Правові засади  здійснення  готівкових розрахунків

Регулювання  готівкового  грошового  обігу в Україні

Контроль за дотриманням   касової дисципліни та  відповідальність за її  порушення

8.1. Поняття та правові засади здійснення готівкових розрахунків

За останні роки в економіці і банківській системі країни від­булися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною по­літичної і економічної незалежності та переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що характеризують­ся, зокрема:

—  формуванням дворівневої банківської системи;

—  створенням власної грошової системи;

— проведенням грошової реформи із запровадженням у готівко­вий обіг національної грошової одиниці — гривні;

— конституційним визначенням основної функції Національно­го банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

—  подоланням гіперінфляційних процесів в економіці країни і досягненням фінансової стабілізації на основі виваженого за­стосування механізмів монетарної політики.

Функціонування в нових умовах національної грошової сис­теми, створення якої було започатковано з введенням українсь­кого карбованця, потребує вдосконалення організації готівково­го обігу як складової частини загальної платіжної системи країни і приведення його у відповідність до потреб ринкової економіки. Готівка традиційно посідає важливе місце в платіжній системі країни, відіграючи значну роль у забезпеченні здійснення насе­ленням готівкових платежів для обслуговування своїх потреб.

Готівковий грошовий обіг — це сукупність платежів, що здій­снюються готівкою.

Механізми здійснення готівкових операцій регулюються від­повідною нормативною базою. Основними правовими актами є: Конституція України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про застосування електронних кон­трольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про Національний банк України», Інст­рукція Національного банку України № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (затверджена поста­новою Правління Національного банку України за № 129 від 7 липня 1994 р. з подальшими змінами та доповненнями), Інст­рукція № 4 про організацію роботи з готівкового обігу установа­ми банків України (затверджена постановою Правління Націо­нального банку України за № 149 від 20 червня 1995 р., — у ре­дакції постанови Правління Національного банку України за № 335 від 13 жовтня 1997 р.), Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджений постановою Правління Національного банку України за № 21 від 2 лютого 1995 р., — у редакції постанови Правління Національного банку України за № 334 від 13 жовтня 1997 р.) із подальшими змінами та доповненнями, Положення про порядок реєстрації і застосу­вання електронних контрольно-касових апаратів при розрахун­ках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (затверджено наказом Державної податкової адміністрації Украї­ни за № 343 від 18 вересня 1997 р. в редакції наказу Державної податкової адміністрації України за № 660 від 31 грудня 1998 р.), Перелік окремих форм діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, специфіка яких дозволяє здійснювати роз­рахунки зі споживачами без застосування електронних контроль­но-касових апаратів з використанням товарно-касових книг (за­тверджений наказом Міністерства економіки України від 12 бе­резня 1998 р. за № 24).

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дає змогу зменшити неконтрольовані масштаби вико­ристання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і об­межує роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху ті­ньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.

Суб'єкти розрахункових відносин мають право здійснювати розрахунки між собою як у готівковій, так і у безготівковій фор­мі. Готівка може бути одержана суб'єктами з власних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів.

Усі готівкові розрахунки суб'єктів правовідносин проводять­ся як за рахунок коштів, одержаних у касі банку, так і за раху­нок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), крім виплат, які пов'язані з оплатою праці за наявності в них по­даткової заборгованості.

Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають подат­кову заборгованість, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків. Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприєм­цю) не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємст­ву (індивідуальному підприємцю) понад установлену граничну суму (3 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковій формі.

Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці на підприєм­ствах та індивідуальним підприємцям, які мають податкову за­боргованість, повинні одержуватися виключно в касах банків. При цьому ними має забезпечуватися систематична і повна спла­та податків та внесення обов'язкових платежів до державних ці­льових фондів у порядку і строки, визначені чинним законодав­ством та відповідними нормативними актами.

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу встановленої форми. У касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту, встановленого йому установою банку. Готівка, яку суб'єкти гос­подарювання одержують в установах банків, має використовува­тися за прямим призначенням, тобто на цілі, на які вона одержа­на. Підприємства (індивідуальні підприємці), які здійснюють розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчу­вання та послуг за готівку через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов'яз­ково видавати касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії — товарний чек.

За бажанням громадян кошти за придбані в них підприємст­вами товари (виконані роботи, надані послуги) можуть бути пе­рераховані на їх поточні (вкладні) рахунки в установах банків, порядок відкриття і режим здійснення операцій за якими вста­новлено Інструкцією про відкриття банками рахунків у націо­нальній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правлін­ня Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 р.

Готівкові розрахунки обслуговують купівлю-продаж товарів, як правило, за участю населення, тобто здійснюються між під­приємствами і населенням, між окремими громадянами. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності набули права ви­користовувати готівку у розрахунках між собою без обмеження. З рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких зазначається цільове призначення грошей, що будуть одер­жані.

Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування су­б'єктів господарювання і населення, є важливим напрямом ді­яльності Національного банку України і комерційних банків. Банки організовують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (орга­нізаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.

Національний банк України здійснює емісію грошей та регу­лює сферу емісійно-касових операцій у господарському обороті України. Він встановлює для всіх суб'єктів господарювання єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального ви­трачання.

Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортуван­ня і видачі, єдині вимоги щодо технічного оснащення і облад­нання приміщень кас підприємств, оформлення касових доку­ментів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контро­лю за додержанням касової дисципліни.

Установи банків повинні постійно контролювати додержання всіма суб'єктами розрахункових правовідносин правил ведення касових операцій.

Ринкове реформування потребує постійного перегляду та вдо­сконалення нормативних документів, що регламентують обіг го­тівки. Нормативна база Національного банку України щодо регу­лювання використання готівки має охоплювати усі сфери її обігу.

Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення ста­більності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України.

Для забезпечення організації готівкового грошового обігу На­ціональний банк України відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює:

—  виготовлення та зберігання банкнот і монет;

—  створення резервних фондів банкнот і монет;

—  встановлення номіналів, систем захисту платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

—  встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

—  встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезен­ня, вилучення та інкасації готівки;

—  визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та ор­ганізацій;

—   визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.

Таким чином, готівкові розрахункові правовідносини — це вре­гульовані нормами права відносини, що виникають, змінюються і припиняються між суб'єктами у процесі касово-емісійної діяльності.

8.2. Правове регулювання готівкового грошового обігу

Національний банк України як єдиний емісійний банк і ка­совий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру го­тівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики й показників економічного і соціального роз­витку України.

Рух основної маси готівки через каси банку складається, з од­ного боку, з видач готівкових коштів суб'єктам господарювання для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогоспо­дарських продуктів, закуплених у населення, розрахунків по пен­сіях, стипендіях, допомогах, забезпечення інших господарських потреб, з другого — з надходжень грошової виручки від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, сплати податків, зборів і з інших джерел.

Оскільки через каси підприємств, установ і організацій про­ходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має важливе значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу гро­шей. Для регулювання сфери готівково-грошового обігу Націо­нальний банк України використовує ліміт залишку готівки в ка­сах підприємств (організацій, установ).

Відповідно до Порядку ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні усі суб'єкти розрахункових відносин, які мають рахунки в установах банків, зобов'язані зберігати свої кошти на цих рахунках.

Наприкінці кожного дня підприємства, організації та установи можуть залишати в своїх касах готівку лише в межах ліміту. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється щорічно протягом пер­шого кварталу. У разі звернення протягом року клієнта (або з іні­ціативи банку) щодо перегляду ліміту каси і поданні ним відпо­відного документа — заявки-розрахунку остання має бути розг­лянута банком, і за умови її обгрунтованості встановлений раніше ліміт каси переглядається.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства (не­залежно від того, перебуває чи не перебуває воно на самостійно­му балансі) встановлюється комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунку з огляду на режим та специфіку роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкаса­торів.

Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку і в строки, встанов­лені установою банку для зарахування їх на рахунки. У разі, як­що ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встанов­лено, то вся наявна готівка його в касі наприкінці дня має бути здана до банку.

Для підприємств і організацій, які мають постійну грошову виручку і зобов'язані здавати її до банку або на пошту щоденно наприкінці робочого дня, ліміт залишку готівки в касі встанов­люється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної ро­боти вранці наступного дня. Для виробничих підприємств, а та­кож для організацій і установ, які не мають постійної грошової виручки і одержують готівку в банку, ліміти залишку каси вста­новлюються в межах середньоденного витрачання готівки, крім витрат на заробітну плату, допомоги за тимчасовою непрацез­датністю, стипендії, премії.

Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки (далі — ко­лективні сільськогосподарські підприємства) самостійно визна­чають обсяги готівки, що постійно знаходиться в їх касах, як це передбачено ст. 17 Закону України «Про колективне сільського­сподарське підприємство» з відповідним повідомленням у пер­шому кварталі кожного року обслуговуючих установ банків. Го­тівка понад визначені обсяги має здаватися ними до банків і вільно одержуватися у касах банків на цілі, зазначені у чеку.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським (фермерським) господарствам, які займаються суто вироб­ництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської про­дукції, а також фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності.

Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та район­них у містах рад мають право зберігати протягом трьох робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана у бан­ку для виплати заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, коштів на відрядження, дивіден­дів; колективні сільськогосподарські підприємства, підриємства залізничного транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад — протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Після закінчення цього строку суми готівки, не використані за призначенням, мають бу­ти повернуті до банку не пізніше наступного робочого дня.

Для встановлення лімітів залишків готівки в касах установи банків одержують заявку-розрахунок від підприємств, організа­цій і установ встановленої форми. Поряд з лімітом залишку го­тівки в касі підприємством плануються і банком затверджують­ся порядок та строки здавання виручки до банку.

Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись ними для забезпечення господарських потреб (за винятком випадків, коли вони мають заборгованість, за наявності якої виплати, пов'язані з оплатою праці, здійсню­ються виключно за рахунок коштів, одержаних в установах бан­ків). Виручка підприємств та індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними і на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умо­ви повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше видани­ми під звіт сумами. Особи, які одержали готівку під звіт, зобо­в'язані подати звіт Про витрачені суми до бухгалтерії. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути по­вернута до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів піс­ля закінчення відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту — протягом 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт, на всі інші виробничі (господарські) потреби — наступного робочого дня після видачі її під звіт. Якщо з каси підприємства його пра­цівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи госпо­дарських питань, то підзвітна особа, незалежно від строку відря­дження, протягом трьох робочих днів після повернення з відря­дження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (гос­подарських) питань, та авансовий звіт про витрачені кошти без­посередньо на відрядження.

Організація касових операцій на підприємстві регламентуєть­ся розділом 2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статисти­ки України за № 51 від 15 лютого 1996 р., і мають застосовува­тися на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпоряд­кованості і форми власності.

Прийом, зберігання і витрачання готівки підприємствами здійснюється через касу.

Касові операції на підприємстві проводить касир, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження готівки і за можливі втрати у зв'язку з неправильним збереженням ціннос­тей. Касир — службова особа, яка безпосередньо виконує касові операції. Після видання наказу про призначення касира на ро­боту керівник підприємства зобов'язаний ознайомити його з По­рядком ведення касових операцій у національній валюті в Украї­ні, після чого з касиром укладається договір на повну матеріаль­ну відповідальність. Касир не має права передовіряти виконання своєї роботи будь-яким іншим особам.

Приймання готівки касою підприємства проводиться за при­бутковими касовими ордерами (ф. КО-1), підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Видача готівки проводиться за видатковими касовими ордерами (ф. КО-2) або за належно оформленими платіжними відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бух­галтером підприємства або особами, ними уповноваженими. До видаткових ордерів можуть долучатися заявки на видачу грошей, рахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах є дозвільний напис керівника підприємства, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Касові ордери до передачі у касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів.

Касир повинен видавати гроші тільки особі, зазначеній у ви­датковому ордері або документі, що його замінює. В окремих ви­падках можлива видача грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку.

Оплата праці, виплата допомог у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю, стипендій і премій здійснюється касиром за платіж­ними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного одержувача. Аналогічно може оформлятися також видача депонованих сум. Депонування коштів (лат. деропеге — відкладати, здавати на зберігання) — внесення грошових сум (на­приклад, невиплаченої заробітної плати, допомоги, стипендії) на збереження до установи банку, де підприємство має рахунок.

Приймання та облік готівки підприємствами торгівлі, гро­мадського харчування та послуг при здійсненні розрахунків з на­селенням проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок реєстрації та застосування ЕККА визначається Державною податковою адміні­страцією України.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті під­приємства враховують у касовій книзі, типова форма (КО-4) якої затверджена наказом Міністерства статистики України за № 51 від 15 лютого 1996 р.

Правила використання і ведення товарно-касової книги під­приємствами та індивідуальними підприємцями, а також поря­док здійснення контролю за дотриманням ними цих правил рег­ламентується Порядком реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженим наказом Міністерства фі­нансів України і Міністерства статистики України за № 48/53 від 25 лютого 1997 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украї­ни за № 123/1926 від 14 квітня 1997 р.

Касова книга — це книга встановленої форми, яка застосову­ється для обліку руху грошей у касі, в якій фіксуються операції з готівкою.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною або мастичною печаткою. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера цього підприємства.

У разі, якщо підприємства — юридичні особи мають відо­кремлені підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою і які розташовані окремо від юридичної особи, то незалежно від того, чи мають ці підрозділи самостійний баланс чи ні, з метою повного врахування здійснюваних касових оборотів ці підрозділи мають також вести касову книгу, яка оформляється за взірцем касової книги підприємства і видається цим підрозділам.

Записи в касовій книзі ведуться у двох примірниках; другі примірники аркушів мають бути відривними, вони є звітом ка­сира.

Контроль за правилами ведення касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане, ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівник підприємства зобов'язаний обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у примі­щенні каси, а також під час доставки їх з установи банку та здачі до установи банку і несе за це відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій — замкнуті зсередини. Доступ до приміщен­ня каси особам, які не причетні до її роботи, забороняється.

Уся готівка і цінні папери на підприємствах зберігаються, як правило, у вогнетривких металевих шафах. Зберігання в касі го­тівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється.

Банки укладають з підприємствами договори на касове (роз­рахунково-касове) обслуговування.

Касове обслуговування банком підприємств включає два ос­новних види операцій:

—  переведення в готівку платіжних коштів шляхом списання коштів з розрахункового рахунка підприємства і видача йому відповідної суми готівкою;

—  переведення готівки у безготівкові платіжні кошти — зараху­вання на рахунки коштів, одержаних від підприємства готів­кою.

Установа банку забезпечує прийом готівки від підприємства і вчасне зарахування її на його рахунок. Банк за наявності ліцензії на здійснення інкасації організовує збір інкасаторами грошової виручки підприємства.

Видача готівки з установ банків здійснюється за грошовими чеками та іншими документами.

Грошовий чек — письмове розпорядження підприємства — влас­ника рахунку установі банку, яка обслуговує його, видати готівкою певну суму грошей уповноваженим особам — касирам. Гроші вида­ються особі, яка зазначена в грошовому чеку, під її підпис на звороті чека. Крім інших реквізитів, у грошовому чеку клієнт за­значає, з якою метою він одержує готівку. Чек дійсний протягом 10 днів, не рахуючи дня його видачі. Ніякі виправлення у тексті чека неприпустимі, якщо вони є, то чек недійсний.

Готівка має забезпечувати поточні потреби банку в грошах для готівкових виплат — видачі грошей з рахунків, розміну гро­шей, надання позик у готівковьій грошовій формі, оплати ви­датків банку, виплати заробітної плати банківським службовцям тощог Банк повинен мати такий запас купюр і монет, щоб задо­вольнити вимоги клієнтів.

Для касової роботи в банку організовується спеціальне при­міщення для збереження коштів — грошове сховище.

Касова робота комерційного банку передбачає: касове обслу­говування клієнтів, перевезення грошових знаків, їх збереження, визначення платоспроможності грошових знаків, заміну пошко­джених і вилучення зношених банкнот тощо.

В установах банків безпосередня касова робота виконується відділом касових операцій, відділом грошового обігу, операцій­ним відділом, підрозділом інкасації.

Касові приміщення в установах банку мають бути ізольовані і обладнані таким чином, щоб була виключена будь-яка можли­вість спостереження і вивчення сторонніми особами розташуван­ня грошових сховищ та приміщень касового вузла. Дя* перера­хунку грошових купюр і монет каса банку має бути оснащена лічильно-грошовими і лічильно-підсумовуючими машинами, пресами для в'язання грошей тощо.

Важливою ділянкою касової роботи в установах банку є фор­мування і пакування грошових білетів і монет. У всіх банках України застосовується єдиний порядок формування готівки. Кожні 100 листів грошових білетів одного номіналу формуються в корінці і обандеролюються. Бандеролі для пакування банкнот повинні мати такі реквізити: штамп з найменуванням установи банку, сума і кількість листків вкладення, номінал банкноти, да­та упаковки, підпис та іменний штамп (код) касира, який про­водив сортування і перерахування банкнот. На бандеролях зно­шених білетів, крім того, проставляються штампи «зношені» і найменування установи банку, яка відправляє ці пачки в Цен-ральне сховище при Національному банку України.

Придатна до обігу монета розфасовується касирами в пакети за номіналом. Пакети з монетою одного номіналу пакуються в стандартні мішки.

Кожного дня в установі банку підбиваються підсумки касо­вої роботи. Після звірки касових оборотів з касовими журнала­ми операційних працівників касири здають завідувачу каси сфор­мовані в установленому порядку залишки грошей, які в них є, разом із касовими документами.

Ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей, які зна­ходяться в грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка порядку їх зберігання проводяться: за розпорядженням керівника установи банку не рідше одного разу на півріччя, та щорічно за станом на,1 січня нового року, а також при зміні ке­рівника, головного бухгалтера або завідувача каси; за тимчасової зміни службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей.

Видача готівки підприємствам (організаціям, установам) має забезпечуватися установами банків насамперед за рахунок поточ­них надходжень грошей до каси банку. Якщо поточних над~ ходжень недостатньо для покриття видатків, установи банків звертаються до територіальних управлінь Національного банку України за підкріпленням операційної каси.

Установи комерційних банків укладають з територіальними управліннями Національного банку України договір про здійснен­ня касового обслуговування банку. Головним предметом цього до­говору є регламентація порядку підкріплення операційної каси установи банку, здачі готівки операційної каси установи банку до оборотної каси управління Національного банку України та оплата послуг касового обслуговування.

Установи Національного банку України при підкріпленні ко­мерційних банків встановлюють плату за касове обслуговування відповідно до тарифів банківських послуг, затверджених поста­новою Правління Національного банку України за № 381 від 17 листопада 1997 р, «Про внесення змін і доповнень до поста­нови Правління Національного банку України за № 147 від 12 травня 1997 р. «Про затвердження Переліку і Тарифів бан­ківських послуг, що надаються установами та регіональними уп­равліннями Національного банку України за операціями (послу­гами), пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків-кореспонден-тів, Національного банку України».

Національний банк України витрати на касове обслуговуван­ня бюджетних організацій, військових частин і видачу готівки комерційним банкам для виплати пенсій через підприємства зв'язку передбачає у власному кошторисі витрат на відповідний рік централізовано. Установи Національного банку України у зв'язку з цим такі операції здійснюють безкоштовно.

Плата з комерційних банків, що здають в установи Націо­нального банку надлишки кас, зношені банкноти і банкноти, що вилучаються з обігу, не стягується. Комерційні банки також не стягують плати за приймання готівки від клієнтів.

У разі постійного здавання комерційними банками надлиш­ків готівки (банки, які мають сальдо операцій з вилученням го­тівки з обігу) Національний банк в межах зданих сум видає під­кріплення готівкою комерційним банкам безкоштовно.

Підкріплення комерційних банків розмінною монетою неза­лежно від сум здійснюється безкоштовно.

Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.

Підкріплення операційних кас установ банків і здача надлиш­ків готівки проводяться з одночасним відображенням цих опе­рацій (списанням і зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках. При касовому підкріпленні установа банку надсилає до операційного відділу відповідного управління Національного банку України платіжне доручення для сплати готівки з корес­пондентського рахунку.

8.3. Контроль за дотриманням касової дисципліни та відповідальність за порушення

Дотримання підприємствами і організаціями вимог чинних нормативних актів з питань готівкового обігу та порядку веден­ня касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, відповідно до Інструкції № 4 про організацію ро­боти з готівкового обігу установами банків України, затвердже­ної постановою Правління Національного банку України за № 149 від 20 червня 1995 р. (у редакції постанови Правління Національного банку України за № 335 від 13 жовтня 1997 р.) ус­танови банків не менш як один раз на два роки згідно з рішен­ням керівника установи банку перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують, неза­лежно від форм власності, і мають право одержувати від них дані про їх касові обороти за джерелами надходжень і цільовим при­значенням витрачання грошей.

Додержання вимог нормативних актів з питань готівкового обі­гу та порядку ведення касових операцій в Україні контролюється також органами Державної податкової адміністрації України і фі­нансовими органами, Державною контрольно-ревізійною службою України, органами Міністерства внутрішніх справ України.

При перевірці касової дисципліни з'ясовуються:

а)  наявність встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визнача­ються прямим рахунком за кожний робочий день шляхом порів­няння залишку готівки в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому обслуговуючою установою банку лімі­том залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні.

Готівка, що видана під звіт, але за якихось причин не витра­чена (частково або в повній сумі) має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступ­ного робочого дня після видачі її під звіт (за відрядженнями — не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вто­ринної сировини і металобрухту — не пізніше 10 робочих днів з дня її видачі під звіт).

За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, за видачу готівкових коштів під звіт без повно­го звітування щодо раніше виданих коштів, за витрачання готів­ки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості, а також у разі витрачання підприєм­ствами та індивідуальними підприємцями одержаних в установах банку готівкових коштів не за цільовим призначенням та неодер­жання ними при здійсненні готівкового платежу від їх одержува­ча платіжного документа до них застосовуються фінансові санк­ції згідно з чинним законодавством.

У разі здійснення підприємствами (індивідуальними підпри­ємцями) готівкових розрахунків із іншими підприємствами (ін­дивідуальними підприємцями) понад встановлену граничну суму (З тис. грн.) кошти в розмірі перевищення зазначеної суми роз­рахунково додаються: до фактичних залишків готівки в касі плат­ника того дня, коли, було здійснено таку операцію, з подальшим порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси;

б)  повнота оприбуткування готівки, одержаної з каси банку;

в)   відповідність записів касової книги підприємства про суми, одержані з банку і здані до банку, даним банку. У разі розходження між даними банку і записами в касовій книзі з'ясо­вуються причини цих розходжень. При встановленні пору­шень, що можуть бути пов'язані із зловживаннями, установи банків зобов'язані негайно передати матеріали до правоохо­ронних органів;

г) забезпечення щоденного додержання встановлених банком лімітів залишків готівки в касі, строків і порядку здавання грошової виручки, своєчасність повернення до банку не витрачених у встановлений строк сум заробітної плати, допомог, стипен­дій, винагород та інших сум. У разі виявлення порушень з'я­совується, протягом якого часу і яка сума не здавалася до банку і з якої причини, коли і на яку суму мало місце пере­вищення ліміту залишку готівки в касі за період, що переві­ряється;

д)  правильність витрачання готівки, що одержана в банку, на ці­лі, зазначені в чеку; правомірність витрачання готівки з ви­ручки;

є) витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, тими підприємствами, що мають податкову заборго­ваність на цілі, зазначені в чеку; правомірність витрачання готівки з виручки;

є) правильність ведення касової книги та своєчасність і повнота обліку в ній надходжень і видачі готівки.

Результати перевірки оформляються актом із доданням до нього довідки, де відображається стан надходжень готівки до кас підприємств, що перевіряються, і її витрачання за період, що пе­ревіряється. Акт і довідка підписуються керівником, головним (старшим) бухгалтером підприємства і представником банку.

У разі виявлення порушень відповідні примірники актів пе­ревірок мають бути передані до органів державної податкової служби або правоохоронних органів для застосування до поруш­ників відповідних заходів впливу, передбачених чинним законо­давством.

Відповідно до Порядку ведення касових операцій у національ­ній валюті України, затвердженого постановою Правління Націо­нального банку України за № 21 від 2 лютого 1995 р. (у редакції постанови Правління Національного банку України за № 334 від 13 жовтня 1997 р.), у строки, встановлені керівником підприєм­ства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприєм­стві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним перерахуван­ням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касо­вою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника під­приємства призначається комісія, яка складає акт. У разі вияв­лення ревізією нестачі або лишку цінностей у касі в акті зазна­чається сума нестачі або лишку і причини її виникнення.

Засновники підприємств, вищі організації (у разі їх наявнос­ті), а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення документальних ревізій на всіх під­відомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять реві­зію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення ревізій особлива увага має надаватися питанню за­безпечення схоронності грошей і цінностей.

У господарських товариствах, де це передбачено їх статутом, такі ревізії проводяться ревізійними комісіями.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами дер­жавної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за додержання касової дисципліни поклада­ється на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівни­ків фінансових служб і касирів.

Порядок ведення касових операцій в установах банків, які здійснюють касове обслуговування клієнтів, встановлений Інст­рукцією № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженою постановою Правління Націо­нального банку України за № 129 від 7 липня 1994 р.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зло­вживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуван­ня доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки. В ос­нові цих санкцій — принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення відповідальності суб'єктів господарю­вання за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. Так, відповідно до Указу Президента України «Про застосуван­ня штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р. застосовуються штрафні санкції. Для наочності відобразимо це у вигляді схеми (див. схему 1).

Штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу го­тівки застосовуються до юридичних осіб усіх форм власності, а також до фізичних осіб — громадян України, іноземних грома­дян, осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок, подань комерційних бан­ків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністер­ства внутрішніх справ України, Національного банку України у встановленому законодавством порядку.

Порядок лімітування готівки та організація контролю за його додержанням визначається Національним банком України.

Штрафи, що передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулю­вання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р., стягують­ся до Державного бюджету України.

Контроль за додержанням вимог цього Указу юридичними особами, крім комерційних банків, і фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності здійснюють комерційні банки, органи державної податкової служби в Україні, державної контрольно-ревізійної служби та Міністерства внутрішніх справ України.

У розмірі сплачених коштів

У розмірі здійснених виплат

За проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіж­ного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, ін­шого письмового докумен­та), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів

За витрачання готівки з ви­ручки, одержаної від реаліза­ції продукції (робіт, послуг) та інших касових надход­жень, на виплату заробітної плати, матеріального заохо­чення, допомог усіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості

За перевищення встановлених строків використання вида­ної під звіт готівки, а також за видачу го­тівкових коштів під звіт без повного зві­тування щодо раніше виданих коштів

У розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум

За використання одержаних в установі банку коштів не за цільовим призначен­ням

У розмірі витраченої готівки

За перевищення встановле­них лімітів залишку готівки в касі

За неоприбуткування (не­повне оприбуткування) у ка­сах готівки

У двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день

У п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми

Схема 1. Фінансові санкції у вигляді штрафу

Контроль за додержанням вимог Указу комерційними банка­ми здійснює Національний банк України.

Крім того ст. 164² Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення (далі — КпАП України) передбачає відповідальність посадових осіб за: приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; відсутність бухгалтерсь­кого обліку або ведення його з порушенням установленого по­рядку; внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статис­тичної звітності; несвоєчасне або неякісне проведення інвентари­зацій грошових коштів і матеріальних цінностей; порушення правил ведення касових операцій; перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності у ви­гляді штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Вчинення цих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з зазна­чених правопорушень, тягне за собою накладення штрафу від де­сяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про зазначені адміністративні правопорушення роз­глядаються органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні. Від її імені розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення і накладати адміністративні стягнення мають пра­во: начальник Головного контрольно-ревізійного управління України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники ( ст. 234^і КпАП України).

Відповідальні особи торговельних підприємств усіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, несуть адміністративну відповідальність відповідно до статті 164⁴ КпАП України за здавання виторгу з порушенням термінів, установле­них правилами розрахунків і ведення касових операцій, у вигляді штрафу від сімнадцяти до вісімдесяти восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вчинення цих дій особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за це порушення тягне за собою накладення штрафу від сорока трьох до ста сімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян.

Справи про ці правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ України. Від їх імені розглядати справи про ад­міністративні правопорушення і накладати адміністративні стяг­нення мають право начальники органів внутрішніх справ та їх заступники (ст. 222 КпАП України).

Без належної касової дисципліни неможливе нормальне здій­снення готівкового грошового обігу. Виконання всіма суб'єкта­ми підприємницької діяльності встановлених правил здійснення операцій з готівкою — правил її зберігання, інкасації, витрачан­ня за призначенням тощо — необхідна передумова ефективного реформування національної грошової системи.

Література

1.  Костюченко О. А. Банківське право. — К., 1998.

2.  Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлук. — К., 1998.

3.    Національний банк   і   грошово-кредитна   політика   /   За   ред. А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. — К., 1999.

4.  Основи банковского дела / Под ред. А. Н. Мороза. — К., 1994.

5.  Фінансове право / За ред. Л. Н. Воронової, Д. А. Бекерської. — К., 1995.

6.  Финансовое право / Под ред. О. Н. Горбуновой. — М., 1996.

7.  Цивільне право / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової. -К., 1995.