5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ PDF Печать
Уголовное право - Кваліфікація злочинів (М.Й. Коржанський)

5. ПРИВЛАСНЕННЯ, РОЗТРАТИ ТА РОЗКРАДАННЯ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИМ СТАНОВИЩЕМ

 

Стаття 84 поєднує три форми (способи) розкрадання, які мають одну спільну ознаку — державне чи колективне майно було ввірене винному чи було в його віданні або в оперативному управлінні. Відносно цього майна винний був наділений певними повноваженнями (розпоряджання, управління, доставлення, зберігання, продаж, використання для певної роботи чи для певної мети тощо).

За цією ознакою даний злочин відрізняється від інших розкрадань, при яких винний чи зовсім не має ніякого відношення до майна, або мас до нього лише доступ за характером роботи, чи йому доручено охороняти це майно, чи воно передано йому для використання в процесі виробництва.

Безпідставно, зокрема, були кваліфіковані за ч. 2 ст. 84 КК дії X. і Б. Вони були визнані винними в тому, що за попереднім зговором з паливного бака трактора, який належав птахорадгоспу і був закріплений за X., викрали 20 л дизпалива вартістю 7561 крб., яке було ввірене X. і було в його віданні.

Ввіреним є майно, відносно якого відповідна особа має повноваження оперативно-господарського характеру. Як свідчать матеріали справи, до функціональних обов'язків тракториста X. входило лише використання палива під час експлуатації державного майна, тобто виконання технічних, виробничих функцій по керуванню трактором. Отже X. не мав передбачених законом повноважень щодо викраденого з паливного бака трактора дизпалива, і воно може розглядатися за даних конкретних умов як майно, до якого X. мав доступ у зв'язку з дорученою роботою і яке викрав таємно. Президія зазначила, що на підставі викладеного, вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на нове розслідування[i].

Привласнення як окремий спосіб розкрадання характерне тим, що винна особа правомірно володіє певним майном і воно перебуває в її віданні, але вона протизаконно звертає це майно у свою власність, розпоряджається чи користується ним як своїм власним. Суб'єктом привласнення може бути лише особа, якій майно було передано у підзвіт, і вона зобов'язана у будь-який час дати повний звіт щодо кількості та якості цього майна (грошей). За відсутності цих ознак дії особи не можна кваліфікувати за ст. 84 КК як привласнення чи розтрата.

Розкрадання може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата ввіреного або такого, що було у віданні, державного чи колективного майна у випадках, коли винний відповідно до службових обов'язків, договірних відносин або спеціального доручення державної чи громадської організації наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню викраденого майна[ii].

Розкрадання державного чи колективного майна, вчинене особою, яка одержала майно за документом (експедитор, водій автомобіля, їздовий та ін.), на підставі якого ця особа наділена щодо ввіреного їй майна певною правомочністю, кваліфікується як привласнення або розкрадання за ст. 84 КК.

Розкрадання державного чи колективного майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (комбайнер, сторож, вантажник, підсобний робітник у магазині тощо), кваліфікується як крадіжка за ст. 81 КК.

Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. 2 ст. 84 КК дії Ш. і К., які за попереднім зговором викрали з поля колгоспу, де Ш. працював комбайнером, 760 кг зерна кукурудзи вартістю 5092 крб., завантаживши його у причіп трактора, яким керував К. Президія обласного суду визнала таку кваліфікацію дій Ш, і К. неправильною і у своїй ухвалі зазначила, що згідно з диспозицією ст. 84 КК привласнення або розкрадання може мати місце щодо майна, яке ввірене або перебуває у правомірному володінні особи, яка одержала його у зв'язку з виконанням нею виробничих функцій або у підзвіт у зв'язку з договірними відносинами. "Проте комбайнер Ш. не наділений повноваженнями оперативно-господарського характеру. Не може вважатися ввіреною сільгосппродукція, викрадена комбайнером і під час збирання врожаю, оскільки Ш. не одержував зерно за товаротранспортною накладною або за Іншим документом із зазначенням кількості, ваги. ціни та ін. Отже дії Ш. і К., як зазначила президія, слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 84 на ч. 2 ст. 81 КК як розкрадання колективного майна, вчинене за попереднім зговором групою осіб[iii].

Дії особи (заготовлювач, експедитор, агент з постачання та ін.), яка одержала у підзвіт кошти для закупівлі продукції і своєчасно не звітувала за одержані суми, кваліфікуються як привласнення чи розтрата за ст. 84 КК за умови доведеності умислу на неоплатне звернення цих коштів у свою власність або власність інших осіб[iv].

Для кваліфікації дій за ст. 84 КК як привласнення необхідно довести, що особа, якій було ввірене державне чи колективне майно, звернула його у свою власність і не мала наміру його повернути або розрахуватися за нього відповідною оплатою. Тому сам по собі факт нестачі майна, ввіреного цій особі, якщо не встановлено причини утворення нестачі, не може бути підставою для притягнення її до відповідальності за нестачу чи кваліфікування нестачі як привласнення чи розтрати.

Не є привласненням і тимчасове запозичення майна чи суми грошей, коли матеріально відповідальна особа використовує ввірене їй майно чи гроші, маючи намір через деякий час (нетривалий) повернути запозичене за належністю.

Розтрата — це протизаконне витрачання на свої потреби майна чи грошей, які були ввірені винному.

Розтрата може бути вчинена лише тими особами, яким державне або колективне майно чи гроші були ввірені, передані у підзвіт для виробництва, перевезення, зберігання, продажу тощо. Розтрата не може бути вчинена тими особами, які мали доступ до майна за роботою, але воно їм у підзвіт передане не було. Наприклад, керівник торговельного підприємства, що віддав незаконне розпорядження про видачу товарів третім особам, вчинює не розтрату, а розкрадання шляхом зловживання посадовим становищем.

Розтрата відрізняється від привласнення. Розтратити Значить використати майно за його призначенням: спалити (пальне, дрова), з'їсти, випити (продовольчі товари), витратити (гроші). Розтрачене майно використане, його вже немає, а тому його не можна повернути власникові. Відносно розтрати можна говорити лише про відшкодування власникові збитків, тобто можливо лише повернути такі ж речі або відшкодувати йому вартість викраденого. При привласненні, навпаки, вилучене у власника майно є, воно є у злодія чи у інших осіб, які ним користуються, воно є в наявності, і його можливо повернути власникові.

Розкрадання шляхом зловживання посадовим становищем полягає в корисливому незаконному безоплатному зверненні посадовою особою державного чи колективного майна у свою власність.

На відміну від привласнення і розтрати державне чи колективне майно не перебуває у безпосередньому віданні посадової особи, воно Їй не ввірене, не передане у підзвіт. Здебільшого посадова особа не є матеріально відповідальною, а матеріально відповідальна не є посадовою особою. Наприклад, прокурор, депутат, директор, голова колгоспу — посадові особи, але не матеріально відповідальні; комірник, касир, продавець, експедитор — матеріально відповідальні, але не посадові особи. Рідко трапляється поєднання в одній особі обох цих якостей. Це може бути завідуюча сільмагом, якщо вона працює одна, завідуючий перукарнею тощо.

Щодо викраденого майна посадова особа має право оперативно-господарського управління ним — визначити його використання, передати іншим організаціям чи установам або розпорядитися ним — продати, поміняти тощо.

Зловживання посадовим становищем — це використання винним наданих йому за посадою повноважень.

Якщо посадова особа не використовує цих своїх повноважень, то кваліфікація її дій за ст, 84 КК буде неправильною. Способів зловживання посадовою особою своїми повноваженнями с багато. Як свідчить судова практика, найчастіше трапляються такі:

1) звернення у свою власність державних чи громадських коштів за підробленими угодами або договорами;

2) незаконне отримання чи виплата пенсій, премій або додаткових виплат до заробітної плати;

3) звернення у свою власність навмисно утворених лишків продукції, сировини чи матеріалів;

4) отримання за рахунок державної чи громадської організації хабара;

5) звернення у свою власність коштів, які надходять у державні чи громадські фонди від громадян.

Розкрадання шляхом привласнення, розтрати чи зловживання посадовим становищем вважається закінченим з того моменту, коли державне чи колективне майно було звернене у власність посадової особи або використане нею на свої потреби і державна чи громадська організація втратила певну кількість майнового фонду.

За багатьма ознаками розкрадання державного чи колективного майна шляхом зловживання винним своїм посадовим становищем (ст, 84 КК) має схожість із зловживанням владою або посадовим становищем з корисливих мотивів (ст. 165 КК).

Різниця між цими злочинами полягає головним чином у способах вчинення їх та в характері заподіюваної ними шкоди. Розкрадання (ст. 84 КК) характерне тим, що посадова особа, зловживаючи своїми посадовими повноваженнями щодо державного чи колективного майна, безоплатно звертає у свою власність частину цього майна (чи певні речі) або кошти. Цими діями посадової особи наявні майнові фонди державної чи громадської організації зменшуються, тобто Їй заподіюються прямі майнові збитки.

За ст. 84 КК кваліфікуються навмисні незаконні виплати з коштів державної чи громадської організації премій, допомог, а також інших виплат особам, які не мали права на отримання Їх. Від розкрадання зловживання владою чи посадовими повноваженнями (ст. 165 КК) відрізняється тим, що воно хоч і чиниться з корисливих спонукань, але безпосередньо не поєднане з безоплатним зверненням у свою власність посадовою особою державного чи колективного майна (коштів). Щоб незаконно отримати прибутки, посадова особа, зловживаючи владою чи посадовими повноваженнями, тимчасово використовує державні чи колективні засоби виробництва, машини, механізми, працю підлеглих робітників тощо. Заподіювана винним при цьому шкода має вигляд не прямих майнових збитків, а неодер-жаних прибутків.

Дії посадової особи кваліфікуються за ст. 165 КК тоді, коли вони були вчинені з корисливих спонукань, при отриманні виплат за фактично виконані роботи І розподілі Їх між окремими особами із зверненням посадовою особою частки нарахованих коштів у свою власність[v].

 


[i] Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від 1 лютого 1994 р. в справі X. і Б. // Практика судів України у кримінальних справах. — К„ 1996. — С. 71—72.

[ii] Див.: п 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р // Постанови. — С 75

[iii] Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від І лютого 1994 р. в справі Ш. і К. // Практика судів України у кримінальних справах. 1993—1995. — С. 74—75.

[iv] Див.: п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, Їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації" від 24 червня 1983 р. // Постанови... — С. 80.

[v] Див: Коржанский Н.И. Квалификация должностных преступлв-ний. — Волгоград, 1986. — С. 20—21.