12. ОБМАН ПОКУПЦІВ PDF Печать
Уголовное право - Кваліфікація злочинів (М.Й. Коржанський)

 

12. ОБМАН ПОКУПЦІВ

 

Обманом покупців називається обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін та інший обман покупців у торговельних підприємствах чи підприємствах громадського харчування (ч. 1 ст. 155 КК).

Злочин, передбачений ст. 155 КК, є особливим видом шахрайства, виділеним в окремий склад злочину.

Головним способом вчинення цього злочину є обман.

Закон називає кілька способів обману — обмірювання, обважування, перевищення встановлених цін на товари. Всі інші об'єднані загальним визначенням — інший обман.

Обмірювання вчинюється недоливом або недоміром продукції і товарів, тобто передачею покупцеві продукції чи товарів меншої кількості (недолив олії, молока, сметани, пива, квасу, кави та інших рідин-продуктів або недомір тканини, будівельних матеріалів тощо).

Обважуванням називають обман, при якому продукцію чи товари відпускають меншою мірою ваги, що на кілька вагових одиниць (грамів, кілограмів) менша за оплачувану.

Перевищення роздрібних цін — обман у ціні, тобто визначення ціни за продукцію чи товар більше фактичної. Взагалі маніпуляції з цінами — найпоширеніший спосіб обману покупців. Це продаж товарів нижчої якості за ціною товарів вищої якості, використання вищих цін при проведенні переоцінки товарів, використання вищих цін на подібні товари тощо.

Обраховування покупців — це обман у розрахунках за проданий-куплений товар. Вартість (ціна) товарів завищується, не повною мірою чи зовсім не дається здача і т. ін.

Серед інших способів обману покупців найпоширенішим є фальсифікація товарів — обман у якості товарів. При цьому замість товару однієї якості покупцеві передають товари іншої (нижчої, меншої) якості.

Обман покупців кваліфікується за ст. 155 КК як вчинений одним із способів обману, зазначених у ч. 1 ст. 155 КК, так і кількома способами одночасно. Ця обставина на кваліфікацію вчиненого злочину не впливає[i].

За ст. 155 КК кваліфікуються дії лише працівників підприємства торгівлі чи громадського харчування, які реалізують товари у цих підприємствах.

У коментарі ст. 155 КК зазначається, що місцем вчинення обману покупців є підприємства торгівлі і підприємства громадського харчування[ii]. Зазначені у ч. 1 ст. 155 КК підприємства торгівлі і громадського харчування визначають не місце вчинення злочину, а суб'єктів відповідальності[iii]. Обман покупців не залежить від місця вчинення злочину — він може бути вчинений у полі, в лісі, на ярмарку, на вулиці — всюди, де підприємства торгівлі чи громадського харчування реалізують товари.

За ст. 155 КК можуть кваліфікуватися і дії працівників підприємств побутового обслуговування населення (будинків послуг, ательє, салонів тощо), які продають готові вироби або напівфабрикати, тобто коли вони виконують функції торговельного підприємства і обманюють покупців. Якщо при цьому посадові особи цих підприємств зловживають своїми посадовими повноваженями, то їхні дії кваліфікують за сукупністю статей 155 і 165 КК. Так само кваліфікуються І дії працівників заготівельних організацій, які обманюють покупців при продажу їм товарів, одержаних для реалізації населенню з метою стимулювати заготівлі сировини та сільськогосподарських продуктів[iv].

За ст, 155 КК кваліфікуються і дії осіб, які за дорученням колгоспу або іншої кооперативної організації продають продукцію і при цьому обмірюють, обважують, обраховують або іншим способом обманюють покупців. Дії представника колгоспу, який реалізує на ринку продукцію за більш високою ціною, проти встановленої колгоспом та привласнює різницю між гаданою і фактично одержаною виручкою, мають кваліфікувати як розкрадання колективного майна за ст. 84 КК[v].

Дії посадових осіб торговельних підприємств або підприємств громадського харчування (завідуючі магазинами, їдальнями, їхні заступники, завідуючі відділами, секціями та ін.), які обманюють покупців чи беруть участь у їх обмані, за наявності в їх діях також і ознак зловживання посадовими повноваженнями кваліфікуються за сукупністю злочинів за статтями 155 і 165 КК[vi].

Якщо обман покупців вчинявся із застосуванням посадового підлога документів (ст. 172 КК) або з метою покриття нестачі товарів, що виникла внаслідок халатного ставлення посадової особи підприємства торгівлі чи громадського харчування до своїх посадових обов'язків, дії винного в таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 155 і 172 КК або статтями 155 і 167 КК.

За змістом ст. 155 КК, покупцями можуть бути лише фізичні особи. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, працівники торговельних підприємств або підприємств громадського харчування, які з метою привласнення державного чи колективного майна вчинили обмірювання, обважування, перевищення встановлених роздрібних цін або інший обман покупців при продажу товарів державним, колективним підприємствам, установам, організаціям, несуть відповідальність за розкрадання державного чи колективного майна, і Їх дії кваліфікуються за ст. 84 КК.

Як розкрадання державного чи колективного майна мають кваліфікуватися дії працівників промислових підприємств, торговельних оптових баз і складів, які при відпуску товарів магазинам, Їдальням, ресторанам тощо вчинили обман з метою утворення лишків товарів для привласнення їх[vii].

Дії працівників торговельних підприємств і підприємств громадського харчування, які привласнили або розтратили ввірене їм державне чи колективне майно, а потім за рахунок обману покупців покрили нестачу матеріальних цінностей, що виникла внаслідок цього, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених статтями 155 і 84 КК[viii].

Якщо працівники підприємств громадського харчування, де продукти продаються з націнкою, з метою наживи купують такі продукти в торговельних підприємствах за встановленими роздрібними цінами, а потім продають у себе на підприємстві громадського харчування з націнкою, їх дії слід кваліфікувати як спекуляцію за ст. 154 КК, а за наявності ознак зловживання посадовими повноваженнями — ще й за ст. 165 КК[ix].

Діяння за ст. 155 КК кваліфікується лише в разі умисного обмірювання, обважування, обраховування покупців незалежно від мотивів цих дій. Не утворюють цього злочину і не можуть кваліфікуватися за ст. 155 КК випадки необережного відпускання товарів продавцем меншої ваги, міри, якості, що сталося внаслідок помилки продавця або його неуважності.

Частина 2 ст. 155 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані види обману покупців. Кваліфікуючими ознаками ч. 2 ст. 155 КК є вчинення обману покупців:

1) за попереднім зговором групою осіб;

2) у великих розмірах;

З) особою, яка раніше була засуджена за такий же злочин чи за злочин, передбачений ст. 1551 КК.

Обман покупців за попереднім зговором групою осіб вчинюється двома чи більше особами, які заздалегідь домовилися про вчинення цього злочину спільними зусиллями. Для кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 155 КК не має значення, чи всі члени групи безпосередньо продавали товари і обманювали покупців, чи між ними був розподіл ролей — одні фасували товари неповною мірою, другі фальсифікували їх чи іншим чином готували обман покупців, а треті продавали ці товари покупцям.

Для визначення великого розміру обману покупців враховують:

а) загальну суму, на яку було обмануто покупців;

б) загальний розмір збитків, що були завдані покупцям незалежно від розміру збитків, заподіяних кожному покупцеві окремо. Якщо обман покупців було вчинено у розмірі, що не є великим, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у великих розмірах І не був здійснений з незалежних від винного обставин, діяння слід кваліфікувати як замах на обман покупців у великих розмірах за ст. 17 і ч. 2 ст. 155 КК[x].

За ч. 2 ст. 155 КК кваліфікуються дії особи, яка має минулу судимість за такий же злочин або за злочин, передбачений ст. 1551 КК, якщо ця судимість не була погашена чи знята у встановленому законом порядку,


[i] Див.: п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 р. "Про судову практику в справах про обман покупців" // Постанови... — С. 143.

 

[ii] Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — С. 454.

 

[iii] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 р. // Постанови

[iv] Див.: п. 9 цієї ж постанови // Там само. — С. 144.

 

[v] Див.: п. 10 цієї ж постанови // Там само.

 

[vi] Див п ІЗ постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 р- // Постанови- — С- 145

 

[vii] Див.: п. 16 цієї ж постанови // Там само.

 

[viii] Див.: п. 17 цієї ж постанови // Там само

[ix] Див.: п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 березня 1973 р. // Постанови... — С. 145—146.

[x] Див.: п. 12 цієї ж постанови // Там само. — С. 144—145.