Тема 13 Історична типологія об'єктивного юридичного права. Сутність права соціально-демократичної орієнтації PDF Печать
Теория государства и права - П.М.Рабінович Основи заг. теорії права та держави

 

Практичне значення положень, викладених у да­ній темі, полягає насамперед у тому, що вони впли­вають на формування вихідних, світоглядних засад будь-якої діяльності суб'єктів у сфері відносин, уре­гульованих об'єктивним юридичним правом. Такі засади визначають загальний підхід, кут зору у кожному випадку встановлення, тлумачення, засто­сування та реалізації норм цього права. Вони «спра­цьовують» навіть тоді, коли це раціонально не усвідомлюється, коли на них не посилаються в юри­дичній діяльності, в юридичних актах.

Так чи інакше, знання зазначених положень сприятиме забезпеченню гуманності, справедли­вості, прогресивності правового регулювання.

 

1. Типологія права

Неодмінною умовою пізнання соціальної сут­ності об'єктивного юридичного права (як і сутності держави) є історична типологізація численних най­різноманітніших правових (юридичних) систем — тих, що існували колись, і тих, що існують зараз.

Історичний тип права — це сукупність сут­тєвих рис, притаманних усім правовим системам, які спираються на певний тип виробничих відно­син і відповідний тип держави та виражають соціальну сутність і спрямованість правового регу­лювання у соціальна неоднорідному суспільстві.

Поділяти право, правові системи на ті або інші різновиди (класи, групи, типи) можливо й за інши­ми критеріями, зокрема за характером домінуючих джерел (зовнішніх форм права), за Історичною послідовністю формування («за хронологією»), за особливостями, методів, засобів забезпечення, за

співвідношенням типів правового регулювання (співвідношення дозволів, обов'язків, заборон) та ін. Усі зазначені класифікації, відображаючи певні реальні аспекти, грані, сторони права, правового регулювання, мають істотне пізнавальне й практич­не значення.

Проте жодна з них неспроможна дати відповідь на питання, волю якої саме частини соціальне не­однорідного населення певної держави (або групи держав) виражає дане право. А без такої відповіді його соціальна сутність залишається нерозкритою, прихованою.

Оскільки об'єктивне юридичне право є продуктом державної діяльності, згадана типологізація не може не збігатися в принципі із зазначеною раніше типо­логією держави (тема 4). Тому необхідно виділяти такі історичні типи об'єктивного юридичного права:

- племінно-бюрократичний;

- рабовласницький;

- феодальний;

- буржуазний;

- перехідний від буржуазного до соціально-демокра­тичного (право соціально-демократичної орієнтації);

- соціально-демократичний майбутньому).

Останній із зазначених типів права є сьогодні (як і відповідний тип держави) лише передбачуваним, прогнозованим. Поняття права такого типу можна визначити у першому наближенні таким чином:

Соціальне-демократичне правоце система формально-обов'язкових норм загального характе­ру, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю біль­шості населення країни — трудящих-власників спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечують реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації, народу на загальнолюдських засадах свобо­ди. справедливості, солідарності.

2. Основні принципи об'єктивного юридичного права

Принцип праваце керівні засади (ідеї), які зу­мовлюються об'єктивними закономірностями існу­вання й розвитку людини та суспільства і визнача­ють зміст і спрямованість правового регулювання.

Значення принципів права полягає в тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відобра­жають найсуттєвіші риси права, є начебто його квінтесенцією, «обличчям».

Види принципів права: загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, конкретно-історичні, га­лузеві, міжгалузеві.

Загальнолюдські принципи юридичного пра­ва — це юридичні засади, ідеали, які зумовлюють­ся певним рівнем розвитку людської цивілізації, втілюють найкращі, прогресивні здобутки всесвітньої правової історії і широко визнані в міжнародних нормативних документах.

До них належать, зокрема, такі засади:

- в об'єктивному праві мають закріплюватися й захищатися основні права людини, свобода лю­дей та їхніх об'єднань;

- юридична (формально визначена й загально­обов'язкова) рівність однойменних суб'єктів і пе­ред державою, і перед законом;

- вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи має бути тільки закон як акт нормативного волевиявлен­ня вищого представницького органу державної влади або прямого волевиявлення народу (референдуму);

- взаємопов'язаність (єдність) юридичних прав і обов'язків;

- поведінка людей, а також їхніх об'єднань по­винна регулюватись, як правило, за загальнодозволенним типом: «дозволено все, крім того, що пря­мо заборонено законом»;

- діяльність органів і службових осіб держави має регулюватись, як правило, за спеціальнодозволенним типом; «можна робити лише те, що прямо дозволено законом»; ' "'

- закріплення в нормах об'єктивного права процедурно-процесуальних механізмів (порядку) здійснення та захисту суб'єктивних юридичних прав і виконання обов'язків людей та інших суб'єктів суспільного життя;

- правосуддя (розв'язання суперечок, конфлік­тів з приводу здійснення прав і обов'язків окреми­ми особами та іншими учасниками суспільного життя) здійснюється спеціальними незалежними органами держави — судами — і має бути найе­фективнішою юридичною гарантією прав людини;

- юридична відповідальність особи може мати місце тільки в разі вчинення нею винного проти­правного діяння;

- презумпція невинності особи (особа вважаєть­ся невинною доти, доки її вину у вчиненні право­порушення не встановлено судом або іншими ком­петентними органами держави у визначеному за­коном порядку).

Типологічні принципи об'єктивного юридичного права — це такі його керівні засади (ідеї), які влас­тиві усім правовим системам певного історичного ти­пу, відображають його соціально-змістовну сутність.