14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ PDF Печать
Уголовное право - Кваліфікація злочинів (М.Й. Коржанський)

14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ

 

Суспільна і юридична сутність злочину, передбаченого ст. 1552 КК, полягає у вимагательстві незаконної винагороди у громадянина працівником сфери обслуговування населення (торгівлі, громадського харчування, побутового, комунального, медичного, транспортного або іншого обслуговування).

Вимагательство (точніше, на думку автора, — здирство)

незаконної винагороди у громадянина за надану йому послугу чи виконану роботу є обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 1552 КК. Президія Верховної Ради УРСР в постанові "Про порядок застосування ст. 1552 Кримінального кодексу України" від 24 вересня 1981 р.2 відзначила, що вимагательство незаконної винагороди є усвідомлена (з корисливих спонукань) прямо виражена вимога працівника, зайнятого у сфері побутового обслуговування, виплати конкретним громадянином певної винагороди за виконання роботи або надання послуги, які входять у коло його службових обов'язків, а також умисне поставлення громадянина в такі умови, за яких він змушений давати таку винагороду, щоб уникнути шкідливих наслідків його законним інтересам[i].

Отримання працівником сфери обслуговування винагороди від громадянина за виконану роботу чи надану послугу без вимагательства складу злочину не містить і кваліфікуватися за ст. 1552 КК не може.

Незаконною винагородою можуть бути гроші, товари, коштовності або послуги майнового характеру.

За ст. 1552 КК кваліфікуються дії працівників сфери обслуговування населення, які одержали незаконну винагороду за роботи чи послуги, що входили до кола Їх службових (робочих) обов'язків. Не може кваліфікуватися за ст. 1552 КК вимога винагороди за роботу чи послугу, які не були обов'язком по службі чи роботі певного працівника. Безпідставно, наприклад, було засуджено за ч. 2 ст. 1552 КК X., який, працюючи теслярем ремонтно-будівельного управління, неодноразово вимагав і одержував незаконну винагороду за покриття шифером дахів будинків. Розглянувши справу, президія обласного суду визнала засудження X. за ч. 2 ст. 1552 КК безпідставним. У своїй постанові президія зазначила, що X. на прохання замовників покривав дахи житлових будинків шифером. Такий вид робіт прейскурантами на будівельні роботи не передбачений і в коло службових обов'язків X. не входив. Оскільки він одержував винагороду за виконання роботи, що не входила в коло його обов'язків, у його діях немає складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1552 КК[ii].

При кваліфікації діяння за ст. 1552 КК необхідно встановити і довести, що роботу чи послугу, за яку вимагалась винагорода, особа, що вимагала її, зобов'язана була виконати І без такої винагороди на підставі обов'язків, встановлених трудовими угодами, інструкціями, правилами трудового розпорядку підприємства, установи чи організації, де працює ця особа.

За ст. 1552 кваліфікують дії осіб, які не є посадовими особами (ст. 164 КК). Отримання незаконної винагороди посадовою особою кваліфікується як одержання хабара за ст. 168 КК. За ст. 1552 КК слід кваліфікувати дії лише рядових працівників, які не обіймають посад керівників установ, відділів, секцій, бригад, дільниць, — слюсарів, електриків, шоферів, лікарів (за виконання лікарем своїх професійних, а не посадових обов'язків), продавців, офіціантів, медсестер, акушерів, шевців та Інших працівників підприємств, що обслуговують населення.

Неправильно, зокрема, були кваліфіковані дії Ф. за ч. 2 ст. 168 КК. Він працював прийомоздавальником багажу на станції Ніжин і вимагав від пасажирів гроші за відправлення багажу. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій Ф. неправильною і вказала, що суд безпідставно визнав Ф. посадовою особою. Згідно з випискою із службових обов'язків Ф., що наведена у справі, прийомоздавальник багажу доглядає, зважує багаж, виписує ярлик для його оформлення, маркує кожне місце та виконує інші роботи, які не можна віднести до організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Не дає підстав визнати Ф. посадовою особою укладання ним договору про повну матеріальну відповідальність. Тому дії Ф., що дістали вияв у вимозі і одержанні грошей за надання послуг у сфері транспортного обслуговування населення, як зазначила президія, неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 168 КК, вони повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст. 1552 КК[iii].

За частиною 2 ст. 1552 КК кваліфікується отримання незаконної винагороди неодноразово або у великих розмірах. Неодноразовим визнається отримання незаконної винагороди не менше як два рази. Неодноразово вчиненим є одержання незаконної винагороди два рази від різних осіб або один раз від двох різних осіб за виконання робіт чи надання послуг окремо кожній особі. Діяння кваліфікують за ч. 2 ст. 1552 КК за умови, що за попередній злочин не знято і не погашено судимість.

Згідно з постановою Президії Верховної Ради УРСР від 24 вересня 1981 р. великим розміром незаконної винагороди визнається винагорода на суму понад 200 крб., отримана від окремого громадянина.


[i] Відомості Верховної Ради УРСР. — 1981. — № 40- — Ст. 664.

 

[ii] Див : постанова президії Черкаського обласного суду від 15 травна

1987 р. в справі X. // Практика... — С. 213.

 

[iii] Див.: постанова президії Чернігівського обласного суду від 31 березня 1988 р. у справі Ф. // Практика... — С. 214.