14. ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ВІД ГРОМАДЯН ЗА ВИКОНАННЯ РОБІТ, ПОВ'ЯЗАНИХ 3 ОБСЛУГОВУВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ

 

Суспільна і юридична сутність злочину, передбаченого ст. 155² КК, полягає у вимагательстві незаконної винагороди у громадянина працівником сфери обслуговування населення (торгівлі, громадського харчування, побутового, комунального, медичного, транспортного або іншого обслуговування).

Вимагательство (точніше, на думку автора, — здирство)

незаконної винагороди у громадянина за надану йому послугу чи виконану роботу є обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 155² КК. Президія Верховної Ради УРСР в постанові "Про порядок застосування ст. 155² Кримінального кодексу України" від 24 вересня 1981 р.² відзначила, що вимагательство незаконної винагороди є усвідомлена (з корисливих спонукань) прямо виражена вимога працівника, зайнятого у сфері побутового обслуговування, виплати конкретним громадянином певної винагороди за виконання роботи або надання послуги, які входять у коло його службових обов'язків, а також умисне поставлення громадянина в такі умови, за яких він змушений давати таку винагороду, щоб уникнути шкідливих наслідків його законним інтересам^[i].

Отримання працівником сфери обслуговування винагороди від громадянина за виконану роботу чи надану послугу без вимагательства складу злочину не містить і кваліфікуватися за ст. 155² КК не може.

Незаконною винагородою можуть бути гроші, товари, коштовності або послуги майнового характеру.

За ст. 155² КК кваліфікуються дії працівників сфери обслуговування населення, які одержали незаконну винагороду за роботи чи послуги, що входили до кола Їх службових (робочих) обов'язків. Не може кваліфікуватися за ст. 155² КК вимога винагороди за роботу чи послугу, які не були обов'язком по службі чи роботі певного працівника. Безпідставно, наприклад, було засуджено за ч. 2 ст. 155² КК X., який, працюючи теслярем ремонтно-будівельного управління, неодноразово вимагав і одержував незаконну винагороду за покриття шифером дахів будинків. Розглянувши справу, президія обласного суду визнала засудження X. за ч. 2 ст. 155² КК безпідставним. У своїй постанові президія зазначила, що X. на прохання замовників покривав дахи житлових будинків шифером. Такий вид робіт прейскурантами на будівельні роботи не передбачений і в коло службових обов'язків X. не входив. Оскільки він одержував винагороду за виконання роботи, що не входила в коло його обов'язків, у його діях немає складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 155² КК^[ii].

При кваліфікації діяння за ст. 155² КК необхідно встановити і довести, що роботу чи послугу, за яку вимагалась винагорода, особа, що вимагала її, зобов'язана була виконати І без такої винагороди на підставі обов'язків, встановлених трудовими угодами, інструкціями, правилами трудового розпорядку підприємства, установи чи організації, де працює ця особа.

За ст. 155² кваліфікують дії осіб, які не є посадовими особами (ст. 164 КК). Отримання незаконної винагороди посадовою особою кваліфікується як одержання хабара за ст. 168 КК. За ст. 155² КК слід кваліфікувати дії лише рядових працівників, які не обіймають посад керівників установ, відділів, секцій, бригад, дільниць, — слюсарів, електриків, шоферів, лікарів (за виконання лікарем своїх професійних, а не посадових обов'язків), продавців, офіціантів, медсестер, акушерів, шевців та Інших працівників підприємств, що обслуговують населення.

Неправильно, зокрема, були кваліфіковані дії Ф. за ч. 2 ст. 168 КК. Він працював прийомоздавальником багажу на станції Ніжин і вимагав від пасажирів гроші за відправлення багажу. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала таку кваліфікацію дій Ф. неправильною і вказала, що суд безпідставно визнав Ф. посадовою особою. Згідно з випискою із службових обов'язків Ф., що наведена у справі, прийомоздавальник багажу доглядає, зважує багаж, виписує ярлик для його оформлення, маркує кожне місце та виконує інші роботи, які не можна віднести до організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Не дає підстав визнати Ф. посадовою особою укладання ним договору про повну матеріальну відповідальність. Тому дії Ф., що дістали вияв у вимозі і одержанні грошей за надання послуг у сфері транспортного обслуговування населення, як зазначила президія, неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 168 КК, вони повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст. 155² КК^[iii].

За частиною 2 ст. 155² КК кваліфікується отримання незаконної винагороди неодноразово або у великих розмірах. Неодноразовим визнається отримання незаконної винагороди не менше як два рази. Неодноразово вчиненим є одержання незаконної винагороди два рази від різних осіб або один раз від двох різних осіб за виконання робіт чи надання послуг окремо кожній особі. Діяння кваліфікують за ч. 2 ст. 155² КК за умови, що за попередній злочин не знято і не погашено судимість.

Згідно з постановою Президії Верховної Ради УРСР від 24 вересня 1981 р. великим розміром незаконної винагороди визнається винагорода на суму понад 200 крб., отримана від окремого громадянина.

---

^[i] Відомості Верховної Ради УРСР. — 1981. — № 40- — Ст. 664.

 

^[ii] Див : постанова президії Черкаського обласного суду від 15 травна

1987 р. в справі X. // Практика... — С. 213.

 

^[iii] Див.: постанова президії Чернігівського обласного суду від 31 березня 1988 р. у справі Ф. // Практика... — С. 214.