Розділ 6. Основи конституційного статусу особи PDF Печать
Конституционное право - Конституційне право України (Годованець В.Ф.)

Розділ 6. Основи конституційного статусу особи

Положення людини в суспільстві, як відомо, визначається соціальними нормами. Воно називається суспільним статусом людини. Частину суспільного статусу особи становить її правовий статус. Він стосується винятково її якості людини та громадянина, зв'язків особи тільки й саме з державою, а не із суспільством загалом.
Правовий статус особи визначається як юридично закріплене положення особи в державі й суспільстві. Він становить систему визнаних і закріплених державою в законодавчому порядку прав, свобод і обов'язків, а також законних інтересів особи як суб'єкта права. Права і свободи є соціальними можливостями громадянина, які визначаються й забезпечуються державою, обов'язки — тільки соціальними можливостями, які виражають претензії держави до громадянина, його поведінки.
Розрізняють загальний (конституційний) статус людини і громадянина; спеціальний (родовий) статус певної категорії громадян; індивідуальний статус, який характеризує стать, вік, сімейний стан тощо; статус іноземців і осіб без громадянства, осіб з подвійним і потрійним громадянством; галузеві правові статуси (кримінально-процесуальний, адміністративно-процесуальний та ін.); статус фізичної особи та ін.
Загальний, конституційний статус — єдиний і однаковий для всіх громадян держави. Він не залежить від конкретних обставин, тобто є базовим, вихідним, а всі інші — похідними від нього, такими, що доповнюють його.
Правове становище громадянина в повному обсязі — це сукупність прав, свобод і обов'язків, якими він наділяється як суб'єкт правовідносин. Кожна галузь права закріплює певну частину прав і свобод у певній сфері суспільних відносин: трудових, сімейних, фінансових. Конституційне право закріплює основи правового статусу особи; загалом же права і свободи людини, закріплені Конституцією України, не є вичерпними.
Правова система взаємовідносин держави й особи включає:
- норми Конституції України, пов'язані з визначенням належності до громадянства та регулюванням відносин з приводу громадянства;
- норми Конституції, що закріплюють загальні принципи статусу особи (рівність громадян, обов'язок держави щодо особи тощо);
- юридично закріплені в усіх без винятку галузях права України права, свободи й обов'язки особи.
Під конституційним статусом особи розуміють загальні, базові засади, за допомогою яких у Конституції України визначаються основні права, свободи й обов'язки людини та громадянина; гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та соціальними цінностями й благами, а також користуватися свободою дій і поведінки в межах Конституції та інших законів України.
Конституційний статус громадянина — це поняття, яке відображає тільки те, що властиве всім і кожному члену суспільства, і "залишає" за своїми межами все приватне, індивідуальне, що стосується конкретних осіб або їх груп.
Основи правового статусу людини й громадянина як загальний інститут конституційного права містять такі інститути конституційного права:
- громадянство України;
- загальна правосуб'єктність громадян України;
- основні принципи статусу людини і громадянина;
- основні права, свободи, законні інтереси і обов'язки;
- гарантії прав і свобод;
- правовий статус іноземців;
- право притулку.
Перелічені інститути (елементи) об'єднує те, що норми, які їх утворюють, регулюють зв'язки й відносини між державою загалом та її громадянами і відносини між державою й особами, які не є її громадянами. Однак кожний інститут (елемент) виконує специфічну роль в юридичному оформленні статусу громадян у суспільстві й державі. Розглянемо ці інститути (елементи) в довільному порядку.
У Конституції України визначені основні принципи статусу людини і громадянина:
- принцип закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права;
- принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (стаття 21);
- принцип рівності конституційних прав і свобод громадян (стаття 24);
- принцип єдності прав і обов'язків людини перед суспільством (стаття 23);
- принцип гарантованості прав і свобод людини й громадянина (стаття 22);
- принцип невичерпності прав і свобод людини й громадянина (стаття 22);
- принцип недопущення звуження змісту існуючих прав і свобод (стаття 22);
- принцип заборони обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64).
Правосуб'єктність — це визнана державою в законодавстві здатність індивідів і організацій бути суб'єктами права, учасниками правовідносин. Вона охоплює правоздатність і дієздатність, її зміст, що зумовлюється соціально-політичними факторами, визначають правові акти держави.
Правоздатність — це здатність фізичної особи бути носієм громадянських прав і обов'язків, які допускаються правом певної держави. Основним принципом, з якого виходить право розвинених країн, є принцип рівної громадянської правоздатності незалежно від статі, майнового стану, кольору шкіри, раси тощо. Правоздатність набувається з народженням і зникає зі смертю людини. За життя людини вона може обмежуватись судом (наприклад, заборона здійснювати певну професійну діяльність).
Дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати і здійснювати громадянські права, створювати для себе громадянські обов'язки й виконувати їх.
В Україні дієздатність громадянина в повному обсязі настає з повноліттям, тобто з досягненням ним віку 18 років. Громадянин не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і порядку, встановлених законом. Неповнолітні віком від 14 до 18 років, а також малолітні віком від 6 до 14 років наділені частковою дієздатністю.
Головним елементом правового статусу є основні права й обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи й відповідальності. Права, свободи й обов'язки людини та громадянина — основоположна частина Конституції України.
Конституційні права та свободи в Україні — це встановлені Українською державою й закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості кожного громадянина вибирати вид своєї поведінки, користуватись економічними й соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.
Інститути основних прав, свобод, законних інтересів і обов'язків та гарантій прав і свобод розглянемо в розділі 7.
Важливим структурним елементом правового статусу особи є громадянство — стійкий політико-правовий зв'язок людини з державою, відповідно до якого на неї поширюється суверенна державна влада як всередині країни, так і за її межами.
Громадянство створює взаємні права та обов'язки для людини і держави. Саме з ним пов'язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін — обсяг прав, обов'язків і відповідальності держави й громадянина.
Основними характеристиками громадянства є такі: 
- правовий стан, який виявляється, з одного боку, у його загальному, правовому нормуванні, з іншого — в індивідуальному документальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорті громадянина, свідоцтві про народження, іншому документі, який свідчить про громадянство). Громадянином держави особа є не на підставі того, що проживає на її території, а внаслідок існування між нею й державою певних правових зв'язків;
- стійкий характер відносин громадянства, які існують постійно (зазвичай від народження до смерті громадянина) і мають загальний порядок припинення, що не припускає розриву громадянства в односторонньому порядку;
- двосторонній зв'язок людини з державою, який виявляється в сукупності взаємних прав, обов'язків і відповідальності та фунтується на визнанні й повазі гідності, основних прав і свобод людини;
- поширення на громадянина суверенної влади держави як всередині країни, так і за її межами.
Відносини громадянства в Україні після проголошення нею незалежності регулювалися Законом України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р. З прийняттям Конституції України вони регулюються нею.
Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття і припинення визначаються законом.
До 2001 р. це визначав Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 року”. Нині відносини громадянства в Україні регулюються Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. Відносини громадянства регулюються також законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України, зокрема Указом Президента України “Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"”, що затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства і Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
У преамбулі Закону України "Про громадянство України" зазначається, що "цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб".
У статті 1 цього Закону зазначається, що громадянство України є правовим зв'язком між фізичною особою і Україною, що виявляється в їх взаємних правах і обов'язках, а громадянин України — це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Громадянство є невіддільною складовою системи права, а отже, йому властиві загальні принципи, що характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства — відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням.
Принципи громадянства поділяють на загальні та спеціальні.
Загальні принципи громадянства втілені в Конституції України, Декларації прав національностей України, законах України "Про громадянство України" та "Про національні меншини України". Це, зокрема, такі принципи:
- повновладдя народу;
- демократизму;
- інтернаціоналізму;
- втілення в інституті громадянства ознак суверенітету держави;
- поєднання інтересів суспільства, держави й особи;
- поваги до норм міжнародного права.
Ці принципи є структуроутворюючими елементами відносин особи і держави.
Спеціальні принципи громадянства — це закріплені в законодавстві вихідні засади відносин між державою і особою, що становлять цілісну систему, яка є основою законодавства про громадянство України. До спеціальних належать такі принципи:
- єдиність громадянства України;
- рівне громадянство як основа правового статусу особи;
- загальний порядок приймання до громадянства України;
- поєднання "принципу фунту" та "принципу крові";
- невизнання автоматичної втрати громадянства;
- неприпустимість позбавлення громадянства;
- єдність громадянства членів сім'ї;
- невизнання подвійного громадянства;
- дозвільний порядок виходу з громадянства;
- принцип невидачі громадян України іноземній державі;
- свобода й добровільність вибору громадянства;
- збереження громадянства України для осіб, які проживають за кордоном;
- неможливості автоматичного набуття громадянства;
- запобігання виникненню випадків без громадянства.
Умови належності до громадянства України викладені у статті З Закону України "Про громадянство України". Згідно з цим Законом до громадян України належать:
- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;
- особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" від 13 листопада 1991 р. проживали в Україні й не були громадянами інших держав;
- особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесе но запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;
- особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до виключної компетенції Верховної Ради України (пункт 2 частини першої статті 92 Конституції України).
Українська держава здійснює захист і заступництво громадян України, які перебувають за кордоном.
Громадянство України підтверджують такі документи (стаття 5 Закону України "Про громадянство України"):
- паспорт громадянина України;
- свідоцтво про належність до громадянства України;
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
- тимчасове посвідчення громадянина України;
- проїзний документ дитини;
- дипломатичний паспорт;
- службовий паспорт;
- посвідчення особи моряка;
- посвідчення члена екіпажу;
- посвідчення особи на повернення в Україну.
Особи, які проживають на території України, не є її громадянами й не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства.
Громадянство України набувасться (стаття 6 Закону):
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визначеною судом не дієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України.
Кожна з підстав набуття громадянства України детально регулюється Законом України "Про громадянство України" (статті 7—16).
Розглянемо, зокрема, підстави прийняття до громадянства України (стаття 9 Закону).
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.
Існує кілька умов прийняття до громадянства України.
1. Визнання і дотримання Конституції України та законів України.
2. Зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими надають можливість особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони).
Особи, які є іноземцями, повинні взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.
Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством певної держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими надають можливість особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.
Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і осіб без громадянства.
3. Безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.
Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні.
4. Отримання дозволу на постійне проживання в Україні.
Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
5. Володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі).
6. Наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Положення, передбачені пунктами 3—6, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.
Прийняття до громадянства України дітей, які проживають в Україні і один з батьків яких або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3—6.
До громадянства України особа не приймається за таких умов:
- якщо вона скоїла злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
- вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язана повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Датою набуття громадянства України у передбачених законом випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.
Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України, втрати громадянства України або на підставах, передбачених міжнародними договорами України.
Громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України (як і набуття ними громадянства України) можливий лише за їхньою згодою.
Вихід з громадянства України забороняється, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню.
Громадянство України втрачається за таких умов (стаття 19 Закону України "Про громадянство України"):
1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;
2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у передбаченому Законом порядку документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
4) якщо особа набула громадянство України на підставі Закону внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу у службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
Положення пунктів 1—3, 5 не застосовуються, якщо внаслідок угод громадянин України стане особою без громадянства.
Закон України "Про громадянство України" встановлює повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України, а саме: Президента України; Комісії при Президентові України з питань громадянства; спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів; Міністерства закордонних справ України; дипломатичних представників і консульських установ України.
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про громадянство України" Президент України виконує такі дії з питань громадянства:
- приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;
- визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;
- затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.
Комісія при Президентові України з питань громадянства виконує такі функції (стаття 22 Закону):
- розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про вфату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
- повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;
- контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження (стаття 24 Закону України "Про громадянство України"):
1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
2) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;
3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4—10 статті 6 Закону;
4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону;
5) виконують рішення Президента України з питань громадянства;
6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;
7) вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;
8) здійснюють облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства раз у півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють повноваження, передбачені частиною першою статті 24 Закону, стосовно осіб, які проживають на території України.
Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені статтею 24 Закону, стосовно осіб, які постійно проживають за межами України.
Рішення з питань громадянства, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань громадянства, Міністерством закордонних справ України та їх органами, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду, а дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені в судовому та адміністративному порядку.

 

Питання для самоконтролю


1. Поняття і структура конституційного статусу особи.
2. Основні принципи статусу людини і громадянина.
3. Громадянство як конституційно-правовий інститут. Його основні характеристики.
4. Загальні та спеціальні принципи громадянства України.
5. Законодавче регулювання громадянства України.
6. Право на громадянство України.
7. Набуття і припинення громадянства України.
8. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.