Тема 12 Об'єктивне юридичне право у соціальній системі суспільства PDF Печать
Теория государства и права - П.М.Рабінович Основи заг. теорії права та держави

 

Положення, викладені у даному розділі, про­довжують розкривати місце і роль права у суспіль­ному житті, виявляють різноманітні зв'язки, за­лежності права з деякими найзвичайнішими сус­пільними явищами, які його «оточують», дають можливість глибше зрозуміти сутність, призначен­ня і дієвість об'єктивного юридичного права. А та­ке розуміння сприяє більш ефективному, обґрунто­ваному, успішному здійсненню будь-якої практич­ної діяльності, так чи інакше пов'язаної з право­вим регулюванням суспільних відносин. Отже, знання зазначених положень, які мають бути скла­довою частиною світоглядних уявлень кожної лю­дини, становлять теоретико-методологічний фунда­мент вироблення й використання вмінь та навичок практичної юридичної діяльності.

 

1. Деякі співвідношення

Будучи одним із неодмінних складників соці­альне неоднорідного суспільства, об'єктивне юри­дичне право існує в оточенні інших різноманітних соціальних явищ, які так чи інакше, з одного боку, впливають на нього, а з другого — самі зазнають

його впливу. Тільки з'ясувавши зміст і напрямки таких «контактів», можна зрозуміти сутність об'єктивного юридичного права, його глибинні за­кономірності, його роль і можливості, «соціальні здібності» у суспільному житті.

Розглянемо деякі співвідношення. Співвідношення економіки і права:

- економіка (виробничі відносини) визначає право; цей вплив може бути як прямим, безпосереднім (наприклад, право держави розпоряджати­ся тими засобами виробництва, власником яких вона є), так і опосередкованим (наприклад, визна­чення державою розміру податків, встановлення правил технічної та екологічної безпеки, визначен­ня мінімуму заробітної плати, терміну відпустки);

- економіка визначає право здебільшого не без­посередньо, а опосередковано, тобто через інші со­ціальні явища (соціальну, зокрема класову, струк­туру суспільства, політику, правосвідомість тощо);

- крім економіки, на право мають різний вплив також інші соціальні явища;

- право, у свою чергу, діє на економіку — має так званий зворотний вплив на неї. Співвідношення політики і права:

- право залежить від політики (насамперед політики домінуючої частини суспільства — групи, класу); право є формою прояву політики цієї час­тини суспільства;

- у праві виражена тільки та політика доміну­ючої частини суспільства, якої вона прагне і якій:

здатна надати загальної обов'язковості за допомо­гою держави;

- право — це серцевина, концентрований вираз політики домінуючої частини суспільства;

- політика в праві формується у вигляді фор­мально визначених прав і обов'язків;

- політика, зі свого боку, залежить від права, оскільки воно є засобом а) виразу, декларування політики, б) здійснення, реалізації політики, в) за­хисту, гарантування політики, г) переконання, пропаганди на користь певної політики.

 

2. Взаємозв'язок держави і права

Право (як юридичне явище) і держава виникають водночас, вони обопільне залежні. Зокрема, слід мати на увазі, що соціальні причини, внаслідок яких сформувалось об'єктивне юридичне право, є тими самими, що й причини, які спонукали до ут­ворення держав (тому й немає потреби ще раз ви­світлювати ці чинники стосовно такого права).

Право залежить від держави: у його виник­ненні, походженні; сталості й недоторканності;

здійсненні, впровадженні в життя; у розвитку, вдо­сконаленні і в авторитетності, нарешті престижі.

Держава залежить від права: у своїй організа­ції, побудові, структурі; у вдосконаленні, розвитку;

у здійсненні її функцій; в авторитетності, престижі.

Коли йдеться про здійснення функцій держави, то розрізняють його правові й неправові форми. Правові форми виконання функцій держави — це такі її дії, які полягають у вчиненні (зокрема, у прийнятті, встановлені, виданні) правових (юри­дичних) актів.

Правовий (юридичний) акт — це формально-обов'язкове волевиявлення держави ( її органу або уповноваженого нею суб'єкта).

Види юридичних актів:

1) за юридичною, тобто владно-регулятивною природою,— правотворчі (нормативно-правові), правотлумачні (правороз'яснювальні, інтерпретаційні), правозастосовні (індивідуально-правові);

2) за способом, формою об'єктивації, зовнішньо­го прояву — письмові (документальні), усні (вер­бальні), конклюдентні (фізичні вчинки, діяння).

Залежно від різновиду найчастіше використову­ваних державою юридичних актів розрізняють такі правові форми виконання Ті функцій:

- установча діяльність (утворення, реорганізація, Ліквідація органів та інших організацій держави);

- правотворча діяльність (встановлення або • санкціонування правових (юридичних) норм, тобто формально-обов'язкових правил поведінки загаль­ного характеру);

- правозастосовна діяльність (встановлення, на основі й відповідно до юридичних норм, інди­відуальних формально-обов'язкових правил по­ведінки щодо тих суб'єктів, які мають здійснити ці норми);

- правоохоронна діяльність (застосування за­ходів примусу щодо тих осіб, які порушують при­писи юридичних норм).

Неправові форми виконання функцій держа­ви: матеріально-технічна діяльність (виробництво певних благ, надання послуг); організаційна діяльність (здійснюване неюридичними засобами, тобто без видання юридичних актів, встановлення зв'язків, взаємин між виконавцями закону, спря­мування їхньої поведінки на виконання закону).