

 

3.2. Функції прокуратури, їх значення щодо виконання завдань, покладених на прокурора

Сутність інституту прокуратури, його роль у державному ме­ханізмі розкриваються передусім через функції прокуратури.

Функції є одним з основних понять, за допомогою яких розкри­вається основний зміст діяльності прокуратури. Функції прокурату­ри зумовлені завданнями органів прокуратури, на вирішення яких вони спрямовані.

Регулювання діяльності прокуратури, у тому числі визначення її функцій, в окремому розділі Конституції України означає, що вико­нання покладених на органи прокуратури завдань є самостійним ви­дом державної діяльності.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покла­дено такі функції:

  • підтримання державного обвинувачення в суді;
  • представництво інтересів громадянина і держави в суді у перед­бачених законом випадках;
  • нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
  • нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших за­ходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особи­стої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не пе­редбачених Конституцією України (ст. 121) і Законом України "Про прокуратуру" (ст. 5).

Згідно з Конституцією України прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів лише обмеженим колом суб'єктів — органів, що ведуть боротьбу із злочинністю, а також органів і установ, на які покладено виконання покарань і застосування заходів примусового медичного характеру.

Окремо зазначимо, що відповідно до п. 9 розд. 15 Перехідних по­ложень Конституції України прокуратура на сучасному етапі продов­жує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням за­конів (загальний нагляд) та функцію попереднього (досудового) слідства. Ці функції прокуратура має виконувати до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контро­лю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Конкретні функції прокуратури мають два аспекти.

По-перше, вони ґрунтуються на існуючій нормативній базі та пе­ревірені практикою. Прокуратура є надійним державним органом, що забезпечує захист прав і свобод громадян й інтересів держави.

По-друге, конституційні положення дещо звужують сферу діяль­ності прокуратури. Нині згідно з Конституцією України прокурату­ра виконує чотири основні та дві тимчасові функції.

Наведемо характеристику функцій прокуратури.

1. Підтримання державного обвинувачення в суді — одна з основ­них функцій діяльності прокуратури. Участь прокурора в суді як державного обвинувача — важлива гарантія винесення судом закон­ного обвинувального вироку. Сутність обвинувачення полягає в су­купності дій прокурора з обстоюванням перед судом обвинувально­го висновку про злочин, що його вчинив підсудний.

Джерелом державного обвинувачення є діяльність органів дізнан­ня та досудового слідства, внаслідок якої викрито особу, що вчинила злочин, у зв'язку з чим така особа має постати перед судом. Під­тримуючи обвинувачення перед судом, прокурор привселюдно об­винувачує підсудного і наполягає на застосуванні до нього справед­ливого покарання, допомагає суду у кваліфікованому вирішенні справи.

Державний обвинувач бере участь у допитах підсудного, потерпі­лого, свідків, у дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він розпочинає судові дебати у кримінальній справі, виступаючи з обви­нувальною промовою і висловлюючи міркування з питання призна­чення покарання. Об'єктивність і незалежність прокурора в суді га­рантовані передбаченою законом можливістю для прокурора відмо­витися від підтримання обвинувачення, якщо дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, виклав­ши при цьому мотиви відмови. Відмова від обвинувачення означає, що, на думку прокурора, підсудний має бути виправданий.

Після винесення судом вироку прокурор зобов'язаний вжити за­ходів у встановленому законом порядку щодо виправлення з його точки зору судових помилок, висловити незгоду з визначеною судом мірою покарання, якщо вона не відповідає ступеню тяжкості злочину та суспільної небезпеки особи, яка його вчинила.

Таким чином, підтримання державного обвинувачення— це діяльність прокурора у встановленому кримінальним процесуаль­ним законом порядку, яка складається з аналізу матеріалів справи і доказування вини особи в суді, сприяння винесенню законного, об­ґрунтованого та справедливого вироку.

2. Представництво інтересів громадянина і держави в суді у виз­начених законом випадках — одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян й інтересів держави. Участь проку­рора в суді — один із засобів забезпечення й поновлення порушених прав та законних інтересів громадян і держави.

Форми представництва такі:

  • звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод особи, законних інтересів юридичних осіб, коли пору­шуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів, посадових осіб;
  • участь у судовому розгляді справ;
  • внесення апеляційних чи касаційних подань на судові рішення або заяви про їх перегляд з нововиявленими обставинами.

Прокуратура представляє інтереси громадян або держави в суді від імені держави України, здійснюючи представництво через прокурорів, які уповноважені на це державою. Тому довіреності чи доручення про­курору не потрібні, оскільки він представляє інтереси конкретної осо­би чи органу влади. У межах своєї компетенції прокурор діє як пред­ставник держави, маючи водночас усі процесуальні права позивача. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форми його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому законом.

Право прокурора на позов регламентується цивільним процесу­альним та господарським процесуальним законодавством, а також наказами Генерального прокурора. Процесуальне становище проку­рора в ролі позивача дещо відрізняється від становища інших осіб, які заявляють позов у цивільній справі. Так, прокурор не несе судо­вих витрат, до нього не може бути пред'явлено зустрічного позову, рішення суду за позовом прокурора поширюються не на прокурату­ру, а на особу, в інтересах якої пред'явлено позов.

Прокурор здійснює представництво в суді, якщо громадянин не спроможний через фізичні вади, матеріальний стан або з інших при­чин самостійно захищати свої порушені чи оскаржені права.

3. Сутність і завдання прокурорського нагляду визначені в п. 3, 4 ст. 121 Конституції України. Правове регулювання прокурорсько­го нагляду в Конституції України визначає наглядові функції про­куратури як самостійну форму державної діяльності.

Нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Згідно з Конституцією України прокурорський нагляд за додержанням за­конів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, є однією з основних функцій прокура­тури, що реалізується Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами. Цей напрямок прокурорського нагляду спрямо­ваний на забезпечення встановленого громадського порядку, вияв­лення і розкриття злочинів, розгляду заяв і повідомлень про них, за­конності оперативних заходів та досудового слідства.

Предметом правоохоронної діяльності прокуратури при цьому є насамперед захист прав і свобод громадян, а також інтересів держа­ви і суспільства.

У Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" (1992 р.) визначається, що оперативно-розшукова діяльність —це си­стема гласних, негласних, розшукових, розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-техніч­них засобів. До оперативних підрозділів належать оперативні служ­би міліції, служби безпеки України, прикордонних військ, кримі­нально-виконавчої системи, податкової міліції.

Діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів органа­ми, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, започатковано зприйняттям Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. івиданням наказу Генерального прокурора "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органа­ми, які ведуть боротьбу із злочинністю" 4квітня 1992 р. У наказі чітко окреслено завдання прокурорів усіх інстанцій —постійно здійснюва­ти нагляд за додержанням кримінальною міліцією вимог Закону Ук­раїни "Про оперативно-розшукову діяльність".

Основне завдання прокуратури в цьому напрямку діяльності полягає в попередженні та припиненні порушення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, залучених до оперативно-роз-шукової діяльності. При цьому слід ураховувати, що саме при здійс­ненні оперативно-розшукових заходів найбільшою мірою можуть бути обмежені чи порушені права та законні інтереси громадян щодо таємного листування, телефонних розмов, свободи руху, недотор­канності житла тощо.

До порядку здійснення нагляду за оперативно-розшуковою діяль­ністю входять:

  • наявність передбачених законом підстав здійснення оперативно-розшукової діяльності;
  • наявність повноважень у осіб, які здійснюють таку діяльність;
  • обов'язковість документування оперативно-розшукових дій;
  • об'єктивність і повнота здійснюваних перевірок;
  • своєчасне і повне надання органам слідства оперативних даних, матеріалів про застосування спеціальних технічних засобів;
  • відповідність оперативно-розшукових дій завданням оперативно-розшукової діяльності.

При здійсненні нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю прокурор не втручається безпосередньо в цю діяльність, а лише зо­бов'язаний забезпечувати законність і обґрунтованість оперативно-розшукових заходів.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням закону органами дізнання та досудового слідства є сприяння таким діям:

  • розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, усіх форм власності від злочинних посягань;
  • запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
  • виконанню вимог закону про невідворотність покарання за вчинений злочин;
  • охорони прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством;
  • здійсненню заходів запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів при провадженні дізнання і досудового слідства, прокурор вживає заходів, щоб ці органи виконували такі вимоги:

  • додержання передбаченого законом порядку порушення, при­ зупинення, закриття кримінальних справ, а також встановле­них законом процесуальних строків розслідування та триман­ня під вартою;
  • у процесі розслідування злочинів дотримуватись вимог ст. 22 КПК України про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, що викривають або виправдовують обвинува­ченого, пом'якшують або обмежують його відповідальність;
  • виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та вжиття заходів їх усунення.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Ос­новне завдання в цьому напрямку діяльності прокуратури — не при­пустити порушення прав і законних інтересів громадян, засуджених до позбавлення волі, а також інших осіб, обмежених у свободі і внас­лідок цього не здатних повною мірою реалізувати своє право на за­хист. Чинне законодавство наділяє прокурора великими повнова­женнями у здійсненні цієї сфери нагляду. Прокурорський нагляд при цьому має бути систематичний з тим, щоб забезпечити своєчасне і правильне виконання відповідно до вимог закону судових рішень у кримінальних справах; законне і обґрунтоване перебування особи в місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення (слідчих ізо­ляторах), у виправно-трудових та інших установах, що виконують покарання; дотримання встановлених законом прав узятих під вар­ту осіб, порядку, умов їх тримання та відбування кримінального по­карання; виконання законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання, відстрочку виконання вироку та інших пи­тань, пов'язаних з виконанням вироку, а також поміщення осіб у психіатричні лікарні та перебування в них.

Прокурор має право безперешкодно в будь-який час відвідувати установи, що виконують покарання, місця тримання затриманих і попереднього ув'язнення; опитувати затриманих, заарештованих, засуджених; ознайомлюватися з документами, на підставі яких осо­би тримаються в місцях позбавлення волі або затримані чи взяті під варту; перевіряти законність доказів, розпоряджень, постанов, інструкцій, інших актів адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання; вимагати від посадових осіб відповідних установ пояснень з приводу допущених порушень, здійснення перевірок; звільняти негайно своєю мотивованою поста­новою осіб, які без законних підстав тримаються в місцях затриман­ня, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та інших устано­вах; вимагати скасування незаконних і необґрунтованих наказів, розпоряджень, постанов та інших актів виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання.

Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештова­них, засуджених до позбавлення волі підлягають обов'язковому ви­конанню адміністрацією відповідних установ.

Предметом такого нагляду є також стан додержання законів при застосуванні примусових заходів медичного та виховного характе­ру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у відповід­ному напрямі своєї діяльності, повинен забезпечувати виключення фактів незаконного і безпідставного обмеження особистої свободи громадян.

Прокурорський нагляд як форма діяльності органів прокуратури спрямований на всебічне утвердження верховенства права.

Загальний нагляд. Суть і призначення загального нагляду поляга­ють у тому, щоб забезпечити нагляд прокуратури з додержанням і точним виконанням законів в усіх сферах життєдіяльності держави.

До предмета загального нагляду входять законність актів, вида­них органами державного управління, місцевими радами, їх виконавчими органами, громадськими організаціями і посадовими осо­бами. До таких правових актів належать накази, рішення, ухвали, розпорядження, інструкції та інші нормативні документи як загаль­ного, так і індивідуального характеру. Нагляд за додержанням за­конів у сфері економічних та міжнаціональних відносин, охорони навколишнього природного середовища, митної та зовнішньоеко­номічної діяльності становить значну частину діяльності прокура­тури.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при вико­нанні загального нагляду прокурор користується великими повно­важеннями. При цьому зазначимо, що прокуратурі не надано право відміняти чи змінювати рішення, які є незаконними або необґрунто­ваними. Повноваження прокурора полягають у тому, що він зобо­в'язаний своєчасно виявляти порушення закону і вживати заходів усунення виявлених порушень, причин та умов, які їм сприяли, а та­кож притягти порушників до відповідальності.

До предмета загального нагляду входять також:

  • відповідність актів, що видаються всіма органами, підприєм­ствами, установами, організаціями та посадовими особами, Конституції України та чинному законодавству;
  • додержання законів щодо недоторканності особи, соціально-економічних, політичних, особистих прав людини, захисту її честі й гідності;
  • додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціо­нальних відносин, зовнішньоекономічної діяльності, охорони навколишнього середовища.

Перевірка виконання законів здійснюється за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що потребує проку­рорського реагування, а за наявності приводів — з власної ініціати­ви прокурора.

Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та конт­ролю і не втручається в господарську діяльність, якщо вона не супе­речить чинному законодавству.

При здійсненні загального нагляду прокурор має право:

  • безперешкодно за посвідченням, що підтверджує обійману ним посаду, входити у приміщення державних органів, підприємств,
    установ, організацій незалежно від форм власності, а також до військових частин; доступу до документів і матеріалів, необхідних для перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіден­ційну інформацію. Письмово вимагати подання у прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі не­обхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юри­дичних осіб, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;
  • вимагати для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан закон­
    ності й заходи її забезпечення;
  • вимагати від керівників та колегіальних органів здійснення пе­ревірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, а також залучення спеціалістів для виконання пе­ревірок, відомчих та позавідомчих експертиз;
  • викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них даних або письмових пояснень щодо порушення закону.

При виявленні порушень закону прокурори в межах своєї компе­тенції мають право:

  • опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, міністерств, дер­жавних комітетів і відомств, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
  • вносити докази або протести щодо рішень місцевих рад залеж­но від характеру порушень;
  • порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про ад­міністративне правопорушення;
  • давати приписи щодо очевидних порушень закону;
  • вносити подання до державних органів, громадських органі­зацій і посадових осіб про усунення порушень закону та умов, що сприяли їм;
  • звертатися до загальних чи господарських судів із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, юридич­них осіб.

До правових актів загального нагляду належать протест, припис, подання, постанови.

Протест — це акт прокурорського реагування на виявлення по­рушення закону, який вноситься прокурором до органу або посадо­вої особи, що допустили порушення, або до вищестоящого органу чи посадової особи, які мають право усунути правопорушення. У протесті прокурор ставить питання про скасування акту або приве­дення його у відповідність з актом, припинення незаконної дії поса­дової особи, поновлення порушеного права. Протест зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду відповід­ним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурор. У разі ухиляння від розгляду протесту прокурор може звернутися в суд із заявою про визнання акту неза­конним.

Припис — це акт прокурорського реагування на виявлення оче­видного порушення закону, що вноситься органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому в порядку підпорядко­ваності органу чи посадовій особі, які наділені повноваженнями щодо усунення правопорушення. Припис підлягає негайному вико­нанню, про що повідомляється прокурор. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'я­заний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищестоя­щого прокурора є остаточним.

Подання — це акт реагування на виявлення порушеного закону з вимогами про усунення порушення, причин цих порушень і умов, що їм сприяли. Подання вноситься державному органу, громадській організації або посадовій особі, які наділені повноваженнями щодо усунення порушення закону. Не пізніше як у місячний строк проку­рор має бути повідомлений щодо вжиття відповідних заходів усунен­ня порушень закону, причин та умов, що сприяють їм.

Постанова — це акт реагування на виявлене порушення закону посадовою особою або громадянином. Залежно від характеру пору­шення прокурор виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи. Постанова про порушення дис­циплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноваженою посадовою осо­бою або відповідним органом у десятиденний строк.

Збереження за прокуратурою функції нагляду за додержанням і застосуванням законів на сучасному етапі пов'язано з формуванням нових державних органів, що здійснюватимуть контроль за додер­жанням законів. Реалізуючи принципи створення правової держави, останніми роками з'явились і почали діяти такі інституції, як уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, орга­ни, що забезпечують захист прав споживачів, та ін. У цьому зв'язку в умовах перехідного періоду прокуратура дещо звузила межі проку­рорського втручання. Дискусія щодо повноважень з нагляду за до­держанням і застосуванням законів в умовах перехідного періоду по­в'язана з державно-правовою реформою. Вирішення на законодавчо­му рівні меж цих повноважень, безумовно, сприятиме поповненню новим змістом правозахисної діяльності прокуратури, головним зав­данням якої була й залишається охорона прав і свобод громадян.