Розділ 20 Призначення та проведення судових експертиз

§ 1. Поняття судової експертизи, її види та значення

У кримінально-процесуальній діяльності спеціальні знання вико­ристовуються у двох основних формах: при залученні спеціалістів під час здійснення окремих слідчих (судових) дій та в межах проведення експертизи. Під час відправлення правосуддя велику допомогу слідству та суду надає судова експертиза.

Судова експертиза — це процесуальна дія, яка полягає в дослі­дженні експертом за завданням слідчого або судді речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та об­ставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проведення судової експертизи регламентовано Законом України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу», Кримінально- процесуальним кодексом України (ст. ст. 75-77, 196-205, 310-312), Цивільним процесуальним кодексом України (ст. ст. 22-24, 47, 53, 66, 142-150, 170, 171, 239), Господарським процесуальним кодексом Укра­їни (ст. ст. 31, 42, 42), Кодексом про адміністративні правопорушення України (ст. ст. 273, 275), Законом України «Про виконавче проваджен­ня» (ст. ст. 14, 17), а також Інструкцією про призначення та проведен­ня судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з чинним законодавством України експертиза призна­чається у випадках, коли для вирішення певних питань при проваджен­ні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч. 1 ст. 75 КПК). До спеціальних знань належать будь-які знання та вміння об’єктивного характеру, одержані внаслідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відпо­відають сучасному науковому і практичному рівням.

У теорії кримінального процесу та криміналістики судова експер­тиза визначається як дослідження, що провадиться згідно з кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним або іншим законодавством особою, яка володіє спеціальними знаннями у науці, техніці, ремеслі, з метою встановлення обставин (фактичних даних), що мають значення для справи. Закон України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Під час експертизи істотні для справи факти можуть встановлюва­тися за відсутності слідчого (або суду). Ця особливість дозволяє по­яснити, чому законодавець установив систему додаткових процесуаль­них гарантій, додержання яких покликано сприяти достовірному, по­вному та об’ єктивному встановленню фактів експертом та всебічній перевірці його висновків слідчим і судом. Експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому є дійсна необхідність, коли без відповіді екс­перта на деякі питання неможливо встановити істину в справі. Непри­пустимо призначати експертизу для вирішення питань, що потребують таких спеціальних знань, які не виходять за межі професійної підго­товки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не можна ставити питання правового характеру.

Судові експертизи класифікуються за різними підставами. За сво­єрідністю предмета спеціальних пізнань їх можна розділити на декіль­ка класів: криміналістичні, судово-медичні, судово-психіатричні, судово-психологічні, судово-фармацевтичні та фармакологічні, фізико- технічні, хімічні, товарознавчі та харчових продуктів, екологічні, судово-економічні та ін.

Кожний названий клас можна поділити на роди, види та підвиди. Так, усі криміналістичні експертизи поділяються на два роди: тради­ційні та нетрадиційні. Традиційні експертизи охоплюють такі види експертиз, як дактилоскопічна, трасологічна, судово-почеркознавча, авторознавча, судово-балістична, технічна експертиза документів та ін. Нетрадиційні експертизи включають експертизу матеріалів, речовин та виробів (нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів, лакофарбових матеріалів і покриттів, волокон і волокнистих матеріа­лів), фоноскопічну та фонетичну експертизи та ін.

Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична. Криміналістична експертиза — це лабораторне дослідження об’єктів з метою встановлення їхнього фактичного стану; можливості прове­дення певних дій; обставин, при яких були проведені дії; невидимих слідів зашифрованого змісту; групової належності об’єктів або їх то­тожності. Така експертиза вимагає застосування спеціальних криміналістичних знань. її об’єктами можуть бути тексти та підписи документів, відбитки печаток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, зброї, боєприпасів та ін. За­лежно від об’єктів дослідження криміналістичні експертизи поділя­ються на почеркознавчу, технічну експертизу документів, трасологічну, судово-балістичну та ін.

Судово-медичні експертизи поділяються на експертизи трупа, жи­вих осіб, речових доказів. їх завдання полягає у встановленні причини смерті, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначен­ні групової належності і походження різних виділень організму люди­ни та вирішенні інших питань, що вимагають застосування судово- медичних знань.

За характером завдань, які вирішуються, та методів дослідження судові експертизи можуть бути поділені на ідентифікаційні, класифі­каційні та діагностичні. Ідентифікаційні експертизи встановлюють індивідуальну тотожність; класифікаційні — визначають групову на­лежність різного роду об’єктів; діагностичні — показують стан різних об’ єктів та їх динаміку.

Судові експертизи поділяються на:

1)  первинні та повторні. Повторні призначаються у разі необґрун­тованості висновку експерта в результаті первинної експертизи або у разі сумніву в правильності його висновку. Така експертиза доручаєть­ся іншому експертові або іншим експертам (ст. ст. 75, 203 КПК);

2)  основні та додаткові. Додаткова експертиза призначається, якщо експертиза визнана неповною або не досить ясною, і доручається тому самому або іншому експертові (ст. ст. 75, 203 КПК);

3)  одноособові та комісійні. Перші проводяться одним експертом. Комісійна експертиза виконується групою експертів — спеціалістів з однієї галузі знань. Комісійна експертиза може призначатися для ви­рішення достатньо складних питань або за наявності різних точок зору з якого-небудь питання;

4)   однорідні та комплексні. Однорідною є експертиза, при прове­денні котрої використовуються знання у якійсь одній галузі науки. При виконанні комплексної експертизи використовуються спеціальні знання різних наук. Це можуть бути медико-криміналістичні, психолого- психіатричні, автотехнічні і криміналістичні, зоотехнічні і ветеринар­ні та інші комплексні дослідження. Спеціалісти, які беруть участь у комплексній судовій експертизі та дійшли єдиної думки, складають та підписують спільний висновок. При цьому в акті визначається, у чому конкретно полягала роль кожного спеціаліста. У разі, коли експерти не дійшли згоди, кожний з них складає окремий висновок.

§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи, про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза.

Експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):

1) для встановлення причин смерті;

2)  для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3)  для визначення психічного стану підозрюваного або обвинува­ченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4)  для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про зло­чини, передбачені ст. 155 КК України;

5)  для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відпо­відальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза проводиться у період розслідування або судового роз­гляду справи на підставі відповідного процесуального документа: постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по поруше­ній справі.

Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних пи­тань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздат­ними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про су­дову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (ст. ст. 54, 62 КПК):

1)  якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відпо­відачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2)  якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, за­хисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);

3)  якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про від­мову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

4)   якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61¹ КПК України;

5)  якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;

6)    при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об’ єктивності експерта;

7)  якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.

Закон передбачає права і обов ’язки експерта. Зокрема, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред­мета судової експертизи; клопотати про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним осо­бам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії осо­би, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової екс­пертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов’язки. Так, особа, призначена екс­пертом, повинна з’ явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт зобов’язаний відмовитися від дачі ви­сновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу. Саме так він по­винен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК). Експерт також зобов’язаний: провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз’яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наяв­ності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»).

За відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків або за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують сім науково- дослідних інститутів судових експертиз (Дніпропетровський науково- дослідний інститут судових експертиз, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз, Київський науково-дослідний інститут судо­вих експертиз, Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково- дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса), в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно- технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші експертизи.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджено судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово- медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово- медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітни­ками кафедр судової медицини деяких вищих навчальних закладів.

§ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес під­готовки експертизи містить такі основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2)  вибір моменту призначення експертизи;

3)  визначення предмета судової експертизи;

4)  формулювання питань експерту;

5)  вибір експертної установи або експерта.

Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насамперед є досліджувані об’ єкти (речові докази, жива особа, труп або його час­тини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з’ ясувати певні пи­тання. Досліджувані об’єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з додержанням встанов­лених законом правил.

У деяких випадках експерту необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об’єкти, що надаються експерту для порів­няння з об’єктами, що ідентифікуються або діагностуються. Це можуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які використову­ються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об’ єктів, що надаються експерту для дослідження.

Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обвинуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відповідно до ст. 199 КПК у разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для екс­пертного дослідження. При цьому одержання зразків для порівняльного дослідження є процесуальною дією, яка полягає в одержанні порівняль­них матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або ви­лучення зразків слідчий може використовувати допомогу спеціаліста. Про відібрання зразків складається протокол.

На відміну від речових доказів зразки для порівняльного досліджен­ня не пов’язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від конкретного об’єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достат­ність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом одержання зразки поділяються на дві групи: вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умис­ного викривлення ознак досліджуваного об’єкта. Ці зразки створено або одержано поза зв’язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, в якої відбираються зразки, її щоденники та інші рукописні документи, викона­ні до порушення кримінальної справи). Експериментальні зразки — це зразки, спеціально одержані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, слід ураховувати:

1)  властивості та стан об’єктів експертного дослідження;

2)  необхідність та можливість одержання порівняльних зразків;

3)  особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);

4)  слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих дій. Призначення та проведення екс­пертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу при­значення експертизи пов’язане з особливостями розслідуваного зло­чину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних мате­ріалів для призначення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з’ясовані в процесі експертного до­слідження, та фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань і дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визнача­ється питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. Згідно із законом перед екс­пертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення експертиз (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5), які містять типові переліки питань стосовно різних видів експертиз. Такі переліки питань є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1)  не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати право­вого характеру;

2)  бути визначеними, конкретними та короткими;

3)  мати логічну послідовність;

4)  характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної уста­нови здійснюється з урахуванням виду експертизи, об’єктів досліджен­ня та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові екс­пертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкрет­ний спеціаліст, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (судді) (ст. 310 КПК), яка є юридичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухва­ла) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

У вступній частині постанови вказуються дата та місце її складан­ня, посада, звання та прізвище особи, яка ухвалила постанову, найме­нування кримінальної справи.

Описова частина постанови передбачає короткий виклад обставин справи, де докладно подаються відомості щодо об’ єктів експертизи (обставини, пов’язані з їх виявленням, вилученням, зберіганням та ін.). Завершується описова частина постанови формулюванням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, яки­ми керувався слідчий або суд).

Резолютивна частина постанови містить рішення про призначен­ня експертизи. Тут зазначаються її вид, прізвище експерта або найме­нування експертної установи, питання, щодо яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, одержав­ши постанову про призначення експертизи, доручає її проведення одному або декільком експертам. При цьому слід ураховувати обста­вини, які виключають можливість доручення проведення експертизи зацікавленій особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об’єктів, що нада­ні на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи екс­пертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналістики існують різні класифікації цих методів. Методи експертного дослідження звичайно по­діляються на загальні, окремонаукові та спеціальні (багатооб’єктні).

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому до­слідження. За наявності великої кількості однорідних об’єктів (напри­клад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинен роз­глянути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з тим згідно зі ст. 200 КПК експерт має право розширити обсяг дослі­дження, зазначивши у висновку виявлені в процесі дослідження об­ставини, які мають значення у справі, і з яких йому не були поставле­ні питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об’єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності і своєчасності; цілеспрямованості і плановості; безпосередньості дослідження об’єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

§ 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі

Висновок експерта є джерелом судових доказів Висновок експер­та — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, перебіг та результати експертного дослі­дження. Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та за­ключної (ст. 200 КПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експер­тизи та хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені перед експер­том, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуальне становище осіб, які брали участь при проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об’єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; робляться аналіз і синтез одержаних результатів; наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими ко­ристувався експерт; обґрунтовуються його висновки. Дослідна части­на висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис кон­кретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму ка­тегоричного висновку або висновку про неможливість вирішити питання, поставлене перед експертом. Категоричний висновок може бути позитив­ним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та об­ставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведе­ними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки слідчим і судом у повному обсязі. Відповідно до ст. 75 КПК висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповід­них постанові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта оцінюється за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експер­та є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відки­дається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає:

1)  аналіз додержання процесуального порядку призначення та про­ведення судової експертизи;

2)  визначення відповідності висновку експерта завданню;

3)   встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;

4)  визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по справі доказам;

5)  перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.

Слід мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про недостовір- ність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

1)  визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення по справі;

2)  визнати висновок експерта неповним або недостатньо ясним та в разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та в разі необхідності призначити повторну екс­пертизу чи здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке судова експертиза?

2. За якими підставами можуть бути класифіковані судо­ві експертизи?

3. В яких випадках судова експертиза має призначатися обов’язково?

4. Які права має судовий експерт?

5. Які обов’язки має судовий експерт?

6. Які установи та відомчі служби здійснюють судово- експертну діяльність?

7. Які елементи охоплює процес підготовки судової екс­пертизи?

8. Які групи зразків для порівняльного дослідження ви­окремлюють в судовій експертизі?

9. Яким вимогам мають відповідати питання експерту?

10. Що являє собою експертна ініціатива?

11. Що таке висновок експерта?

12. З яких частин складається висновок експерта?

13. За якими правилами оцінюється висновок експерта?

14. Яке рішення може прийняти слідчий у результаті оцін­ки висновку експерта?