| Глава 8. Організація роботи Кабінету Міністрів України |
|
| Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна) |
|
Глава 8. Організація роботи Кабінету Міністрів України
§ 1. Основи організації і діяльності Кабінету Міністрів України
§ 2. Порядок утворення і будова Кабінету Міністрів України
§ 3. Функції Кабінету Міністрів України
§ 4. Форми і методи діяльності роботи Кабінету Міністрів України
§ 5. Організація прийняття та виконання актів Кабінету Міністрів України
§ 6. Організація роботи робочих, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Кабінету Міністрів України
§ 7. Структура, функції та організація роботи апарату Кабінету Міністрів України
§ 1. Основи організації і діяльності Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України є вищим колегіальним органом загальної компетенції у системі органів виконавчої влади, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади. Статус Кабінету Міністрів України обумовлений змішаною формою правління, яка передбачає його відповідальність перед Президентом України та підконтрольність і підзвітність Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Відповідальність Кабінету Міністрів України має політичний характер і зводиться до можливостей глави держави достроково припинити повноваження як усього складу, так і окремих його членів, а також права парламенту прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України, що також має наслідком його відставку. Кабінет Міністрів України, займаючи вище керівне місце у системі органів виконавчої влади: а) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; б) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; в) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; г) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково- технічного, соціального і культурного розвитку України; д) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; е) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; є) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; ж) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України керується принципами: верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Правовою основою організації і діяльності Кабінету Міністрів України є норми Конституції України, міжнародних актів, які ратифіковані парламентом України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України», актів Президента України, інших нормативних актів: зокрема, Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 8 липня 2009 р. № 712; Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 р. № 850; постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2010 р. № 1151 «Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» (з наступними змінами) та ін. Територіальною основою діяльності Кабінету Міністрів України є територія України. Матеріально-фінансовою основою діяльності Кабінету Міністрів України є рухоме й нерухоме майно, що забезпечує реалізацію його функцій і повноважень, та фінансово-бюджетні кошти, які він має у своєму розпорядженні. Відповідно до Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» № 783-XIV від 30.06.99 р. фінансове забезпечення діяльності уряду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У Державному бюджеті на 2011 р. Секретаріату Кабінету Міністрів України як головному розпоряднику бюджетних асигнувань було виділено 307 млн 759,2 тис. грн, у тому числі 196 млн 104,1 тис. грн — на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально- технічне забезпечення діяльності уряду, 7 млн 277,2 тис. грн — на організацію та здійснення офіційних прийомів керівництвом Кабінету Міністрів України, 63 млн 278,5 тис. грн — на обслуговування діяльності Кабінету Міністрів України, 17 млн 870,0 тис. грн — на візити урядових делегацій та відрядження працівників органів державної влади за кордон за рішенням уряду, 125,3 тис. грн — на перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України[1].
§ 2. Порядок утворення і будова Кабінету Міністрів України Порядок формування Кабінету Міністрів України умовно можна поділити на два етапи: призначення Прем’ єр-міністра України та призначення інших членів Кабінету Міністрів України. I. Процедура призначення Прем’єр-міністра України має декілька стадій: 1. Президент України подає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем’єр-міністра України, до якого додаються: а) відомості про громадянство; б) відомості про освіту; в) відомості про трудову діяльність і автобіографія; г) довідка органу державної податкової служби про подану за своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію). У декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру за рік, що передує року подання; д) відомості про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; е) відомості про судимість кандидата. Усі відомості подаються державною мовою і власноручно підписуються кандидатом на посаду Прем’ єр-міністра України. 2. Розгляд кандидатури на посаду Прем’єр-міністра в парламенті. Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем’єр-міністра України не пізніше ніж у п’ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України. До розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України кандидат на посаду Прем’єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання. Кандидатура Прем’єр-міністра України попередньо розглядається на засіданні комітету, до предмета відання якого належить таке питання, який надає Верховній Раді своє рішення не пізніше ніж у чотириденний строк з дня внесення відповідного подання Президентом України. 3. Прийняття рішення про надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України. На обговорення кандидатури на посаду Прем’єр-міністра України Верховною Радою відводиться до однієї години часу, у тому числі для доповіді кандидата на цю посаду — до 20 хвилин. Після представлення кандидат на посаду Прем’єр-міністра України виступає з доповіддю про основні напрями майбутньої діяльності Кабінету Міністрів України, відповідає на запитання народних депутатів. В обговоренні кандидатур на посаду Прем’єр-міністра України беруть участь представники депутатських фракцій (депутатських груп), представники комітетів (у разі їх створення), народні депутати. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем’ єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, і оформлюється відповідною постановою. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем’єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення Прем’єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України нове подання в порядку, встановленому чинним законодавством. 4. Призначення Президентом України Прем’ єр-міністра України (глава держави видає відповідний указ). Особа, призначена Прем’єр- міністром України, набуває повноважень за цією посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи Прем’єр-міністром України. II. Призначення на посаду інших членів Кабінету Міністрів України здійснюється Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України новопризначений Прем’єр-міністр України вносить Президенту України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України. Подання стосовно персонального складу Кабінету Міністрів України може вноситися єдиним списком, а також можуть вноситися окремо на кожну посаду члена уряду. Разом з поданням про призначення членів Кабінету Міністрів України щодо кандидатів на відповідні посади вносяться: а) відомості про громадянство; б) відомості про освіту; в) відомості про трудову діяльність і автобіографія; г) декларація про особисті доходи, зобов’ язання фінансового характеру та майновий стан за рік, що передує року подання; д) відомості про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; е) відомості про судимість кандидата. За результатами розгляду подання Прем’єр-міністра України Президент України приймає рішення щодо призначення внесених кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів України або доручає Прем’єр-міністрові України внести нове подання у визначений Президентом України строк. Рішення про призначення членів Кабінету Міністрів України може прийматися як списком, так і щодо окремих посад членів уряду. Особа, призначена членом Кабінету Міністрів України, набуває повноважень за посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи членом уряду. Строк повноважень Кабінету Міністрів України збігається із строком повноважень Президента України. Відповідно до ст. 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Достроково повноваження Кабінету Міністрів України припиняються у випадку: а) відставки Прем’єр-міністра України; б) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України; в) прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів України; г) смерті Прем’єр-міністр України. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраним Президентом України або перебуває у відставці з вищевказаних підстав, за дорученням Президента України продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше шістдесяти днів. Член Кабінету Міністрів України, крім Прем’єр-міністра України, може бути звільнений з посади: а) за рішенням Президента України; б) шляхом прийняття Президентом України відставки члена Кабінету Міністрів України за поданою ним заявою про відставку. Конституція України встановлює деякі обмеження для членів Кабінету Міністрів України: вони не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку, не можуть бути народними депутатами або мати інший представницький мандат. До складу Кабінету Міністрів України входять: Прем’єр-міністр України; чотири його заступники — Перший віце-прем’ єр-міністр і три віце-прем’єр-міністри; міністри. Цей перелік є вичерпним і означає, що до складу Кабінету Міністрів України не може бути включена особа, котра не займає одну із зазначених посад. Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем’єр- міністра України одночасно з призначенням персонального складу уряду. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Кількісний склад Кабінету Міністрів України Конституцією і законами України не визначається, вирішення цього питання віднесене до компетенції глави держави. Відповідно до п.15 ст. 106 Конституції України Президент утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Указом Президента України від 9.12.2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено 16 міністерств (Міністерство аграрної політики та продовольства України; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство екології та природних ресурсів України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство інфраструктури України; Міністерство культури України; Міністерство надзвичайних ситуацій України; Міністерство оборони України; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство будівництва та житлово-комунального господарства України; Міністерство соціальної політики України; Міністерство фінансів України; Міністерство юстиції України.
§ 3. Функції Кабінету Міністрів України Класифікація функцій Кабінету Міністрів України в юридичній літературі здійснюється за різними критеріями. Серед об’єктних функцій виділяють: виконавчу, функцію забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, забезпечення законності, прав і свобод людини та громадянина, політичну, економічну, соціальну, гуманітарну, екологічну, бюджетно-фінансову. Аналіз правового статусу Кабінету Міністрів України дозволяє виділити: нормотворчу, правозастосовну, кадрову, установчу, організаційну, контрольну функції. Обсяг повноважень, які здійснює Кабінет Міністрів України в рамках кожної з функцій, є значним, тому, здійснюючи аналіз, наведемо лише окремі приклади. Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, тому провідною є виконавча функція, яка проявляється в забезпеченні виконання Конституції і законів України, актів Президента України. У рамках функції забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України уряд передбачає здійснення заходів, спрямованих на відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз, підтримання обороноздатності і економічної самостійності. Реалізуючи цю функцію, Кабінет Міністрів України: 1) контролює виконання законів у сфері оборони, здійснює відповідно до законів інші заходи щодо забезпечення обороноздатності України, координує і контролює їх виконання та несе, в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони України; 2) визначає потреби в оборонних витратах, забезпечує виконання затвердженого Державного бюджету України щодо фінансування заходів у сфері оборони у визначених обсягах; 3) організовує розроблення і виконання державних програм розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань та розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони; 4) визначає порядок застосування зброї і бойової техніки військовими частинами Збройних Сил України у мирний час в умовах надзвичайного стану; 5) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Здійснюючи функцію забезпечення законності, прав і свобод людини та громадянина, уряд здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади; вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби зі злочинністю, протидії корупції; здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками; створює умови для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню; забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів; організовує фінансове і матеріально- технічне забезпечення діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їхніх сімей тощо. Політичні функції Кабінету Міністрів України поділяються на внутрішньополітичні (управлінська діяльність стосується більшості сфер суспільного життя) і зовнішньополітичні. Уряд забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов’ язані із цим документи; забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України; приймає рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об’ єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України. Здійснюючи економічну функцію, уряд забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання; здійснює відповідно до закону управління об’ єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури; забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку; забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника; забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя; визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання; забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави тощо. У рамках бюджетно-фінансової функції уряд забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик; організовує державне страхування; забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення; забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності; організовує та забезпечує здійснення митної справи; бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу зі складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів; виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках — відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Соціальна функція уряду полягає в реалізації політики у сферах охорони здоров’я, праці й зайнятості населення, соціального захисту, розробці і здійсненні загальнодержавних програм соціального розвитку України. Реалізуючи соціальну функцію, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; сприяє розвитку соціального діалогу, відповідно до закону проводить консультації із всеукраїнськими об’ єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’ єднаннями організацій роботодавців щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань розроблення та здійснення державної політики у сфері трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення; забезпечує проведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси; забезпечує проведення державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно- оздоровчих закладів тощо. Гуманітарна функція охоплює реалізацію політики у сфері освіти, науки, культури, розробку і здійснення загальнодержавних програм науково-технічного і культурного розвитку України. Реалізуючи гуманітарну функцію, Кабінет Міністрів України: а) здійснює державну політику в галузі освіти, організує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм; б) затверджує державні стандарти освіти з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня; в) встановлює порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти; г) здійснює науково-технічну політику держави; д) подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та їх матеріально-технічного забезпечення; е) здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності; є) затверджує Списки історичних населених місць України, Списки охоронюваних археологічних територій України та зміни, що вносяться до них; оголошує ансамблі і комплекси пам’яток заповідниками чи музеями-заповідниками. Реалізація державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування становлять екологічну функцію, здійснюючи яку Кабінет Міністрів України забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм тощо.
§ 4. Форми і методи діяльності роботи Кабінету Міністрів України Функції і повноваження Кабінету Міністрів України реалізуються у відповідних формах. Серед правових форм діяльності уряду можна виділити нормотворчу, правозастосовну, установчу, контрольну, інтерпретаційну. Нормотворча форма діяльності пов’язана із законопроектним провадженням, яке виникає у зв’язку із реалізацією Кабінетом Міністрів права законодавчої ініціативи, а також із провадженнями щодо розробки і прийняття урядових актів нормативного характеру та підготовки проектів актів Президента України. Правозастосовна форма діяльності отримує свій прояв у провадженнях щодо вирішення питань індивідуального, організаційного характеру (присвоєння рангів державним службовцям, нагородження). Про наявність установчої форми діяльності свідчать провадження при вирішенні кадрових питань, підготовка подань щодо призначення голів місцевих державних адмінстрацій (уся підготовча робота для вирішення цього питання ведеться в Кабінеті Міністрів України з дотриманням відповідної процедури і чітких стадій), формування урядових робочих органів та ін. Контрольна форма діяльності пов’язана із контрольними провадженнями, що виникають у процесі реалізації контрольної функції уряду, наприклад, щодо підготовки конституційного подання до Конституційного Суду України, скасування актів глав місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції чи іншим законодавчим актам, та ін. Основною організаційною формою роботи уряду є засідання, порядок підготовки і проведення яких визначається Регламентом Кабінету Міністрів України. Засідання Кабінету Міністрів України можуть бути: а) чергові — проводяться щосереди, починаються о 10 годині; б) позачергові — проводяться у міру потреби за рішенням Прем’єр- міністра. Пропозиції щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів. Проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів разом із відповідними матеріалами до нього подається для схвалення Прем’єр-міністрові, а після цього, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, надсилається членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання, а у разі проведення позачергового засідання — до початку або в ході засідання. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів України затверджується Кабінетом Міністрів України і складається з таких розділів: 1) концептуальні засади реалізації державної політики; 2) акти законодавства; 3) кадрові питання; 4) звіти та питання контролю; 5) різне. Засідання Кабінету Міністрів України вважається правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України. У разі якщо міністр не має змоги взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів України (відпустка, відрядження, через хворобу чи з інших поважних причин), з правом дорадчого голосу в засіданні бере участь заступник міністра. У засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор або його заступник, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету та уповноважений Президентом України представник. Кабінет Міністрів за пропозиціями членів уряду визначає інших осіб, які беруть участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання уряду можуть запрошуватися у разі необхідності посадові особи, яких стосується обговорюване питання. Список таких осіб складається Міністром Кабінету Міністрів за пропозиціями членів уряду. Питання щодо присутності на засіданні Кабінету Міністрів представників засобів масової інформації та проведення ними кіно-, відео- і фотозйомки, а також звукозапису вирішує Прем’ єр-міністр. На засіданнях Кабінету Міністрів України головує Прем’єр-міністр України, а в разі його відсутності — Перший віце-прем’єр-міністр України. Обговорення питань на засіданні уряду здійснюється відповідно до порядку його проведення, який готується Секретаріатом Кабінету Міністрів для кожного засідання та узгоджується з Прем’єр- міністром. Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в обговоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення. За пропозицією головуючого рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів або схвалення проекту закону чи акта Президента України може бути прийняте без обговорення, якщо у членів Кабінету Міністрів немає зауважень до нього. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем’єр-міністра. У процесі функціонування Кабінет Міністрів України використовує ряд методів організаційного характеру, серед яких можна виділити такі: координація; планування, прогнозування, інформаційне забезпечення, організація виконання і контроль за виконанням прийнятих рішень, робота з кадрами та ін. Важливе значення для діяльності Кабінету Міністрів України має метод координації, його застосування забезпечує узгоджену діяльність усієї системи органів виконавчої влади. Спрямування і координація діяльності центральних органів виконавчої влади здійснюються Кабінетом Міністрів шляхом видання відповідних актів та прийняття рішень про надання окремих доручень за результатами обговорення питань на його засіданнях. Відповідно до розподілу функціональних повноважень Прем’єр-міністр України координує діяльність членів уряду. Перший віце-прем’єр-міністр і віце-прем’єр-міністри України координують роботу з окремих напрямів діяльності Кабінету Міністрів України. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Планування роботи уряду здійснюється на основі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, щорічного Плану дій щодо виконання зазначеної Програми, Основних напрямів економічної політики України, інших державних програм та урядових актів. Розрізняють перспективне і поточне планування, планування окремих напрямів і сфер діяльності — нормотворчої, контрольної діяльності, затвердження графіку проведення засідань тощо. З метою організації роботи з роз’яснення широкій громадськості та окремим верствам (групам) населення цілей, рішень Кабінету Міністрів складається комунікативний план. Індивідуальне планування роботи членів уряду здійснюється з урахуванням розподілу їх функціональних повноважень на основі щотижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо. Для ефективної роботи Кабінету Міністрів України важливе значення має метод прогнозування. Прогноз економічного і соціального розвитку є основою для вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень вищим органом виконавчої влади. Згідно із Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» № 1602-III від 23.03.2000 р. Кабінет Міністрів України: а) організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, розробляє і здійснює Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, організовує підготовку прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період і програм розвитку окремих галузей економіки; б) визначає структуру прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, строки і порядок їх розроблення, відповідальних виконавців; в) схвалює прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, затверджує програми розвитку окремих галузей економіки. За інформаційне забезпечення уряду відповідальні структурні підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України. Джерела, з яких надходить Кабінету Міністрів України інформація, досить різноманітні: 1) з Верховної Ради України (депутатські запити, година запитань до уряду, рекомендації комітетів); 2) від Президента України; 3) від підлеглих органів виконавчої влади і посадових осіб; 4) від засобів масової інформації; 5) безпосереднє спілкування членів уряду з громадянами, підприємствами, організаціями, установами. Не менш важливу роль в організації роботи Кабінету Міністрів України відіграє контроль за виконанням рішень. Кабінет Міністрів України контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій. Підконтрольні об’ єкти розподілені між членами уряду відповідно до розподілу функціональних повноважень. Реалізація повноважень у сфері спрямування, координації і контролю здійснюється на засадах, які виключають дублювання та підміну функцій керівників відповідних органів виконавчої влади, втручання у сферу їх відповідальності. Контроль за виконанням доручень Кабінету Міністрів України здійснюється Секретаріатом, який регулярно інформує Прем’єр-міністра про стан їх виконання. Організація роботи з кадрами Кабінету Міністрів України полягає у здійсненні ним аналітичної й організаційної роботи з кадрового менеджменту, вирішенні питань щодо задоволення потреб органів виконавчої влади в кваліфікованих кадрах та їх ефективного використання, здійсненні контролю за проходженням державної служби в Україні і прийняття заходів для забезпечення її ефективного функціонування через Головне управління державної служби.
§ 5. Організація прийняття та виконання актів Кабінету Міністрів України Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження. Акти, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов, акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань — у формі розпоряджень. Постанови уряду видаються у разі необхідності затвердження (прийняття) міжнародного договору або приєднання до нього, затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання. Розпорядження уряду видаються з питань: а) схвалення програми, плану заходів, концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо; б) утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп; в) виділення коштів резервного фонду державного бюджету; г) делегування повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади; д) передачі майна; е) кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру. Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень уряду визначено Регламентом Кабінету Міністрів України. Акти уряду, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Проекти актів Кабінету Міністрів вносять на розгляд уряду міністри — у разі коли головними розробниками є міністерства або центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується міністрами, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, керівники державних органів, якщо згідно із законами окремі питання діяльності таких органів регулюються актами Кабінету Міністрів. Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України[2] затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 6 вересня 2005 р., вони повинні відповідати вимогам, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. № 1693 «Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади»[3]. Зокрема, проект акта має відповідати таким вимогам: а) логічна послідовність викладу; б) взаємозв’язок нормативних положень; в) відсутність суперечностей у тексті проекту акта, узгодженість його положень з актами законодавства; г) оптимальна стислість викладу нормативних положень (кожне слово повинне мати смислове навантаження); д) доступність для розуміння; е) точність та уніфікованість термінології, дотримання мовних норм; є) зменшення до мінімуму кількості актів з одного питання. До розроблення проекту акта Кабінету Міністрів можуть залучатися за згодою народні депутати України, науковці та інші фахівці, а також представники об’єднань громадян. Постанова Кабінету Міністрів складається з таких структурних елементів: назва, вступна частина, постановляюча частина, додатки (у разі потреби), підпис та має такі реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття. Важливе значення має постановляюча частина, яка містить: а) нормативні положення, правові норми; б) конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою; в) визначення виду і міри негативних правових наслідків недотримання цих правил (зокрема юридичної відповідальності); г) умови та порядок дії інших нормативних актів або їх окремих норм, які врегульовують інші правовідносини і спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв’язку із набранням чинності даною постановою; ґ) у разі потреби — посилання на додатки; д) норми, пов’язані з набранням чинності постановою або її окремими положеннями, та у разі потреби — перелік суб’єктів контролю за її виконанням, приписи про необхідність прийняття нових актів тощо. Розпорядження Кабінету Міністрів складається з таких структурних елементів, як назва, зміст, додатки (у разі потреби), підпис та має такі реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття. Проект розпорядження повинен містити вимогу щодо виконання конкретних завдань чи вирішення питань оперативного характеру (з посиланням у разі потреби на додаток). Проекти актів Кабінету Міністрів, що мають важливе суспільне значення, стосуються прав та обов’язків громадян можуть оприлюднюватися для громадського обговорення, яке здійснюється згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996. Проект урядового акта з питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць погоджується з відповідними місцевими держадміністраціями, які у визначений головним розробником строк повідомляють йому свою позицію. Проекти актів Кабінету Міністрів з питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування чи інтересів територіальних громад, головний розробник надсилає відповідним органам місцевого самоврядування для ознайомлення та у разі надходження пропозицій від зазначених органів розглядає їх під час опрацювання таких проектів. Проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Мін’юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками. У встановленому порядку Секретаріат Кабінету Міністрів проводить опрацювання проектів урядових актів у строк не більше 20 днів. Секретаріат проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов’язані з приведенням у відповідність до правил нормопроектувальної техніки, редагує його). Опрацьований проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету, який за результатом його розгляду приймає одне із рішень: а) про схвалення проекту; б) про повернення проекту акта головному розробникові для доопрацювання; в) про відхилення проекту акта. Остаточне рішення щодо відхиленого урядовим комітетом проекту акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти такого рішення не заперечує головний розробник, який вніс проект з власної ініціативи. Розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований його головою проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. До проекту акта крім матеріалів, поданих головним розробником, та експертного висновку Секретаріату Кабінету Міністрів додаються витяг з протоколу засідання урядового комітету і довідка про розбіжності щодо проекту акта, якщо вони залишилися неврегульованими після розгляду урядовим комітетом. Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень. Рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів не ставиться на голосування, якщо під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів щодо нього висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях уряду шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем’ єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Прийняті на засіданні акти Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністр України підписує в день проведення засідання. Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший строк набрання ними чинності. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур’єр», акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів набирає чинності з моменту його прийняття, якщо самим розпорядженням не встановлено пізніший строк набрання ним чинності. Акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів України. Акти Кабінету Міністрів можуть бути скасовані Президентом України, що має наслідком припинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання скасованого акта уряду, здійснення повноважень, визначених цим актом. Акт уряду може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом. Акт Кабінету Міністрів у повному обсязі або його окремі положення, визнані Конституційним Судом неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття цим органом рішень про їх неконституційність.
§ 6. Організація роботи робочих, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх повноважень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, для вирішення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи (комітети, комісії, робочі групи тощо). Сфера діяльності та повноваження вказаних органів визначаються актами Кабінету Міністрів щодо їх утворення або положеннями про них. Робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень уряду, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів, є урядовий комітет. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджується розпорядженням Кабінету Міністрів за поданням Прем’єр-міністра. До складу урядового комітету входять відповідно до їх компетенції члени Кабінету Міністрів та можуть входити заступники міністрів, а також керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів. Для організаційно-технічного забезпечення проведення засідань урядового комітету, забезпечення дотримання процедури підготовки матеріалів, ведення протоколу засідання Міністр Кабінету Міністрів призначає з числа працівників Секретаріату Кабінету Міністрів відповідального секретаря урядового комітету. Урядові комітети очолюють Перший віце-прем’ єр-міністр, віце- прем’єр-міністри. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1.11.2010 р. № 2071-р «Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового складу» утворені і діють такі урядові комітети: 1) з питань розвитку галузей економіки та науково- інноваційної політики; 2) з питань економічної політики; 3) з питань національної безпеки, правової, молодіжної політики, екології та підготовки до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; 4) з питань регіональної та соціальної політики, будівництва, житлово-комунального господарства і гуманітарного розвитку. Порядок організації роботи урядових комітетів визначається Регламентом Кабінету Міністрів України. Урядовий комітет: а) попередньо розглядає проекти законів, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів; б) врегульовує розбіжності у позиціях органів виконавчої влади, координує їх дії з метою пошуку взаємоузгоджених рішень, забезпечує узгодження із усіма заінтересованими органами і доопрацювання проектів актів; в) готує висновки та пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів; г) розглядає проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, у разі наявності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів; д) розглядає скарги центральних органів виконавчої влади щодо відмови Держкомпідприємництва у погодженні проектів регуляторних актів, розроблених такими органами, а також скарги центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів АРК і місцевих держадміністрацій щодо рішень Держкомпідприємни- цтва про необхідність усунення порушення принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та приймає відповідні рішення за результатами їх розгляду; е) приймає рішення про проведення антикорупційної експертизи проекту акта уряду. Для забезпечення своєї діяльності урядовий комітет: 1) утворює у разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції; 2) отримує в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для його роботи інформацію; 3) запрошує на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців з питань, що розглядаються. Організаційною формою роботи урядового комітету є засідання, які проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем’єр- міністром. Засідання скликає та проводить голова урядового комітету, а у разі його відсутності — Перший віце-прем’єр-міністр, Віце- прем’ єр-міністр, який здійснює повноваження відсутньої особи. Засідання урядового комітету вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше половини його членів. У разі відсутності кворуму засідання не проводиться. У разі якщо міністр — член урядового комітету не може з поважних причин бути присутнім на засіданні, замість нього в роботі комітету, за попереднім погодженням з головою відповідного комітету, може брати участь з правом вирішального голосу його заступник. Член Кабінету Міністрів може брати участь з правом вирішального голосу у засіданні урядового комітету, до складу якого він не входить. Список осіб, які запрошуються на засідання урядового комітету, складає та подає для погодження голові комітету відповідальний секретар. На засідання урядового комітету можуть запрошуються керівники заінтересованих органів виконавчої влади, які брали участь у підготовці і погодженні проектів актів, а також керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інші посадові особи, участь яких необхідна для обговорення включених до порядку денного питань. Під час розгляду питань, що стосуються соціально-трудової сфери, запрошуються уповноважений представник від всеукраїнських профспілок, їх об’ єднань та уповноважений представник від всеукраїнських об’ єднань організацій роботодавців. У засіданнях урядового комітету можуть брати участь відповідно до закону народні депутати України та уповноважені Президентом України особи. Голова урядового комітету може визначати окремих посадових осіб, які беруть постійну участь у засіданнях комітету з правом дорадчого голосу (постійні учасники). У засіданні урядового комітету беруть участь також працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальні за підготовку включених до порядку денного питань. Проект порядку денного засідання урядового комітету формує відповідальний секретар урядового комітету на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду, та подає його для схвалення голові комітету. Після схвалення порядок денний та матеріали до нього Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам урядового комітету та іншим учасникам засідання не пізніше ніж за 48 годин до його початку й не пізніше ніж за 24 години розміщує на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади. Порядок денний надсилається також членам Кабінету Міністрів, які не входять до складу комітету, Секретаріату Президента України, Представнику Президента України в Кабінеті Міністрів, Апарату Верховної Ради, а також відповідним комітетам Верховної Ради, якщо до порядку денного включено розгляд проектів законів та висновків до законопроектів, ініційованих народними депутатами України. Порядок денний затверджується на засіданні урядового комітету й складається з таких розділів: а) концептуальні засади реалізації державної політики; б) проекти законів; в) проекти актів Президента України; г) проекти актів Кабінету Міністрів; д) інші питання. Питання, що належить до спільної компетенції кількох урядових комітетів, розглядається за рішенням голів комітетів на спільному засіданні або кожним комітетом окремо. За згодою голів урядових комітетів питання, що належить до їх спільної компетенції, може бути розглянуте лише на засіданні комітету, компетенція якого є домінуючою. При цьому голови інших комітетів погоджують (візують) проект акта в частині, що стосується їх компетенції. Рішення урядового комітету приймається більшістю його посадового складу шляхом голосування. За умови рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні урядового комітету. Якщо за результатами розгляду проекту акта залишилися розбіжності, він вноситься для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів із зазначенням пропозиції урядового комітету. За результатами засідання урядового комітету складається протокол, який є офіційним документом. Копії протоколу засідання надсилаються членам урядового комітету, членам Кабінету Міністрів, які брали участь у засіданні, а також державним органам та посадовим особам, визначеним Міністром Кабінету Міністрів. Рішення, прийняті на засіданні урядового комітету, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання протягом одного робочого дня з моменту його підписання. Для забезпечення координації дій органів виконавчої влади, підготовки пропозицій щодо формування і реалізації державної політики, визначення шляхів, механізмів та способів вирішення проблемних питань, що виникають під час реалізації державної політики у відповідних сферах, підвищення ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, удосконалення нормативно- правового регулювання Кабінет Міністрів України має право утворювати тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення відповідного органу приймається Кабінетом Міністрів України у формі постанови, якою затверджується положення про такий орган, його завдання, склад, організація роботи. До складу органу можуть входити голова (співголови), заступник (заступники) голови, члени Кабінету Міністрів України, представники центральних і місцевих органів виконавчої влади (за погодженням з їх керівниками), а також за згодою представники органів місцевого самоврядування, інших державних органів, наукових установ, громадських організацій, народні депутати України. До участі в роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів можуть залучатися державні службовці, а також народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою. Для оплати праці фахівців, залучених до роботи в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах, можуть виділятися кошти, передбачені для забезпечення діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України або відповідного центрального органу виконавчої влади. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи можуть утворюватися у таких формах: комісія — для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, пов’ язаних з реалізацією повноважень Кабінету Міністрів України; комітет — для розгляду питань щодо присудження державних премій; організаційний комітет — для забезпечення узгодження дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань підготовки і проведення заходів загальнодержавного значення; рада — для вивчення проблемних питань, пов’язаних з реалізацією державної політики у відповідній сфері; робоча група — для участі у підготовці проектів нормативно- правових актів, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України; урядова комісія — для розслідування причин аварії (катастрофи), вжиття заходів до подолання наслідків стихійного лиха, надання допомоги потерпілим громадянам та їх сім’ ям. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи мають право: 1) отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; 2) залучати до участі у своїй роботі представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), а також незалежних експертів (за згодою); 3) утворювати у разі потреби для виконання покладених на нього завдань постійні або тимчасові робочі групи; 4) організовувати проведення конференцій, семінарів, нарад та інших заходів. У разі недоцільності подальшого функціонування відповідного органу або виникнення потреби в достроковому припиненні його діяльності Кабінет Міністрів України приймає за пропозицією відповідного органу виконавчої влади або з власної ініціативи рішення про його ліквідацію.
§ 7. Структура, функції та організація роботи апарату Кабінету Міністрів України Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України (далі — Секретаріат). Секретаріат забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів уряду, інших документів. Керівник Секретаріату, перший заступник та заступники Керівника Секретаріату призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Державні службовці, інші працівники Секретаріату призначаються на посаду та звільняються з посади Керівником Секретаріату, крім тих, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України, у порядку, визначеному законодавством про державну службу та трудовим законодавством. Структура Секретаріату затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу Секретаріату входять: керівництво Секретаріату; патро- натні служби (Апарат Прем’єр-міністра України, Служба Першого віце-прем’ єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі); структурні підрозділи (департаменти, управління). Систему структурних підрозділів Секретаріату становлять: Департамент фахової експертизи; Департамент юридичного забезпечення; Департамент інформації та комунікацій з громадськістю; Департамент кадрового забезпечення; Департамент забезпечення взаємодії з Верховною Радою України та регіонами; Департамент зовнішньоекономічних зв’язків та двосторонніх комісій; Департамент європейської інтеграції; Департамент забезпечення документообігу, контролю та роботи із зверненнями громадян; Господарсько-фінансовий департамент; Управління бухгалтерського обліку, фінансів та звітності; Управління забезпечення протокольних заходів; Управління експертизи соціально-трудових відносин; Режимно-секретне управління; Управління експертизи дотримання регламентних норм та організації засідань Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 11.04.2011 р. «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» встановлено граничну чисельність працівників Секретаріату — 587 одиниць, у тому числі патронатних служб — 70, з них Апарату Прем’єр-міністра України — 50, Першого віце-прем’єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі — 20. Секретаріат є юридичною особою і діє на підставі Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Діяльність Прем’єр- міністра забезпечує Апарат Прем’ єр-міністра України, який відповідно до положення: 1) здійснює інформаційне забезпечення діяльності Прем’єр-міністра України, опрацьовує кореспонденцію, що надходить на його ім’я, та готує в установленому порядку за результатами її розгляду листи, контролює вирішення порушених у них питань, здійснює протокольне забезпечення офіційних заходів за участю Прем’єр- міністра України; 2) бере участь у підготовці проектів актів законодавства з питань, що ініціюються Прем’ єр-міністром України, та проводить аналіз інших документів, що підписуються Прем’ єр-міністром України, на відповідність проголошеній політиці Уряду; 3) забезпечує листування Прем’ єр-міністра України з вищими посадовими особами іноземних держав і міжнародних організацій; 4) забезпечує формування та підтримання політичного іміджу Прем’ єр-міністра України; 5) забезпечує підготовку поточних і довгострокових робочих планів Прем’єр-міністра України, проведення нарад і зустрічей, здійснення закордонних візитів та поїздок по країні, організовує, координує підготовку матеріалів для Прем’єр-міністра України до нарад, зустрічей, оформляє за результатами таких нарад і зустрічей відповідні протоколи та готує листи; 6) виконує інші функції відповідно до доручень Прем’єр-міністра України. Служба Першого віце-прем’єр-міністра України здійснює організаційне, інформаційне і аналітичне забезпечення його роботи, сприяння створенню належних умов для його діяльності та забезпечення зв’язку з державними органами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, громадськістю, іноземними і міжнародними організаціями, засобами масової інформації. Структурні підрозділи забезпечують діяльність Кабінету Міністрів України, урядових комітетів з питань, що належать до їх компетенції, та виконують такі основні функції: 1) забезпечують наступність у діяльності Кабінету Міністрів України у разі зміни його складу та відповідне інформування нових членів Кабінету Міністрів України; 2) забезпечують в установленому порядку підготовку і проведення засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів; 3) складають протоколи засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, забезпечують ознайомлення з ними членів Кабінету Міністрів України і представників інших органів; 4) забезпечують дотримання вимог Регламенту Кабінету Міністрів України щодо підготовки і оформлення проектів актів законодавства та інших документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів; 5) готують плани організації підготовки проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення реалізації законів України та організації виконання указів Президента України і постанов Верховної Ради України, та після погодження Першим віце- прем’ єр-міністром України, віце-прем’ єр-міністрами України відповідно до їх компетенції подають керівнику Секретаріату для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України; 6) здійснюють контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів актів законодавства та інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України та урядовими комітетами; 7) забезпечують в установленому порядку координацію Кабінетом Міністрів України діяльності органів виконавчої влади щодо розроблення проектів актів законодавства, виконання планів роботи Кабінету Міністрів України з урахуванням пріоритетів державної політики; 8) проводять юридичну і фахову експертизу та готують експертні висновки до проектів актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, щодо їх відповідності Конституції та законам України, іншим актам законодавства, пріоритетам державної політики, визначеним у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України і планах його роботи; 9) вносять в установленому порядку пропозиції щодо повернення проектів актів законодавства та інших документів, поданих на розгляд Кабінету Міністрів України, у разі порушення встановлених Регламентом Кабінету Міністрів України вимог щодо їх підготовки та оформлення; 10) надають допомогу працівникам органів виконавчої влади у доопрацюванні повернутих проектів актів законодавства та інших документів шляхом забезпечення проведення консультацій, нарад тощо; 11) готують аналітичні, інформаційні, довідкові та інші матеріали з питань, що розглядаються Кабінетом Міністрів України та урядовими комітетами; 12) готують висновки і довідки з правових питань для Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України і надають їм правові консультації; 13) здійснюють в установленому порядку організаційне, експертно-аналітичне та інформаційне забезпечення взаємодії Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України та її органами, депутатськими фракціями; 14) організовують відповідно до законодавства розгляд питань, порушених у зверненнях і запитах народних депутатів України або групи народних депутатів України, звернень комітетів, Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, що надійшли до Кабінету Міністрів України, та підготовку висновків до проектів законів, надісланих Верховною Радою України; 15) забезпечують організацію представлення та супроводження проектів законодавчих актів, поданих Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, у її комітетах та на пленарних засіданнях; 16) забезпечують надсилання органам виконавчої влади для вивчення і візування закони, що надійшли на підпис Президентові України, та опрацьовують в установленому порядку відповідні пропозиції; 17) проводять в установленому порядку моніторинг виконання органами виконавчої влади рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, вирішення порушених у листах Прем’єр- міністра України питань та виконання планів організації підготовки проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення реалізації законів України та організації виконання указів Президента України і постанов Верховної Ради України в частині дотримання строків, визначених для їх виконання; 18) опрацьовують кореспонденцію, що надходить до Кабінету Міністрів України, та готують в установленому порядку за результатами її розгляду проекти відповідних листів Прем’ єр-міністра України, Першого віце-прем’ єр-міністра України; 19) здійснюють комплексне забезпечення протокольних та церемоніальних заходів за участю Прем’ єр-міністра України, Першого віце- прем’єр-міністра України; 20) забезпечують координацію роботи з підготовки органами виконавчої влади матеріалів для проведення Прем’єр-міністром України, Першим віце-прем’єр-міністром України переговорів з представниками іноземних держав і міжнародних організацій; 21) організовують роботу, пов’язану з погодженням Кабінетом Міністрів України відповідних кадрових призначень; 22) готують проекти актів Кабінету Міністрів України з питань призначення на посаду і звільнення з посади заступників міністрів і керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступників, а також інших осіб, призначення на посаду і звільнення з посади яких згідно із законодавством здійснюється Кабінетом Міністрів України; 23) опрацьовують матеріали і готують в установленому порядку проекти подань про призначення на посаду Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України та про призначення на посаду і звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій; 24) організовують в установленому порядку проведення органами виконавчої влади моніторингу економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей економіки, сфер діяльності, регіонів і розроблення у разі потреби пропозицій щодо коригування державної політики; 25) забезпечують в установленому порядку доступ громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, Прем’ єр-міністра України, Першого віце-прем’ єр-міністра України шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади); 26) сприяють в установленому порядку взаємодії Кабінету Міністрів України з об’єднаннями громадян, міжнародними організаціями, засобами масової інформації тощо; 27) готують відповідно до компетенції пропозиції щодо замовлення проведення науково-дослідних робіт; 28) здійснюють заходи щодо підготовки та реалізації проектів міжнародної допомоги, реципієнтом яких є Секретаріат; 29) проводять постійний моніторинг та аналіз результатів розгляду судами справ, стороною або третьою особою в яких є Кабінет Міністрів України, вивчають причини і умови, що стали підставою для такого розгляду; 30) забезпечують в установленому порядку координацію Кабінетом Міністрів України роботи із здійснення органами виконавчої влади заходів щодо організації забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, розроблення проекту мобілізаційного плану України і подання його для затвердження Президентові України; 31) здійснюють заходи щодо забезпечення функціонування системи управління державою в особливий період і у разі введення режиму надзвичайного стану; 32) організовують в установленому порядку розгляд звернень органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій; 33) організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем’єр-міністру України, Першому віце-прем’єр-міністру України; 34) здійснюють контроль за вирішенням порушених у зверненнях громадян питань, дотриманням законодавства про звернення громадян; 35) забезпечують організацію та проведення особистого прийому громадян членами Кабінету Міністрів України; 36) забезпечують ведення діловодства у Секретаріаті; 37) забезпечують дотримання режиму секретності та збереження службової таємниці; 38) редагують проекти актів законодавства та інших документів; 39) проводять облік і систематизацію актів законодавства та підтримують їх тексти у контрольному стані; 40) виконують інші функції відповідно до рішень Кабінету Міністрів України. Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату здійснює: 1) фінансове, матеріально-технічне та господарсько-побутове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та Секретаріату; 2) управління майном, закріпленим за Секретаріатом, та майном підприємств, установ і організацій, що віднесені до сфери управління Департаменту; 3) організаційні заходи щодо проведення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти та підготовку відповідних документів для розгляду на тендерному комітеті Секретаріату. Припинення повноважень Кабінету Міністрів України не є підставою для звільнення з посад державних службовців, інших працівників Секретаріату, крім державних службовців Апарату Прем’єр- міністра України, служби Першого віце-прем’ єр-міністра України. [1] Додаток № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. № 2857-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 7-8. - Ст. 52. [2] Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України № 870 від 6 вересня 2005 р. // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 36. - Ст. 2200. [3] Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України № 1693 від 14 грудня 2001 р. // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 51. - Ст. 2298.
Питання для самоперевірки
|