Розділ 11 Ідентифікація людини за ознаками зовнішності

§ 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності

Габітологія (або габітоскопія)^[1] — це галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовніш­ні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засо­бів, які забезпечують збирання, дослідження та використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, антропології, біології^[2].

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою вста­новлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно- розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та від­носну його незмінність (стійкість).

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряєть­ся (розшукувана особа). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об’єктами виступають:

1)   мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам’яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здій­снюється шляхом пред’явлення для впізнання;

2)  матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознім­ку або відеоплівці;

3)  словесний опис зовнішності людини з використанням спеціаль­ної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

4)  останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).

Формами ототожнення людини за ознаками зовнішності є: 1) впіз­нання; 2) оперативне узнавання; 3) експертна ідентифікація.

У криміналістиці вирізняють також види ідентифікації людини за ознаками зовнішності:

1)   ідентифікація людини шляхом пред’явлення її для впізнання (можуть бути пред’явлені живі особи, труп або його частини, їх фото- зображення);

2)  ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зо­внішності з фото- чи ізопортретом (комбінованим портретом);

3)   ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі «словесним портретом»;

4)  ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портре­та» з фотозображенням;

5)  відновлення обличчя загиблого за черепом (скульптурна рекон­струкція портрета);

6)  експертне ототожнення людини за фотознімками (фотопортрет- на ідентифікаційна експертиза).

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності здійснюється:

1)   за матеріально-фіксованими відображеннями (фотознімками, відеозаписом живих осіб і трупів; за трупами і кістковими останками; наприклад, відновлення вигляду загиблого за черепом із застосуванням методу професора М. М. Герасимова);

2)  за уявними образами (за ідеальними слідами);

3)  за описом прикмет.

На сьогодні існують різні системи для створення суб’єктивних портретів (методи відтворення зовнішності розшукуваного за показан­нями очевидців чи потерпілих):

1)   синтетичні портрети — виготовляються з фрагментів фото- зображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під ке­рівництвом слідчого або оперативного працівника;

2) рисовані портрети — виконуються художниками зі слів очевид­ців чи потерпілих;

3)  фоторобот — комплекти фотографічних зображень частин об­личчя, які використовуються з певною механізацією (у 1952 р. французь­кий криміналіст П’єр Шабо вперше використав набір фотознімків);

4)  ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) — діапозитивів;

5)  комп ’ютерний фоторобот — найсучасніший метод формування суб’єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп ’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудо­ви фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців (або потерпілих).

§ 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)

Словесний портрет — це метод опису людини з метою її іденти­фікації за ознаками зовнішності. Як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення він був розроблений наприкінці ХІХ ст. А. Бертільйоном і вдосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій та експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і система­тичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовніш­ньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2)  послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого», «зверху донизу»; 3) обов’язкове викорис­тання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами;

5)  перевірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, місцях виконання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи; 9)    перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характе­ризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, в тому числі поведінки: хода, постава, жести­куляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, що носилися постійно.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характери­стиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, на­ціональність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатоміч­них даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма — щодо форм поверх­ні (або за аналогією з загальновідомими предметами).

Система опису прикмет зовнішності людини (словесний портрет) (необхідне підкреслити, вписати)

1. Стать________________________________________________

2.  Вік_________________________________________________

1. Зріст: високий (175 см і вище), середній (160-174 см), низький (до 160 см)

(Дані для жінок зменшуються на 5 см)

Статура:_______________________________________________

4.  Сухорлявий, середньої повноти, повний, гладкий.

5.  Плечі: горизонтальні, підняті, опущені.

6.  Обличчя за формою

У профіль________________________________________________

7.  Обличчя за кольором: бліде, смагляве, червоне

8.  Особливості обличчя: кавказький тип, монгольський тип, се­редньоазіатський тип, європейський тип

9.  Чоло за висотою:

_______________________________________________________________________

за шириною________________ , за формою___________________________________

Чоло за положенням:

Особливості: великі лобові бугри, велике виступання надбрівних дуг,_________________

__________________________________________________________________________

10. Брови за формою: прямі, дугоподібні, звивисті.

за шириною_____________ , за протяжністю_____________________________________

11. Брови за висотою (відносно очей): високі, середні, низькі.

За положенням_____________________________________________________________

Особливості брів:____________________________________________________________

12.  Очі:

за положенням очної западини_________________________________________________

за формою__________________________________________________________________

Світлі: блакитні, сірі, зелені, жовті.

Темні: карі, чорні.

Особливості очей:____________________________________________________________

Очі великі, очі малі, примруження очей.

Витрішкуваті очі, очі глибоко сидячі, носить окуляри:________________________________

13. Ніс: за шириною___________________, глибина перенісся_______________________,

за формою кінчика_______________ , носова перегородка_______ великий, середній, малий

За формою спинки:

Основа носа: піднята, горизонтальна, опущена.

Особливості носа:_________________________________________

14.  Рот: великий, середній, малий; ротова щілина за положенням

________________ , за контуром___________________ .

Кути рота:

Особливості рота:______________________________________________

15.  Губи: товсті, середньої товщини, тонкі.

За положенням:

Особливості губ:___________________________________________________

16.  Підборіддя

за положенням:

за формою_________ , за висотою________ , за шириною______

Особливості підборіддя: роздвоєність, глибока ямка на підборідді,

поперечна борозна на підборідді,___________________________________________________

17. Вуха за формою:

завиток_________________ , противозавиток______________________________________

Вуха за положенням:__________________________________________________________

Відтопиреність загальна, відтопиреність верхня, відтопиреність нижня.

Зрослі мочки, прилягання лівого вуха, прилягання правого вуха.

Мочки:______________________________________________________________________

18.  Волосся на голові: за довжиною_____________________________________________ ,

лінія росту волосся____________________________________________________________

За формою: прямі, хвилясті, звивисті.

За кольором: біляві, руді, світло-русяві, темно-русяві, чорні, сиві, пофарбовані у світлий тон, пофарбовані в темний тон, пофарбовані в

червоний тон_________________________________________________________________

Лобова лисина, тім’яна лисина, макушечна лисина, повне облисін­ня, залисини, борода, вуса, бакенбарди, коса.

Форма зачіски_________________________________________________________________

Вуса_________________________________________________________________________

Борода_______________________________________________________________________

19. Голос: дзвінкий, глухий, сильний,______________________________________________

Вимова: ясна, невиразна, говорить з акцентом,______________________________________

Шепелявить, гаркавить, заїкається.

Говорить швидко, говорить повільно.

20.  Розмір ніг (взуття): до 35 розміру, 36-37, 38-39, 40-41, 42-43 і більше.

21.  Особливі прикмети розшукуваного:

Статури:______________________________________________________________________

Кінцівок:______________________________________________________________________

рук:_________________________________________________________________________

ніг:__________________________________________________________________________

пальців:______________________________________________________________________

Зовнішності:___________________________________________________________________

Зуби: відсутність зубів, дефекти зубів,______________________________________________

(описати стан зубів: рівні, криві, рідкі, великі, дрібні, білі, які зуби відсутні, наявність коронок, мостів, протезів тощо)

Шкірний покрив: шрами, опіки, родимі плями (родимки), сліди віспи, бородавки, прищі на обличчі, веснянки, зморшки на обличчі. Зазначити розташування, розмір і конфігурацію___________________________________________________

Татуювання: дати, окремі букви, текст, малюнки, птахи, звірі, сон­це, карти, серце, ніж, кинджал, хрест, людина, каблучка, браслет, часи, квіти, авіаційна тема, морська тема, релігійна тема.

Місце розташування татуювання: права рука, ліва рука, груди, спина, ноги, інша частина тіла.

Зміст і точне місце розташування (описати)______________________________________________

22. Особливості функціональних ознак: ходить швидко, ходить повільно, ходить перевалюючись, ходить за допомогою палиці, кульгає,\

_________________________________________________________________________________Характерні риси: жестикулює, багата міміка, вживає характерні слова, звороти, словосполучення, вигуки, національні слова.

23.  Навички, схильності_____________________________________________________________

24.  Стан здоров’я__________________________________________________________________

(коли і де лікувався, чи має хронічні хвороби, чи одержував пенсію тощо)

25.  Психологічні особливості:

темперамент________________________________________________________________________

особливості характеру_________________________________________________________________

вольові якості________________________________________________________________________

У словесному портреті вказуються особливі та разючі прикмети. Особливі прикмети — це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі прикмети, які легко доступні для спостереження і звертають на себе увагу, дуже помітні, впадають в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет належать татуювання — наколоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочинців. У злочин­ному середовищі татуювання називають «картинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існують різноманітні способи нанесення татуювання. Найпоширенішим способом, що використовується у місцях позбавлення волі, є застосування двох-трьох голок, спеціальних штам­пів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зо­браженнями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татую­вання у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам’ятаю»), виразів («Дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Деякі татуювання наносяться в примусовому порядку. Татуювання у вигляді малюнків (або інших зо­бражень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належність до зло­чинної діяльності, судимість і строки покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб вчинення злочину, знаряддя злочину. Татуювання мають важливе іден­тифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстра­ції злочинців та в оперативно-розшукових цілях.

§ 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-кримі­налістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за пор­третним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поді­ляється на такі види:

1)   експертиза зображень людей за фотопортретами з метою вста­новлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одну й ту саму особу;

2)   експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого надано) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

3)  експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;

4)  експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Ідентифікованим об’єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична екс­пертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фото­знімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на наданих фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на наданих фото­знімках; чи не належав череп, наданий на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографовано людину на наданих знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа або різні особи надані на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладання зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Застосовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноімен- ними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідно­шення, проводять графічні побудови. Експерти використовують зазвичай 12-14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (на­приклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа тощо).

Запитання для самоконтролю

1. Що таке габітологія (габітоскопія)?

2. Що є ідентифікуючими та ідентифікованими об’єктами при ідентифікації людини за ознаками зовнішності?

3. Які існують форми ототожнення людини за ознаками зовнішності?

4. Які існують види ідентифікації людини за ознаками зовнішності?

5. Які використовуються системи для створення суб’єк­тивних портретів?

6. У чому переваги комп ’ютерного фоторобота?

7. Що являє собою словесний портрет?

8. Які головні принципи словесного портрета?

9. З якою метою використовується словесний портрет?

10. На які групи поділяються ознаки зовнішності люди­ни?

11. Що являють собою особливі та разючі прикмети?

12. Які існують види портретно-криміналістичної експер­тизи?

13. Які питання вирішує портретно-криміналістична екс­пертиза?

14. У чому полягає сутність експертного ототожнення осо­би за фотозображеннями?

^[1] Від лат. habitus — вид, зовнішність і грец. сткопєю — дивлюся, вивчаю.

^[2] Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, вперше було здіснено Паризькою префектурою в середині ХУІІІ ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-ті роки ХІХ ст. французьким криміналістом Альфонсом Бертільйоном (зазвичай вказують 1885 р.).