Розділ IV Документи первинного обліку та статистична звітність правоохоронних органів

§ 1. Поняття про документи первинного обліку

У статистиці всі дані, зібрані в процесі спостереження, прийнято реєструвати в документах первинного обліку, які зазвичай, мають назву статистичного формуляра. Статистичний формуляр — це документ єдиного зразка, який містить програму і результати статистичного спо­стереження. Він може мати різні назви: форма статистичного звіту, статистична картка, опитний лист, анкета, бланк та ін. Своєрідними та стабільними формулярами є офіційні форми первинного обліку та звітності.

Розрізняють два види формулярів — індивідуальні (карткові) і спис­кові. Індивідуальний формуляр містить відомості про одну одиницю сукупності та її ознаки. У списковому формулярі реєструються відо­мості про декілька одиниць сукупності. Утім кожний із цих видів формулярів має свої недоліки і переваги.

За індивідуальною (картковою) системою спостереження можна:

а) одержати дані за значно більшою кількістю ознак; б) підрахувати

картки за групувальними ознаками при розробці підсумків спостере­ження. Недолік карткової системи — значні витрати часу на заповнення кожної картки і значні матеріальні затрати на їх виготовлення й об­робку.

Спискова форма статистичного формуляра є: а) більш економічною; б) зручнішою для перевірки і машинної обробки. Недоліки спискової системи полягають в тому, що про окрему одиницю сукупності ми одержуємо значно менше інформації, ніж при картковій системі.

Унаслідок цього в правоохоронних органах карткова система ви­користовується ширше, а спискова система — переважно для реєстра­ції фактів, подій, заяв у різних журналах реєстрації, які найчастіше застосовуються з метою контролю повноти відображення тих чи інших фактів різними документами карткової системи.

Обов’язковим атрибутом кожного формуляра є його адресна час­тина, до якої заносяться відомості про джерело інформації, місце і час збирання даних. У формах статистичної звітності визначають також адресу і термін її подання. Адресна частина використовується пере­важно в контрольних цілях, а іноді й для одержання додаткових відо­мостей.

Забезпечити правильні відповіді на поставлені в статистичному формулярі питання допомагає інструкція. Нові документи первинного обліку карткової форми згідно з інструкцією завжди вводяться в дію. Їх значення полягає в тому, що якісно побудований облік дає змогу одержати достовірні показники, які характеризують стан, структуру і динаміку того чи іншого правового явища в країні в цілому і окремих її територіальних одиницях за різні проміжки часу. У кожній з інструк­цій наводяться роз’яснення стосовно правильного заповнення тих чи інших документів, що дозволяє уникнути помилок і доброякісно про­вести статистичне спостереження.

§ 2. Документи первинного обліку в органах досудового слідства

Первинний облік злочину — це впорядкована система збору, реєстра­ції та узагальнення інформації про злочинність і державні заходи соціаль­ного контролю над нею шляхом суцільного, неперервного та докумен­тального обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, і процесуальної діяльності правоохоронних органів та органів юстиції в цьому напрямку.

З метою приведення у відповідність до чинного законодавства України системи обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення діяльнос­ті правоохоронних органів спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податко­вої адміністрації та Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/18/5 затверджено та введено в дію з 1 квітня 2002 р. Інструкції про єдиний облік злочинів та Інструкції про порядок за­повнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ. Згідно з ними були введені в дію нові документи первинного обліку карткової форми. Нині в органах внутрішніх справ проводиться первинний облік і реєстрація всіх вчи­нених злочинів за такими документами карткової системи: форма № 1 (статистична картка на виявлений злочин); форма № 1.1 (статистична картка про наслідки розслідування зло­чину);

форма № 1.2 (статистична картка про результати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності); форма № 2 (статистична картка на особу, яка вчинила злочин); форма № 3 (статистична картка про рух кримінальної справи); форма № 4 (статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред’явлено обвинувачення);

форма № 6 (довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом).

Документом спискової форми, який заповнюється в рай(міськ)від- ділі внутрішніх справ, є Єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочин.

Первинні облікові документи повинні відповідати єдиним вимогам і містити реквізити, які необхідні для автоматизованої обробки на всіх рівнях їх аналізу й оцінки. Забороняється вносити до статистичних карток будь-які зміни і доповнення. Документи первинного обліку зло­чинності можуть змінюватися та доповнюватися, оскільки вони єдині для всіх органів прокуратури та інших правоохоронних органів, тільки за узгодженням із Генеральною прокуратурою України.

Реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і пра­цівниками органів дізнання МВС, податкової міліції, їх облік, обро­блення, ведення статистичної звітності здійснюються органами вну­трішніх справ. Злочини, у справах яких проводиться розслідування органами Служби безпеки України, обліковуються в цих органах. Вій­ськові та інші злочини у Збройних Силах та інших військових форму­ваннях, дислокованих в Україні, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними під час проходження зборів та службовцями Збройних Сил та інших військових формувань у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або вчинені в розташуванні військових час­тин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій, обліко­вуються військовими прокуратурами відповідно до цих же правил.

Єдиний журнал обліку злочинів у тому регіоні, де це необхідно, може складатися із двох розділів (двох томів): у першому реєструють­ся виявлені злочини, особи, що їх вчинили, і справи органів внутрішніх справ та податкової міліції, у другому — органів прокуратури.

На кожний злочин, особу, яка його вчинила, кримінальну справу, що підлягають обліку, прокурор, слідчий прокуратури або правоохо­ронних органів, а також працівник органу дізнання, які винесли по­станову про порушення кримінальної справи чи інший процесуальний документ про прийняте рішення по суті, складають документи пер­винного обліку за формами № 1, 1.1, 1.2, 2, 3, 4 та особисто їх під­писують. (У випадках, коли справа порушена судом з направленням її для провадження досудового слідства або дізнання, а також коли справа надійшла зі Служби безпеки України, підрозділів податкової міліції, військової прокуратури або, навпаки, для подальшого роз­слідування, картку на виявлений злочин форми № 1 заповнює і подає слідчий або працівник органу дізнання, який прийняв справу до сво­го провадження.)

Статистичні картки заповнюються негайно після прийняття рішен­ня щодо вчиненого злочину та особи, яка його вчинила, згідно з чинним законодавством. Заповнені та підписані слідчим (працівником дізна­ння) картки підписуються також прокурором або його заступником і тільки після цього можуть передаватися до прокуратури працівнику правоохоронного органу, на якого покладено обліково-реєстраційну та статистичну роботу.

Слідчі після заповнення карток разом із кримінальною справою подають їх прокурору. Працівник органу дізнання після заповнення і підписання карток подає їх начальнику органу внутрішніх справ для заповнення ним свого розділу, перевірки достовірності та повноти відображення в них відповідних відомостей і підписання, а потім разом із кримінальною справою подає їх прокурору. Документи первинного обліку, складені слідчим, перевірки та підписання начальником органу внутрішніх справ не потребують. Він заповнює і підписує тільки свій розділ цих облікових документів.

Картки, заповнені прокурором, підписуються тільки прокурором. Підписані прокурором картки негайно передаються до прокуратури безпосередньо працівнику з обліково-реєстраційної роботи.

Працівник з обліково-реєстраційної роботи зобов’язаний переві­рити в картках правильність дублювання відомостей відповідних пунктів цифровими індексами, які розміщені в графоклітках з правого боку карток, та правильність заповнення даних, які відмічаються в картках за довідниками, зробити відповідні відмітки в документах первинного обліку. Протягом 24 годин з моменту одержання карток у прокуратурі працівник з обліково-реєстраційної роботи повинен зробити в Єдиному журналі обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини, необхідні записи і направити облікові документи безпосередньо до обліково-реєстраційного підрозділу.

Обліково-реєстраційні підрозділи зобов’язані негайно врахувати всі надіслані і підписані прокурором документи первинного обліку і не мають права відкладати постановку на облік або виключати їх з обліку.

Документи первинного обліку за формами № 1, 1.1, 1.2, 2, 3, 4 і 6 підлягають зберіганню в обліково-реєстраційних підрозділах упродовж одного року після складання на їх підставі статистичної звітності про злочини й осіб, які вчинили злочин за минулий рік, за умови, що у спра­вах, які було надіслано до суду, в обліково-реєстраційний підрозділ надійшла із суду довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма № 6) та у закритих кримінальних справах при їх наяв­ності в архівах інформаційних підрозділів.

Документи первинного обліку на нерозкриті злочини, за якими справи зупинено за пп. 1, 3 ст. 206 КПК України, не знищуються, а збе­рігаються в спеціальній картотеці обліково-реєстраційного підрозділу до розкриття злочину або закриття справи на підставах, що виключають кваліфікацію діяння як злочину.

Статистичні картки залежно від форми складаються з розділів: форми № 1, 1.2 і 3 — з двох; форми № 1.1, 2 і 4 — з трьох. Розділ 1 усіх карток заповнюється співробітником з обліково-реєстраційної роботи правоохоронного органу. Пункти 1, 2 та розділ 2 усіх карток заповнюються прокурором, слідчим або працівником органу дізнання на підставі фактичних даних, які містяться в кримінальній справі. Роз­діл 3 карток форм № 1.1, 2, 4, у тому числі й у справах органів про­куратури, заповнюється начальником правоохоронного органу на підставі необхідної інформації про конкретний злочин, яка є в його розпорядженні. У розділі 2 статистичних карток пункти, які відміча­ються за довідниками, також заповнюються особою, яка веде розслі­дування справи або вирішила матеріал.

Усі необхідні записи в картках повинні виконуватися ручкою, розбірливо і без скорочень. При цьому прізвище, ім’я та по батькові особи, яка вчинила злочин, записують друкованими літерами. Прізви­ща осіб, які підписали документи первинного обліку, слід вказувати повністю і чітко.

На підставі оброблення карток первинного обліку в обліково- реєстраційних підрозділах органів внутрішніх справ проводиться первинне формування статистичної звітності про злочинність.

Складена статистична звітність про злочини, осіб, які їх вчинили, та про проведену роботу з розслідування підписується начальником: обліково-реєстраційного підрозділу та начальником управління відпо­відного рангу МВС України, начальником управління податкової мілі­ції Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальником обліково- довідкового підрозділу і начальником управління Служби безпеки України, військовим прокурором регіонів та інших органів і переда­ється вищим органам за підвідомчістю та прокурорам областей, управ­лінню Держкомстату області.

У Департаменті інформаційних технологій МВС України, архівно- обліковій службі Служби безпеки України вказані звіти обробляються на ЕОМ, зведені статистичні показники у вигляді звітів, підписаних начальниками облікових підрозділів і керівниками правоохоронних органів, надсилаються Держкомстату України, Генеральній прокура­турі України.

Порядок заповнення та подання статистичної картки на ви­явлений злочин (форма №» 1). Статистична картка на виявлений зло­чин за формою № 1 є підставою для реєстрації і взяття на облік кож­ного злочину, про вчинення якого стало відомо у звітному періоді прокурору, слідчому або працівнику дізнання, незалежно від того, коли цей злочин мав місце і встановлені чи не встановлені особи, які його вчинили.

Картка форми № 1 може бути основною і додатковою. Основною є картка, що складається на виявлений злочин уперше. Додатковою є картка, яка складається з метою внесення в облік і звітність необхід­них змін про раніше виявлений злочин та його наслідки. Додатковою слід також вважати картку, яка складається на виявлений у ході роз­слідування за основною справою інший, раніше не зареєстрований злочин, якщо розслідування об’єднано в одній справі.

Основна картка складається у таких випадках:

1.  Порушення кримінальної справи.

2.  Направлення справи прокурором відповідно до ст. 430 КПК України.

3.  Звільнення особи, що вчинила злочин, при направленні справи (матеріалу) до суду від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.

4.  Прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла зі Служби безпеки України, під­розділів податкової міліції і військової прокуратури або навпаки.

5.  Прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла в установленому законом порядку за територіальною підслідністю з ор­ганів прокуратури або органів внутрішніх справ інших областей, Авто­номної Республіки Крим, інших держав за місцем вчинення злочину або УМВС на транспорті, якщо злочин, що розслідується в даному звітному періоді, раніше не був зареєстрований і поставлений на облік.

6.  Виділення справи про злочин з іншої кримінальної справи.

Додаткова картка складається у разі:

1)  приєднання до розслідуваної справи іншої справи або матеріалу про інший, раніше не зареєстрований злочин;

2)   виявлення в ході розслідування справи про основний злочин додаткового, раніше не зареєстрованого злочину, якщо розслідування об’єднано в одній справі;

3)   поновлення провадження за раніше закритою кримінальною справою із зняттям злочину з обліку;

4)   перекваліфікації при розслідуванні вчиненого діяння з менш тяжкого на більш тяжкий злочин і навпаки;

5)   необхідності повного відображення у звітності кількості осіб, які загинули в результаті вчиненого злочину, якщо хто-небудь із по­терпілих помер у процесі розслідування кримінальної справи, після її порушення.

В основній картці обліковується основний, найбільш тяжкий зло­чин. У додаткових картках обліковується кваліфікація інших злочинів, які складають реальну сукупність, за якою обліковуються ці злочини.

Якщо кримінальні справи об’єднуються в одну справу у зв’язку з тим, що злочини вчинені однією особою, то в основних картках форми № 1 робляться відповідні позначки про об’єднання цих справ, але зміни в звітність про кількість зареєстрованих злочинів не вносяться.

У пп. 10 і 12 картки зазначається дата (день і час) учинення зло­чину, коротко вказуються подія злочину, місце і спосіб його вчинення, характерні особливості та інші суттєві обставини, прізвища та ініціали потерпілих, наслідки злочину, дані про осіб, що вчинили злочин.

У п. 8 картки повинні зазначатися відомості про запобігання зло­чину. При цьому треба мати на увазі, що ці відомості вказуються тіль­ки при наявності незакінченого злочину. Не підлягають обліку в числі запобіжних злочинів діяння, які не містять у собі ознаки готування чи замаху на злочин, зазначені у статтях 14, 15 Кримінального кодексу України.

Відомості про потерпілих відмічаються у розділі 2 картки в пп. 32-39. Підставою для заповнення розділу 2 є постанова у кримінальній справі про визнання особи, якій злочином заподіяно моральну, фізич­ну або майнову шкоду, потерпілою (ст. 49 КПК України). У п. 32 по­казується загальна кількість потерпілих. Якщо відносно одного по­терпілого вчинено два або більше злочинів, об’єднаних в одній кримі­нальній справі, то облік потерпілого здійснюється один раз у картці за злочином, який передбачає більшу міру покарання.

Порядок заповнення та подання статистичної картки про на­слідки розслідування злочину (форма № 1.1). Статистична картка (форма № 1.1) може бути тільки основною, вона є підставою для відо­браження в обліку і звітності відомостей про наслідки розслідування конкретних злочинів:

1)  для обліку розкритого злочину, коли вона подається у закінченій провадженням справі одночасно зі статистичною карткою форми № 2 на особу, яка вчинила злочин;

2)   для обліку нерозкритого злочину, коли вона подається в разі винесення постанови про зупинення слідства за нерозшуком або не- встановленням особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений;

3)  для зняття злочину з обліку, коли вона подається в разі закриття кримінальної справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного.

Дані про розкриття злочинів визначаються за кінцевими наслідка­ми розслідування кримінальних справ. У звітному періоді до числа розкритих злочинів включається злочин незалежно від часу його реє­страції, за яким подано заповнені документи первинного обліку про розкриття злочину (картка форми № 1.1) і на особу, яка вчинила злочин (картка форми № 2), підписані відповідним прокурором (заступником). Затримання або арешт підозрюваної у вчинені злочину особи, засто­сування до неї інших запобіжних заходів, а також пред’явлення особі обвинувачення у вчиненому злочині не дають підстав для обліку зло­чину як розкритого.

Картки форми № 1.1 на злочини в багатоепізодних кримінальних справах складаються на кожний зареєстрований у них злочин із зазна­ченням у п. 4 порядкового номера злочину у справі. За об’єднаними кримінальними справами картки складаються на кожний злочин у та­кій справі і за тим номером справи, яка була приєднана до тієї, що розслідується.

Для відображення в обліку і статистичній звітності даних про за­кінчені провадженням злочини в картці форми № 1.1 робляться відпо­відні позначки в п. 18 (від 01 до 10) з одночасним поданням картки форми № 2.

Нерозкритим є злочин, справа за яким зупинена за пп. 1, 3 ст. 206 КПК України (коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме або коли не встановлено особу, яка вчинила злочин). Крім того, до числа нерозкритих злочинів включаються також злочини, у справах за якими з моменту порушення пройшло більше двох місяців, але не подано документів первинного обліку про пред’явлення обвинувачення або продовження чи зупинення слідства за нерозшуком або невстановлен- ням осіб, які вчинили злочини, та злочини, за вчинення яких із момен­ту пред’явлення обвинувачення пройшло більше двох місяців, але не подано документів первинного обліку про прийняття рішення у кри­мінальній справі. До підрахунку включаються вказані злочини, справи щодо яких були порушені в поточному році, а також перехідний за­лишок злочинів минулого року, у справах, які були порушені після 1 листопада.

Відомості про злочини, кримінальні справи за якими зупинено за пп. 1, 2, 3 ст. 206 КПК України (коли місцезнаходження обвинуваче­ного невідоме або коли не встановлена особа, яка вчинила злочин, чи коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешко­джає закінченню провадження у справі), формуються на підставі кар­ток первинного обліку злочинів форми № 1.1. Для відображення в об­ліку й статистичній звітності даних про зупинені злочини в картці за формою № 1.1 робляться відповідні позначки в пп. 18.27, або 18.28, або 18.29 з одночасним поданням картки форми № 3 про прийняте рішення у кримінальній справі.

Для відображення в обліку й статистичній звітності знятого зло­чину з обліку за відсутністю події, складу злочину або з інших підстав, вказаних у законі, у картці форми № 1.1 робляться відповідні позначки в одному з пп. 18.11-18.22 або 18.23.

Порядок заповнення та подання статистичної картки про резуль­тати відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності (форма № 1.2). Відомості про матеріальні збитки та їх відшкодування, вилучення предметів злочинної діяльності відо­бражаються в статистичній картці форми № 1.2 всіма органами розслі­дування щодо кожного злочину, за наслідками якого заподіяні матері­альні збитки або вилучені предмети злочинної діяльності за справами, закінченими провадженням, надісланими до суду відповідно до статей 232, 430 КПК України та надісланими до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за п. 4 ст. 6, статтями 7, 7², 8-10, 11¹ КПК України або закриття справи щодо помер­лого обвинуваченого на підставі п. 8 ст. 6 КПК України. Статистична картка форми № 1.2 є додатком до статистичної картки форми № 1.1.

Порядок заповнення та подання статистичної картки на особу, яка вчинила злочин (форма № 2). Форма № 2 є підставою для реє­страції, постановки на облік і відображення у статистичній звітності показників, що характеризують осіб, які вчинили злочин.

Картка форми № 2 може бути лише основною. Ця картка склада­ється у випадках, коли щодо винних осіб приймається одне з таких процесуальних рішень:

1.  Прокурором затверджено обвинувальний висновок і криміналь­ну справу надіслано до суду (ст. 232 КПК України).

2.  Прокурором складено обвинувальний висновок і кримінальну справу надіслано до суду відповідно до ст. 430 КПК.

3.  Кримінальну справу закрито щодо померлого обвинуваченого (п. 8 ст. 6 КПК) або надіслано до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за однією з таких підстав: унаслідок акта амністії (п. 4 ст. 6 КПК); унаслідок зміни об­становки (ст. 7 КПК); у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 7² КПК); у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до не­повнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (статті 8-10 КПК); у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 11¹ КПК).

Якщо особа вчинила кілька злочинів, то на неї складається одна картка, де вказуються в пп. 23-26 усі статті Кримінального кодексу України, за якими особі пред’явлено обвинувачення. У цьому випадку особа, яка вчинила злочин, повинна бути відображена у звітності за більш тяжким злочином.

Відомості про вік злочинця показуються в повних роках. Напри­клад, якщо злочинцю в момент вчинення злочину було 24 роки 11 мі­сяців і 28 днів, то така особа повинна бути облікована в п. 15 картки віком «18-24 роки», тобто покажчик 3.

Відомості про працездатних осіб (16 років і більше), які не працю­ють і не навчаються без поважних причин, показуються в усіх випад­ках, коли вони до моменту вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися, незалежно від того, скільки часу пройшло з моменту за­лишення ними (їх звільнення) останнього місця роботи або навчання. У числі непрацюючих не слід вказувати пенсіонерів, у т. ч. інвалідів, осіб пенсійного віку, безробітних, хатніх господарок, вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.

До числа осіб, які раніше вчиняли злочини, включаються всі особи, які раніше вчиняли злочини, незалежно від того, були вони засуджені чи звільнялись від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, а також незалежно від того, погашена чи знята з них суди­мість, або закривались щодо них справи із закінченням строків давнос­ті та внаслідок акта амністії. У цій категорії окремо виділяються особи, щодо яких відповідно до закону судимість не знято і не погашено.

У разі винесення судом виправдувального вироку або закриття кримінальних справ за пп. 1, 2, 5-7, 9-11 ст. 6, статей 7³, 100, 421 КПК України особи у цих справах знімаються з обліку.

Порядок заповнення і подання статистичної картки про рух кримінальної справи (форма № 3). Статистична картка про рух кри­мінальної справи форми № 3 є підставою для відображення в обліку і звітності даних про рух кримінальної справи у процесі досудового слідства.

Картка форми № 3 складається після прийняття за кримінальною справою одного із таких процесуальних рішень:

1. Про порушення кримінальної справи.

2. Про передання кримінальної справи за підслідністю згідно зі ст. 112 та ч. 2 ст. 104 і ст. 109 або за територіальністю відповідно до ст. 116 КПК України.

3.  Про об’єднання кримінальних справ згідно зі ст. 26 КПК.

4.  Про виділення із кримінальної справи іншої справи в самостій­не провадження відповідно до ст. 26 КПК.

5.  Про прийняття кримінальної справи до провадження: після ска­сування прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за постановою або ухвалою суду, при передачі справи з іншо­го органу, після повернення справи на додаткове розслідування та після відновлення слідства в закритій або зупиненій справі та в інших випадках.

6.  Про направлення до суду та закриття справи.

7.  Про зупинення кримінальної справи за однією з трьох підстав, зазначених у ст. 206 КПК.

8.  Про продовження строку розслідування кримінальної справи згідно зі статтями 108, 120 КПК.

9.  Про повернення справи на додаткове розслідування прокурором або судом будь-якої інстанції.

10. Про відновлення слідства за раніше закритою кримінальною справою відповідно до ст. 216 КПК.

11. Про відновлення слідства за раніше зупиненою справою за пп. 1-3 ст. 206 КПК.

12. Про пред’явлення для ознайомлення матеріалів справи обви­нуваченому та його захиснику.

У випадках виділення із кримінальної справи в окреме проваджен­ня справи згідно зі ст. 26 КПК України одночасно зі статистичною карткою за формою № 3 складається і подається основна картка за формою № 1 для постановки злочину на облік (якщо раніше цей злочин був знятий з обліку).

У всіх випадках статистична картка форми № 3 складається слідчим або працівником органу дізнання, до провадження яких надійшла конкретна кримінальна справа.

У випадках прийняття до провадження кримінальної справи після повернення її на додаткове розслідування із суду будь-якої інстанції, якщо вона раніше надсилалась до суду в поточному звітному році, складається статистична картка за формою № 3. Усі злочини у цій справі повинні бути виключені з числа розслідуваних до моменту по­вторного закінчення справи.

У випадках, коли в процесі додаткового розслідування як за спра­вами поточного року, так і за справами попередніх років відбувається: перекваліфікація діянь із менш тяжких на більш тяжкі злочини або з більш тяжких на менш тяжкі злочини; виявлення додаткових, раніше не зареєстрованих злочинів; зміна складу виявлених осіб, які вчинили злочини; зміна в розкритті злочинів і т. ін., то відповідно до встановлених правил, за наслідками додаткового розслідування складаються і направляються до обліково-реєстраційного підрозділу картки форм № 1, 1.1, 1.2 і 2.

Порядок заповнення та подання статистичної картки на зло­чин, за вчинення якого особі пред’явлено обвинувачення (форма № 4). Для контролю за процесом розкриття злочинів та вжиття відпо­відних заходів із цього питання передбачено облік злочинів, за вчинен­ня яких особам пред’явлено обвинувачення. Облік цих злочинів здій­снюється шляхом заповнення статистичної картки форми № 4. Картка заповнюється особою, яка провадить розслідування кримінальної справи, після пред’явлення обвинувачення в порядку ст. 140 КПК України особі (особам), щодо якої (яких) винесено постанову про при­тягнення як обвинуваченого (обвинувачених) за даним злочином. Картка складається на кожний злочин, а не на особу.

До обліку беруться тільки ті злочини, за вчинення яких особам пред’явлено обвинувачення, котре вказано в постанові про притягнен­ня як обвинуваченого. Тому винесення тільки постанови без пред’явлення особі обвинувачення в порядку ст. 140 КПК України ще не дає підстав для складання статистичної картки форми № 4.

У разі винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особи, місце перебування якої не встановлено, статистична картка форми № 4 не складається. При зупиненні досудового слідства у таких справах на підставі п. 1 ст. 206 КПК України особа, яка провадить роз­слідування, зобов’язана скласти картки форм № 1.1 і 3.

Статистичну картку форми № 4 підписує прокурор (заступник про­курора) за умови подання до прокуратури, згідно зі ст. 132 КПК Укра­їни, копії постанови про пред’явлення особі обвинувачення і коли впевниться, що дійсно за злочином пред’явлено обвинувачення в його вчиненні вказаній у картці особі (особам). Відповідно до вказівки Ге­нерального прокурора України на цій картці підпис прокурора обов’язково завіряється печаткою.

Зняття з обліку злочинів, за якими особам пред’явлено обвинува­чення, здійснюється на підставі статистичних карток форм № 1.1, 3, коли вони подаються у випадках закриття справи за відсутністю події, складу злочину або з інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного, а також зупинення за п. 3 ст. 206 КПК України.

Одержані на підставі статистичної картки форми № 4 дані про зло­чин, за якими особам пред’явлено обвинувачення в його вчиненні, не підміняють статистичну звітність про розкриття злочинів та систему визначення й обчислення показників розкриття злочинів. Сам факт встановлення особи, що вчинила злочин, і пред’явлення їй обвинува­чення без прийняття остаточного рішення у кримінальній справі не дає підстав для обліку розкритого злочину. Виходячи з наведеного можна вважати цю форму № 4 допоміжною, оскільки вона лише дає змогу контролювати хід розслідування у кримінальній справі.

Розкритим може вважатися злочин, коли зібрані докази є достатніми для прийняття остаточного рішення у справі про винність особи у вчи­ненні злочину, коли заповнена та подана картка за формою № 1.1.

Порядок заповнення і подання довідки про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма № 6). Довідка про наслідки роз­гляду справи судом за формою № 6 є підставою для відображення в обліку та звітності про злочинність наслідків судового розгляду кри­мінальної справи.

При надісланні прокурору кримінальної справи з подальшою її передачею до суду слідчий заповнює пп. 1-14 довідки за формою № 6 на кожного обвинуваченого і приєднує їх до справи.

Після набрання вироком, постановою про закриття справи, поста­новою (ухвалою) про застосування примусових заходів медичного характеру законної сили секретар суду заповнює відповідні пункти про результати розгляду справи та подає на підпис судді. Перевіривши до­стовірність результатів розгляду справи, суддя підписує дану довідку.

Ці довідки з усіх розглянутих справ надсилаються судами до орга­нів внутрішніх справ та податкової міліції, слідчих підрозділів органів Служби безпеки України за місцем проведення слідства не пізніше п’яти робочих днів з дня набрання рішенням суду (вироком, постано­вою, ухвалою) законної сили чи повернення справи після розгляду судом апеляційної інстанції (касаційної інстанції — у разі винесення вироку апеляційним судом).

Підрозділи податкової міліції після одержання довідок за формою № 6 надсилають їх до міськ-, рай-, лінорганів внутрішніх справ за місцем реєстрації кримінальних справ.

Міськ-, рай-, ліноргани внутрішніх справ, слідчі підрозділи органів Служби безпеки України, військові прокуратури після одержання цих довідок заносять відомості про судимість до Єдиного журналу обліку злочинів і не пізніше трьох робочих днів з дня надходження довідок пересилають їх до обліково-реєстраційних підрозділів для використан­ня цих документів при статистичному і оперативно-довідковому об­ліку осіб, які вчинили злочини.

§ 3. Види документів первинного обліку органів суду та інших органів юстиції

В органах суду розглядаються як кримінальні, так і цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Усі документи спискової форми відповідно до чинного законодавства заповнюються технічним персоналом суду. Він же заповнює і більшість документів карткової форми[1]. Зупинимося на правилах заповнення та подання доку­ментів карткової форми, які підписує суддя або головуючий у судовому засіданні. Згідно з чинним законодавством такими документами є: «Ста­тистична картка на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу» і форма № 46 «Картка обліку сум шкоди, завданої злочином».

В органах Державної судової адміністрації на базі даних, які міс­тяться в «Статистичній картці на особу, стосовно якої судом розгляну­то кримінальну справу», складаються звіти про роботу судів, аналізу­ються дані про судимість, її рівень, структуру і динаміку в окремих районах, містах, областях і в усій країні в цілому, про причини й умо­ви вчинення злочинів. Ці дані дають змогу проаналізувати практику діяльності судових органів з розгляду кримінальних справ, призна­чення покарання або звільнення від нього, визначити заходи щодо підвищення ефективності діяльності судів.

Основний принцип заповнення статистичної картки (вона містить 27 пунктів) полягає в тому, що в квадраті 26 із них обов’язково простав­ляється цифрове позначення, включаючи «0». «0» проставляється в тих випадках, коли вказані ознаки, які передбачені в пункті, відсутні.

Статистична картка заповнюється працівником апарату суду (кон­сультантом суду, помічником голови суду, помічником судді, спеціаліс­том із судової статистики), на якого такі обов’язки покладено головою суду чи особою, що виконує його обов’язки, відповідно до чинного законодавства. Вона заповнюється стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли кримінальні справи з обвинувальними висновка­ми або з постановами про застосування примусових заходів медично­го характеру чи стосовно яких судом порушено кримінальні справи в порядку ст. 27 КПК України.

Не заповнюється статистична картка на осіб, стосовно яких справу повернуто прокурору в порядку ст. 232 КПК України, а також щодо яких справу направлено за підсудністю.

На кожну особу заповнюється окрема статистична картка. Заповне­ння статистичної картки починається із зазначення українською мовою імені, по батькові особи, стосовно якої розглядається кримінальна справа, номера кримінальної справи, кодових позначень Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, суду, судді. Коди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя за­повнюються згідно із Кодифікатором областей, коди судів та суддів визначаються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації, виходячи із порядкових номерів переліку судів області, регіону.

Статистична картка складається із шести розділів: 1) відомості про особу на момент учинення злочину; 2) відомості про злочин; 3) відо­мості про судове рішення; 4) відомості про апеляційне провадження;5) відомості про касаційне провадження; 6) відомості про набрання вироком (ухвалою, постановою) законної сили.

При надходженні на вирок (постанову, ухвалу) суду апеляції секре­тар заповнює контрольний талон відповідної статистичної картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, який над­силає до територіального управління Державної судової адміністрації, а заповнену головуючим статистичну картку — до апеляційного суду. У справах на декількох засуджених (виправданих, осіб, справи щодо яких закрито чи щодо яких застосовано заходи медичного характеру) в апеляційну інстанцію направляються статистичні картки на всіх осіб, у тому числі й тих, на вироки (постанови, ухвали) щодо яких не по­давалися апеляції.

Місцеві суди щомісяця до 10-го числа надсилають до територіаль­ного управління Державної судової адміністрації для оброблення статистичні картки на осіб, судові рішення щодо яких набрали законної сили, і контрольні талони від статистичних карток на осіб, стосовно яких справи направлені до апеляційної інстанції для перегляду судових рішень, винесених місцевими судами[2].

Другим документом первинного обліку, який також підписує (вка­зується прізвище і проставляється підпис) головуючий у справі, є фор­ма № 46 «Картка обліку сум шкоди, завданої злочином», що заповню­ється на справу, засуджений(ні) за якою скоїв(ли) закінчений злочин і визнаний(ні) винним(и) в заподіянні матеріальних збитків незалежно від того, заподіяно збитки одним або кількома злочинами. При наяв­ності двох і більше засуджених у справі вказується прізвище особи, яка записана у вироку першою.

Картка складається з трьох розділів: І. Відомості про судове рішен­ня; ІІ. Відомості про шкоду, завдану злочином; ІІІ. Відомості про ма­теріальні збитки, установлені судом. Якщо збитки від злочину відшко­довано в порядку цивільного судочинства, картку по обліку сум збитків заповнює той суд, який виносить остаточне рішення.

Документами первинного обліку в місцевих господарських судах є ста­тистичні картки, талони та реєстри, затверджені наказом Голови Вищо­го господарського суду України від 19.12.2003 р. № 66, яким регламен­тується порядок ведення, заповнення і використання статистичних карток, талонів і реєстрів: форма № 1. Статистична картка обліку ре­зультатів розгляду справи позовного провадження (крім визнання акта недійсним); форма № 2. Статистична картка обліку результатів розгляду справи про визнання акта недійсним; форма № 3. Статистична картка обліку справи, розглянутої із застосуванням Закону України «Про бан­крутство» від 14.05.1992 p.; форма № 5. Статистична картка обліку справи, розглянутої із застосуванням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 p.; форма № 3-А. Статистичний обліковий талон обліку кредиторів (з ініціюючим включно) у справі про визнання суб’єкта господарювання банкрутом; форма № 5-Р. Реєстр вимог кредиторів.

Статистичні картки первинного обліку заводяться на всі позовні заяви та заяви про визнання банкрутом. Кожній справі, порушеній провадженням місцевими господарськими судами, присвоюється но­мер у порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в місцевих господарських судах України, затвердженою наказом Голови Вищого господарського суду України. Облікові картки подаються відповідним підрозділом для обробки даних у день вчинення суддею (колегією суддів) процесуальних дій.

До системи органів юстиції в широкому розумінні входять такі пра- возастосовчі установи і організації, як Державна виконавча служба, нотаріат, органи реєстрації актів цивільного стану, адвокатура та судово- експертні установи. Ці органи юстиції на підставі документів первин­ного обліку складають статистичну звітність про свою діяльність і в установлені строки подають її до статистичних органів і своїх відомств.

Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до чинного законодавства України. Основними до­кументами первинного обліку в Державній виконавчій службі є: книга обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцеві (форма № 2); алфавітний покажчик до виконавчих документів (форма № 3); облікова картка на заведене виконавче провадження (форма № 5).

В установах Державного департаменту України з питань вико­нання покарань документами первинного обліку є: особова справа за­судженого, облікова картка на засудженого, який відбував покарання раніше в місцях позбавлення волі, а також на засудженого, який прибув до установи.

У нотаріальних конторах (у тому числі і приватних) статистичне спостереження здійснюється за списковою формою, тобто в одному реєстрі (списку) або журналі реєструються відомості про всі нотаріальні дії (договори відчуження нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок, договори застави, шлюбні контракти, засвідчення заповітів, видача свідоцтв про право на спадщину, засвідчення ві­рності копій документів тощо).

Органи реєстрації актів громадянського стану, здійснюючи ста­тистичне спостереження за демографічними процесами в країні, також використовують спискові формуляри-книги спеціального зразка для реєстрації актів громадянського стану: про народження, смерть, одру­ження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміну прізвищ, імен, по батькові, поновлення й анулювання записів та ін. Первинні документи органів реєстрації актів громадянського стану містять різ­номанітну інформацію про народжених, померлих, одружених, розлу­чених тощо. На підставі цих даних складаються статистичні звіти про роботу органів реєстрації актів громадянського стану. Дані цих звітів мають велике пізнавальне значення, на їх основі проводяться наукові дослідження демографами, соціологами, юристами, економістами та іншими спеціалістами для підготовки пропозицій щодо розробки соці­альних програм, покращення демографічної ситуації в країні.

Для обліку діяльності органів адвокатури у всіх колегіях адвокатів уведені реєстраційні картки на пораду, заяву, згоду на ведення кримі­нальних і цивільних справ, надання юридичних консультацій і допо­моги фізичним і юридичним особам тощо.

Документами первинного обліку в судово-експертних установах є облікові картки по експертному виробництву, реєстраційні книги і журнали обліку роботи судово-експертних установ. На основі цих документів складаються звіти про роботу цих установ.

Порядок ведення, заповнення і використання документів первинно­го обліку в зазначених органах регулюється відомчими інструкціями.

§ 4. Поняття про статистичну звітність та її види

На підставі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповнюються бланки статистичної звітності. Статистична звітність у нашій країні — це основна організаційна форма статистичного спо­стереження. Звітність являє собою певним чином оформлену систему показників, які дають можливість порівняння і контролю різних про­цесів суспільного життя.

Звітність підприємств, установ і організацій є поки що основним джерелом статистичної інформації. У звітності передбачається систе­ма суворо регламентованих показників, які характеризують різні сто­рони діяльності тієї чи іншої установи, підприємства, організації.

Статистична звітність — це офіційний документ, де містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства чи установи, які занесені в нормативно встановлену форму і повинні бути обов’язково подані вищій і контролюючій організації в затверджені строки.

Звітність має обов’язковість (усі установи повинні подавати її в суворо встановлені строки), юридичну силу, оскільки вона підписа­на керівниками підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).

За різними ознаками статистичну звітність поділяють на окремі види. Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодержавна звітність обов’язково заповнюється всіма підпри­ємствами й установами країни та подається до органів державної статистики. Внутрішньовідомча звітність розробляється міністерства­ми або відомствами для своїх оперативних потреб. Останнім часом кількість форм такої звітності значно скорочена.

За характером показників розрізняють типову і спеціалізовану звіт­ність. Типова звітність має єдину форму і зміст показників для всіх підприємств і установ країни, наприклад, звіт про кількість працюю­чих. У формах спеціалізованої звітності окремі показники видозмі­нюються відповідно до специфіки галузі господарства. Форми звітнос­ті в правоохоронних органах, як правило, належать до спеціалізованої звітності.

За періодичністю подання звітність є поточною і річною. До по­точної звітності належать щомісячна, що квартальна, піврічна, оскіль­ки в них міститься значно менше показників, ніж у річній звітності. Особливістю щомісячних звітів у правоохоронних органах є те, що дані наводяться наростаючим підсумком (тобто відразу за два, три і більше місяців).

За способом подання звітність є терміновою (телеграфна або теле­тайп в органах МВС) і поштовою. У терміновій звітності наводяться лише ті показники, які потрібні для оперативного керівництва.

Система звітності та її обсяг визначається переліком (табелем) звітно­сті. Табель звітності — це список діючих форм, який затверджується органами державної статистики. Табель містить такі відомості: назви і номери форм звітності, спосіб подання, хто подає, кому вона подаєть­ся, періодичність подання, строк, коли вона надсилається.

Звітність може подаватися лише за формами, які затверджені орга­нами державної статистики, усі інші вважаються незаконними. У кож­ній формі затвердженої звітності передбачаються такі реквізити: а) дата і номер, за яким форма затверджена органами державної статис­тики; б) назва форми, що визначає зміст звітності; в) період, за який подається звітність, або дата, до якої відносяться звітні дані; г) строк подання звітності, дата, коли звітність відправлена, або через скільки днів після звітного періоду вона висилається; ґ) адреси, за якими має подаватися звітність; д) номер і літера, які присвоєні даній формі звіт­ності; е) назва установи, яка подає звітність, а також назва міністерства, якому підпорядкована ця установа; є) адреса підприємства, установи, що подає звіт, та її коди; ж) посади осіб, які зобов’язані підписати звіт і відповідальні за його складання; з) кількість примірників, у яких складено звіт, і який примірник тієї чи іншої форми звіту.

Усі установи України зобов’язані надавати звітність до органів державної статистики і до вищих органів у порядку підлеглості. Сис­тема звітності в нашій країні постійно розвивається і вдосконалюєть­ся в напрямку її державної централізації та уніфікації.

В органах МВС України заповнюється значна кількість статистич­них форм, більшість із форм державної звітності — квартальні; відо­мчої — місячні. Порядок подання інформації визначається відповід­ними інструкціями.

Систематичною формою, яка характеризує результати роботи в пра­воохоронних органах, є форма № 1-А. Статистичний звіт складається щомісячно наростаючим підсумком у цілому по Автономній Республіці Крим, області, місту, управлінню внутрішніх справ на транспорті та по­дається до Управління інформаційних технологій МВС України в уста­новленому порядку не пізніше 4-го числа наступного місяця (місяця, що йде за звітним періодом), а інформація стосовно звіту надсилається каналами електронної пошти 3-го числа вищезгаданого місяця; Генераль­ній прокуратурі України — до 6-го числа після звітного періоду, Держкомстату України — до 12-го числа після звітного періоду.

Основними є форми № 1 і 2, які за півріччя і рік характеризують усе, що було зареєстровано і знаходилося у впровадженні протягом звітного періоду в правоохоронних органах.

Форма № 1 складається з 19 розділів, що містять у собі 6912 по­казників; перший розділ включає загальні відомості про стан злочин­ності; розділи 2-19 включають відомості про злочини відповідно до чинного КК України за окремими розділами Особливої частини. Рядки всіх розділів містять відомості за відповідних статтями КК України та за ступенем тяжкості (ст. 12 КК України).

Звіт за формою № 2 передбачає відображення відомостей про ви­явлених осіб, які вчинили злочини і характеристику їх за віком, осві­тою, зайнятістю, громадянством тощо на час скоєння злочину. Показ­ники звіту формуються на підставі масиву первинних облікових до­кументів (статистичних карток за формою № 2). Звіт за формою № 2 складається з чотирьох розділів, що містять 7650 показників.

Усі форми державної і відомчої звітності надходять до Департа­менту інформаційних технологій МВС України, а звіти за формами № 1,  1-А, 2, 3, 5 і 18 — і до Генеральної прокуратури України.

Відомості цих форм, які не характеризують оперативно-розшукову роботу, подаються кожного кварталу до органів державної статистики. (Управління інформаційних технологій УВС області подає звіт до об­ласного статистичного управління.)

Прокуратура району щомісяця подає до прокуратури області звіти за формою ПМ «Показники роботи прокурора» і формою № 1 СЛМ «Основні показники роботи органів досудового слідства і дізнання». Форма № 1 СЛМ складається в 4-х примірниках, оскільки вона харак­теризує роботу прокуратури, органів дізнання і досудового слідства з розгляду кримінальних справ.

Форми річного звіту: форма П «Звіт про роботу прокурора» і фор­ма № 1 СЛ «Звіт про роботу органів досудового слідства і дізнання» мають значно більше показників, ніж щомісячні звіти.

Відділ статистичної інформації та аналітичної роботи прокуратури області зведені дані подає до Генеральної прокуратури України і до обласного статистичного управління. У Генеральній прокуратурі здій­снюються аналітичні узагальнення, які характеризують ефективність роботи органів прокуратури за всіма напрямками діяльності.

Форми статистичної звітності про роботу органів юстиції та судів розробляються Міністерством юстиції та Державною судовою адміні­страцією і затверджуються спільним наказом Державного комітету статистики України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації та Міністерства юстиції України. Місцеві суди звіти складають накопичувальним підсумком шляхом підсумовування даних за відповідні звітні періоди: півріччя, рік; господарські суди — що­квартальні. Усі форми — поштові.

Основною ланкою судової системи України є місцеві загальні суди першої інстанції — районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Саме тому їх статистична звітність є найбільш розгалуженою і детальною. Згідно з Указом Президента України «Про положення про Державну судову адміністрацію України» від 3 березня 2003 р. на цей орган виконавчої влади покладені завдання щодо вивчення практики організації діяльності судів, організації роботи з ведення судової ста­тистики, діловодства та архіву.

Усі форми статистичної звітності місцеві загальні суди першої ін­станції подають обласному управлінню Державної судової адміністра­ції, там вони обробляються та зводяться в масштабі області, і лише зведений звіт направляється до обласного управління Держкомстату України. Один примірник звіту залишається в суді і зберігається в спе­ціальному наряді. Форми звітності охоплюють усі види діяльності судових органів різних інстанцій.

До системи органів юстиції входять нотаріат, РАГС, державні ви­конавці та судово-експертні установи. Усі вони на базі документів первинного обліку подають відповідну статистичну звітність до орга­нів юстиції. Так, органи нотаріату звітують про кількість нотаріальних контор, кількість нотаріальних дій (засвідчення заповітів, видача сві­доцтв про право на спадщину, вчинення виконавчих надписів та ін.) та суму державного мита, що надійшла до бюджету, за здійснення нота­ріальних дій.

Усі обласні відділи юстиції подають статистичну звітність до Мі­ністерства юстиції України і органів Державної статистики, де вона обробляється й аналізується. На основі цього аналізу готуються уза­гальнення і розробляються заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів юстиції.

Звітом, що характеризує адміністративно-правову статистику, є форма № 1-АП «Звіт про розгляд справ про адміністративні право­порушення та осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності». Форму № 1-АП заповнюють посадові особи органів, які уповноважені виявляють факти адміністративних правопорушень і мають право накладати на осіб, які їх вчинили, адміністративні стягнення. Кожна така організація подає цей звіт своїй вищій орга­нізації та органам державної статистики з річною періодичністю. Обласний відділ органу державної статистики збирає ці звіти й уза­гальнює їх у масштабі області, у подальшому надсилає узагальнений звіт до Держкомстату України, де вони узагальнюються в масштабі країни.

У цьому звіті вказуються: назва статей Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення та назва адміністративних правопору­шень, які передбачені іншими нормативними актами України; кількість розглянутих правопорушень, за якими винесено рішення; у графах 2-7 наводяться дані про кількість осіб, щодо яких винесені рішення; кіль­кість осіб, щодо яких матеріали передано на розгляд громадській ор­ганізації або трудового колективу та передані прокурору, органу до- судового слідства чи дізнання; кількість накладених адміністративних стягнень, як основних, так і додаткових; суми накладеного і стягнено­го штрафу (у тому числі у випадках, коли правопорушення вчиненні в попередньому звітному періоді, а стягнення штрафу відбулося в по­точному звітному періоді).

До встановленого розміру матеріальної шкоди, заподіяної правопорушеннями, відносять матеріальну шкоду, яку заподіяно гро­мадянам, підприємствам та організаціям (втрати при пошкодженні чи розкраданні майна тощо), і неодержані платежі (не внесені до бюдже­ту податки, недобори митних платежів, неоплачена вартість проїзних квитків і т. п.).

У цьому звіті також наводяться довідкові дані про кількість: невиконаних постанов (рішень) щодо притягнення до адміністративної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності, з них про кількість нестягнутого штрафу, тобто про нестягнення штрафу на суму; вилучених: вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих та радіоактивних речо­вин; оплатно вилучених цінностей на суму; конфіскованих товарів на суму; валюти на суму.

Усе це дає змогу встановити кількість осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності, за видами правопорушень у цілому і за окремими галузями господарства.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Назвіть основні форми карткового обліку в органах МВС і прокуратури, розкрийте зміст і значення Єдиного журналу обліку злочинів, криміналь­них справ і осіб, які вчинили злочин.

2. Розкрийте зміст, значення і назвіть у яких випадках складаються статис­тичні картки № 1 (основна і додаткова), 2, 3, 4, 6.

3. Назвіть види форм первинного обліку в органах суду.

4. Дайте визначення статистичної звітності.

Завдання 1. Хто і які документи первинного обліку повинен скласти, якщо кримінальна справа порушена судом і надіслана для проваджен­ня досудового слідства?

Завдання 2. Перерахуйте, в яких випадках зареєстровані злочини підлягають зняттю з обліку. Які документи первинного обліку і хто повинен їх скласти?

Завдання 3. Особа однією злочинною дією вчинила два різних злочини: зґвал­тування, поєднане із зараженням венеричною хворобою. Як цей злочин повинен обліковуватися? Хто, коли і які картки первин­ного обліку повинен скласти?

[1] Див.: Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді від 27 черв. 2006 р. № 68: Зареєстр. в М-ві юстиції 24 лип. 2006 р. - К.: ДСА України, 2006.

[2] Див.: «Інструкція щодо заповнення статистичної картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу» від 18 берез. 2004 р. зі змінами від 14 січ. 2005 р. - К.: дСа України, 2005.