Розділ 23 Розслідування вбивств на замовлення

§ 1. Поняття та ознаки вбивства на замовлення

Нині в Україні велику соціальну небезпеку становлять вбивства на замовлення, або вбивства, що вчиняються найманими особами. Розкрит­тя і розслідування таких вбивств пов’ язані зі значними труднощами.

Вбивство на замовлення — це умисне позбавлення життя по­терпілого, яке вчиняється особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке вбивство має специфічний механізм органі­зації та вчинення, часто характеризується відсутністю безпосередніх зв’язків між замовником (організатором) і виконавцем злочину, попе­редніх стосунків між найманою особою і жертвою (вони не знайомі один з одним, не мають спільних інтересів, убивця не зацікавлений особисто у смерті тієї чи іншої особи, а має у більшості випадків, ко­рисливий мотив).

В історії людства таке вбивство — не новий вид злочину. Вбивства на замовлення, або знищення, були відомі ще до нашої ери, опис їх зберігається у пам’ятках Стародавнього Сходу. Що стосується вітчиз­няної історії, то не можна не згадати про знищення Святополком своїх братів Бориса і Гліба (XI ст.).

Вбивство найманими особами існувало у нашій країні й за часів «застою». Проте воно не мало такого розмаху як сьогодні. Вбивства на замовлення існували на побутовому підґрунті (ревнощі, помста, одер­жання спадщини), а наймачами чи замовниками були жінки віком від 20 до 60 років. Виконавцями таких злочинів виступали дилетанти з нижчого прошарку кримінального середовища.

Вбивство на замовлення як спеціальність вперше з’явилося на Сицилії. Сицилійська мафія понад 150 років не змінювала своїх риту­алів і залишалася найбільш консервативною з усіх злочинних органі­зацій. Вона одержала назву «Товариство честі». Право винесення смертного вироку належало голові мафіозної «сім’ї». Засудженого до смерті вбивали не «всліпу», а заздалегідь попередивши.

В рамках мафіозних кланів у США на початку 30-х років XX ст. була створена організація професійних кілерів — «Корпорація вбивць». З цього часу жоден мафіозний керівник під страхом смерті не мав права карати самостійно. Аби знищити ту чи іншу людину, йому необ­хідно було подати «заяву» до корпорації, оплатити «послугу» і чекати на виконання вироку. Більшість тогочасних вбивств на замовлення у США не було розкрито.

Сьогодні в Україні великі банківські, страхові, довірчі товариства та фірми мають відділи безпеки, які виконують функцію «роботи» з боржниками, усунення конкурентів із застосуванням найрізноманітні­ших методів. У пресі можна побачити об’яви на зразок «виконую будь- які конфіденційні доручення», «надаю конфіденційні послуги за високу оплату», «колишній спортсмен шукає можливість заробити 2000 дола­рів». Попит породжує пропозицію, з’являються організатори і вико­навці, замовники і виконавці.

З переходом України на шлях ринкових відносин, капіталізацією економіки, поширенням корупції і проникненням злочинців до різних сфер суспільного життя і бізнесу виникають проблеми і суперечності, які дедалі частіше вирішуються за допомогою кулі, ліквідацією конку­рента. На початку 90-х років ХХ ст. убивство на замовлення вже по­стало як явище, а фігура професійного вбивці набула «популярності». У ці часи жертвами вбивств були кооператори і лідери злочинного середовища. Статистика свідчить, що відносно стабільною на тепе­рішній час залишається питома вага вбивств на замовлення, а показник їх розкриття викликають стурбованість.

Убивства на замовлення вчиняються в умовах неочевидності. Тому бути абсолютно впевненим у тому, що такий злочин вчинено найма­ними особами, можна тільки після його розкриття та встановлення замовника. Однак цілеспрямована організація роботи щодо розкриття замовних злочинів передбачає їх діагностику на ранніх етапах.

Теорія криміналістики дозволяє сформулювати криміналістичні озна­ки, які відрізняють вбивства на замовлення від інших умисних убивств вже за наявності первинної інформації про подію злочину. До таких ознак належать: зухвалість злочину; застосування автоматичної чи напівавто­матичної зброї, вибухових пристроїв; залишення знарядь злочину на місці його вчинення; невжиття заходів, спрямованих на приховування трупа; велика кількість ушкоджень життєво важливих органів жертви (в багатьох випадках має місце «контрольний» постріл); відкритий характер багатьох злочинів; відсутність ознак інших складів злочинів за наявності у жертви грошей, цінностей, документів; соціальний стан жертви.

§ 2. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення

Криміналістична характеристика вбивств на замовлення має певні особливості, що стосуються її окремих елементів та зв’язків між ними. При встановленні одного елемента може бути одержана інформація про ознаки іншого. Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики даного виду злочинів.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини багато, але вбивствам на замовлення притаманний відкритий, зухвалий напад на жертву. Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя інших людей: відкрита перестрілка в людних місцях, використання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосову­ватись і снайперський постріл у життєво важливі органи. Під час ви­конання замовлення має місце прагнення знищити тільки замовленого (людину, яку «оплатили»).

Організовані злочинні угруповання віддають перевагу латентним злочинам. Цим можуть пояснюватися випадки втоплення трупів, уто­рування в асфальт, розчинення у кислоті. Професійні вбивства на за­мовлення слід шукати у статистиці нещасних випадків: автокатастроф типу «п’яний за кермом», побутових ушкоджень електрострумом, серцевих нападів тощо.

При реалізації способу вчинення злочину важливу роль відіграють дії щодо його підготовки, які забирають багато часу та пов’язані з пошуком вбивці, вивченням жертви, обранням знаряддя злочину, роз­робленням сценарію вбивства. Ретельно хронометрується «життєвий графік» жертви, перевіряються, де і з ким проживає, чим займається, з ким зустрічається, розпорядок денний, наявність охорони тощо.

Спосіб приховування. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Майже не буває випадків приховуван­ня трупів керівників великих підприємств, фінансово-кредитних уста­нов, «авторитетів» злочинного світу.

Однією з ознак вбивства на замовлення є факт залишення зброї на місці події або під час втечі: без зброї легше втікати. Деякі замовники позбавляються і самих виконавців убивства (чи посередників).

Збільшення вбивств на замовлення породжує новий вид криміналь­ного бізнесу — «шустовку» зброї, в результаті якої на зброї знищують­ся ідентифікаційні ознаки.

Місце вчинення злочину. Більшість вбивств на замовлення вчиня­ються за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під’їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля бу­динку чи під’їзду. «Під’їздні» вбивства задали тон першим вбивствам на замовлення на початку 90-х років XX ст.

Місцем вчинення злочину може бути узбіччя дороги, що найчасті­ше використовується при застосуванні вибухових пристроїв.

Місце вчинення вбивства на замовлення може і не бути заздалегідь визначеним (наприклад, якщо використовується валіза-пастка, напо­внена вибухівкою).

Час злочину. Як правило, для нападу злочинці обирають ранковий час, рідше вечірній. Це пов’язано з чіткою регламентацією робочого дня жертви і системою часових інтервалів виходу з домівки.

Знаряддя злочину. Під час вчинення вбивства на замовлення за­стосовуються вогнепальна зброя, радіокеровані чи контактні вибухові пристрої, гранати. Вогнепальна зброя оснащується глушителями, оптичними або лазерними прицілами, приладами нічного бачення. Речі господарсько-побутового призначення майже не використовуються.

Особа жертви. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення ста­ють:

1)   особи, які посідають керівні посади у бізнесі (президенти акці­онерних товариств, керівники фінансово-кредитних установ, директо­ри великих торговельних чи інших комплексів);

2)  представники вищих органів державної влади та управління;

3)  працівники правоохоронних та правозастосовних органів (про­куратури, МВС, СБ, судів та ін.);

4)  лідери і члени злочинних угруповань.

Людину вбивають, як правило, не за зроблене, а за те, що вона могла б зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замов­ника вбивства. Це може стосуватися сфери політики, бізнесу, кримі­нального впливу чи особистих стосунків.

Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується склад­ним злочинним переплетінням: замовник — виконавець або замов­ник — посередник (декілька посередників) — виконавець.

Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Як замовники виступають комерційні партнери — бізнесмени, корумповані посадові особи, «авторитети» злочинного світу. Посередник у вбивстві на замовлення шукає конкретного виконавця, є зв’язуючою ланкою між замовником і виконавцем. Посередниками можуть бути особи з оточен­ня організатора, підпорядковані йому по службі, члени злочинних угру­повань та ін. Крім того, посередник — це додатковий засіб захисту за­мовника. Ні виконавець, ні замовник не знають один одного, а для того щоб обірвати сплетіння, треба лише знищити посередника.

Хто такі кілери (або ліквідатори, «курки»)? Кілер в перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з’явилася на­прикінці 80-х років XX ст. До недавнього часу професія «мокруш- ник» — вбивця — не користувалася «повагою» у злочинному сере­довищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія вбивці перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Виконавці вбивства умовно можуть бути поділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризують­ся низькою вартістю послуг. При цьому їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок: дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію власної безпеки. Він має достатньо високі навички у «мистецтві» вби­вати людей, застосовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, вживає заходів щодо підготовки вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «роз­чинятися» у натовпі. Професійного кілера нерідко запрошують з іншо­го регіону, далекого зарубіжжя чи з країн СНД.

У свою чергу, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів- одинаків, які виконують замовлення час від часу, та кілерів, які пере­бувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угрупо­вання. Останні мають спеціальну підготовку, займаються спортом, стрільбою, постійно підтримують форму. Вони вчиняють вбивства групою по два-три чоловіки.

Для виконання вбивств на замовлення можуть бути завербовані колишні військовослужбовці, які мають досвід інтернаціональних і міжнаціональних війн, працівники МВС, Служби безпеки, охоронних підрозділів, майстри спорту (снайпери, сапери, біатлоністи). Останнім часом злочинці роблять спроби змінити типовий зразок вбивці, у вчи­ненні вбивств на замовлення намітилися нові тенденції — до таких вбивств стали залучати жінок.

§ 3. Початковий етап розслідування

Специфіка розслідування вбивств на замовлення, особливість кон­тингенту осіб, які їх вчиняють, вимагають від слідчого проведення широкого кола слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

Типовими слідчими діями при розслідуванні таких вбивств є:

1) огляд місця події;

2)  огляд трупа;

3)  огляд зброї та інших предметів;

4)  допит свідків;

5)  пред’явлення трупа для впізнання;

6)  призначення судово-медичної експертизи трупа;

7)  призначення інших судових експертиз.

На початковому етапі по «гарячих слідах» можна встановити осіб, які підозрюються у причетності до вчиненого злочину. В цих випадках необхідно провести такі слідчі дії, як затримання і допит підозрюва­ного, обшук особи та обшук за місцем проживання і роботи підо­зрюваного.

При розслідуванні вбивств на замовлення огляд місця події набуває важливого значення у зв’язку з особливостями характеру злочину, від­сутністю попередніх зв’язків між злочинцем і жертвою, необхідністю одержання первинної інформації про злочин.

На місці події слідчий повинен правильно визначити межі огляду. Використання виконавцем вбивства сучасної зброї дає змогу вести стрільбу на великій відстані, що треба враховувати при з’ ясуванні механізму злочину, виявленні слідів і знарядь злочину. Під час огляду місця події можна встановити сліди взуття, рук, застосування зброї, мікросліди, одорологічні сліди.

На місці вчинення злочину вбивця часто залишає зброю, тому необ­хідно відшукати цю зброю і детально її оглянути. Зброя може містити певну інформацію про злочинця (відбитки пальців, сліди крові, одоро- логічні сліди та ін.).

Для виявлення стріляних гільз використовують дані про спрямо­ваність, кут і дистанцію викидання їх зі зброї. При цьому враховують­ся модель застосованої зброї, передбачуване місце знаходження зло­чинця, можливість рикошету.

Під час вчинення вбивства на замовлення можуть бути використа­ні різні вибухові пристрої. У такому разі існує певна специфіка в огля­ді місця події: залучення спеціалістів до огляду; послідовність його проведення; пошук слідів на залишках вибухових пристроїв; виявлен­ня залишків вибухівки тощо.

При огляді трупа на місці події обов’язково досліджуються: поза трупа, зовнішній стан одягу на трупі, ложе трупа, тіло трупа та ушко­дження на ньому. Якщо особу жертви не встановлено, здійснюють опис ознак зовнішності загиблого та його одягу.

Виявлення і допит свідків мають певні труднощі при розсліду­ванні вбивств на замовлення. Це пов’ язано зі страхом тих чи інших осіб перед злочинцями, небажанням наражатися на небезпеку. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримі­нальному судочинстві» (ст. 7) передбачає такі заходи забезпечення їх безпеки:

а) особисту охорону, охорону житла і майна;

б) видачу спеціальних засобів індивідуального захисту і повідо­млення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю, прослуховування телефонних та інших розмов, візуальне спостереження;

г) заміну документів та зміну зовнішності;

ґ) зміну місця роботи або навчання;

д) переселення в інше місце проживання;

е) поміщення до дошкільної виховної установи або установи со­ціального захисту населення;

є) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

ж) закритий судовий розгляд та ін.

Існують декілька шляхів встановлення свідків:

1)  виявлення свідків шляхом опитування громадян, які знаходили­ся в районі, де сталася подія;

2)   встановлення свідків, які живуть чи працюють поблизу місця виявлення трупа;

з)  встановлення свідків у результаті оперативно-розшукової ді­яльності;

4)   повідомлення у засобах масової інформації про необхідність надання допомоги.

Які свідки можуть бути допитані:

а) особи, які першими виявили труп;

б) особи, які повідомили в міліцію чи прокуратуру про виявлення трупа;

в) очевидці події;

г) інші особи (близькі, родичі, знайомі).

Допит свідка-очевидця (чи особи, яка першою виявила труп) перед­бачає з’ ясування таких обставин: коли і чому він з’ явився на місці вбивства; хто ще був з ним; чи не виявляв потерпілий ознак життя; чи не було змінено обстановку на місці події; чи не бачив свідок, як було вчинено злочин; що він чув або бачив; скільки було злочинців, їх зо­внішність, як вони були одягнені; якою зброєю було вчинено вбивство; чи користувалися злочинці транспортом; чи мали вони радіозв’язок; про що розмовляли злочинці; як вони звертались один до одного; в якому напрямку зникли злочинці; як довго вони перебували на місці події тощо.

Специфіка вбивств на замовлення передбачає необхідність вико­ристання сучасних криміналістичних науково-технічних розробок. Однак можуть дати певний результат і традиційні засоби відтворення особи злочинця за допомогою свідка-очевидця — у вигляді словесно­го або рисованого портрета, фоторобота (у тому числі із застосу­ванням комп ’ютерної техніки).

У розкритті вбивств на замовлення важливе значення має створен­ня так званих психологічних портретів, чи психологічних профілів. Це один з різновидів криміналістичних розумових моделей. Портрет (профіль) розшукуваного злочинця є системою відомостей про психо­логічні та інші ознаки даної особи, важливі для її виявлення та іден­тифікації. Ця система охоплює не тільки психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміналістичні ознаки. На відміну від бага­тофункціонального словесного портрета психологічний портрет відо­бражає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини. Його основна функція — бути засобом пошуку, виявлення злочинця, особу якого не встановлено.

Певну допомогу в розкритті вбивств на замовлення можуть надати довідково-інформаційні та оперативні обліки органів внутрішніх справ.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність вбивства на замовлення?

2. Які існують криміналістичні ознаки, що відрізняють вбивства на замовлення від інших вбивств за наявності первинної інформації?

3. Які застосовуються способи вчинення вбивств на за­мовлення?

4. Що є типовими місцями вчинення вбивства на замов­лення?

5. Які знаряддя застосовують злочинці під час вчинення вбивства на замовлення?

6. Хто найчастіше стає жертвою вбивств на замовлення?

7. Які існують зв’язки між учасниками вбивства на за­мовлення?

8. Які слідчі дії необхідно проводити на початковому етапі розслідування вбивств на замовлення?

9. У чому полягають особливості проведення огляду міс­ця події при розслідуванні вбивств на замовлення?

10. Які обставини слід з’ ясовувати у свідка-очевидця при розслідуванні вбивств на замовлення?

11. Що таке психологічний профіль?