Розділ 15 Слідчий огляд

§ 1. Поняття, види та принципи огляду

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламен­тується ст. ст. 190-193, 195 КПК. За його допомогою може бути одер­жана важлива інформація, здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.

Огляд — це слідча дія, яка полягає у безпосередньому сприйнят­ті об’єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд як слідча дія, поділяється на декілька видів: а) огляд місця події; б) огляд предметів та документів; в) огляд ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події; г) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб (освідування); д) огляд тварин; е) огляд транспортних засобів.

Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця події, під яким розуміється приміщення або місцевість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов’язані з подією злочину. Місце злочину і місце події — поняття, які не завжди збігаються: місце події — поняття більш широке, бо воно пов’язане з виявленням ознак, що стосуються події злочину; місце злочину — це місце безпосереднього вчинення зло­чинного наміру, що спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

Метою огляду є: а) виявлення слідів злочину та речових доказів; б) з’ ясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його учасників; г) одержання даних про осіб, які могли бачити вчинен­ня злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і на­ступних слідчих дій.

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю одержання інформації про обставини події у початковому, незміненому стані, оскільки будь-яке зволікання тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідклад­ність огляду місця події пояснюється також необхідністю оперативного одержання інформації з метою організації розшуку злочинця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

Провадження огляду місця події підпорядковане певним принци­пам, до яких належать:

1)   своєчасність огляду. Огляд місця події здійснюється негайно після одержання повідомлення про подію злочину, в будь-який час доби. Огляд може бути відкладений у зв’язку з несприятливими умо­вами (неможливість прибуття, відсутність транспорту, стан погоди), але з обов’язковим розпорядженням про охорону місця події. Своєчас­ність огляду забезпечує одержання всебічної інформації про подію і оперативність у здійсненні розшукових заходів;

2)   об’єктивність і повнота огляду. Об’єктивність огляду означає всебічне обстеження всієї обстановки, слідів та речових доказів. Як правило, при огляді місця події слідчий виходить з первісної інформації про подію, одержаної після прибуття на місце події, а також з тих версій, що виникають під час огляду. Таких версій може бути декілька і згідно з кожною з них має провадитися огляд. При цьому не слід перебувати у полоні однієї з версій, якою б правдоподібною вона не здавалась, і від­повідно лише до неї виявляти сліди та речові докази. Треба враховувати також контрверсії, які дозволяють під іншим кутом зору тлумачити по­дію, що мала місце, та пам’ятати про можливі інсценування події, ство­рення слідової картини, яка спотворює її сутність;

3)  планомірність огляду. Слідчий огляд передбачає певний порядок у діях слідчого: визначення порядку огляду, його меж, послідовності пересування по території або приміщенню, що оглядається, а також визначення об’ єктів (слідів, речових доказів), які можуть мати місце у зв’язку з подією злочину. Планомірність передбачає й обрання методів огляду (ексцентричний, концентричний, фронтальний та ін.). Під час огляду місця події вивчаються обставини, за яких відбулася подія, зміни у розташуванні різних об’єктів, сліди осіб, які вчинили злочин, знаряддя і засоби вчинення злочину, а також сліди, залишені цими знаряддями. Увага слідчого має концентруватися також на речових доказах, виявлення яких пов’язане з подією злочину;

4)   застосування науково-технічних засобів. Цей принцип огляду місця події стосується виявлення і фіксації слідів та речових доказів, що у багатьох випадках неможливе без застосування науково-технічних засобів. Так, виявлення слідів рук (невидимих і слабковидимих), ніг, крові, мікрочасток вимагає застосування спеціальних науково-технічних засобів, значна кількість яких є у слідчій валізі, однак при огляді можуть бути використані також інші науково-технічні засоби, що перед­бачає залучення спеціаліста. Під час огляду місця події важливо дуже обережно поводитися з речовими доказами, аби запобігти їх втраті або пошкодженню, що виключило б їх використання для проведення екс­пертизи. Саме тому при застосуванні науково-технічних засобів необ­хідно додержуватися правил пакування і фіксації виявленого. Важли­вим засобом фіксації окремих слідів, речових доказів, як і усіх обставин події, є фото- або відеозйомка. Застосована згідно з передбаченими правилами, вона сприяє об’єктивному відображенню загальної та слі­дової картин, які спостерігалися під час огляду місця події.

§ 2. Підготовка до огляду місця події

Підготовчі дії, пов’язані з оглядом місця події, складаються з двох етапів: дії до виїзду на місце події та дії після прибуття на місце.

Підготовчі дії слідчого до виїзду на місце події полягають у тако­му:

а) він має уточнити характер події згідно з повідомленням, що на­дійшло;

б) вжити заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання допомоги потерпілим;

в) забезпечити безпеку громадян на ділянках, які межують з місцем події;

г) перевірити готовність науково-технічних засобів;

ґ) вирішити питання щодо транспортних засобів, які необхідні для виїзду на місце події;

д) визначити коло осіб, які братимуть участь в огляді, згідно з ха­рактером злочину (судово-медичний експерт, експерт-криміналіст, інспектор ДАІ, кінолог);

е) вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випад­ках, коли місцем події є віддалена місцевість або огляд провадиться у нічний час тощо.

Якщо слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого, який здатний допомогти з’ясуванню обставин по­дії, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Після прибуття на місце події слідчий вживає таких заходів:

а) упевнюється у наданні допомоги потерпілому;

б) проводить коротке опитування свідків;

в) дає розпорядження працівникам міліції щодо проведення необ­хідних оперативно-розшукових заходів (переслідування по «гарячих слідах», встановлення очевидців);

г) усуває з місця події сторонніх осіб;

ґ) визначає функції кожного учасника огляду і роз’ яснює їм їхні права та обов’язки.

Після закінчення цих дій слідчий розпочинає безпосередньо огляд.

§ 3. Пізнавальна сутність огляду місця події

Огляд місця події передбачає обрання методів, які визначають його послідовність. До традиційних належить концентричний метод (від периферії до центра), який найбільш доцільно обирати у випадках, коли центр місця події не має чітко визначених меж і увагу слід зосе­редити на окремих слідах та речових доказах, що дозволяє визначити центр і характер події. Ексцентричний метод (від центра до периферії) є оптимальним при розслідуванні злочинів, де подія має центр (напри­клад, труп або центр зіткнення автомашин). Огляд центра події є пе­редумовою для цілеспрямованого виявлення інших слідів, пов’язаних з діями злочинця на місці події. Фронтальний (лінійний) метод засто­совується під час огляду значних площ, де місце події пов’язане з ве­ликою кількістю і розосередженням слідів та речових доказів. Для огляду місця події можуть бути обрані й інші методи, зокрема уявне розбиття місця на квадрати, сектори або інші ділянки, зручні для мети огляду приміщень чи місцевості. Методи огляду можуть бути й комбі­нованими, залежно від ситуації огляду, а також комплексу слідів і ре­чових доказів, які виявлені під час огляду.

Власне тактика огляду втілюється у декількох послідовно здійсню­ваних стадіях — оглядовій, статичній та динамічній.

Під час оглядової стадії слідчий здійснює такі дії: визначає межі огляду, його оптимальний метод відповідно до ситуації, проводить орієнтуючу і оглядову фотозйомку.

Статична стадія огляду передбачає огляд без порушення обста­новки, окремих слідів та речових доказів. Слідчий пересувається по місцю події, зосереджуючи свою увагу на розташуванні окремих об’ єктів огляду з метою обрання тих з них, які, за його припущенням, можуть стосуватися події злочину.

Найбільш відповідальною є динамічна стадія, під час якої деталь­ному вивченню підлягають сліди і речові докази. Слідчий аналізує їх сутність, відношення до події злочину, одержує інформацію, яка уточ­нює існуючі версії, або висуває інші відповідно до характеру та інфор­маційної цінності виявленого. На цій стадії активно застосовуються науково-технічні засоби, серед яких переважають такі методи фіксації, як вузлова або детальна фотозйомка, а також методи виявлення слідів рук, знарядь злому, слідів ніг і транспортних засобів. Важливе значен­ня мають фіксація і вилучення слідів шляхом виготовлення зліпків, перенесення їх на дактилоскопічні плівки. Детальний огляд слідів і ре­чових доказів передбачає виявлення їх ознак, визначення можливості їхнього використання для експертного дослідження. Під час огляду слідчому необхідно звертати увагу на мікросліди і мікрочастки, оскіль­ки їх аналіз і наступне дослідження можуть дати важливу інформацію щодо встановлення осіб, причетних до події злочину, а також для орга­нізації інших слідчих дій (обшуку, виїмки), спрямованих на визначення інших доказів події злочину. В процесі огляду місця події можуть бути здійснені експрес-дослідження окремих слідів або речових доказів, які вимагають застосування спеціальних засобів. До них належать: проби на наявність крові у плямах, що нагадують кров’яні; прочитання доку­ментів із забрудненими, замитими текстами за допомогою світлофільтрів або електронно-оптичних перетворювачів та ін.

У процесі огляду місця події слідчий може з’ясувати питання, які мають значення для визначення шляхів розслідування, а саме:

1) характер події, що мала місце;

2)  чи на місці огляду стався злочин;

3)  шляхи проникнення злочинців на місце і шляхи їх виходу (осо­бливо це важливо для розшуку злочинців і слідів);

4)  скільки було злочинців на місці злочину і чи знайома їм обста­новка;

5)  час вчинення злочину;

6)  як довго злочинці перебували на місці;

7)  як пересувалися злочинці на місці події, яких предметів вони торкалися;

8)  якими знаряддями або засобами діяли злочинці;

9)  яку мету переслідували злочинці, чи досягли вони її;

10)  які сліди залишені злочинцями на місці події, які сліди зали­шилися на них та їхньому одязі;

11) хто і звідки міг бачити те, що відбувалося на місці події.

Аналіз обставин події, слідів та речових доказів, визначення їх причинно-наслідкових зв’язків дозволяють виявити так звані негатив­ні обставини, тобто такі, що суперечать уявленням про закономірний розвиток подій. Так, наявність значної кількості ран на трупі та від­сутність крові є негативною обставиною, яка свідчить про те, що зло­чин було вчинено в іншому місці, а труп перенесено.

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи: 1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і 2) пов’ язані з наявністю слідів у разі, коли при­родний перебіг подій не передбачає їх. Так, під час огляду трупа лю­дини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів — свідчення того, що настання смерті не є наслідком самогуб­ства. Подібні обставини є негативними і свідчать про інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за за­явою потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негатив­ною обставиною — наявність слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому ви­падку — відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події і тих версій, які виникають у процесі огля­ду місця події, окремих слідів і речових доказів. До негативних об­ставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезен­ня значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це не­можливо зробити.

Тактика огляду у своїй основі має пізнавальну діяльність, яка не­рідко розглядається як своєрідна логіка огляду. До структури пізна­вальної діяльності входять такі елементи: 1) речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого; 2) версії про механізм розслідуваної події; 3) уявна модель цієї події; 4) виведення наслідків із даної моде­лі, тобто суджень про обставини і сліди, які повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною. У реалізації цього механізму одну з основних ролей відіграє аналіз обстановки місця події і слідів, вияв­лених у зв’язку з подією злочину.

Виявлений у процесі огляду об’єкт спочатку аналізується з погляду його звичайної у людському розумінні субстанції та призначення. Після  цього аналіз спрямовується на встановлення у знайденому об’єкті (сліді, речовому доказі) таких ознак, які свідчать про його використання в події злочину. Цей етап аналізу дає змогу виявити зв’язки певного об’єкта з подією злочину і тим самим встановити коло обставин, що мають зна­чення для здійснення пізнання у розслідуванні. При уявному аналізі об’єктів, що проводиться під час огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема таких його методів, як вимірюван­ня, дослідження за допомогою науково-технічних засобів, порівняння. Застосування лупи, світлофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, за­пилюючих порошків до умовиводів уявного аналізу в багатьох випадках додає деяку кількість виявлених ознак, правильна оцінка котрих багато в чому визначає можливість розгляду знайденого як речового доказу.

Інструментом, що здійснює логічний зв’язок знайденого з діями осіб, які брали участь у злочині, та іншими доказами, виступає причинно-наслідковий зв’язок, який немов з мозаїчних фрагментів відновлює картину події. Якщо з цих позицій розглядати обставини події та складові об’єкти, пов’язані з подією злочину, то можна поба­чити, що всі вони є наслідками певних причин. Аналіз таких наслідків і є підставою для уявного сходження до причини, що їх породила, а відтак, й до встановлення шуканого.

У процесі огляду узагальнення результатів аналізу дає змогу на­громаджувати інформацію, синтезувати її за допомогою встановлення причинних зв’язків, що й слугує основою для формування уявної мо­делі події. Характер та обсяг доказової інформації обумовлюють повно­ту і обґрунтованість уявної моделі. Кожна модель події має певний ступінь правдоподібності, що зумовлено, з одного боку, наявною ін­формацією, а з другого — обставинами, які необхідно з’ ясувати для встановлення об’єктивної істини у справі. У тих випадках, коли об­ставини першої групи є більш чітко вираженими, обґрунтованість версії, що висувається щодо події злочину, буде вагомішою, а її уявна модель — більш повною. Складність висунення версій як побудови моделей картини події полягає у тому, що подібні побудови не є до­вільними процесами творчої уяви. Аналіз та оцінка доказового мате­ріалу обмежують процес моделювання, зосереджуючи мислення слід­чого на колі встановлених обставин і визначенні їх можливого при­чинного співвідношення.

Найбільше значення з точки зору пізнавальної ролі моделей, що конструюються в процесі огляду місця події, має те, що їх виникнення і згасання (розпад) відбуваються у міру виявлення та оцінки доказової інформації. Тому вони є не тільки динамічними (рухомими), а й таки­ми, що знову виникають і розпадаються залежно від обґрунтованості компонентів моделі, які визначають врешті-решт її надійність. Деякі автори (В. І. Попов) відносять процеси, пов’язані зі створенням моде­лей, до поняття психологічного пошуку — «силует, що пливе», як свого роду уявне усвідомлення слідчим (кінофільмування) цих подій, що створює перманентну модель події злочину.

Місце події, як правило, є відображенням певної події злочину. Саме в цьому сенсі місце події являє собою фрагмент об’єктивно іс­нуючої події, де зафіксовано її окремі сторони. Певною мірою воно містить інформацію про подію злочину, виражену в зміні обстановки, слідах перебування злочинців, слідах їх дій, намірів та інших даних.

Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події мікрооб’єкти — дрібні частки скла, обривки волосся, волокна органіч­ного та неорганічного походження тощо. Такі об’єкти можуть бути виявлені на одязі жертв, що контактували зі злочинцями, або на інших контактних поверхнях. Мікрооб’єкти мають вилучатися і пакуватися з додержанням особливих правил у спеціальні пакети, дуже обережно, можливо, за участю спеціаліста.

У процесі огляду досить широко використовуються науково-технічні засоби із слідчої валізи. У разі потреби можуть застосовуватися інші науково-технічні засоби, необхідні для попереднього дослідження плям, що нагадують кров, прочитання за допомогою світлофільтрів текстів, що погано розрізняються або є малопомітними, та ін.

Поряд з технічними засобами із слідчої валізи можуть бути залу­чені мобільні лабораторії, обладнані комплектами криміналістичних засобів більш широкого профілю.

Речові докази вилучаються з місця події в різні способи відповідно до їх специфіки із застосуванням різних технічних засобів. Так, для вилучення твердих об’ єктів застосовуються склорізи, викрутки, ста­мески; для вилучення рідких речовин — шприци, піпетки, пробірки; газоподібні речовини (запахові сліди) вилучаються за допомогою шприців, скляних посудин з герметичними кришками тощо.

У випадках, коли деякі сліди (рук, взуття, знарядь злому) немож­ливо вилучити, вони копіюються. Для виготовлення копій використо­вуються дактилоскопічні плівки, полімерні пасти, гіпс, пластилін та інші матеріали.

Під час застосування науково-технічних засобів у процесі огляду місця події, а також при вивченні слідів або речових доказів слідчий може залучити спеціаліста-криміналіста, який надасть допомогу у ви­рішенні питань, пов’ язаних з аналізом слідів (визначення розміру взуття, якою рукою залишено слід, у якій галузі виробництва викорис­товуються знайдені під час огляду інструменти та ін.). Такі відомості є вихідними для висунення окремих і загальних версій, що визначають напрям розслідування, пошук осіб, які вчинили злочин, можливості проведення різних експертних досліджень. Припущення і висновки, зроблені спеціалістом, не вносяться до протоколу, вони є орієнтуючи­ми для формування слідчих версій і роботи слідчого на місці події.

§ 4. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням на­слідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше дже­рело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком за­лежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення; 3)  не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відобра­ження.

Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1)  якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумнівів щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першо­му етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’ єкти слід оглядати;

2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слід­чого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася. Непо­внота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об’єкт, тоді його неповнота є істотною.Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами:а)  у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину змінились об’єкти огляду — сліди та речові докази;

3)  якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в сере­довищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів та речових доказів) характери­зується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення); б) події у цьому місці не було;

4)  якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситу­ація відбиття не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні об­ставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображен­ням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній із названих ситуацій огляду місця події відповідає найдо­цільніша система тактичних прийомів, яка має достатньо загальний характер. Подальша диференціація тактичних прийомів зумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має власну специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

1)   зіставлення первісних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;

2)  аналіз окремих слідів на місці події;

3)  моделювання події, що відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність наведених прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, по­казань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який ви­їздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію зло­чину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не по­винні виникнути суперечності та невідповідності між первісними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога більше слідів злочину та речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки та речових доказів переважно раціональним шляхом. Треба аналізувати такі озна­ки і властивості предметів та слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв’язків слідів);

б) зв’язки об’єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв’язків слідів);

в) структуру предметів та слідів для вивчення їх групової належ­ності;

г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об’єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного чи різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сто­ронніх осіб;

д) зв’ язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх утворення;

е) причини відсутності певних слідів та предметів, їх властивостей та ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дає змогу встановити причинні зв’язки між ними. Сліди (предмети) залежать один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно підштовхувати до пошуку інших речей або слідів. Тому застосування тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:

а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що стосуються певного злочину;

б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події.

Кожна уявна модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої ка­тегорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти та пев­ні невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуацію огляду ще на початку визначено невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні по­дії злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2)  використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3)  моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4)  зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлено окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження. Наведемо приклад.

Дев ’ятирічна І. не повернулася зі школи додому. Її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з при­міщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями було знайдено не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на ґрунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації та розташування дало змо­гу слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та порт­фель І. Таким чином, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об’єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі.

При огляді торгового кіоску, з якого було вчинено крадіжку, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовано зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції він припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім ви­користати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделю­вання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з погляду пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здій­снюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При не­повному відображенні події злочину таке моделювання може стосува­тися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох перед­бачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхід­ність у зіставленні побудованої моделі події та реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випад­ках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення.

Система тактичних прийомів при відсутності явного відображен­ня події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первісних даних з інформацією місця події;

2)  залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3)  аналіз ознак знищення слідів;

4)   аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення зі встанов­леними фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхід­ність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первісних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформа­цією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припус­тити, міг чи об’єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зістав­лення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати застосування такого тактичного при­йому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визна­ченні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. В цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Наведемо приклад.

У справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдено обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість одержати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби засто­совував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає ви­користання й такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов’язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли впли­нути на її механізм. Такі об’єкти зіставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2)   інформації місця події з типовими аналогами;

3)  слідів (предметів) з довідковими даними;

4)  слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5)  даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним перебігом події. Це визначається уявленням слідчого про її закономір­ний розвиток.

При виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що пере­вищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. По­тім уявив собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив’язати мотузку до гачка та надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишити­ся сліди взуття потерпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Від­сутність підставки або слідів, обов’язкових у разі самогубства, супе­речить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Про­фесійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особли­востями. Можливість розкриття будь-якого інсценування зумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб’єктивних причин не може бездо­ганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об’єктивно не може збігатися з дійсною картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою та абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, до­статньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зістав­ленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань щодо одних фактів на інші, якщо між відомими та досліджуваними фактами є схожість. Як типові ана­логи можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2)  типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими анало­гами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов’язково бути). Ці негатив­ні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відо­браження події злочину. Наведемо приклад.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Чер­говий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий прокурату­ри і судово-медичний експерт.

Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу було ви­явлено праску, ввімкнену в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть по­терпілої сталася від полум ’я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї було виявлено два відбитки підковоподібної конфігурації. Їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смер­ті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до не­гативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідов­ності дій, які характеризували дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електрич­ним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками.

Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п ’ятої години ранку він уві­мкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновано переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, що характеризують повішення, падін­ня з висоти, удавлення руками чи зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Тактичним прийомом у цій системі є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довід­кових даних можуть належати й типові сліди, що свідчать про інсце­нування злочину, зокрема:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід крові з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні потрапити на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогуб­стві, та ін.

Фальшиве відображення події можна встановити шляхом зістав­лення слідів (предметів), знайдених на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв’язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що суперечать іншим.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлено у справі. У про­цесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зі­ставлення інформації місця події з доказами, точно встановленими у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.

§ 5. Огляд трупа

Огляд трупа — це слідча дія, що проводиться слідчим або осо­бою, яка провадить дізнання, на місці знаходження трупа з метою виявлення ознак, що дозволяють встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини смерті, а також для знайдення ознак, які вказують на можливого злочинця. Огляд трупа прова­диться в присутності двох понятих і за участю судово-медичного експерта (або іншого лікаря). Порядок огляду трупа регламентовано ст. 192 КПК.

При огляді трупа встановлюються фактичні дані, доступні безпо­середньому спостереженню, фіксуються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості одягу і взуття, предмети, сліди, докумен­ти, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження та трупні зміни.

Огляд трупа складається з двох етапів — загального та детального. При загальному огляді досліджуються:

1) поза трупа та його положення на місці події;

2)  зовнішній стан одягу на трупі;

3)  знаряддя заподіяння смерті, що знаходяться на трупі.

При детальному огляді досліджуються:

1) ложе трупа (ділянка підлоги або ґрунту під трупом);

2)  одяг трупа;

3)  тіло трупа та ушкодження на ньому.

При огляді оголеного трупа фіксуються:

1)  угодованість, колір шкіри, статура, вік та стать;

2)  трупні явища (охолодження, висихання тіла, трупні плями, озна­ки гниття);

3)  вид голови та обличчя;

4)  вид живота;

5)  індивідуальні особливості, які спостерігаються на тілі;

6)  ушкодження на трупі.

Частини трупа описуються в такій послідовності: голова — об­личчя — шия — груди — живіт — спина — руки — ноги (рисун­ки 24, 25).

При огляді одягу і взуття на ньому звертається увага на те, що саме одягнуто та в якій послідовності; стан одягу і взуття; пошко­дження (розриви, розрізи, відірвані частини) і забруднення; конфі­гурація країв пошкодженого одягу (рівні, нерівні та ін.); вміст ки­шень.

Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбит­ки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців.

§ 6. Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є скла­дання протоколу. Способами фіксації є також плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілюструють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події передбачає додержання певних вимог. Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);

ґ) відмітка про роз’ яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав та обов’ язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освіт­лення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду тери­торії. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи від­ходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об’ єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилу­чення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обстави­ни у міру їх виявлення.

Щодо виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: на­йменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У разі, коли названі об’єкти фіксуються, у про­токолі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фік­сації.

Заключна частина протоколу повинна містити відомості про ви­лучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, ви­держку). В заключній частині має знайти своє відображення інформа­ція про додані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці про­токолу наводяться зауваження понятих та учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робить­ся відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підпи­сують слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно додержува­тися вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначені поняття: «біля», «неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристику яких під час проведення огляду не визначено. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова»», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує моз­кову речовину».

Протокол повинен відображати своєрідну логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а відтак, і побудувати уявну модель події злочину.

Одними із способів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційні види фотозйомки — орієнтуюча, оглядова, вузлова, деталь­на. У випадках, коли на місці події знайдено сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені через різні причини, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути здійснений відеозапис. Він за­стосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, еколо­гічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масш­табі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють примі­щення чи значну частину місцевості, та окремими, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (на­приклад, кімнату, де вчинено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й у розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що є на них, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни на­носять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між дво­ма об’єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масш­табі проводять лише після першого візирування. Інші об’єкти візують як з початкової точки, так і з точки, на яку проводилося перше візуван­ня. У цьому разі відрізок між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає місце розташування об’єкта, на який проводилося візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань від одного об’єкта до іншого нескладно (рис. 28).

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення (табл. 3). Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке слідчий огляд?

2. Які існують види слідчого огляду?

3. У чому полягають особливості огляду місця події?

4. Яким принципам підпорядковане проведення огляду місця події?

5. З яких елементів складається підготовка до огляду місця події?

6. Які методи визначають послідовність проведення огля­ду місця події?

7. Які стадії виокремлюють при проведенні огляду місця події?

8. Які питання можуть бути з’ясовані у процесі огляду місця події?

9. Що являють собою негативні обставини?

10. Які ситуації можуть виникати залежно від характеру відображення злочину на місці події?

11. Які існують системи тактичних прийомів огляду місця події?

12. Які існують особливості проведення огляду трупа?

13. Що є основним способом фіксації результатів огляду місця події?

14. Які види фотозйомки використовуються при проведен­ні огляду місця події?

15. Які плани та схеми можуть складатися при проведенні огляду місця події?

16. У чому полягають особливості складання плану місце­вості за способом засічок?