Печать
PDF

Розділ V. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки

Posted in Уголовное право - Злочини проти встановленого порядку несення військової служби

Розділ V. Злочини проти порядку експлуатації військової техніки

§ 1. Загальна характеристика і види цих злочинів

На озброєнні в Збройних Силах України знаходиться велика кількість вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів та інших речовин, які становлять підвищену загальну небезпеку для людей, матеріальних цінностей та оточуючого середовища. Наявність у військах сучасної зброї сприяє підтриманню високої бойової готовності у разі необхідності захисту народу України від нападу.

Вихід цих предметів з-під контролю людини може заподіяти велику шкоду життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям.

У процесі використання та збереження цих предметів може створюватися загроза для життя та здоров’я людей, настання інших тяжких наслідків. Тому порядок поводження з цими предметами у військах суворо регламентується військовими статутами, постановами, наказами та іншими нормативними актами[32].

Предметом цього злочину є зброя, бойові припаси, вибухові, радіоактивні та інші речовини. Зазначені предмети відрізняються один від одного, вони є різними за конструкцією і бойовими властивостями. Проте ці предмети наділені загальними властивостями, характерними для кожного з них. Такими є: 1) підвищена загальна небезпечність; 2) спеціальне призначення; 3) особливий правовий режим[33].

Підвищена загальна небезпечність виражається у тому, що при неправильному використанні, зберіганні, перевезенні тощо предмети можуть виходити з-під контролю людини і спричиняти істотну шкоду життю та здоров’ю людей, матеріальним цінностям тощо. У цих предметах закладена велика потенційна енергія, яка може приводитися в дію поведінкою людини або внаслідок дії стихійних сил природи, сонця, електричної енергії, хімічних процесів чи механічного удару. Це може призвести до процесів, які стають неконтрольованими з боку людини, що викликає тяжкі наслідки.

Спеціальне призначення цих предметів полягає в тому, що вони в разі необхідності можуть використовуватись як засіб ураження людини, руйнування матеріальних цінностей, завдання шкоди оточуючому середовищу.

Особливий правовий режим створюється в Збройних Силах України для того, аби запобігти створенню загрози настання тяжких наслідків для життя та здоров’я людей, матеріальних цінностей, оточуючого середовища.

Крім загальних ознак зазначені предмети мають свої конструктивні особливості, які треба відзначити.

За конструкцією зброя поділяється на вогнепальну, вибухову та холодну. Не можуть бути віднесені до вогнепальної зброї пневматична зброя, газові, сигнальні, стартові, будівельні пістолети, ракетниці, а також пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи іншими метальними снарядами несмертельної дії.

Відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, до вогнепальної зброї належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї для проведення пострілів, у яких використовується сила тиску газів, що утворюються при згорянні вибухових сумішей (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху[34].

До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, які здатні вибухнути без доступу кисню. Не є предметом злочину вибухові пакети, інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, які не містять вибухових речовин та сумішей.

Радіоактивні речовини містять елементи (радіонукліди), здатні при розпаді виділяти енергію у вигляді особливих уражаючих променів.

До інших речовин належать легкозаймисті, їдкі та інші речовини. Легкозаймисті речовини здатні до самозаймання, можуть вибухнути в контакті з іншими речовинами або під дією вогню. Їдкі речовини здатні шкідливо впливати на живі організми, викликати отруєння, опіки, рани тощо.

§ 2. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або створило небезпеку для довкілля, —

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Об’єктом даного злочину є відносини, що забезпечують порядок поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточуючих.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками: 1) діянням; 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

Діяння виражається в порушенні правил поводження з цими предметами. Це може виражатися в порушенні порядку зберігання, обслуговування, ремонту, використання за цільовим призначенням тощо. Диспозиція розглядуваної статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення правил поводження з предметами, які становлять підвищену небезпечність для оточення, слід установити, які конкретно норми правил, інструкцій, статутів порушено і в чому виражалися ці порушення.

Так, військовий суд Запорізького гарнізону засудив військовослужбовця Сошка А., який під час виконання обов’язків розводящого часових порушив вимоги статей 13, 16 Статуту внутрішньої служби та наказ командира військової частини «Про заходи безпеки при порушенні правил поводження зі зброєю при виконанні обов’язків вартового», які забороняють без необхідності досилати патрон в патронник. Він не виконав цього припису і під час руху на пост дослав патрон у патронник, а потім автоматом ударив в огорожу і непомітно для себе зняв запобіжник у автомата. Сошко А. почав грати з іншим військовослужбовцем у гру «руська рулетка». Думаючи, що його автомат на запобіжнику, він направив його у бік Ш. і натиснув на спусковий курок. Стався постріл, унаслідок якого було смертельно поранено Ш. Сошка А. було засуджено за ст. 2451, п. «б», КК 1960р. (ст. 414 КК 2001 р.)[35].

Наслідками цього злочину в диспозиції статті названо тілесні ушкодження. Згідно з чинним законодавством розрізняють легкі тілесні ушкодження, ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження.

Причинний зв’язок між порушенням правил і настанням наслідків є обов’язковою ознакою складу цього злочину. У необхідних випадках для встановлення причинного зв’язку призначається експертиза.

Суб’єктивна сторона злочину визначається залежно від змісту його об’єктивної сторони. Тут потрібно встановлювати психічне ставлення особи як до порушення правил поводження з цими предметами, так і щодо їх наслідків. Правила можуть порушуватися з прямим умислом або із злочинною недбалістю.

При прямому умислі винна особа усвідомлює, що вона порушує правила поводження з предметами підвищеної загальної небезпечності і це створює загрозу життю та здоров’ю людей, оточуючому середовищу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність свого діяння і бажає цього.

Злочинна недбалість має місце у випадках, коли особа не розуміє факту порушення правил поводження з цими предметами внаслідок неуважності або через те, що забула вчинити певні дії, або порушила послідовність вчинення тих чи інших дій. При цьому вона повинна була і могла передбачити, що порушує певні правила.

Що стосується наслідків, то відносно них у цьому злочині можлива лише необережність. При злочинній самовпевненості особа передбачала можливість заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, але легковажно розраховувала на їх відвернення. При цьому винна особа розраховує на власний досвід, сили, поведінку інших осіб або інші обставини, які об’єктивно здатні відвернути спричинення тілесних ушкоджень. При злочинній недбалості винна особа не передбачає можливості спричинення тілесних ушкоджень, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Отже, при вчиненні цього злочину можливі такі комбінації форм вини. Можливий прямий умисел до факту порушення правил поводження з предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих, і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) відносно наслідків цього діяння. У таких випадках має місце складна (подвійна) форма вини: умисел до діяння і необережність до наслідків.

Крім того, можливі злочинна недбалість щодо порушення правил поводження із зазначеними предметами і речовинами та злочинна недбалість відносно наслідків.

Виникає запитання: яким у цілому слід визнавати цей злочин? Ураховуючи, що вирішальним у цьому злочині є психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків (воно може бути тільки необережним), цей злочин у цілому визнається необережним.

Якщо буде встановлено, що винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки (тілесні ушкодження) і бажала їх настання або свідомо допускала це, то такі дії слід кваліфікувати за статтями чинного КК, які передбачають відповідальність за умисне тілесне ушкодження.

Суб’єктом цього злочину є військовослужбовець, який володіє зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними та іншими предметами, що становлять підвищену небезпечність для оточуючих. Суб’єктами можуть бути і ті військовослужбовці, які мають доступ до зазначених предметів під час охорони, перевезення, зберігання, ремонту чи обслуговування.

Частина 2 статті як кваліфікуючі ознаки передбачає заподіяння тілесних ушкоджень декільком особам або смерті потерпілому.

Більш сувору відповідальність встановлено в ч. 3 статті, якщо такі діяння спричинили загибель декількох осіб чи інші тяжкі наслідки.

До інших тяжких наслідків слід відносити велику матеріальну шкоду (якщо вона у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Крім того, до тяжких наслідків належать виведення з ладу важливої для боєздатності військової техніки, зрив виконання бойового завдання, зараження шкідливими речовинами водойм, землі, повітря та ін.

У сучасних умовах Збройні Сили України оснащені різноманітною військовою технікою — автомобілями, танками, тягачами, самохідними машинами, артилерійськими, зенітними та ракетними установками, які змонтовані на автотракторній техніці. Ця техніка характеризується великою потужністю, може розвивати високу швидкість, насичена складним обладнанням, електронікою, вогнепальною зброєю, бойовими припасами тощо. Тому дорожньо-транспортні пригоди з військовою технікою порівняно з цивільними транспортними засобами є більш небезпечними і можуть заподіяти більш тяжкі наслідки.

Велика частина військової техніки фізично і морально застаріла, експлуатується протягом багатьох років. Тому останнім часом збільшується кількість дорожньо-транспортних пригод, у тому числі з військовою технікою, більш тяжкими є їх наслідки.

Серед різних правових заходів, спрямованих на попередження правопорушень, що вчиняються військовими водіями, важливе місце посідає кримінально-правова боротьба з ними. У чинному КК України відповідальність військовослужбовців за порушення правил водіння, експлуатації, польотів, кораблеводіння передбачено в статтях 415–417.