| Глава 7. Організація роботи Президента України |
|
| Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна) |
|
Глава 7. Організація роботи Президента України
§ 1. Основи організації і діяльності Президента України
§ 2. Організація підготовки і проведення виборів Президента України
§ 3. Функції Президента України
§ 4. Форми і методи діяльності Президента України
§ 5. Організація прийняття та виконання актів Президента України
§ 6. Структура, функції, організація роботи апарату Президента України
§ 1. Основи організації і діяльності Президента України Президент України є одноосібним главою держави, одним з вищих органів державної влади, який виступає від імені держави. Він завжди виступає в публічних правовідносинах як офіційна особа і не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунутий з поста в порядку імпічменту. Правову основу організації й діяльності Президента становлять норми Конституції України, Законів України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 р. № 474-XIV (в ред. Закону від 18.03.2004 р. № 1630-IV зі змінами), «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932-ХІІ (в ред. Закону від 05.10.2000 р. № 2020-Ш зі змінами), «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 р. № 1934-ХІІ (в ред. Закону від 05.10. 2000 р. № 2019-ІІІ зі змінами), «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 р. № 183/98-ВР, «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. №2235-ІІІ (зі змінами) та інших. Організаційно-правові аспекти діяльності Президента України та організація роботи його апарату визначається здебільшого його власними указами (зокрема, «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» від 25.02.2010 р. №265/2010, «Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України» від 09.04.97 р. №314/97 та ін.). Виконання президентських повноважень фінансується за рахунок Державного бюджету України. За Законом «Про Державний бюджет України на 2011 рік» на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Президента України було виділено 204 млн 743,3 тис. грн, на обслуговування діяльності Президента та його апарату — 101 млн 486,2 тис. грн, на його офіційні візити за кордон — 29 млн 151,5 тис. грн. Розпорядником державних коштів, необхідних для виконання Президентом України своїх конституційних повноважень, є Державне управління справами. Глава Української держави має власну резиденцію на вул. Банковій, 6 у м. Києві, загальною площею 2,65 га, де розташовується Адміністрація Президента. Протокольні заходи та офіційні церемонії за участю Президента проводяться в Маріїнському палаці. На період перебування на посту Президентові надаються заміська резиденція та службова квартира в м. Києві, спеціально обладнані літак і вертоліт, автомобільний транспорт. Охорону Президента і його сім’ї забезпечує Управління державної охорони України.
§ 2. Організація підготовки і проведення виборів Президента України Згідно зі ст. 103 Конституції Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. Підготовка і проведення виборів регулюються Конституцією, законами України «Про вибори Президента України», «Про Центральну виборчу комісію», постановами парламенту, іншими актами законодавства, прийнятими відповідно до Закону «Про вибори Президента України». Вибори Президента відбуваються по єдиному загальнодержавному виборчому округу, що включає в себе всю територію України. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років. Не може бути висунутий кандидатом на цей пост громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень глави держави. У разі дострокового припинення повноважень Президента вибори проводяться в період 90 днів з дня припинення повноважень. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної постанови. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за дев’яносто днів до дня виборів. Він складається з кількох послідовних етапів: 1) утворення територіальних виборчих округів; 2) утворення виборчих дільниць; 3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення; 5) висування та реєстрація кандидатів; 6) проведення передвиборної агітації; 7) голосування у день виборів Президента України; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України. У разі необрання Президента у першому турі можливі ще дві стадії: 9) повторне голосування; 10) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів. Підготовку і проведення виборів глави держави здійснюють Центральна виборча комісія, окружні й дільничні виборчі комісії. Право висування кандидата на пост Президента належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням. Висування кандидатів розпочинається за 89 днів і закінчується за 71 день до дня виборів. Кандидата на пост Президента може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніш як за рік до дня виборів. Висування кандидатів на пост Президента України партією здійснюється на її з’ їзді (зборах, конференції), а блоком — на міжпартій- ному з’їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. У з’їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидата, повинно брати участь не менше 200 делегатів. Особа може бути висунута кандидатом на пост Президента України лише однією партією (одним блоком) згідно з волею кандидата. При цьому партія (блок) може висунути лише одного кандидата на пост Президента України з числа осіб, які є членами цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійних громадян, які мають право бути обраними Президентом. Громадянин України, який відповідає конституційним вимогам щодо кандидата на пост Президента, має право на самовисунення шляхом особистого подання до Центральної виборчої комісії засвідченої в установленому законом порядку відповідної заяви про само- висунення кандидатом на пост Президента. Реєстрацію кандидатів на пост Президента України здійснює Центральна виборча комісія. Перед реєстрацією партія (партії, що входять до блоку), яка висунула кандидата, або сам кандидат має внести грошову заставу у розмірі 2 млн 500 тис. грн на спеціальний рахунок ЦВК. Ця застава повертається партії (партіям, що входять до блоку) чи кандидату, якщо він включений до виборчого бюлетеня для повторного голосування. У противному випадку застава перераховується до Державного бюджету України. Кандидат на пост Президента наступного дня після його реєстрації може розпочинати проведення передвиборної агітації, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, та коштів виборчих фондів кандидатів. Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 8.00 до 20.00. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці. Підрахунок голосів виборців проводиться безпосередньо членами дільничної виборчої комісії, про що складається протокол. На підставі протоколів окружні виборчі комісії, підсумовуючи дані, що містяться в цих протоколах, встановлюють підсумки голосування і складають протокол, який передається Центральній виборчій комісії, а та, у свою чергу, підсумовує всі отримані дані. Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Якщо до бюлетеня у день виборів було включено не більше двох кандидатів і жоден не був обраний, ЦВК приймає рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів. Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента і за результатами голосування у день виборів жоден кандидат не був обраний, ЦВК приймає рішення про проведення повторного голосування, яке проводиться у третю неділю після дня виборів за двома кандидатурами, які одержали найбільшу кількість голосів у першому турі. За підсумками повторного голосування обраним вважається кандидат, що отримав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Новообраний Президент вступає на посаду не пізніш як через 30 днів після офіційного оголошення ЦВК результатів виборів і набуває повноважень з моменту складення на урочистому засіданні парламенту присяги Українському народові, текст якої міститься у Конституції України.
§ 3. Функції Президента України Президент займає ключове місце в державному механізмі України. Згідно зі ст. 102 Конституції України він виступає від імені Української держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Провідне місце в діяльності глави української держави займають ті напрями, які безпосередньо випливають з його сутності та ролі в механізмі напівпрезидентської республіки — представницька та координаційна функції. Заснування поста Президента України із самого початку обґрунтовувалося необхідністю забезпечення цілісності державного механізму, узгодженого функціонування всіх гілок влади. Інститут президентури відіграє роль координаційного центру, до якого зводиться важелі державного управління. Відповідно Президент наділений такими повноваженнями, які дають змогу ефективно підтримувати єдність і цілісність державної влади, функціонування всіх ланок державного механізму в режимі конституційної законності. Реалізуючи координаційну функцію, Президент координує діяльність органів державної влади у сфері національної безпеки і оборони через Раду національної безпеки і оборони України. Здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю України, він координує діяльність державних органів у сфері міжнародних відносин. Крім того, право Президента звертатися до парламенту, накладати вето, підписувати закони, зупиняти дію урядових актів з одночасним зверненням до Конституційного Суду України — досить потужний арсенал засобів впливу на парламент та уряд з метою налагодження їх конструктивної взаємодії між собою. Однією з прерогативних функцій Президента України є загальнодержавне представництво, тобто представництво держави в цілому як цілісної, суверенної організації політичної влади в суспільстві. Адже існує ціла низка питань, коли вимагається виконання дій не від імені окремого державного органу, а від імені держави в цілому. Це має бути одна особа, яка має беззаперечний авторитет, суттєві владні повноваження і не ототожнюється з окремою гілкою влади. У державному механізмі України цим умовам найбільш повно відповідає саме глава держави. Залежно від сфери вияву дана функція має дві складові: представництво внутрішньополітичне і зовнішньополітичне. Крім зазначених напрямів діяльності, глава Української держави виконує ряд важливих функцій, пов’ язаних з безпосереднім впливом на суспільні відносини. Аналіз розділу V Конституції України і законодавчих актів, які регламентують діяльність Президента, дає підстави виділити такі функції: 1) за об’єктами (предметом) діяльності: а) забезпечення державної незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України; б) забезпечення прав і свобод людини і громадянина; в) забезпечення правонаступництва держави; г) керівництво зовнішньополітичною діяльністю; д) формування персонального складу органів державної влади; е) юрисдикційна; 2) за формами (способами) діяльності: а) установча, б) нормотворча, в) правозастосовна, г) контрольна. Об’ єктні функції Президента України внормовані у розділі V Конституції. Зокрема, функція забезпечення державної незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України закріплена у ч. 2 ст. 102 і п.1 ст. 106 Основного Закону й деталізована у повноваженнях Президента, передбачених пп. 17-21 ст. 106 Конституції. За Конституцією Президент є не тільки главою держави, а й Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, тобто політичним керівником з питань військового будівництва. Згідно із Законом «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. Президент України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. У мотивувальній частині свого рішення у справі про деякі питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони від 25 лютого 2009 р. № 5-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що Президент України, реалізовуючи конституційні повноваження щодо керівництва у названих сферах, повинен вживати заходів для підвищення бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань і підготовки їх до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Президентові підпорядковані військові формування, органи, які забезпечують недоторканність державного кордону України і безпеку органів державної влади та посадових осіб, підрозділи, що здійснюють розвідувальну й контррозвідувальну діяльність, тощо. За посадою Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад, головує на її засіданнях і оформлює своїми указами рішення, прийняті на цих засіданнях. Функція Президента щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, яка відображена у ч. 2 ст. 102 та пп. 25-27 ст. 106 Конституції України, безпосередньо випливає з принципу найвищої соціальної цінності людини. Оскільки права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то й для Президента як глави держави це є безумовним пріоритетом. Саме на забезпечення основних прав і свобод громадян у підсумку спрямовані фактично всі повноваження глави держави, оскільки мають кінцевою метою благополуччя громадян, якомога повнішу реалізацію їх прав і свобод. У межах даної функції він вступає в безпосередні правовідносини з конкретними фізичними особами, уособлюючи при цьому державу в цілому: нагороджує державними нагородами, проводить зустрічі з громадянами під час робочих поїздок по Україні, через підрозділи своєї Адміністрації здійснює прийом громадян і веде роботу з їх зверненнями. З діяльністю щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина тісно пов’язана й інші функція Президента України — юрисдик- ційна, тобто вирішення конкретних юридичних справ. В її межах Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України та про його припинення, про надання притулку в Україні, про помилування осіб, засуджених за вчинення злочину. Головною прикметою зазначених повноважень є їх чітка індивідуальна спрямованість, а також те, що ініціатором їх здійснення завжди виступає зацікавлена фізична особа. Президент України за посадою здійснює також керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави. Цю функцію глави держави відображають його повноваження у сфері міжнародних відносин, закріплені пп. 3-5 ст. 106 Конституції України: представляти державу в міжнародних відносинах, вести переговори та укладати міжнародні договори України, приймати рішення про визнання іноземних держав, призначати та звільняти глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймати вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. У мотивувальній частині свого рішення від 15 січня 2009 р. № 2-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що глава держави не тільки здійснює загальне спрямування зовнішньополітичного курсу держави згідно з визначеними Верховною Радою України засадами зовнішньої політики України, але й застосовує відповідні засоби впливу на діяльність суб’єктів зовнішньополітичної діяльності з метою забезпечення національних інтересів і безпеки України. Реалізація визначених Верховною Радою України основних засад зовнішньої політики держави, яка провадиться під керівництвом Президента України і забезпечується Кабінетом Міністрів України та Міністерством закордонних справ України, вимагає координації діяльності цих органів виконавчої влади главою держави, у тому числі і в питаннях кадрового забезпечення у цій сфері. Здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, Президент України впливає на діяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України через відповідні укази, розпорядження. Функція Президента щодо формування персонального складу органів державної влади закріплена у пп. 9-14 ст. 106 Основного Закону. Одні посадові особи призначаються Президентом самостійно (глави дипломатичних представництв України, третина складу Конституційного Суду України, половина складу Ради Національного банку України, половина складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, вище командування Збройних Сил України), інші — за поданням Прем’єр-міністра (члени Кабінету Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, голови місцевих державних адміністрацій), треті — за згодою Верховної Ради України (Прем’єр- міністр України, Генеральний прокурор, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України) або ж Верховною Радою за поданням Президента (Голова Національного банку України, члени Центральної виборчої комісії). Згідно зі ст. 72 Закону «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посаду судді здійснюється Президентом на підставі подання Вищої ради юстиції. В умовах розбудови демократичної, правової держави суттєвого значення набуває контрольна функція Президента, яка випливає з його статусу як гаранта додержання Конституції. На виконання функції він наділений правом накладати вето на закони, прийняті парламентом, скасовувати акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій. Важливим засобом забезпечення конституційної законності є також право Президента звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Верховної Ради АРК, Кабінету Міністрів України, про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, про конституційність чинних міжнародних договорів України, а також тих, що вносяться до парламенту на ратифікацію. Особливе місце в діяльності глави держави займає контроль за діяльністю «силових структур» — Збройних Сил України, органів, що забезпечують національну безпеку й охорону державного кордону, правоохоронних органів тощо. Контроль за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань і органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності Президент України здійснює як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності допоміжні служби. Порядок здійснення контролю Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України за діяльністю Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється відповідно до Положення, затвердженого Указом глави держави від 27 вересня 2010 р. № 917/2010. Здійснення контролю організовується Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головного управління з питань оборонної політики та діяльності правоохоронних органів Адміністрації Президента України, результати якого доповідаються главі держави.
§ 4. Форми і методи діяльності Президента України Реалізація функцій Президента України має певні зовнішні форми, у межах яких відповідні дії отримують упорядкований, організаційно завершений вигляд. Система форм діяльності глави держави обумовлена особливостями його статусу, характером покладених на нього функцій та повноважень. Реалізація функцій глави держави відбувається у таких правових формах: установчій, нормотворчій, правоза- стосовній, контрольній, інтерпретаційній. Правові форми діяльності Президента України завершуються виданням указів або розпоряджень, які мають підзаконний характер і обов’язкові для виконання на всій території України. Більш детальна характеристика актів глави Української держави дана в Положенні про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом від 15 листопада 2006 р. № 970/2006 (з наступними змінами і доповненнями). Згідно з п. 3 цього Положення указами Президента України оформлюються рішення, видані на основі та на виконання Конституції і законів України, якщо хоча б одне з положень рішення розраховано на постійну або багаторазову дію (має нормативний характер) або належить до таких, що оформляються указами Президента України, а також рішення, прийняття яких у формі указу передбачено законами України та указами Президента України. Зокрема, указами оформлюються рішення Президента про призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою; призначення та звільнення з посад керівників відповідних державних органів, установ та організацій; призначення позачергових виборів до Верховної Ради України; загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях; введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації; введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України; скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій; нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань, вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів; встановлення президентських відзнак і нагородження ними; прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, надання притулку; помилування; тлумачення прийнятих Президентом актів тощо. Розпорядженнями Президента оформлюються надання доручень, рекомендацій щодо здійснення заходів, розгляду, вирішення питань рішення про підтримку Президентом України культурно-мистецьких та інших заходів (крім рішень, які оформляються указами); проведення переговорів, підписання міжнародних договорів України, надання повноважень на ведення переговорів, на підписання міжнародних договорів України, відповідних директив делегації чи представникові України; оперативні, організаційні і кадрові питання (крім рішень, які оформляються указами); призначення на посади та звільнення з посад помічників, референтів Президента України; внесення змін до розпоряджень Президента України, визнання їх такими, що втратили чинність; винесення на обговорення громадськості проектів законів, які передбачаються для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України, проектів актів Президента України. Розпорядженнями Президента України оформляються також інші рішення, прийняття яких у формі розпорядження передбачено законами України, актами Президента України. При цьому слід мати на увазі, що ч. 3 ст. 106 Конституції містить перелік лише тих правових актів Президента України, які він видає як глава держави. Ті ж види актів, які Президент уповноважений видавати як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, зазначаються в законах, які регулюють відносини у сфері забезпечення національної безпеки і оборони України. Так, згідно з положенням ч. 3 ст. 6 Закону «Про оборону України» як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Президент України видає накази і директиви з питань оборони. Про директиви Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України йдеться і в ч. 3 п.1 ст. 4 Закону від 5 березня 1998 р. «Про Раду національної безпеки і оборони України». Установча форма діяльності Президента складається з кількох проваджень, які відрізняються за предметом, складом суб’єктів і за строками здійснення відповідних процедур, зокрема: 1) щодо дострокового припинення повноважень і призначення позачергових виборів Верховної Ради України; 2) щодо призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Генерального Прокурора України, половини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, голів місцевих державних адміністрацій; 3) щодо призначення вищого командування Збройних Сил України; 4) щодо створення судів; 5) щодо призначення третини складу Конституційного Суду України; 6) щодо створення допоміжних органів і служб при Президентові України тощо. Не менш важливе місце в реалізації функцій Президента займає нормотворчість. Сфера його нормотворчої діяльності є досить вузькою і стосується здебільшого міжнародних відносин, забезпечення національної безпеки та обороноздатності України, порядку вирішення питань громадянства України. Згідно з п. 3 Положення про порядок підготовки і внесення проектів актів Президента України, нормативні акти глави держави, тобто акти, розраховані на постійну або багаторазову дію, оформлюються виключно указами. У межах нормотворчої форми діяльності глави держави доцільно вирізняти провадження щодо розробки і прийняття нормативних актів Президента і законопро- ектне провадження. Правозастосовна форма діяльності Президента використовується при здійсненні ним своїх повноважень, передбачених ст. 106 Конституції України. У її межах можна виділити провадження: 1) щодо визнання іноземних держав; 2) щодо зупинення дії актів уряду України; 3) з питань оголошення стану війни і використання Збройних Сил України; 4) з питань мобілізації і введення воєнного стану; 5) щодо введення надзвичайного стану; 6) щодо присвоєння вищих спеціальних звань і класних чинів; 7) нагородне; 8) з питань громадянства; 9) щодо надання притулку в Україні; 10) з питань помилування. Правозастосовні провадження завершуються прийняттям правозастосовного (індивідуального) акта. У межах контрольної форми діяльності Президента України вирізняються два види контрольних проваджень — нормотворче і виконавче. Нормотворче контрольне провадження являє собою надвідомчий контроль Президента як гаранта Конституції за конституційністю правових актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та Ради міністрів АРК і місцевих державних адміністрацій. Виконавче контрольне провадження полягає у контролі за своєчасністю і повнотою виконання парламентських і президентських актів органами виконавчої влади всіх рівнів. Усі контрольні провадження завершуються виданням відповідного акта Президента України, форма якого залежить від його змісту. Скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, голів місцевих державних адміністрацій, рішення про звільнення з посад керівників відповідних державних органів оформлюється указами Президента, а доручення та рішення з оперативних питань — розпорядженнями. Інтерпретаційна форма діяльності Президента України на практиці використовується не часто. За період з 01.07.96 по 11.03.02 главою держави було видано 7452 укази, з яких інтерпретаційний характер мають 4 укази. Організаційні форми діяльності. Оскільки Президент України — це одноосібний орган державної влади, то основною організаційною формою його діяльності є персональна робота, робота з документами. Здебільшого ця форма здійснюється в робочому кабінеті глави держави, де він обмірковує і приймає владні рішення, аналізує зміст представлених йому на підпис документів. До основних організаційних форм діяльності Президента також належать: 1) офіційні візити за кордон; 2) офіційні та робочі зустрічі з керівниками зарубіжних держав, посадовими особами і фахівцями; 3) міжнародні переговори; 4) робочі поїздки по Україні, відвідування підприємств, установ, організацій; 5) участь у роботі Верховної Ради України; 6) участь у розширених засіданнях Кабінету Міністрів України; 7) проведення консультацій з керівниками депутатських фракцій Верховної Ради України; 8) головування на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів; 9) проведення координаційних зборів і нарад; 10) заслуховування звітів підконтрольних і підзвітних органів та посадових осіб; 11) особистий прийом громадян, посадових осіб; 12) розгляд звернень громадян. Серед допоміжних організаційних форм діяльності глави держави можна виділити: 1) участь в урочистих заходах та церемоніях; 2) проведення брифінгів та прес-конференцій; 3) надання інтерв’ю; 4) «гарячі лінії». Матеріально-технічні форми діяльності здійснюються працівниками Державного управління справами, підрозділів Адміністрації Президента України та інших допоміжних органів при главі держави і зводяться до складання довідок, аналітичних звітів, здійснення діловодства, бухгалтерського обліку, транспортного забезпечення, санаторно-курортного обслуговування, матеріально-фінансового забезпечення тощо. Обсяг і важливість президентських функцій і повноважень вимагають комплексного підходу до методів їх реалізації. Серед основних організаційно-правових методів діяльності глави держави можна виділити: координацію, планування, вироблення рішень, інформаційне забезпечення, організацію виконання і контроль за виконанням прийнятих рішень, роботу з кадрами апарату та ін. Вони здійснюються Президентом як самостійно, так і за допомогою апарату. Широко використовується в діяльності Президента метод планування. Стратегічне планування здійснюється главою держави за допомогою працівників його апарату при складенні перспективних робочих планів, у яких передбачаються різні форми діяльності — офіційні візити за кордон і міжнародні переговори, участь у роботі міжнародних форумів і міжурядових організацій, здійснення робочих поїздок по Україні та прийоми зарубіжних делегацій. Поточне організаційне планування складається на коротший період і включає: денний, тижневий, місячний розпорядок роботи Президента та працівників його апарату, графік прийому громадян і посадових осіб, участь в урочистих заходах тощо. Важливе місце в системі організаційних методів діяльності Президента займає метод координації, який здійснюється через Раду національної безпеки і оборони України, Раду регіонів, консультативно- дорадчі органи, уповноважених Президента України. Суттєву роль у забезпеченні координації в роботі Президента відіграє його Адміністрація, особливо Управління забезпечення зв’язків з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України. В умовах подальшої інформатизації суспільства дедалі більшого значення набуває інформаційне забезпечення діяльності глави держави. Прийняття обґрунтованого, зваженого рішення потребує всебічної, повної й вірогідної інформації. Робота щодо збору, обробки і оцінки інформації проводиться на всіх етапах процесу прийняття і виконання владних рішень Президента. Для цього в апараті глави держави утворені й діють інформаційно-аналітичні підрозділи, зокрема Національний інститут стратегічних досліджень, Управління з питань комунікацій Адміністрації Президента, Департамент інформаційної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України тощо. Крім того, кожен з підрозділів апарату Президента інформує його в межах своєї компетенції. У підсумку глава держави оперативно отримує інформаційні матеріали та експертно-аналітичні звіти. Метод контролю за виконанням рішень у діяльності Президента здійснюється шляхом заслуховування звітів і доповідей, отримання доповідних записок і рапортів, а співробітниками його апарату — шляхом проведення перевірок, ревізій, обстежень, вивчення матеріалів по скаргах і заявах громадян тощо. Здійснюючи цей метод, глава держави дає доручення, спрямовані на забезпечення виконання його рішень. Він може викликати і заслуховувати керівників державних органів чи свого апарату про хід виконання актів і доручень, знайомитися з аналітичною інформацією щодо стану справ, вказуючи на недоліки та приймаючи відповідні рішення щодо посадовців, відповідальних за невиконання чи несвоєчасне виконання актів. Важливе значення для оптимальної організації роботи глави держави та його апарату має метод роботи з кадрами, який включає в себе правильну підготовку, підбір і розстановку кадрів, їх перепідготовку, підвищення кваліфікації, заохочення і накладення стягнень. Прийняття на державну службу до Адміністрації здійснюється відповідно до законодавства про державну службу. При цьому прийняття на посади третьої та четвертої категорій здійснюється на конкурсній основі, якщо інше не встановлено законодавством про державну службу.
§ 5. Організація прийняття та виконання актів Президента України Порядок вироблення і прийняття рішень Президентом України обумовлений такими чинниками, як одноосібний характер цього органу, широкий спектр функцій, загальний характер компетенції, а також наявна система допоміжних органів при ньому. Цей процес регулюється Положенням про порядок підготовки і внесення проектів актів Президента України. Проекти актів Президента розробляються за його власним дорученням або в ініціативному порядку Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів АРК, Главою Адміністрації Президента України, його Першими заступниками та заступниками, Секретарем РНБО України, радниками Президента, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України. Проекти указів нормативного характеру мають погоджуватись у Міністерстві юстиції України, а пов’язані з витрачанням фінансових, інших матеріальних ресурсів — з Міністерством фінансів або Міністерством економіки України. Проекти актів глави держави подаються разом із супровідним листом і пояснювальною запискою щодо необхідності їх прийняття, а в разі потреби — і з економічним обґрунтуванням, довідковими та аналітичними матеріалами. Внесені проекти актів Президента реєструються та опрацьовуються в Адміністрації Президента України в порядку, що затверджується Главою Адміністрації. При цьому для опрацювання проектів актів Президента з кадрових питань за рішенням Глави Адміністрації може утворюватися відповідна комісія. Внесені проекти актів глави держави опрацьовуються в Адміністрації Президента України протягом тридцяти календарних днів, а проекти, що мають терміновий характер, — у визначені Главою Адміністрації Президента України, його Першим заступником, заступником строки. Опрацювання проектів полягає в їх всебічному аналізі та експертизі, перевірці на предмет відповідності актам законодавства України, спеціальному та літературному редагуванні. Якщо проект є недостатньо обґрунтованим або потребує докорінної переробки, керівник структурного підрозділу вносить Главі Адміністрації Президента пропозицію щодо відхилення або повернення розробнику для доопрацювання. Опрацьовані в Адміністрації проекти актів мають бути завізовані: Главою Адміністрації Президента України, його Першим заступником та заступником, до компетенції яких належить питання, що пропонується до вирішення проектом акта Президента, а також керівниками структурних підрозділів Адміністрації Президента, що здійснювали опрацювання проекту акта, а проекти актів з питань національної безпеки та оборони — і Секретарем Ради національної безпеки і оборони України. Проекти актів подаються на підпис Президентові Главою Адміністрації Президента України (у разі його відсутності — Першим заступником, заступником Глави Адміністрації). У разі якщо Президент відхилив проект акта, такий проект повертається у 30-денний строк суб’єкту, який його вносив. Якщо Президентом висловлено зауваження до поданого на підпис проекту акта, такий акт доопрацьовується в Адміністрації Президента України, погоджується, візується в установленому порядку та повторно подається на підпис главі держави. У більшості актів Президента зазначаються виконавці та перелік дій, які мають бути ними здійснені для реалізації рішень. Як правило, такі приписи містяться наприкінці президентського акта. Найважливіше завдання посадових осіб при цьому полягає у створенні умов для оптимальної реалізації рішення. Для цього поряд з методами прямого впливу (наказ, розпорядження, адміністративний тиск) використовуються заходи матеріального стимулювання працівників, переконання тощо. Важливою складовою організації виконання рішень є їх юридичне, матеріально-фінансове та організаційно-технічне забезпечення.
§ 6. Структура, функції, організація роботи апарату Президента України Відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції, глава української держави створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, які загалом називаються апаратом Президента України. Всю сукупність допоміжних органів при Президентові можна розподілити на дві групи: 1) ті, існування яких безпосередньо передбачене Конституцією, — Рада національної безпеки і оборони України, Представництво Президента України в АРК; 2) ті, що утворюються за рішенням Президента, — ради, комісії, комітети, робочі групи тощо. Центральне місце серед названих органів займає Адміністрація Президента України — постійно діючий орган, що утворюється Президентом відповідно до Конституції для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне забезпечення діяльності Президента. У межах вказаних завдань Адміністрація здійснює експертно-аналітичну, юридичну (правового забезпечення), організаційну, кадрову, комунікаційну, матеріально-технічну, фінансово-господарську та інші функції. Для здійснення своїх функцій Адміністрація має право: одержувати необхідні для виконання своїх завдань інформацію, документи та матеріали від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб; користуватися інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими системами зв’язку і комунікацій; залучати до виконання окремих робіт і завдань вчених і фахівців, працівників органів виконавчої влади, створювати відповідні робочі групи; скликати наради, порушувати питання щодо проведення науково- дослідних та інших робіт з питань, що належать до повноважень Президента України та Адміністрації. Адміністрація не є органом державної влади; це — адміністративний апарат Президента, який вступає у правовідносини з іншими органами тільки від імені й за дорученнями глави держави. Правову основу її діяльності становлять Конституція, закони України, акти Президента, зокрема Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом від 2 квітня 2010 р. № 504/2010 (з наступними змінами), Указ «Деякі питання Адміністрації Президента України» від 5 квітня 2011 р. № 352/2011, яким визначена структура цього органу. Гранична чисельність працівників Адміністрації, її структура, штатний розпис та кошторис видатків затверджуються Президентом за поданням Глави Адміністрації. До складу Адміністрації входять: Глава Адміністрації Президента України; Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України; радники Президента — керівники Головних управлінь Адміністрації Президента України, у тому числі радник Президента, який є Представником Президента України у Конституційному Суді України; Прес-секретар Президента України; уповноважені Президента України та ін. Глава Адміністрації Президента України, його Перший заступник та заступники, радники Президента України, Прес-секретар Президента України, уповноважені Президента України призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України. Інші працівники Адміністрації призначаються на посади і звільняються з посад Главою Адміністрації Президента України, якщо інше не передбачено актами Президента України. Глава Адміністрації несе персональну відповідальність за виконання покладених на Адміністрацію завдань. Він здійснює загальне керівництво Адміністрацією, спрямовує її діяльність на ефективне забезпечення здійснення Президентом визначених Конституцією України повноважень, представляє Адміністрацію у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями; координує діяльність Першого заступника та заступників Глави Адміністрації, радників Президента України, Прес-секретаря Президента України, уповноважених Президента України, забезпечує координацію роботи структурних підрозділів Адміністрації, а також консультативних, дорадчих та інших утворених Президентом України допоміжних органів і служб, їх взаємодію із структурними підрозділами Адміністрації; подає на підпис Президентові проекти його указів, розпоряджень та доручень, закони України, що надійшли на підпис Главі держави, проекти пропозицій Президента до законів для застосування щодо них права вето, конституційних подань Президента до Конституційного Суду України, листів та інших документів, підписує додатки до актів Президента України; організовує контроль за виконанням указів, розпоряджень та доручень Президента України; затверджує в установленому порядку штатний розпис Адміністрації, структуру самостійних структурних підрозділів Адміністрації та положення про них, а також посадові інструкції керівників таких структурних підрозділів; визначає єдиний порядок проходження і опрацювання документів в Адміністрації, порядок відвідування громадянами та охорони адміністративних будинків і службових приміщень Адміністрації; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства. У межах своєї компетенції Глава Адміністрації Президента України видає розпорядження. Перший заступник, заступники Глави Адміністрації Президента України, окремі радники Президента: виконують обов’язки, забезпечують координацію та керівництво діяльністю закріплених за ними структурних підрозділів Адміністрації відповідно до Схеми розподілу обов’язків між Главою Адміністрації Президента України, його Першим заступником і заступниками, радниками Президента України та закріплення за ними структурних підрозділів Адміністрації Президента України, затвердженої Президентом України; вносять Главі Адміністрації Президента пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідних структурних підрозділів Адміністрації; виконують за дорученням Президента України, Глави Адміністрації Президента України інші функції. Самостійними структурними підрозділами Адміністрації Президента України є Прес-служба, головні управління, управління. Гранична чисельність працівників, штатний розпис та кошторис видатків затверджується Президентом України за поданням Глави Адміністрації. Положення про структурні підрозділи Адміністрації, їх структура і штатна чисельність затверджується Главою Адміністрації Президента України. Однією з форм реалізації функції Президента України щодо забезпечення державної незалежності, національної безпеки України є керівництво Радою національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), яка є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при главі держави. Статус даного органу визначений у ст. 107 Конституції України та Законі «Про Раду національної безпеки і оборони України». Рада є тим органом, який покликаний проводити роботу щодо випереджаючого виявлення й оцінки загроз національній безпеці України, у результаті колегіального обговорення узгоджувати проекти президентських рішень щодо їх попередження чи припинення, готувати пропозиції щодо удосконалення системи національної безпеки, координувати діяльність компетентних органів держави у даній сфері. В юридичній літературі РНБО визначається як спеціалізований, міжвідомчий, колегіальний, постійно діючий, консультативно-дорадчий орган у сфері національної безпеки[1]. Відповідно до Закону основними функціями РНБО є: 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації принципів внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація і здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; 3) координація і здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного чи надзвичайного стану та у випадках виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України. Президент України є Головою РНБО за посадою і самостійно формує її персональний склад, здійснює загальне керівництво роботою Ради, затверджує перспективні та поточні плани її роботи, час і порядок проведення засідань, особисто головує на засіданнях, має право давати доручення членам Ради, заслуховувати поточну інформацію Секретаря Ради про хід виконання її рішень, визначає функції, структуру і штатну чисельність апарату Ради, а також здійснює інші повноваження, передбачені Законом. До складу РНБО за посадою входять посадові особи, компетенція яких безпосередньо стосується забезпечення національної безпеки і оборони, а саме: Прем’єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Крім зазначених осіб згідно з Указом Президента України від 6 квітня 2010 р. N° 506/2010 (з наступними змінами) до складу РНБО також включені Секретар Ради національної безпеки і оборони, Глава Адміністрації Президента України, Міністр юстиції України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Генеральний прокурор України (за згодою), Голова Верховної Ради України (за згодою), Голова Національного банку України (за згодою). Забезпечення організації роботи і виконання рішень РНБО покладено на Секретаря РНБО, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом. Поточне інформаційно-аналітичне і організаційне забезпечення діяльності РНБО здійснює її апарат, який очолюється керівником апарату і підпорядковується Секретарю Ради. Функції, структура і штатна чисельність апарату Ради визначаються Президентом. Для розробки і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково- аналітичного і прогнозового супроводження діяльності РНБО за її рішенням можуть створюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі і консультативні органи. Основною організаційною формою діяльності РНБО є засідання, на яких її члени голосують особисто, делегування обов’ язків не допускається. У засіданнях може брати участь Голова Верховної Ради України, а за запрошенням Голови РНБО — голови комітетів парламенту, народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами Ради. Рішення РНБО приймаються не менш як 2/3 голосів її членів і вводяться в дію указами Президента. Статус Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначається ст. 139 Конституції України та Законом України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим». Воно не входить до складу Адміністрації Президента, а є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в АРК повноважень, покладених на главу держави. Основними функціями Представництва є: а) інформаційно- аналітична — аналізувати нормативно-правові акти Верховної Ради АРК та Ради міністрів АРК щодо їх відповідності Конституції та законам України і в разі потреби вносити пропозиції про зміни, скасування або при зупинення їх дії; вивчати стан виконання в АРК законодавства України; готувати і подавати на розгляд глави держави аналітичні матеріали з питань розвитку соціально-економічних та політичних процесів в АРК; б) представницька — представляти інтереси глави держави в АРК, доводити його позицію до відома посадових осіб автономії; в) виконавчо-розпорядча — вживати заходів для забезпечення належного виконання законодавства України Верховною Радою АРК і Радою міністрів АРК, районними держадміністраціями і органами місцевого самоврядування в АРК, виконувати доручення Президента; г) правозабезпечувальна — сприяти додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності в АРК; д) номінаційна — сприяти Президентові у вирішенні кадрових питань в АРК. Представництво є єдиноначальним державним органом загальної компетенції. Його очолює Постійний Представник Президента України, який призначається на посаду і звільняється з посади главою держави. Він здійснює загальне керівництво діяльністю Представництва, несе персональну відповідальність за виконання покладених на цей орган завдань, репрезентує Представництво у відносинах з іншими органами, об’ єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Основними правовими формами діяльності Представництва є пра- возастосовна та установча. Серед організаційних форм діяльності найбільш часто використовуються персональна робота Постійного Представника Президента (робота з документами, участь у роботі Ради міністрів АРК тощо), проведення нарад, консультацій, «круглих столів», інших заходів за участю представників органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян. [1] Петрів, І. М. Конституційно-правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. — К., 2004. - С. 3.
Питання для самоперевірки
|